-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Краснопільський районний суд Сумської області
смт. Краснопілля, вул. Вокзальная, 18, 42400, (05459) 7-13-09
Справа
№ 2-а-346/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2010 року смт.Краснопілля
Суддя Краснопільського районного суду Сумської області Басова В.І., розглянувши у порядку письмового провадження, в приміщенні Краснопільського районного суду Сумської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
ВСТАНОВИВ
25.02.2010 року ОСОБА_1 звернулась до Краснопільського районного суду Сумської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області. У позовній заяві просить суд постановити рішення, яким поновити строк звернення її до суду, та зобов’язати відповідача здійснити їй перерахунок та виплату пенсії, як дитині війни з підвищенням до 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленого Законом України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» ч.1 ст. 28, починаючи з 1 січня 2006 року з урахуванням виплат, здійснених у 2008-2010 роках, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач при нарахуванні їй виплат не врахував вимог закону, та порушив її права.
У судове засідання позивачка, не з’явилась, про час та місце слухання справи повідомлена своєчасно та належним чином, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягає на їх задоволенні за підставами, викладеними у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду заяву про розгляд справи без його участі. З позовом не погодився, вважаючи, що вимоги позивача безпідставні і не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, зокрема Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» і аналогічним законом за 2008 рік, припинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і не виділено відповідних коштів на виплату пенсії в розмірах передбачених вище названим законом, і підвищення виплат дітям війни може бути вирішено лише при прийнятті відповідних Законів України. В 2008 році - позивачу виплачено 10 відсотків надбавки до пенсії, відповідно до вимог Закону України та державний бюджет України на 2008 рік., але Законами України не встановлено механізму фінансування доплат в 2006-2008 роках «Дітям війни» та заперечував проти поновлення пропущенного строку звернення до суду по вищевказаним мотивам, що підтверджується запереченням відповідача (а.с.9).
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ч.3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши письмові заперечення відповідача, письмові матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивачка ОСОБА_1, згідно ксерокопії паспорта, ІНФОРМАЦІЯ_1, є жителькою Краснопільського району (а.с.4) і має статус «Дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням на її ім’я ( а.с.5)
Згідно довідки, наданої відповідачем, позивачу на протязі 2007-2010 років (а.с.11) виплачено: в 2008 році доплату дітям війни в розмірі 579 грн. 30 коп., в 2009 році - 597 гра 60 коп., в 2010 році - 99 грн. 60 коп, за 2007 рік ніяких доплат не проводилося, що і змусило її звернутися до суду для захисту своїх прав, які, на її думку, порушив відповідач в 2006-2010 роках.
Відповідно до СТ.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” встановлено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до ст.110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що
пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.
Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищевказаних Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
Крім того, надаючи перевагу Законам України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від. 19.01.2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайно з практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп\2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України відповідності Конституції України (конституційності) положень статей ч. 2 ст. 56. ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. ст. 98. 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Краснопільському районі Сумської області повинен був нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
Що стосується вимог позивача про зобов’язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів.
В 2008 році позивачу було нараховане з початку року та виплачено зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру, що підтверджується довідкою Управління пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області від 10.03.2010 року № 1394/06-08-35 (а.с.10).
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень СТ.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту З розділу З Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону
України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих і
актів України».
Вищевказане Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне
значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку
правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що
визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до
виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішенні
Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст. 152 Конституції
України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Краснопільському районі
Сумської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії,
передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла
до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення
щодо неконституційності п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України
на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила
чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у
відповідності з приписами діючої норми СТ.6 Закону України «Про соціальний захист дітей
війни», нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків
мінімальної пенсії за віком, але ним було нараховано та виплачено лише 10% виплат
від виплат, передбачених законодавством відносно дітей війни у 2008 році, що не
відповідає вимогам законодавства.
Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення
Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6
Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з
урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік
та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у
відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення
доплати до пенсії у розмірі ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по
21.05.2008 року задоволенню не підлягають, виходячи з того, що рішення
Конституційного Суду України набрало чинності з 22.05.2008 року.
Відносно позовних вимог про перерахунок пенсії, виплаченої в 2009-2010 р.р., суд
вважає , що вони підлягають задоволенню, у зв’язку з тим, що при прийнятті Закону
України «Про державний бюджет на 2009 рік» дія Закону України «Про соціальний захист
дітей війни» не зупинялась і не скасовувалась, Закон України «Про державний бюджет на
2010 рік» ще не прийнятий, а відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і
свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених
Конституцією України.
Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до
адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на
підставі Конституції України гарантується. Приймаючи до уваги те, що відповідно до ч.4 ст.
8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з
мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює
спірні відносини, та відповідно до ч. ч. 1,2 статті 8 КАС України при вирішенні справи має
застосовуватись принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права
та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість
діяльності держави, суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права
на отримання підвищення пенсії основані на принципі юридичної визначеності.
Як свідчить позиція і практика Європейського Суду принцип юридичної визначеності
означає , що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті
державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має
автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом—
відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне
порущення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган
публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання щомісячної
соціальної допомоги дітям війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів відповідача стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Відповідачем по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якого випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Також суд відхиляє доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України, від 01.03.2002 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів, а таким територіальним управлінням в Краснопільському районі є відповідач по справі.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на УПФУ в Краснопільському районі Сумської області, тобто за місцем проживання позивача.
Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянам своїх конституційних прав, тобто і пенсіонерів за старістю. (ст.46ч.1 Конституції України.)
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30 відсотків доплати до пенсії.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно абз. 1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 Пенсійний фонд України є
центральним органом виконавчої влади і на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо:
призначення пенсії;
підготовки документів для її виплати;
забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонд України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.
Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30 відсотків доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.
Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обгрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.
Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
Отже, відсутність коштів відповідача, який не вчинив жодної дії, щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку, щодо виділення коштів для здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Суд також відхиляє заяви відповідачів про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, через наступне.
Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з ПФУ в Краснопільському районі Сумської області доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може взяти на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.
Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Краснопільському районі Сумської області, по невиконанню з 09.07.2007 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування на отримання доплати до пенсії.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за 2007 рік - з 09 липня 2007
року по 31 грудня 2007 року, та починаючи з 22.05.2008 року з урахуванням виплат здійснених у 2008-2010 роках, зобов’язавши провести відповідні виплати.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.
Керуючись ст. ст. 8, 22, 46, 124, 129 Конституції України, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», ст.ст.6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, рішенням Конституційного Суду України №10- рп/2008 від 22.05.2008 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» №489-У від 19.12.2006 року, «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року. Законом України «Про пенсійне забезпечення». Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Положенням «Про Пенсійний Фонд України», затвердженим постановою Правління Пенсійного Фонду України від 30.04.2002 року, постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» №497 від 11.04.2000 року, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року, ст. ст. 11,71, 94, 122 ч.3, 161 - 163, 167, 186 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також починаючи з 22.05.2008 року з урахуванням виплат здійснених у 2008- 2010 роках.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана на протязі 10 днів з дня проголошення постанови, а апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду до апеляційного суду Сумської області через Краснопільський районний суд.
Суддя В. І. Басова
скопійовано
-
скопійовано
-
