open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 806/1344/16
Моніторити
Ухвала суду /24.07.2017/ Верховний Суд України Ухвала суду /29.03.2017/ Вищий адміністративний суд України Постанова /08.02.2017/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /29.12.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /29.12.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /09.12.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Постанова /10.11.2016/ Житомирський окружний адміністративний суд Житомирський окружний адміністративний суд Ухвала суду /10.10.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /28.09.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /31.08.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /31.08.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /08.08.2016/ Житомирський окружний адміністративний суд Житомирський окружний адміністративний суд Ухвала суду /28.07.2016/ Житомирський окружний адміністративний суд Житомирський окружний адміністративний суд Ухвала суду /28.07.2016/ Житомирський окружний адміністративний суд Житомирський окружний адміністративний суд
emblem
Справа № 806/1344/16
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /24.07.2017/ Верховний Суд України Ухвала суду /29.03.2017/ Вищий адміністративний суд України Постанова /08.02.2017/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /29.12.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /29.12.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /09.12.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Постанова /10.11.2016/ Житомирський окружний адміністративний суд Житомирський окружний адміністративний суд Ухвала суду /10.10.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /28.09.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /31.08.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /31.08.2016/ Житомирський апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /08.08.2016/ Житомирський окружний адміністративний суд Житомирський окружний адміністративний суд Ухвала суду /28.07.2016/ Житомирський окружний адміністративний суд Житомирський окружний адміністративний суд Ухвала суду /28.07.2016/ Житомирський окружний адміністративний суд Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________________________________________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Гурін Д.М.

Суддя-доповідач:Зарудяна Л.О.

ПОСТАНОВА

іменем України

"08" лютого 2017 р. Справа № 806/1344/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Зарудяної Л.О.

суддів: Іваненко Т.В.

Кузьменко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Лібеги С.О.,

позивача, представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "10" листопада 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Прокуратури Житомирської області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання протиправними дій, стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати ,

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2016 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 із позовом до Прокуратури Житомирської області та з урахуванням зміни позовних вимог просить визнати протиправними дії прокуратури Житомирської області щодо ненарахування та невиплати йому заробітної плати та інших виплат за період з 15 липня 2015 року до 30 листопада 2015 року включно відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру". Зобов'язати прокуратуру Житомирської області здійснити йому перерахунок і виплату заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку за період з 15 липня 2015 року до 30 листопада 2015 року включно у розмірі 84704 грн 98 коп. відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням вже здійснених виплат за цей період.

У позовній заяві позивач вказав, що, починаючи з березня 1999 року, працював в органах прокуратури Житомирської області. З 7 травня 2014 року перебував на посаді Бердичівського міжрайонного прокурора Житомирської області. Наказом Генерального прокурора України від 14 грудня 2015 року №1019к його було звільнено із займаної посади та органів прокуратури у зв'язку із реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру". За період роботи з 1 липня 2015 року до 30 листопада 2015 року йому мала нараховуватись та виплачуватись заробітна плата відповідно до Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру", однак, у належному та визначену вказаним Законом розмірі заробітна плата виплачена не була. Вважає такі дії відповідача протиправними.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Прокуратури Житомирської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_3 заробітної плати та інших виплат за період з 15 липня 2015 року до 30 листопада 2015 року включно, у тому числі компенсації за невикористану відпустку, відповідно до статті 81 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру".

Зобов'язано Прокуратуру Житомирської області здійснити перерахунок і виплату заробітної плати та інших виплат, у тому числі компенсації за невикористану відпустку за період з 15 липня 2015 року до 30 листопада 2015 року включно у розмірі 84704 грн 98 коп. відповідно до статті 81 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" з урахуванням вже здійснених виплат за цей період.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Саме тому позивачу заробітна плата нараховувалася, виходячи із посадового окладу, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників прокуратури" з відповідними змінами, тобто на підставі та у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Крім того відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у відповідному розмірі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, вважає судове рішення законним. Просить залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга належить до задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з березня 1999 року працював в органах прокуратури, зокрема з 7 травня 2014 року на посаді Бердичівського міжрайонного прокурора Житомирської області, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.11-12).

14 грудня 2015 року позивач відповідно до наказу №1019к звільнений із займаної посади та органів прокуратури у зв'язку із реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

Із розрахункового листа встановлено, що позивачу за 2015 рік заробітна плата нараховувалась відповідачем, виходячи із посадового окладу, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників прокуратури", зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №763, а саме: разом нараховано заробітної плати у сумі 185379 грн 30 коп. (а.с.13).

4 липня 2016 року позивач звернувся із заявою до Прокуратури Житомирської області з проханням нарахувати та виплатити йому заробітну плату, надбавку за вислугу років відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру", провести перерахунок компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги і провести їх виплату, а також надати розрахунковий лист по нарахуваннях та виплатах заробітної плати (довідку про доходи) із відповідними перерахунками (а.с.16).

19 липня 2016 року на адресу позивача від Прокуратури Житомирської області надійшла відповідь від 13 липня 2016 року №05/1-100016, якою у задоволенні заяви позивача від 4 липня 2016 року відмовлено (а.с.17).

Вважаючи дії відповідача щодо ненарахування та невиплати заробітної плати та інших виплат за період з 15 липня 2015 року до 30 листопада 2015 року включно та компенсації за невикористану відпустку відповідно до вимог статті 81 Закону України "Про прокуратуру" неправомірними, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Суд першої інстанції задовольнив позов, виходячи з того, що відсутність механізму реалізації права працівника прокуратури на заробітну плату у розмірі, передбаченому Законом, у зв'язку з невнесенням відповідних змін до Постанови КМУ №505, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки положення Закону України №1697-VІІ щодо заробітної плати прокурорів мають вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України, а зарплата прокурорів не може встановлюватись іншими законами.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру" (далі - Закон), який набрав чинності 15.07.2015 року крім пункту 5 розділу XII (крім підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділу ХІІІ цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; статей 21, 28-38, 42, 44-50, 62-63, 65-79 цього Закону, які набирають чинності 15 квітня 2016 року; статті 12 та Додатка до цього Закону щодо переліку та територіальної юрисдикції місцевих прокуратур, які набирають чинності з 15 грудня 2015 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 81 Закону посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Згідно ст. 89 Закону фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

При цьому, приписами ст. 90 Закону визначено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Згідно ч. ч.1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Частиною 1 статті 22 БК України передбачено, що для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

В силу п. 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 року та п. 11 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 року норми і положення частини другої статті 33, статті 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Постановою КМ України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" від 31.05.2012 року № 505 зі змінами, внесеними постановою КМ України від 30.09.2015 року №763, визначено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури.

Як зазначено в рішенні Конституційного суду України по справі № 18/183-97 від 03.10.1997 року, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Так , Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи між бюджетних відносин" від 28.12.2014 року внесено зміни до Бюджетного кодексу України, розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" якого доповнено пунктом 26, яким серед іншого встановлено, що норми і положення статті 81, пунктів 13, 14 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Крім того, Закон України "Про прокуратуру" прийнято 14.10.2014 року, у той час як Закон України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" прийнято 28.12.2014 року, тобто пізніше. Відтак, саме положення вказаного Закону України "Про Державний бюджет України" необхідно застосовувати в даному випадку щодо застосування норм і положень 81 Закону у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже , приписами БК України з урахуванням Закону України "Про Державний бюджет України" по-іншому врегульовувало відносини в частині визначення розміру посадових окладів прокуратури і, враховуючи, що цей закон був прийнятий 28.12.2014 року , тобто пізніше, ніж Закон України "Про прокуратуру", то він має пріоритет у застосуванні.

Наведені положення дають підстави для висновку, що відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у відповідному розмірі.

При цьому судовою колегією враховується, що закон має бути достатньо доступним та передбачуваним щодо наслідків його застосовування, тобто бути сформульованим у спосіб, який дає змогу кожній особі регулювати свою поведінку (принцип юридичної визначеності). В даному випадку застосоване національне законодавство відповідало вимозі щодо передбачуваності на момент його правозастосування.

Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" в установленому законодавством порядку неконституційними не визнано.

Відтак , судова колегія вважає, що позовні вимоги позивача про порушення відповідачем вимог Закону при нарахуванні йому заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку за липень - грудень 2015 року є необґрунтованими.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012 однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави. При цьому, вказаним рішенням Конституційного Суду України вирішено, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 року №20-рп/2011 передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Згідно зі ст.22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004 року.

Реалізація положень Закону України "Про прокуратуру" є неможливою без внесення відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31.05.2012 року №505, а також Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік". Однак, такі зміни з незалежних від відповідача причин протягом спірного періоду не були внесені.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 04.11.2015 року у справі № 21-1461а15, від 30.03.2016 року у справі № 822/504/13-а, від 13.07.2016 року у справі №820/4653/15.

В силу вимог ч.2 ст. 71 КАС України відповідачем доведено правомірність прийнятого рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував наведених вище обставин та дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Порушення судом норм матеріального та процесуального права стали підставою для винесення незаконного рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, а судове рішення скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Житомирської області задовольнити, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "10" листопада 2016 р. скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.О. Зарудяна

судді: Т.В. Іваненко

Л.В. Кузьменко

Повний текст cудового рішення виготовлено "09" лютого 2017 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Прокуратура Житомирської області вул.Святослава Ріхтера, 11,м.Житомир,10008

4-третій особі: Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області - вул.Святослава Ріхтера,24,м.Житомир,10008,

Джерело: ЄДРСР 64624712
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку