ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року Справа № 876/4327/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В , Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Федчук М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційні скарги Львівської митниці Державної фіскальної служби, Львівської митниці Міндоходів, Прокуратури Львівської області у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» до Львівської митниці Державної фіскальної служби, Львівської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, за участю Прокуратури Львівської області про визнання протиправними та скасування рішень про відмову у внесенні змін до митних декларацій та про відмову у поверненні надміру сплаченого ПДВ, про визнання протиправної бездіяльності та стягнення надміру сплачених коштів до державного бюджету,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 17.03.2015 року ( Т.7 а.с. 240 ) звернулось з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС, Львівської митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень про відмову у внесенні змін до митних декларацій та про відмову у поверненні надміру сплаченого ПДВ, про визнання протиправної бездіяльності з невнесення змін до митних декларацій та стягнення надміру сплачених коштів до державного бюджету в загальному розмірі 19 259 289,17 гривень.

Позивачем зазначено, що предметом митного оформлення були товари (дитячі підгузки Pampers), які є медичними виробами, оскільки внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, що ведеться Держлікслужбою України, про що позивачу видані відповідні Свідоцтва про державну реєстрацію медичних виробів. У період, в який здійснювалось розмитнення вказаних товарів, оподаткування ПДВ медичних виробів, які ввозились на територію України, здійснювалось за ставкою 7%, а позивач здійснив їх розмитнення за ставкою 20%.

У подальшому позивач звернувся до Львівської митниці Міндоходів (правонаступник Львівська митниця ДФС) із заявами про внесення змін до митних декларацій в частині зміни ставки податку й розміру податкових зобов'язань з ПДВ, що підлягали сплаті до бюджету, та повернення з державного бюджету надміру сплачених коштів податку на додану вартість. Однак, митні органи, на думку позивача, неправомірно відмовили у внесенні змін до митних декларацій та поверненні коштів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці Державної фіскальної служби та Львівської митниці Міндоходів про відмову у внесенні змін до графи 47 щодо коду платежу «028» (зміна ставки та суми податку на додану вартість) митних декларацій за заявами Товариства з обмеженою відповідальністю «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» від 07.10.2014 року №№ 07/10-001, 07/10-002, 07/10-003, 07/10-004, 07/10-005, 07/10-006, 07/10-007, 07/10-008, 07/10-009, 07/10-010, 07/10-011, 07/10-012, 07/10-013, 07/10-014, 07/10-015, 07/10-016, 07/10-017, 07/10-018, 07/10-019, 07/10-020, 07/10-021, 07/10-022, 07/10-023, 07/10-024, 07/10-025, 07/10-026, 07/10-027, 07/10-028, 07/10-029, 07/10-030; від 08.10.2014 року №№ 08/10-001; 08/10-002; 08/10-003; 08/10-004; 08/10-005; 08/10-006; 08/10-007; 08/10-008; 08/10-009; 08/10-010; 08/10-011; 08/10-012; 08/10-013; 08/10-014; 08/10-015; 08/10- 016; 08/10-017; 08/10-018; 08/10-019; 08/10-020; 08/10-021; 08/10-022; 08/10-023; 08/10-024; 08/10-025; 08/10-026; 08/10-027; 08/10-028; 08/10-029; 08/10-030; від 09.10.2014 року №№ 09/10-001; 09/10-002; 09/10-003; 09/10-004; 09/10-005; 09/10-006; 09/10-007; 09/10-008; 09/10-009; 09/10- 010; 09/10-011; 09/10-012; 09/10-013; 09/10-014; 09/10-015; 09/10-016; 09/10-017; 09/10-018; 09/10-019; 09/10-020; 09/10-021; 09/10-022; 09/10-023; 09/10-024; 09/10-025; 09/10-026; 09/10- 027; 09/10-028; 09/10-029; 09/10-030; від 13.10.2014 року №№ 13/10-001; 13/10-002; 13/10-003; 13/10- 004; 13/10-005; 13/10-006; 13/10-007; 13/10-008; 13/10-009; 13/10-010; 13/10-011; 13/10-012; 13/10-013; 13/10-014; 13/10-015; 13/10-016; 13/10-017; 13/10-018; 13/10-019; 13/10-020; 13/10- 021; 13/10-022; 13/10-023; 13/10-024; 13/10-025; 13/10-026; 13/10-027; 13/10-028; 13/10-029; 13/10-030, від 14.10.2014 року №№ 14/10-001; 14/10-002; 14/10-003; 14/10-004; 14/10-005; 14/10-006; 14/10-007; 14/10-008; 14/10-009; 14/10-010; 14/10-011; 14/10-012; 14/10-013; 14/10-014; 14/10- 015; 14/10-016; 14/10-017; 14/10-018; 14/10-019; 14/10-020; 14/10-021; 14/10-022; 14/10-023; 14/10-024; 14/10-025; 14/10-026; 14/10-027; 14/10-028; 14/10-029; 14/10-030; від 15.10.2014 року №№ 15/10-001; 15/10-002; 15/10-003; 15/10-004; 15/10-005; 15/10-006; 15/10-007; 15/10-008; 15/10- 009; 15/10-010; 15/10-011; 15/10-012; 15/10-013; 15/10-014; 15/10-015; 15/10-016; 15/10-017; 15/10-018; 15/10-019; 15/10-020; 15/10-021; 15/10-022; 15/10-023; 15/10-024; 15/10-025; 15/10- 026; 15/10-027; 15/10-028; 15/10-029; 15/10-030; від 16.10.2014 року №№6/16-001; 16/10-002; 16/10- 003; 16/10-004; 16/10-005; 16/10-006; 16/10-007; 16/10-008; 16/10-008-609; 16/10-010; 16/10-011; 16/10-012; 16/10-013; 16/10-014; 16/10-015; 16/10-016; 16/10-017; 16/10-018; 16/10-019; 16/10-020; 16/10-021; 16/10-022; 16/10-023; 16/10-024; 16/10-025; 16/10-026; 16/10-027; 16/10-028; 16/10-029; 16/10-030; від 17.10.2014 року №№ 17/10-001; 17/10-002; 17/10-003; 17/10-004; 17/10-005; 17/10-006; 17/10-007; 17/10-008; 17/10-009; 17/10-010; 17/10-011; 17/10-012; 17/10-013; 17/10- 014; 17/10-015; 17/10-016; 17/10-017; 17/10-018; 17/10-019; 17/10-020; 17/10-021; 17/10-022; 17/10-023; 17/10-024; 17/10-025; 17/10-026; 17/10-027; 17/10-028; 17/10-029; 17/10-030; від 20.10.2014 року №№ 20/10-001; 20/10-002; 20/10-003; 20/10-004; 20/10-005; 20/10-006; 20/10-007; 20/10-008; 20/10-009; 20/10-010; 20/10-011; 20/10-012; 20/10-013; 20/10-014; 20/10-015; 20/10- 016; 20/10-017; 20/10-018; 20/10-019; 20/10-020; 20/10-021; 20/10-022; 20/10-023; 20/10-024; 20/10-025; 20/10-026; 20/10-027; 20/10-028; 20/10-029; 20/10-030; від 21.10.2014 року №№ 21/10-001; 21/10-002; 21/10-003; 21/10-004; 21/10-005; 21/10-006; 21/10-007; 21/10-008; 21/10-009; 21/10- 010; 21/10-011; 21/10-012; 21/10-013; 21/10-014; 21/10-015; 21/10-016; 21/10-017; 21/10-018; 21/10-019; 21/10-020; 21/10-021; 21/10-022; 21/10-023; 21/10-024; 21/10-025 та про відмову в поверненні надміру сплаченого ПДВ в загальному розмірі 19 259 289,17 гривень (дев'ятнадцять мільйонів двісті п'ятдесят дев'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять гривень сімнадцять копійок), що зазначені у листах Львівської митниці Державної фіскальної служби від 21.10.2014 року №13-70-52/36-375, від 22.10.2014 року №13-70-52/36- 408, від 23.10.2014 року №13-70-52/36-445, від 27.10.2014 року №13-70-52/36-469, від 28.10.2014 року №13-70- 52/36-527, від 29.10.2014 року №13-70-52/36-565, від 29.10.2014 року №13-70-52/36-592, від 03.11.2014 року №13- 70-52/36-634, від 04.11.2014 року №13-70-52/36-668 та Львівської митниці Міндоходів від 31.10.2014 року №13-70-52/36-8929.

Визнано протиправною бездіяльність Львівської митниці Державної фіскальної служби та Львівської митниці Міндоходів, що полягає у невнесенні змін до графи 47 щодо коду платежу «028» (зміна ставки та суми податку на додану вартість) митних декларацій за заявами Товариства з обмеженою відповідальністю «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» від 07.10.2014 року №№ 07/10-001, 07/10-002, 07/10-003, 07/10-004, 07/10-005, 07/10-006, 07/10-007, 07/10-008, 07/10-009, 07/10-010, 07/10-011, 07/10-012, 07/10-013, 07/10-014, 07/10-015, 07/10-016, 07/10-017, 07/10-018, 07/10-019, 07/10-020, 07/10-021, 07/10-022, 07/10-023, 07/10-024, 07/10-025, 07/10-026, 07/10-027, 07/10-028, 07/10-029, 07/10-030; від 08.10.2014 року №№ 08/10-001; 08/10-002; 08/10-003; 08/10-004; 08/10-005; 08/10-006; 08/10-007; 08/10-008; 08/10-009; 08/10-010; 08/10-011; 08/10-012; 08/10-013; 08/10-014; 08/10-015; 08/10- 016; 08/10-017; 08/10-018; 08/10-019; 08/10-020; 08/10-021; 08/10-022; 08/10-023; 08/10-024; 08/10-025; 08/10-026; 08/10-027; 08/10-028; 08/10-029; 08/10-030; від 09.10.2014 року №№ 09/10-001; 09/10-002; 09/10-003; 09/10-004; 09/10-005; 09/10-006; 09/10-007; 09/10-008; 09/10-009; 09/10- 010; 09/10-011; 09/10-012; 09/10-013; 09/10-014; 09/10-015; 09/10-016; 09/10-017; 09/10-018; 09/10-019; 09/10-020; 09/10-021; 09/10-022; 09/10-023; 09/10-024; 09/10-025; 09/10-026; 09/10- 027; 09/10-028; 09/10-029; 09/10-030; від 13.10.2014 року №№ 13/10-001; 13/10-002; 13/10-003; 13/10- 004; 13/10-005; 13/10-006; 13/10-007; 13/10-008; 13/10-009; 13/10-010; 13/10-011; 13/10-012; 13/10-013; 13/10-014; 13/10-015; 13/10-016; 13/10-017; 13/10-018; 13/10-019; 13/10-020; 13/10- 021; 13/10-022; 13/10-023; 13/10-024; 13/10-025; 13/10-026; 13/10-027; 13/10-028; 13/10-029; 13/10-030, від 14.10.2014 року №№ 14/10-001; 14/10-002; 14/10-003; 14/10-004; 14/10-005; 14/10-006; 14/10-007; 14/10-008; 14/10-009; 14/10-010; 14/10-011; 14/10-012; 14/10-013; 14/10-014; 14/10- 015; 14/10-016; 14/10-017; 14/10-018; 14/10-019; 14/10-020; 14/10-021; 14/10-022; 14/10-023; 14/10-024; 14/10-025; 14/10-026; 14/10-027; 14/10-028; 14/10-029; 14/10-030; від 15.10.2014 року №№ 15/10-001; 15/10-002; 15/10-003; 15/10-004; 15/10-005; 15/10-006; 15/10-007; 15/10-008; 15/10- 009; 15/10-010; 15/10-011; 15/10-012; 15/10-013; 15/10-014; 15/10-015; 15/10-016; 15/10-017; 15/10-018; 15/10-019; 15/10-020; 15/10-021; 15/10-022; 15/10-023; 15/10-024; 15/10-025; 15/10- 026; 15/10-027; 15/10-028; 15/10-029; 15/10-030; від 16.10.2014 року №№ 16/10-001; 16/10-002; 16/10- 003; 16/10-004; 16/10-005; 16/10-006; 16/10-007; 16/10-008; 16/10-009; 16/10-010; 16/10-011; 16/10-012; 16/10-013; 16/10-014; 16/10-015; 16/10-016; 16/10-017; 16/10-018; 16/10-019; 16/10- 020; 16/10-021; 16/10-022; 16/10-023; 16/10-024; 16/10-025; 16/10-026; 16/10-027; 16/10-028; 16/10-029; 16/10-030; від 17.10.2014 року №№ 17/10-001; 17/10-002; 17/10-003; 17/10-004; 17/10-005; 17/10-006; 17/10-007; 17/10-008; 17/10-009; 17/10-010; 17/10-011; 17/10-012; 17/10-013; 17/10- 014; 17/10-015; 17/10-016; 17/10-017; 17/10-018; 17/10-019; 17/10-020; 17/10-021; 17/10-022; 17/10-023; 17/10-024; 17/10-025; 17/10-026; 17/10-027; 17/10-028; 17/10-029; 17/10-030; від 20.10.2014 року №№ 20/10-001; 20/10-002; 20/10-003; 20/10-004; 20/10-005; 20/10-006; 20/10-007; 20/10-008; 20/10-009; 20/10-010; 20/10-011; 20/10-012; 20/10-013; 20/10-014; 20/10-015; 20/10- 016; 20/10-017; 20/10-018; 20/10-019; 20/10-020; 20/10-021; 20/10-022; 20/10-023; 20/10-024; 20/10-025; 20/10-026; 20/10-027; 20/10-028; 20/10-029; 20/10-030; від 21.10.2014 року №№ 21/10-001; 21/10-002; 21/10-003; 21/10-004; 21/10-005; 21/10-006; 21/10-007; 21/10-008; 21/10-009; 21/10- 010; 21/10-011; 21/10-012; 21/10-013; 21/10-014; 21/10-015; 21/10-016; 21/10-017; 21/10-018; 21/10-019; 21/10-020; 21/10-021; 21/10-022; 21/10-023; 21/10-024; 21/10-025.

Визнано протиправною бездіяльність Львівської митниці Державної фіскальної служби та Львівської митниці Міндоходів, що полягає у неповерненні надміру сплаченого ПДВ в загальному розмірі 19 259 289,17 грн. (дев'ятнадцять мільйонів двісті п'ятдесят дев'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять гривень сімнадцять копійок) за зверненнями Товариства з обмеженою відповідальністю «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» від 07.10.2014 року № 07.10-PGTU, від 08.10.2014 року № 08.10- PGTU, 09.10.2014 року № 09.10- PGTU, від 13.10.2014 року № 13.10- PGTU та № 13.10- PGTU/2, від 14.10.2014 року № 14.10- PGTU, від 15.10.2014 року № 15.10- PGTU, від 16.10.2014 року № 16.10- PGTU, від 17.10.2014 року № 17.10- PGTU, від 20.10.2014 року № 20.10- PGTU, від 21.10.2014 року № 21.10- PGTU.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна» надміру сплачені до бюджету кошти в загальному розмірі 19 259 289,17 гривень (дев'ятнадцять мільйонів двісті п'ятдесят дев'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять гривень сімнадцять копійок).

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило Львівська митниця Державної фіскальної служби, Львівська митниця Міндоходів, Прокуратура Львівської області, які покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. У поданих апеляційних скаргах зазначають про помилковість висновків суду першої інстанції щодо можливості внесення змін до митних декларацій.

Позивач у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційні скарги позивача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, Митниці та прокуратури Львівської області, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Висновки суду першої інстанції щодо підстав задоволення позовних вимог обґрунтовані наступним.

У період з 14.07.2014року по 10.09.2014року позивач здійснював ввезення на митну територію України (імпорт) дитячих підгузків Pampers, митне оформлення яких здійснювалось Львівською митницею Міндоходів, правонаступником якої є Львівська митниця ДФС. Загалом у період з 14.07.2014 року по 10.09.2014 року позивач здійснив митне оформлення вказаних товарів на підставі 295 митної декларації. Загальна сума ПДВ, сплаченого позивачем до державного бюджету за ставкою 20% на підставі вказаних митних декларацій, становить 29 629 675,67 грн..

Судом першої інстанції встановлено, що всі дитячі підгузки Pampers, які ввозились позивачем на митну територію України, визнані Державною службою України з лікарських засобів, як медичні вироби та внесені до Державного реєстру медичної техніки та медичного призначення, що підтверджується відповідними свідоцтвами про державну реєстрацію, а саме:

-Pampers New Baby-Dry Newborn; Pampers New Baby-Dry Newborn Mini; Pampers Active Baby-Dry Midi; Pampers Active Baby-Dry Midi Plus; Pampers Active Baby-Dry Maxi; Pampers Active Baby-Dry Maxi Plus; Pampers Active Baby-Dry Junior; Pampers Active Baby-Dry Junior Plus; Pampers Active Baby-Dry Extra Large (Свідоцтво про державну реєстрацію виробу медичного призначення від 14.12.2012 року №12159/2012);

-Pampers Sleep&Play Mini; Pampers Sleep&Play Midi; Pampers Sleep&Play Maxi; Pampers Sleep&Play Junior (Свідоцтво про державну реєстрацію виробу медичного призначення від 05.05.2014 року№4195/2005);

-Pampers Active Boy Pants Maxi; Pampers Active Boy Pants Junior; Pampers Active Boy Pants Extra Large; Pampers Active Girl Pants Maxi; Pampers Active Girl Pants Junior; Pampers Active Girl Pants Extra Large (Свідоцтво про державну реєстрацію виробу медичного призначення від 12.06.2013 року№7807/2008);

-Pampers Premium Care Newborn; Pampers Premium Care Mini; Pampers Premium Care Midi; Pampers Premium Care Maxi; Pampers Premium Care Junior (Свідоцтво про державну реєстрацію виробу медичного призначення від 19.09.2013року №8244/2008).

У період з 14.07.2014 року по 10.09.2014 року, коли позивач здійснював митне оформлення вказаних товарів, діяла постанова Кабінету Міністрів України від 01.07.2014 року № 216 «Про затвердження переліку медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків» (далі - Постанова №216) (період чинності 02.07.2014 - 10.09.2014 року ), відповідно до якої до Переліку медичних виробів належали будь-які медичні вироби, що відповідають визначенню, наведеному у підпункті 9 пункту 2 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 № 753 (далі - Технічний регламент №753), а документами, які підтверджують належність продукції до медичних виробів, є, зокрема, свідоцтво про державну реєстрацію медичного виробу.

На думку суду першої інстанції, всі товари, які ввозились позивачем на митну територію України, є медичними виробами і це підтверджується свідоцтвами про державну реєстрацію медичних виробів, виданих в установленому порядку Державною службою України з лікарських засобів, і повинні були оподатковуватися ПДВ за пільговою ставкою 7%, а не 20 %, які були сплачені позивачем під час митного оформлення товарів, позивач дійшов висновку, що припустився помилки у визначенні ставки оподаткування товарів та звернувся до Львівської митниці Міндоходів із заявами про внесення змін до графи 47 митних декларацій в частині визначення ставки оподаткування й суми податкових зобов'язань.

Так, позивач подав відповідні заяви про внесення змін до відповідних митних декларацій до Львівської митниці Міндоходів.

В подальшому, позивач звернувся до Львівської митниці Міндоходів із заявами про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум податку, а саме: від 07.10.2014 року №07.10-PGTU, від 08.10.2014 року№08.10-PGTU, 09.10.2014 року №09.10-PGTU, від 13.10.2014 року №13.10-PGTU та №13.10-PGTU/2, від 14.10.2014 року №14.10-PGTU, від 15.10.2014 року №15.10-PGTU, від 16.10.2014 року №16.10-PGTU, від 17.10.2014 №17.10-PGTU, від 20.10.2014 №20.10-PGTU, від 21.10.2014 №21.10-PGTU.

Однак , Львівська митниця ДФС та Львівська митниця Міндоходів прийняли рішення про відмову у внесенні змін до митних декларацій та у поверненні позивачеві надміру сплачених сум ПДВ. Такі відмови випливають із листів Львівської митниці ДФС від 21.10.2014 року №13-70-52/36-375, від 22.10.2014 року№13-70-52/36-408, від 23.10.2014 року №13-70-52/36-445, від 27.10.2014 року №13-70-52/36-469, від 28.10.2014 року №13-70-52/36-527, від 29.10.2014 року №13-70-52/36-565, від 29.10.2014 року №13-70-52/36-592, від 03.11.2014 року №13-70-52/36-634, від 04.11.2014 року №13-70-52/36-668 та Львівської митниці Міндоходів від 31.10.2014 року №13-70-52/36-8929. Відповідачі мотивували свої рішення тим, що товари не відповідають поняттю «медичний виріб», імпорт яких дозволений за ставкою 7%, а також тим, що позивачем самостійно заявлено ставку ПДВ 20%, а згідно з положеннями пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання , самостійно визначене платником податків.

З врахуванням вказаних обставин,суд першої інстанції прийшов до висновку у період чинності Постанови № 216 оподаткування всіх медичних виробів, які пройшли державну реєстрацію, мало здійснюватись за ставкою 7%.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції необґрунтованими, помилковими щодо трактування положень спеціального законодавства, що регулює вказаний порядок відносин.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Пунктом 190.1 ст.190 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - ПК) визначено, що базою оподаткування ПДВ для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Відповідно до пп. «в» п.193.1 ст.193 ПК ставки податку встановлюються від бази оподаткування, зокрема, у розмірі 7 відсотків по операціях з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

На виконання пп. «в» п.193.1 ст.193 ПК постановою КМУ від 23.04.2014 року №118 затверджений «Перелік медичних виробів, операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України яких підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 7 відсотків», який діяв до 01.07.2014 р..

З 02.07.2014 року набрав законної сили Перелік №216, затверджений постановою КМУ від 01.07.2014 р. №216, який діяв до 10.09.2014 р..

Так, ст.57 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Набрання чинності актами КМУ врегульовано ст.55 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», якою визначено, що постанови КМУ, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Статтею 1 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10.06.1997 року №503/97, до офіційних друкованих видань віднесено «Офіційний вісник України» та газету «Урядовий кур'єр.»

Тобто, постанови КМУ, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних виданнях - «Офіційному віснику України» та газеті «Урядовий кур'єр», крім тих, що мають гриф «Таємно», «Цілком таємно», «Особливої важливості» або «Для службового користування». Постанова набирає чинності після її опублікування в тому офіційному виданні, яке вийшло раніше.

Постанова КМУ від 01.07.2014 року №216, якою затверджений Перелік №216, була опублікована в газеті «Урядовий кур'єр » №116 - 02.07.2014 р., а відтак саме із вказаної дати набрала законної сили.

Відтак, нарахування та сплата ПДВ за митними деклараціями позивача, поданими в період з 14.07.2014 року по 09.09.2014 року, мало проводитися за ставкою, визначеною у пп. «а» п.193.1 ст.193 ПК, а саме 20% бази оподаткування.

Відповідно до п.1 Переліку №216 до такого належать медичні вироби, для визначення яких вживається, зокрема термін «медичний виріб» - у значенні, наведеному у пп.9 п.2 «Технічного регламенту щодо медичних виробів», затвердженого постановою КМУ від 02.10.2013р. №753 (далі - Технічний регламент).

Відповідно до пп.9 п.2 Технічного регламенту (в редакції чинній, на час виникнення спірних відносин), медичний виріб - будь-який інструмент, апарат, прилад, пристрій, програмне забезпечення, матеріал або інший виріб, що застосовуються як окремо, так і в поєднанні між собою (включаючи програмне забезпечення, передбачене виробником для застосування спеціально для діагностичних та/або терапевтичних цілей та необхідне для належного функціонування медичного виробу), призначені виробником для: застосування з метою забезпечення діагностики, профілактики, моніторингу, лікування або полегшення перебігу хвороби пацієнта в разі захворювання; діагностики, моніторингу, лікування, полегшення стану пацієнта в разі травми чи інвалідності або їх компенсації; дослідження, заміни, видозмінювання або підтримування анатомії чи фізіологічного процесу; контролю процесу запліднення; та основна передбачувана дія яких в організмі або на організм людини не досягається за допомогою фармакологічних, імунологічних або метаболічних засобів, але функціонуванню яких такі засоби можуть сприяти.

У відповідності до п.3 Переліку №216 документами, які підтверджують належність продукції до медичних виробів, є:

1) свідоцтво про державну реєстрацію медичного виробу (далі - Свідоцтво) або підтвердження про державну реєстрацію медичного виробу - для виробів, які пройшли процедуру державної реєстрації в установленому порядку;

2) декларація про відповідність - для медичних виробів, які пройшли процедуру оцінки відповідності згідно з Технічним регламентом, «Технічним регламентом щодо медичних виробів для діагностики in vitro», затвердженим постановою КМУ від 02.10.2013 №754 (далі - Технічний регламент №754), та «Технічним регламентом щодо активних медичних виробів, які імплантують», затвердженим постановою КМУ від 02.10.2013 №755 (далі - Технічний регламент №755);

3) заява про медичні вироби особливого призначення - для медичних виробів, виготовлених на замовлення або призначених для оцінки характеристик, відповідно до Технічного регламенту, Технічного регламенту №754 та Технічного регламенту №755.

При цьому, листом Державної фіскальної служби України від 19.08.2014року №2316/7/99-99-19-03-02-17 роз'яснено платникам податків, що Перелік №216 набрав чинності з 02.07.2014 року, при здійсненні із зазначеної дати митного оформлення медичних виробів, які ввозяться на митну територію України і на які є свідоцтво про їх державну реєстрацію, ПДВ нараховується за ставкою 7 відсотків. При цьому відсутність декларації про відповідність та/або заяви про медичні вироби особливого призначення за умови наявності діючого свідоцтва про державну реєстрацію медичних виробів не може бути підставою для відмови в застосуванні ставки ПДВ у розмірі 7 відсотків.

На думку колегії суддів, Перелік №216 передбачає дві обов'язкові умови для затсоування ставки 7% ПДВ: відповідність товару визначенню, наведеному у підпункті 9 пункту 2 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 року №753 та навність свідоцтва про державну реєстрацію медичного виробу.При цьому, наявність свідоцтва про державну реєстрацію медичного виробу є обов'язковою, але не достатньою умовою.

Долучені до матеріалів справи свідоцтва датовані 12.08.2010 року, 14.12.2012 року, 12.06.2013 року, 19.09.2013 року засвідчують про те, що їх видача відбулася до моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 року №753.

Судом першої інстанції не було взято до уваги інформація, що міститься у листі ДП «Український медичний центр сертифікації» від 30.12 2014 року№1048, яким повідомлено, що вироби «дитячі підгузки» із втратою чинності Постанови №1479 та набуттям обов'язкового статусу Постанови №753 з 01.07.2015 року перестають попадати під визначення «виріб медичний», оскільки такий товар не відповідає визначенню, яке наведене у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 року №753.

Згідно ч.1 ст.257 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі - МК) декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до п.20 ст.4 МК митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Статтею 264 МК визначено, що митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Відповідно до ст.269 МК за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.

Внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.

Порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається КМУ.

На виконання положень ст.269 МК постановою КМУ від 21.05.2012 року №450 затверджене «Положення про митні декларації» (далі - Положення №450), яке визначає вимоги до оформлення і використання митних декларацій, на підставі яких декларуються товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України підприємствами, та інші товари, що відповідно до законодавства України декларуються шляхом подання митної декларації, передбаченої для підприємств, а також порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними.

Відповідно до п.37 Положення №450 після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом: подання з метою продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами, а також у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової митної декларації та оформлення її митним органом; заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

Внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном.

Після оформлення аркуша коригування його електронний примірник засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, вноситься до локальних баз даних митного органу і Єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України посадовою особою митного органу, що його оформила, та передається спеціалізованим митним органом до відповідного органу державної податкової служби згідно з пунктом 32 цього Положення.

Оформлений митним органом аркуш коригування є невід'ємною частиною відповідної митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа.

Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі: отримання митним органом інформації про перерахування декларантом до державного бюджету митних платежів у вигляді доплати або підтвердження Казначейством факту повернення з державного бюджету коштів після закінчення митного оформлення; необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації на бланку єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією; необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа.

Аналогічно, згідно «Порядку оформлення аркуша коригування», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.11.2012 року №1145, передбачено внесення відомостей про товари, не пов'язані з перерахуванням сум митних платежів, а лише в разі їх доплати (повернення).

Отже, внесення змін до митної декларації після завершення митного оформлення можливо лише у разі наявності чітко встановлених у п.37 Положення №450 підстав. Зокрема:

- наявність відповідного письмового звернення декларанта про внесення змін,

- якщо зміни стосуються саме відомостей про товари,

- якщо ці відомості про товари не пов'язані з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією.

Заявлені позивачем зміни у митні декларації стосувались числових значень вже перерахованих (здійснених) митних платежів.

Статтею 46 ПК передбачено, що митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань

Згідно п.56.11 ст.56 ПК не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до п.49.16 ст.49 ПК незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Колегія суддів вважає, що не дозволяється внесення змін до митної декларації щодо відомостей, пов'язаних з перерахуванням сум митних платежів, що були сплачені за такою митною декларацією.

Слід зазначити, що згідно ст.90 Митного кодексу України від 11.07.2002 року №92-IV зміна, доповнення чи відкликання митної декларації могли бути здійснені лише до моменту прийняття таких митним органом до митного оформлення. Зміна, доповнення та відкликання митної декларації після її прийняття митним органом до митного оформлення взагалі не допускалося.

Як встановлено судами, позивач самостійно визначив ставку ПДВ, який підлягає сплаті за товар, що ним ввозився на митну територію України за відповідними деклараціями, без коригувань та рішень митного органу, суми платежів були за цими митними деклараціями сплачені на відповідний рахунок Державного бюджету України.

Зміна, про яку просить позивач, має наслідком зміну ставки ПДВ з 20% на 7%, та перерахунок митних платежів, що сплачені до бюджету за оформленими раніше митними деклараціями.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками апелянтів щодо правомірності відмови Митниці у наданні дозволу на внесення змін до митних декларацій шляхом складання аркушів коригування, оскільки такі зміни призведуть до перерахунку митних платежів, що не допускається.

Безпідставними також є вимоги позивача щодо стягнення з Державного бюджету України 19 259 289,17 грн. помилково сплачених коштів, оскільки відповідні митні платежі за митними деклараціями про повернення яких йдеться у справі, не є надміру сплаченими, оскільки відповідають сумі самостійно нарахованих податкових (грошових) зобов'язань, які вважаються узгодженими. Не є такі кошти і помилково сплаченими, оскільки помилково сплачені грошові зобов'язання, за правилами пп.14.1.182 п.14.1ст.14 ПК, це суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.

Висновки колегії суддів підтверджуються висновками Верховного Суду України у справах № 21-21а14 від 15.04.2014 року, № 21-207а14 від 25.11.2014 року.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно зі статтею 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову.

Керуючись ч. 3 ст.160, ст. ст. 195, 196, 198, 202, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Львівської митниці Державної фіскальної служби, Львівської митниці Міндоходів, Прокуратури Львівської області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2015 року року по справі № 813/8046/14 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст

виготовлено 13.02.2017 року.