233 № 233/5744/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2017 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінова О.С.

за участю секретаря Поварніциної А.С.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» Державного концерну «Укроборонпром» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

16 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» Державного концерну «Укроборонпром» про стягнення заборгованості по заробітній платі 17171,69 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 12066,68 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він з 08 травня 2015 року по 27 липня 2016 року працював у відповідача по справі на посаді охоронця відділу охорони. 27 липня 2016 року він звільнився з підприємства на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. При звільненні йому не була виплачена заборгованість по заробітній платі за період з травня 2015 року. Тому просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги.

Представник Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» у судове засідання не зявився, надав письмові заперечення, згідно яких позов не визнав, пославшись на таке:

Дійсно при звільненні ОСОБА_1 з ним не було проведено розрахунку, що відбулося з поважних (не з вини власника) причин, що за приписами статті 117 КЗпП України є обовязковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні.

Згідно зі ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно частина перша статті 9 Цивільного кодексу України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

Враховуючи позовні вимоги ОСОБА_1, зокрема, вимоги щодо виплати компенсації у звязку з затримкою виплати належних їй сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, що регулюються главою 82 ЦК України, вважає, що застосуванню підлягають положення цивільного законодавства, а саме положення пункту 1 частини першої статті 263 ЦК України, якою визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобовязання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат/висновок про такі обставини.

Відповідач є вузько спеціалізованим підприємством по виготовленню, як основного виду продукції, виробів військового призначення та входить у склад Державного концерну «Укроборонпром». Загальний обсяг виготовлення продукції військового призначення від загального обсягу виготовлення продукції відповідачем становить майже 98 %.

Відповідач до 04.04.2014 р. здійснював поставку виробів військового призначення на територію Російської Федерації на підставі Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про виробничу і науково-технічну кооперацію підприємств оборонної галузі промисловості від 18.11.1993 р., що підтверджується Посвідченням про реєстрацію №793/04/2016 від 04.02.2013 р.

Вказані вище вироби внесені до річного Переліку товарів військового призначення та відвантажувалися згідно Разового дозволу № 28201000 від 30.01.2014 р., виданого Державною службою експортного контролю України.

Таким чином впродовж 2014 року основним джерелом фінансування Відповідача було надходження грошових коштів за реалізацію виробів військового призначення, які експортувалися на територію Російської Федерації.

Починаючи з другого кварталу 2014 року, у звязку з проведенням антитерористичної операції та враховуючи лист Державного концерну «Укроборонпром» вих. № ІЮР 12.0-3287 від 04.04.2014 р., відвантаження виробів військового призначення та подвійного використання Відповідачем до Російської Федерації зупинено.

Виходячи з вищенаведеного, основною причиною виникнення затримки по виплаті заробітної плати позивачу є тяжке фінансове становище підприємства і відсутність грошових коштів, внаслідок державної заборони експорту продукції КДНВП «КВАРСИТ» на територію Російської Федерації. Цей факт свідчить про те, що ці події є перешкоджанням для відповідача в належному виконанні своїх обов'язків перед, зокрема, позивачем, що виключає вину Підприємства.

Висновком Донецької торгово-промислової палати від 27.05.2014 р. № ЮО-28/12-12/03 підтверджено, що невиконання Відповідачем постачання продукції на територію Російської Федерації зупинено у звязку із настанням для Відповідача обставин непереборної сили, та ці обставини перешкоджають своєчасному виконанню договірних та податкових зобовязань.

Таким чином, затримка відповідачем виплати позивачу належних сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, а саме в день його звільнення, сталася не з вини відповідача, а внаслідок настання та дії форс-мажорних обставин.

Крім того, щодо вимог стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку зауважив, що початок перебігу строку вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку виникає з моменту фактичної виплати заборгованості по заробітній платі. Оскільки на час розгляду справи заборгованість із заробітної плати позивачу не виплачена, тому право вимоги середнього заробітку за час затримки розрахунку у позивача не виникло. Щодо стягнення моральної шкоди зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження спричинення йому такої шкоди (а.с.25-28).

Зясувавши вищенаведену позицію сторін по справі, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із Костянтинівським державним науково-виробничим підприємством «Кварсит» з 08 травня 2015 року по 27 липня 2016 року, що підтверджується копією трудової книжки позивача та визнається сторонами (а.с.13-14).

Згідно довідки Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» від 03 листопада 2016 року № 3-176 загальна заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_3, станом на дату звільнення 27 липня 2016 року за період травень 2015 року квітень 2016 року, становить 17171,69 гривня (а.с.6). Згідно бухгалтерської довідки № 3-177 від 03 листопада 2016 року середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 124,40 грн. (а.с.5).

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватись працівникам регулярно в робочі дні у строку, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, і погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Відповідно до ст.. 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (із змінами та доповненнями), «Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у звязку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством».

Передбаченийстаттею 117 КЗпП Україниобовязок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, а наявність рішення суду, яким підтверджується факт порушення строків проведення розрахунку з працівником не звільняє його від виконання цього обовязку.

Вказаний висновок відображено в Постанові Верховного Суду України від 26 грудня 2011 року у справі №6-77цс11.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про оплату праці» трудові спори з питань оплати праці розглядаються і вирішуються згідно з законодавством про трудові спори.

Вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд керується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 з відповідними змінами. Згідно п.2 Порядку обчислення такого середнього заробітку визначається виходячи з виплат за останні два календарні місяці, що передують події, з якою повязана відповідна виплата, а також Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозвязку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012. Крім того суд керується нормами тривалості робочого часу у 2016 році, визначеними згідно з Додатком до листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 р. № 10846/0/14-15/13, та у 2017 році (лист Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 р.№ 11535/0/14-16/13).

Середньоденний заробіток позивача, згідно довідки відповідача № 3-177 від 03 листопада 2016 року, перевіреної судом, складає 124,40 грн..

Час затримки розрахунку при звільненні, визначений з урахуванням Рішення Конституційного Суду України, по дату винесення судом цього рішення 30 січня 2016 року, становить 129 днів при пятиденному робочому тижні, і, таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який слід стягнути з відповідача на користь позивача, складає 16047,60 грн. (124,40 грн. х 129 днів). Доказів іншої тривалості робочого часу позивача суду не надано.

При цьому суд вважає недоведеними посилання відповідача на існування обставин непереборної сили КДНВП «Кварсит», які привели до затримки розрахунку з позивачем, за тих підстав, що наданим Донецькою торгово-промисловою палатою 27.05.2014 р. висновком щодо наявності форс-мажорних обставин (а.с. 29-32), на який послався відповідач, не засвідчена саме обставина форс-мажору, а наявність такої обставини виключно по певному договору (контракту) у відповідності до його умов - зовнішньоекономічному контракту №147/13 від 10.10.2013 р., на чому зауважено в самому висновку.

Також суд не зважає на посилання позивача щодо відсутності у позивача права вимоги стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку через ненастання початку перебігу строку такої вимоги, за таких підстав. Статтею 233 КЗпП України передбачено право працівника на звернення з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Про порушення свого права про виплату всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, яка за приписами ст.116 КЗпП України провадиться в день звільнення, позивач дізналася в день звільнення, коли з нею не був проведений відповідний розрахунок. Саме з цього часу у позивача і виникло право на звернення до суду з вимогою як стягнення заробітної плати, так і стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи викладене, загальна сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 33219,29 грн., яка складається з 17171,69 грн. - заборгованості по заробітній платі, 16047,60 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

В силу ст. 88 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір.

На підставі ст.ст. 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст.32, 34 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» Державного концерну «Укроборонпром» про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити.

Стягнути з Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» (код ЄДРПОУ 25604710, юридична адреса: 85110, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Шмідтва, 20, а/с 153) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1), заборгованість по заробітній платі за період травень 2015 року липень 2016 року у сумі 17171 гривня 69 копійка та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 липня 2016 року по 30 січня 2017 року 16047 гривень 60 копійок, а всього 33219 (тридцять три тисячі двісті девятнадцять) гривень 29 копійок.

Стягнути з Костянтинівського державного науково-виробничого підприємства «Кварсит» Державного концерну «Укроборонпром» на користь держави судовий збір у розмірі 551 (пятсот пятдесят одна) гривня 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення в Донецький апеляційний суд через Костянтинівський міськрайонний суд, а у разі відсутності сторони у судовому засіданні протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя