Провадження № 2/342/99/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2017 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Федів Л.М.,

секретаря судового засідання Козаченко Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городенка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Городницької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Городницької сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, в якому просить визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться по вул. Р.Шухевича, 23 в с. Городниця Городенківського району Івано-Франківської області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в житловому будинку по вулиці Р.Шухевича, 23 (колишні назви Гагаріна, Молодіжна, 17) в с. Городниця Городенківського району Івано-Франківської області, який був зареєстрований в Коломийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації проживали батьки позивача - ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Двір, в якому проживали його батьки відносився до колишнього робітничого двору. Житловий будинок з господарськими будівлями побудований у встановленому законом порядку за життя батька позивача, але свою власність на будинок він за життя не вспів оформити із-за хвороби. Позивач, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_5. 22.11.2002 року померла мама ОСОБА_5. 05.09.2003 року батько ОСОБА_6 в Городницькій сільській раді Городенківського району Івано-Франківської області на випадок смерті склав заповіт, яким заповів позивачу житловий будинок, автомобіль ГАЗ-51, земельний та майновий паї. Батько ОСОБА_6 Дмитрович помер 27.07.2015 року. Після його смерті відкрилася спадщина за заповітом на належне майно. Позивач прийняв батькову спадщину і на даний час за заповітом успадкував автомобіль та земельну ділянку розміром 1,0015 га на території Городницької сільської ради. Не успадкованим залишилося батькове будинковолодіння, яке складається з житлового будинку, де знаходиться п'ять кімнат, літньої кухні, стайні, стодоли, вбиральні, двох навісів, криниці, огорожі та вимощення загальною ринковою вартістю на даний час 99615 грн. Нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом так як немає правовстановлюючого документу на житловий будинок. Рекомендовано в судовому порядку вирішити про визнання права власності на житловий будинок як на спадкове майно.

В судове засідання сторони та їхні представники не з’явилися. Подали до суду заяви про розгляд справи в їхній відсутності. Представник позивача - ОСОБА_7 позов підтримує повністю. Відповідач ОСОБА_3 позов визнає повністю. Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Городницька сільська рада позовні вимоги визнає в повному обсязі.

За таких обставин судом прийнято рішення про розгляд справи у відсутності сторін.

Згідно вимог ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

З копії виписки з інвентаризаційних матеріалів Вих № 7403 від 13.08.2015 р., виданою ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», встановлено, що згідно архівних даних право власності на житловий будинок та господарські будівлі по вул. Р.Шухевича № 23 в с. Городниця Городенківського району станом на 31.12.2012 р. не зареєстровано.

Згідно з технічною документацією житлове господарство по вул. Р.Шухевича, 23 в с.Городниця Городенківського району Івано-Франківської області складається з житлового будинку, позначеного на схемі в технічному паспорті літерою «А», побудованого 1969 р., загальною площею 73,3 кв.м., житловою площею 38,0 кв.м., літньої кухні, стайні, стодоли, вбиральні, 2 навісів, криниці, огорожі, вимощення. Згідно звіту про оцінку майна, складеного ЕТВО "Придністров'я", ринкова вартість становить 99615 грн.

Згідно абзацу 2 п.3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних)житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого Постановою КМУ №95 від 19.03.2013 року, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них. які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

В силу вимог абз. З ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2. ст. З Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Частиною 3 ст. З зазначеного Закону передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Згідно технічної документації на житловий будинок, будинок збудовано у 1969 році.

Отже, документом, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом на той час був технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.91 р. № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок", право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Генеральним планом відводу земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку стверджено, що ОСОБА_6 на підставі рішення Городницького сільського виконкому ОСОБА_8 депутатів трудящих № 16 від 28.08.1966 р. виділено земельну ділянку під будівництво житлового будинку та сараю в с. Городниця.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами УРСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської ради, які видавались на підставі записів у по господарських книгах. Тобто записи у по господарських книгах визнавались в якості актів органів влади, що підтверджують право приватної власності.

З довідки вих. № 415/02-24 від 04.11.2016 р., виданої виконавчим комітетом Городницької сільської ради слідує, що за господарством, що в с. Городниця по вул. Р.Шухевича, 23 (бувша вулиця Гагаріна, бувша Молодіжна) рахується орієнтовано площею 0,3300 га земельної ділянки для будівництва житлового будинку господарських будівель та споруд.

Згідно копії довідки вих. № 67/02-24 від 24.02.2016 року, виданої виконавчим комітетом Городницької сільської ради стверджено, що житловий будинок, що в с. Городниця по вул. Р.Шухевича, 23 належав ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно запису погосподарської книги № 4 за 2011-2015 р.р.

Згідно рішення 10-ої сесії Городницької сільської ради п'ятого демократичного скликання від 22.07.2008 року вулицю Молодіжна, 17, що в с. Городниця перейменовано на вулицю ОСОБА_8, 23, що стверджено довідкою вих. № 42/02-24 від 30.01.2017 р., виданою виконавчим комітетом Городницької сільської ради.

За заповітом від 05.09.2003 року, ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробив таке заповітне розпорядження, яким належний йому на праві власності житловий будинок за № 17 по вул. Молодіжній в селі Городниця Городенківського району, земельний пай та майновий пай, автомобіль ГАЗ-51 заповів у власність своєму сину ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2

ОСОБА_6 помер 27.07.2015 р., що стверджено копією свідоцтва про смерть серії І-НМ № 212956.

Внаслідок його смерті відкрилась спадщина.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця). Згідно з ст. 1223 ЦК України - право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, вказано в ч. 1 ст. 1222 ЦК України.

Судом встановлено, що спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_6 є його син ОСОБА_1 (позивач).

За ст.ст. 1268-1269 Цивільного кодексу України прийняття спадщини - це: постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або подання спадкоємцем, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Ч. 1 ст. 1270 згаданого кодексу визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Довідкою вих. № 417/02-24 від 04.11.2016 р., виданою виконавчим комітетом Городницької сільської ради підтверджено, що ОСОБА_1 прийняв спадщину, оскільки на час смерті батька ОСОБА_6, який помер 27.07.2015 року, проживав разом з ним в с. Городниця по вул. Р.Шухевича, 23.

Відповідно до ч. 1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з вимогами ч.1 ст. 1297 згаданого кодексу - спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно копій свідоцтв про право на спадщину за заповітом, зареєстрованих в реєстрі за № 1372, 1373 спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 27.07.2015 року є його син ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3; спадщина, на яку видані ці свідоцтва складається із одної земельної ділянки, площею 1,0015 га, кадастровий номер – 2621680500:06:002:0104, транспортного засобу - марки - ГАЗ, модель - 51 А.

З Постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, виданої приватним нотаріусом Городенківського РНО ОСОБА_9 від 09.09.2016 року слідує, що ОСОБА_10 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщинку за заповітом на житловий будинок № 23 по вул. Р.Шухевича в селі Городниця, після смерті його батька ОСОБА_6, який помер 27.07.2015 року, оскільки правовстановлюючий документ на будинок відсутній.

Позивач фактично успадкував житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться по вул. Р.Шухевича, 23 в с. Городниця Городенківського району Івано-Франківської області, однак оформити документи не має можливості через відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі.

Статтею 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Згідно ст. 328 цього ж кодексу право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В силу вимог ст. 392 ЦК України - власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином суд, належно оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що факти, викладені позивачем в позовній заяві в обґрунтування своїх позовних вимог є достовірними, і сумніву не викликають, також не встановлено неправомірності набуття позивачем права власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться по вул. Р.Шухевича, 23 в с.Городниця Городенківського району Івано-Франківської області, визнання права власності не порушує прав чи інтересів будь-яких інших осіб, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають повному задоволенню при визнанні їх відповідачем.

На підставі ст.ст. 317, 328, 1216 ЦК України, керуючись ст. ст. 11, 60, 209, 214-215, 223, 294, 296 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться по вул. Р.Шухевича, 23 в с. Городниця Городенківського району Івано-Франківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Івано-Франківської області через Городенківський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Федів Л.М.