-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Справа № 2 - 2558 /11 р.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
27 вересня 2011 року Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді Спінчевської Н.А.,
при секретарі - Ковальової С.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль», третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю «Астарта Групп», про визнання правочинів недійсними,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ВАТ «ОСОБА_5 Аваль» про визнання генерального кредитного договору, кредитного договору і договору поруки недійсними. (Найменування ВАТ «ОСОБА_4 Аваль» змінено на ПАТ «ОСОБА_4 Аваль»).
Позивачка вказує на те, що 21 серпня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_4 Аваль» та товариством з обмеженою відповідальністю «Астарта Групп» укладено генеральний кредитний договір №010-/01-04/08-501. За умовами пунктів 1.1, 1.2 генерального договору кредитор надав позичальнику кредитні кошти в порядку в порядку і на умовах визначених договорами. Загальний розмір позичкової заборгованості позичальника по всім договорам не повинен перевищувати розміру еквівалентного 681900 доларів США. Термін дії договору до 20 серпня 2018 року. Для забезпечення виконання зобов’язань третьої особи перед банком 21 серпня 2008 року між нею та відповідачем укладено договір поруки № 010/01-04/08-501/1. Згідно умов якого сторони встановлюють, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов’язання перед кредитором відповідати по борговим зобов’язанням боржника – товариства з обмеженою відповідальністю «Астарта Групп», які виникають з умов генерального кредитного договору, а саме повернути кредит у сумі еквівалентній 681900 дол. США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку, в розмірі, строки та випадках передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі.
21 серпня 2008 року між відповідачем та третьою особою укладено кредитний договір №010/01-04/08-502 в рамках генерального договору. Згідно п.1.1 вказаного договору кредитор на положеннях та умовах цього договору відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію у сумі 681 900 дол. США, в порядку, передбаченому цим договором, який повинен бути повернутий позичальником в строк по 16.08.2009 року включно. Пунктом 1.3 даного договору встановлено, що за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти – 15,9% річних.
Посилаючись на те, що визначення зобов’язань за договором про надання кредиту в іноземній валюті суперечить валютному законодавству України, просила суд визнати недійсними укладені правочини.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала. Просила про його задоволення.
Представник відповідача проти позову ОСОБА_3 заперечував, вказуючи на те, що надання позичальнику коштів в іноземній валюті не суперечить вимогам чинного законодавства.
Представник третьої особи в судове засідання не з’явився. Про час і місце розгляду справи третя особа повідомлена судом належним чином.
Вислухавши пояснення представника позивачки, представника відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 21 серпня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_4 Аваль» та товариством з обмеженою відповідальністю «Астарта Групп» укладено генеральний кредитний договір №010/01-04/08-501. За умовами пунктів 1.1, 1.2 генерального договору кредитор надав позичальнику кредитні кошти в порядку в порядку і на умовах визначених договорами. Загальний розмір позичкової заборгованості позичальника по всім договорам не повинен перевищувати розміру еквівалентного 681900 доларів США. Термін дії договору до 20 серпня 2018 року. Для забезпечення виконання зобов’язань третьої особи перед банком 21 серпня 2008 року між позивачкою та відповідачем укладено договір поруки №010/01-04/08-501/1. Згідно його умов сторони договору встановлюють, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов’язання перед кредитором відповідати по борговим зобов’язанням боржника – товариства з обмеженою відповідальністю «Астарта Групп», які виникають з умов генерального кредитного договору, а саме повернути кредит у сумі еквівалентній 681900 дол. США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку, в розмірі, строки, та випадках передбачених кредитним договором а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі.
21 серпня 2008 року між відповідачем та третьою особою укладено кредитний договір №010/01-04/08-502 в рамках генерального договору. Згідно п.1.1 вказаного договору кредитор на положеннях та умовах цього договору відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію у сумі 681 900 дол. США, в порядку, передбаченому цим договором, який повинен бути повернутий позичальником в строк по 16.08.2009 року включно. Пунктом 1.3 даного договору встановлено, що за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти – 15,9% річних.
Ст.99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому ОСОБА_6 держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
ОСОБА_6 законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі-Декрет КМУ).
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому згідно зі ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщенням залучених коштів від свого імені на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до ст.5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій ОСОБА_7 банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операції з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 цього ж Декрету.
Згідно з п.2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджено Постановою правління НБУ №275 від 17 липня 2001 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за №730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу ОСОБА_7 банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких: неторгівельні операції з валютними цінностями; операції з готівкою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюється в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставах укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами; ведення рахунків клієнтів(резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках; інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.
З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті, а отже й отримання коштів по їх поверненню.
У Банка - відповідача наявна банківська ліцензія та дозвіл, видані ОСОБА_7 банком України на здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 ч.2 та ч.4 ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», а тому суд приходить до висновку, що надання відповідачем кредиту в іноземній валюті не суперечить діючому законодавству.
Крім того, підпунктом «в» п.4 ст.5 Декрету КМУ передбачено наявність індивідуальної ліцензії на надання одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. В той же час на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. №483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких ОСОБА_7 видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції за валютними цінностями). Таким чином, у зв’язку з відсутністю нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.
Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_3 є необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.14, 15, 209, 212-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
В позові ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ОСОБА_5 Аваль» про визнання правочинів недійсними відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Н.А. Спінчевська
скопійовано
-
скопійовано
-
