760/13381/16-ц

2-756/17

Солом'янський районний суд м. києва

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі судді Кицюк В.С.,

за участю секретаря Піддубняк І.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача Кондратенко Т.М. та Левченко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС - ФАРМА» про визнання незаконними та скасування наказів про переведення та звільнення, зобов'язання внесення змін до трудової книжки щодо зміни формулювання звільнення, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2016 року позивач звернулася до суду із вищезазначеним позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ №86/1-к від 30.05.2016 в частині її переведення на посаду завідувача аптекою ТАС-ФАРМА №101, визнати незаконним та скасувати наказ №104 від 30.06.2016 в частині її звільнення з роботи за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, зобов'язати відповідача внести до трудової книжки позивача наступні зміни: запис «27» є недійсним, запис «28» є недійсним, звільнено з роботи 30.06.2016 на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України у зв'язку із неможливістю продовжувати роботу та необхідністю здійснення догляду за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку, мотивуючи свої вимоги з урахуванням своїх пояснень та пояснень свого представника наступним.

Позивач з вересня 2014 року перебувала із відповідачем в трудових відносинах, що підтверджується укладеним між сторонами безстроковим трудовим договором, працювала на посаді завідувача аптекою TAS №24 за адресою м. Київ, вул. Жилянська, 146/13.

В травні 2016 року відповідач видав наказ про закриття даної аптеки та звільнення її працівників з 26.05.2016 через те, що аптека №24 припиняла свою діяльність. Однак, продовжує позивач, всупереч вимогам ч.1 ст.49-2 КЗпП України її не було повідомлено про наступне звільнення не раніше ніж за два місяці, кваліфікуючи ситуацію як зміни в організації виробництва і праці.

Натомість, зазначає позивач, її було примусово переведено на роботу до аптеки ТАС-ФАРМА №101 за адресою м. Київ, вул. Саксаганського, 102 також на посаду завідувача аптекою. Категорично заперечує написання по власній ініціативі відповідної заяви в кінці травня 2016 року, переконує, що така заява була написана лише в кінці червня 2016 року «заднім числом», оскільки іншим чином керівництво відповідача відмовлялося її звільнити.

А тим часом, вона з 01.06.2016 по 10.06.2016 перебувала у щорічній відпустці.

10.06.2016 позивач переконує, що нею була написана заява про звільнення за угодою сторін, яку вона відправила відповідачу поштою.

З 13.06.2016 по 17.06.2016 позивач наполягає, що була відсутня на роботі по поважним причинам, оскільки проходила обстеження та лікування в медичному закладі. В зазначений період, акцентує увагу суду позивач, їй взагалі не було відомо про необхідність з'являтися на роботу в аптеку №101 по вул. Саксаганського, 102 в м. Києві.

З 22.06.2016 по 29.06.2016 позивач перебувала на лікарняному, що підтверджується відповідним листком непрацездатності.

Крім того, позивач зазначає, що 27.06.2016 вона знову направила заяву відповідачу, проте вже про звільнення її за власним бажанням, у відповідь на яку їй зателефонували і запропонували прийти в головний офіс 30.06.2016.

30.06.2016 вона прийшла до офісу, де їй повідомили, що її звільнили з роботи, проте трудову книжку, за її твердженням, не видали.

Тільки вже в липні 2016 року позивач отримала лист від відповідача, з тексту якого вона дізналася про підстави її звільнення і повідомлення про те, що їй необхідно звернутися до відділу кадрів для отримання трудової книжки, копії наказу про звільнення, довідку про розмір заробітної плати.

Так, щодо підстав своїх вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу про переведення наводить положення ч.1 ст.2 КЗпП України та ст.43 Конституції України, якими передбачено право на вільний вибір праці, професії, роду занять і роботи, переконує, що насправді вона не хотіла бути переведеною і це зробили без її волі та бажання, фактично змусивши її до праці на іншій посаді.

Щодо підстав своїх вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу про звільнення за прогул, переконувала, що прогулу не було, вона в червні 2016 року двічі подавала заяви про припинення трудових відносин із відповідачем, проте звільнення відбулося не за її ініціативою чи за угодою сторін, а з несприятливих для неї підстав (а.с.2-8)

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов з підстав, викладених вище, окремо представник позивача звернув увагу на те, що відповідач взагалі не мав права звільняти позивача на цій підставі, оскільки вона є одинокою матір'ю і перебуває таким чином під охороною держави від звільнення згідно положень ст.40 КЗпПУ.

Представники відповідача категорично заперечували проти задоволення позову, визнали, що дійсно сторони перебували у трудових відносинах до 30.06.2016, поки позивача не було звільнено за прогул. Таке звільнення, запевняли, відбувалося у суворій відповідності до вимог трудового законодавства, оскільки факт відсутності на роботі в аптеці №101 з 13.06.2016 по 17.06.2016 підтвердила сама позивач, її звернення до медичної установи і «перебування на лікуванні» просили суд оцінити критично, оскільки немає відомостей про те, що вона перебувала в цей період на стаціонарному лікуванні, що саме по собі звернення в лікарню і заведення карточки не є поважною причиною не з'являтися на роботі, тим більше бути відсутньою п'ять днів, будь-яких доказів того, що в цей період вона навіть проходила якісь поцедури - немає. Була створена комісія,яка підтвердила факти відсутності. Недовіряти членам комісії, переконували, підстав немає. Звільнення було цілком законне. Навіть направлялися листи позивачу надати пояснення з приводу своєї відсутності, проте вона їх проігнорувала.

Зазначають, що трудова книжка була видана в день звільнення, про що свідчить підпис самої позивача у відповідному журналі, оригінал якого також був представлений суду для огляду. Заперечення позивача, що дата «30.06.2016» поставлена не нею, просили також суд сприйняти критично, оскільки незважаючи на те, що судом було роз'яснено право звернутися до суду із клопотанням про призначення у справі відповідної експертизи, сторона позивачів відмовилася. Вчасно було проведено і розрахунок із позивачем при звільненні.

Щодо доводів позивача по незаконності переведення, то вважали їх надуманими. Будь-який вплив на позивача під час написання нею власноручних відповідних заяв заперечували, акцентували увагу на тому, що підтверджень такого впливу і самим позивачем суду не надано. В той же час, в даному аспекті просили зважити на заяви інших працівників відповідачу від 21.06.2016, де позивач власноручно писала свою посаду як завідувач аптекою №101 і ставила підпис. Показання свідків в судовому засіданні просили оцінити критично, оскільки один перебуває на даний час у прямому підпорядкуванні позивача, а друга - жодної інформації, яка б містили фактичні дані суду не навела, самі лише припущення, без називання конкретних дат, окрім тих, що конкретно фігурують у справі за поясненнями самого позивача - 21.06.2016 (а.с.93-99)

Заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити (ст.214 ЦПК України)

При цьому, саме сторони згідно ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень, окрім підстав звільнення від доказування, які прямо передбачені ЦПК України.

Судовим розглядом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач перебувала у трудових відносинах із відповідачем, що підтверджується наказом№239-к від 16.09.2014 (а.с.45), з якого вбачається, що позивача прийнято на посаду завідувача в аптеку TAS №24 в м. Києві по вул. Жилянській, 146/13, прим.5, літера А з 16.09.2014 із заробітною платою згідно штатного розпису з випробним строком 3 місяці. Підстава - заява ОСОБА_1

Згідно такої заяви від 16.09.2014 позивач власноручним підписом засвідчила, що з умовами праці, посадовими інструкціями, правилами ВТР та з колективним договором ознайомлена (а.с.100)

Як вбачається з наказу №23 від 13.05.2016 ТОВ «ТАС-ФАРМА» за підписом генерального директора ОСОБА_5 у зв'язку із закриттям аптеки №24 прийнято рішення 26.05.2016 припинити торговельну діяльність аптеки №24, останній робочий день працівників цієї аптеки - 26.05.2016 (а.с.11)

Згідно заяви, власноручно написаної позивачем, що вона не заперечувала в судовому засіданні, 30.05.2016 вона просила генерального директора ТОВ «ТАС-ФАРМА» ОСОБА_6 перевести її на посаду зав. аптекою №101 по вул. Саксаганського, 102 в м. Києві з 01.06.2016 (а.с.101)

На даній заяві стоїть резолюція - до наказу від 30.05.2016.

Згідно наказу №85/1-к від 01.06.2016 позивача, завідувача аптеки №24 в м. Києві по вул. Жилянській, 146/13, перевели на посаду завідувача аптеки №101 в м. Києві по вул. Саксаганського, 102 з 01.06.2016 (а.с.102)

Відомості про ознайомлення із таким наказом позивача в справі відсутні.

Це питання також не було з'ясовано в судовому засіданні під час заслуховування пояснень обох сторін.

Без отримання відповіді на це питання, за переконанням суду, неможливе ухвалення рішення у даній справі, оскільки стає незрозумілим з яких підстав за версією представників відповідача позивач після перебування у відпустці з 01.06.2016 по 10.06.2016, що сторонами не заперечується, повинна була знати про те, що її робочим місцем в перший робочий день після відпустки - 13.06.2016 - має стати вул. Саксаганського, 102 в м. Києві і виконувати вже слід обов'язки як завідувач аптекою №101.

Також слід зупинитися на наступному. Так, як наведено судом вище, наказ №85/1-к про переведення позивача датований 01.06.2016 (а.с.102), а як вбачається із копії трудової книжки позивача під номером запису «27» містяться відомості про переведення позивача на посаду завідувача аптекою №101 ТАС-ФАРМА 30.05.2016 згідно наказу №86/1-к від 30.05.2016.

Без заслуховування пояснень представників відповідача в цій частині щодо виявлених під час перебування суду в нарадчій кімнаті розбіжностей, неможливе ухвалення рішення, оскільки залишаються нез'ясованими обставини справи в цій частині.

Факт відсутності позивача 13.06.2016 в аптеці №101 не заперечує ні сама позивач, а також підтверджується службовою запискою (а.с.114)

Відсутність на роботі за адресою м. Київ, вул. Саксаганського, 102 в аптеці №101 за період 13.06.2016 по 17.06.2016 підтверджується також і самим позивачем, і складеними актами про відсутність позивача на роботі (а.с.116-119)

Під час заслуховування пояснень також сторони не пояснили яким чином у відповідача обліковувалася відпустка позивача за період з 01.06.2016 по 10.06.2016)) Що саме проставлялося в табелі, якщо вона за твердженням відповідача вже рахувалася як така, що обіймає посаду завідувача аптекою №101.

Згідно заяви позивача від 27.06.2016, яка була направлена відповідачу засобами поштового зв'язку і отримана 29.06.2016 позивач просила звільнити її за власним бажанням на підставі ч.1ст.38 КЗпП України (а.с.24, 25)

Листом від 30.06.2016 вих. №200 відповідач повідомив позивача що її вже звільнено, але з посади завідувача аптекою №101 згідно наказу про звільнення №104 від 30.06.2016 (а.с.26)

Згідно наказу №104-к від 30.06.2016 позивача звільнено з посади завідувача аптекою №101 по вул. Саксаганського, 102 в м. Києві 30 червня 2016 року за прогул (відсутність на роботі без поважних причин) на підставі п.4ст.40 КЗпП України (а.с.27)

Відповідні відомості внесені під номером «28» і в трудову книжку (а.с.9)

Між тим, заява позивача про звільнення від 10.06.2016 в справі відсутня.

Натомість є лист відповідача від 16.06.2016 вих. №186, в якому відповідач повідомив позивачу про те, що у відповідь на її заяву про звільнення від 10.06.2016 за угодою сторін, відповідач не погодив дану заяву (а.с.120)

Відповідно до ч.2 ст.195 ЦПК України якщо під час ухвалення рішення виникає потреба з'ясувати будь-яку обставину шляхом повторного допиту свідків або вчинення іншої процесуальної дії, суд, не ухвалюючи рішення, постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду.

Розгляд справи у випадку, визначеному ч.2 ст.195 ЦПК України, проводиться в межах з'ясування обставин, що потребують додаткової перевірки (ч.3 ст.195 ЦПК України)

На підставі викладеного та керуючись ст.195 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Поновити судовий розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС - ФАРМА» про визнання незаконними та скасування наказів про переведення та звільнення, зобов'язання внесення змін до трудової книжки щодо зміни формулювання звільнення для з'ясування тих питань, які порушені вмотивувальній частині даної ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.С. Кицюк