Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

01 лютого 2017 р. Справа № 820/6112/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С., суддів Мар'єнко Л.М., Полях Н.А.,

за участю секретаря судового засідання - Король Д.О.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - Беркути Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії №1 Апарату Національної поліції України, Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з врахуванням уточнень просить суд:

- визнати протиправними дії Національної поліції України щодо проведення атестації поліцейського ОСОБА_1;

- визнати протиправним та скасувати рішення Центральної атестаційної комісії №1 Апарату Національної поліції України від 12.10.2016 року, яке полягає у тому, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність;

- скасувати наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України № 264 о/с від 28.10.2016 року в частині звільнення полковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції;

- поновити полковника поліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого управління захисту економіки в Харківській області з 01.11.2016 року;

- стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.;

- відшкодувати ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в сумі 2 900 (дві тисячі дев'ятсот) грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що позивач ОСОБА_1 з 21.01.1985 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ України. З 13.11.2015 року проходив службу в органах Національної поліції України. При цьому наказом від 13.11.2015 року №187 о/с "По особовому складу Департаменту захисту економіки" позивача з 07.11.2015 року було призначено на посаду старшого оперуповноваженого управління захисту економіки в Харківській області Національної поліції України. Також позивачем вказано, що на підставі відповідних наказів Національної поліції України було прийнято рішення про проведення атестування позивача. Від так позивач пройшов тестування та в подальшому співбесіду в Центральній атестаційній комісії №1 Національної поліції України. За висновком комісії від 12.10.2016 року позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Позивачем вказано, що підстав для проведення атестації відносно нього немає, проте невиконання наказу керівництва в частині обов'язкової реєстрації в системі для проходження атестації, потягло б примусове звільнення. На думку позивача, такі дії відповідача є протиправними та такими, що порушують його права, оскільки висновки щодо службової невідповідності займаній посаді слугували підставою для винесення наказу Національної поліції України №264 о/с від 28.10.2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону. Вказаними діями відповідачів порушено порядок проведення атестування та звільнення. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Представник відповідача Департаменту захисту економіки Національної поліції України у наданих до суду письмових запереченнях проти заявленого позову заперечував з підстав необґрунтованості позовних вимог та зазначив, що позивача було призначено до тимчасового штату Департаменту захисту економіки Національної поліції України в порядку переатестування на посаду старшого оперуповноваженого Департаменту захисту економіки Національної поліції України, в подальшому, відповідачами на виконання норм діючого законодавства проведено атестування позивача. Крім того, ОСОБА_1 самостійно зареєструвався в єдиній централізованій відомчій телекомунікаційній мережі, чим підтвердив свою згоду пройти атестування зі встановлення своєї відповідності займаній посаді та пройшов атестування. Оскільки за результатами проведеного тестування та співбесіди було визначено, що позивач займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, то Департаментом захисту економіки Національної поліції України було правомірно винесено наказ №264 о/с від 28.10.2016 року "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону.

Представник відповідача Національної поліції України у наданих до суду письмових запереченнях проти заявленого позову заперечував та зазначив, що позивач був призначений на посаду тимчасово, до проведення процедури атестування, а оскільки за результатами проведеної атестації, комісія з врахуванням дослідження всіх документів щодо позивача дійшла висновку, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, то він підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Позивач та представник позивача в судове засідання прибули, позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача Національної поліції України в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача Департаменту захисту економіки Національної поліції України в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача Центральної атестаційної комісії №1 Апарату Національної поліції України в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, правом подання до суду письмових заперечень проти позову не скористався.

Колегія суддів, заслухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, встановила наступне.

Під час судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 з 21.01.1985 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ України.

Позивачем 07.11.2015 року подано заяву на ім'я голови Національної поліції України з проханням прийняття на службу до поліції та призначення на посаду старшого оперуповноваженого Управління захисту економіки в Харківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України (т.1 а.с. 37).

Наказом Національної поліції України від 13.11.2015 року №187 о/с "По особовому складу Департаменту захисту економіки" по управлінню захисту економіки в Харківській області, на підставі особистої заяви від 07.11.2015 року, відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про національну поліцію» призначено таких, що прибули з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та з установленням посадового окладу згідно зі штатним розписом з 07.11.2015 року, зокрема, призначено ОСОБА_1 (М-002840), який мав спеціальне звання "полковник міліції", старшим оперуповноваженим, присвоївши йому спеціальне звання "полковник поліції" (т.1 а.с. 39).

Судом за наявними в матеріалах справи доказами та з пояснень сторін встановлено, що позивач ОСОБА_1 пройшов атестаційне тестування та співбесіду в Центральній атестаційній комісії №1 Апарату Національної поліції України.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять атестаційний лист щодо полковника поліції ОСОБА_1 (М-002840), що займав посаду старшого оперуповноваженого управління захисту економіки у Харківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України (т.1 а.с. 133-134).

З огляду та дослідження вказаного атестаційного листа судом встановлено, що ОСОБА_1 за висновком прямого керівника т.в.о. начальника управління захисту економіки у Харківській області ДЗЕ НП України займаній посаді відповідає, проте за висновком Центральної атестаційної комісії №1 Апарату Національної поліції України від 12.10.2016 року - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Позивача було ознайомлено з вказаним висновком, про що свідчить відповідний підпис (т.1 а.с. 134).

Під час судового розгляду справи позивачем та його представником було надано пояснення та зазначено, що проведення атестування позивача було здійснено протиправно, оскільки позивач не підлягав атестації адже жодної підстави для її проведення у розумінні Закону України "Про національну поліцію" на момент проведення такої атестації не існувало. Крім того, відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не було всебічно та повно досліджено, а як наслідок, враховано всіх критерії відповідності позивача як поліцейського.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно ст. 3 Закону України "Про Національну поліцію" у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Частина 1 ст. 57 Закону України "Про Національну поліцію" визначає, що атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Згідно з ч. 2 ст. 57 Закону України "Про Національну поліцію" яка узгоджується з положеннями пункту 3 розділу І Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року №1465 (далі по тексту - Інструкція) атестування поліцейських проводиться:

1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу;

2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;

3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Прийняття рішення про проведення атестування поліцейських з інших підстав, ніж зазначені у ч. 2 ст. 57 Закону України "Про Національну поліцію", не передбачено.

Відповідно до ч. 3-5 ст. 57 Закону України "Про Національну поліцію" атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Слід також вказати, що положення частини четвертої статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" необхідно розглядати у взаємозв'язку з положенням частини другої статті 57 Закону та слід розуміти таким чином, що у відповідному наказі керівника органу поліції щодо заходів із підготовки та проведення атестування повинно бути зазначено: ім'я поліцейського (перелік імен поліцейських), які підлягають атестуванню; необхідність та підстава атестування щодо кожного поліцейського, який включений до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

Крім того, колегія суддів зазначає, що прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського та, власне, проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Такі підстави для проведення атестації, як для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби; метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду України, що викладений у постанові від 11 березня 2014 року у справі №21-13а14.

Представником відповідача Національної поліції України надано до суду на підтвердження правомірності своєї правової позиції докази щодо призначення та проведення атестаційних заходів поліцейських.

Від так колегією суддів за наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що наказом Національної поліції України від 20.11.2015 року № 210 о/с "Про проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України, головних управлінь Національної поліції в Київській області та м. Києві" з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись статтею 57 Закону України "Про національну поліцію України" та вимогами Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердж. наказом МВС від 17.11.15р. № 1465, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 18.11.2015р., головою поліції прийнято рішення про проведення атестації поліцейських апарату Національної поліції України, межрегіональних територіальних органів (ДВБ, ДПН, ДЗЕ, ДК), Державної установи "Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України", головних управлінь Національної поліції в Київській області та м. Києві та створення атестаційних комісій. (т. 1 а.с.100).

За наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що формування персонального складу Центральної атестаційної комісії Національної поліції України здійснювалось на підставі наказу Національної поліції України від 02.12.2015 № 134, яким було затверджено список персонального складу атестаційної комісії для проведення атестування поліцейських.

Наказами Національної поліції України №235 від 22.03.2016 року, №745 від 23.08.2016 року, №810 від 07.09.2016 року, №816 від 08.09.2016 року внесено зміни до персонального складу центральної атестаційної комісії Національної поліції України.

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

За наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що ОСОБА_1 призначений на посаду старшого оперуповноваженого управління захисту економіки у Харківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України наказом Національної поліції від 13.11.2015 року №187 о/с, на підставі особистої заяви від 07.11.2015 року, при чому призначення позивача було здійснено відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України "Про національну поліцію" як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціального звання поліції в порядку переатестування.

Отже, прийняття позивача до лав Національної поліції України було здійснено шляхом видання наказу про призначення його за згодою в порядку переатестування, при цьому відповідачем по справі не надано доказів наявності у вказаному наказі умов про подальше проведення конкурсу або атестування.

Проте, суд зазначає, що зазначеному вище наказі міститься словосполучення "в порядку переатестування", однак, звертає увагу, що норми Закону України "Про Національну поліцію", у тому числі розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення", не передбачають процедури переатестації та не встановлюють додаткових підстав для атестації.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 розділу IV Інструкції, організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню. Таким чином, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".

Колегія суддів зазначає, що відповідачем по справі не надано та матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 підлягав атестації та, відповідно, включенню до списку поліцейських, які підлягають атестації, оскільки не наведено підстав для проведення атестації позивача, що передбачені частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", тобто доказів можливого призначення на вищу посаду без проведення конкурсу, або виявлення ознак службової невідповідності, наприклад за станом здоров'я чи у зв'язку із не виконанням службових обов'язків.

Отже, відповідно до норм статті 58 Закону України "Про Національну поліцію", призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення Центральної атестаційної комісії №1 Апарату Національної поліції України від 12.10.2016 року, яке полягає у тому, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 розділу I Інструкції атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Згідно з п. 2 розділу ІІ Інструкції визначено, що у Національній поліції України створюються такі атестаційні комісії:

1) центральні атестаційні комісії, персональний склад яких затверджується наказом Національної поліції України. До повноважень центральних атестаційних комісій належить проведення атестування всіх поліцейських;

2) атестаційні комісії органів поліції, персональний склад яких затверджується наказом керівника відповідного органу за погодженням із Національною поліцією України. До повноважень атестаційної комісії органу поліції належить проведення атестування поліцейських відповідних органів поліції.

У відповідності до положень пунктів 10-13 розділу IV Інструкції з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який пунктом 15 цього розділу.

Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Якщо поліцейський, який атестується, не з'явився на співбесіду з атестаційною комісією, то комісія приймає рішення без проведення співбесіди, про що робиться відповідний запис у протоколі засідання атестаційної комісії.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Поліцейські, які проходять атестування, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.

Пункт 15 розділу IV Інструкції встановлює, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідно до пункту 16 розділу IV Інструкції атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Згідно пунктів 17-20 розділу IV Інструкції атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення.

Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, і запрошених осіб.

Рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії.

У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови атестаційної комісії.

Усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

Отже, висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

З огляду та під час дослідження змісту атестаційного листа судом встановлено, що ОСОБА_1 надано характеристику заступником начальника відділу управління захисту економіки у Харківській області ДЗЕ Національної поліції України та вказано на зарекомендування ним себе, зокрема: "дисциплінованим, принциповим у вирішенні службових питань працівником. Добре знає чинне законодавство і нормативні акти, які регламентують діяльність поліції, вміло керується ними у повсякденній службовій діяльності, має позитивні результати службової діяльності; прагне вдосконалення службової діяльності; має почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів. Але при цьому з 07.11.2015 по 14.07.2016 ОСОБА_1 не зібрано жодного матеріалу для відкриття кримінального провадження; не забезпечено жодного оголошення підозри; не зібрано жодного матеріалу за фактом скоєння корупційного правопорушення".

За висновком безпосереднього керівника ОСОБА_1 займаній посаді відповідає.

Судом встановлено, що за результатами тестування позивачем набрано 29 балів з тестування загальних навичок, 29 бал - тестування професійних навичок, після чого 01.09.2016 року з позивачем мало бути проведено співбесіду.

При цьому за наявними в матеріалах справи доказами колегією суддів встановлено, що співбесіду атестаційною комісією з позивачем було первинно проведено 01.09.2016 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія протоколу ОП№ 15.00027745.0048637 від 01.09.2016 року, за результатами якої було прийнято рішення: "Поліграф", при цьому підставою вказано: "перевірити на корупцію" (т.1 а.с.138-139).

Позивачем в адміністративному позові вказано, що 04.10.2016 року він пройшов тестування на поліграфі.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять та сторонами не надано до суду результатів проведеної перевірки на поліграфі.

Як встановлено з протоколу ОП № 15.00037884.0048637 від 12.10.2016 року, при проведенні атестування позивача комісією досліджені всі зібрані щодо нього документи: атестаційний лист, декларація про доходи, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України "Про очищення влади" та інформація з відкритих джерел.

В протоколі вказано, що членами комісії під час співбесіди ставились питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в Національній Поліції та інше.

За результатами голосування (за - 4, проти - 0), комісія прийняла рішення, що - позивач - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. У якості підстав для прийняття комісією такого рішення послугували наступні висновки - "Абсолютно не орієнтується в антикорупційному законодавстві, низький рівень знань, низькі бали по тестуванню результати по поліграфу від 11.10.16, низький рівень професійних якостей". Інших мотивів в атестаційному листі не вказано.

Крім того суд зазначає, що в порушення вимог пунктів 8, 9, 10, 16 розділу IV (Порядок організації, підготовки, проведення атестування) Інструкції № 1465, у зазначеному рішенні атестаційної комісії не вказано, з яких підстав членами атестаційної комісії не були взяті до уваги відомості, зазначені в атестаційному листі позивача, та яким критеріям, визначеним пунктом 16 розділу IV (Порядок організації, підготовки, проведення атестування) зазначеної Інструкції, не відповідає поліцейський ОСОБА_1

Проте, з досліджених під час судового розгляду справи документів щодо позивача судом не встановлено, що позивач характеризується негативно.

Під час судового розгляду справи позивачем було надано пояснення та зазначено, що під час проведення атестування та співбесіди атестаційною комісією не було досліджено питань професійних здібностей позивача, його досвіду роботи.

Отже, слід дійти висновку, що під час судового розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів того, що при прийнятті рішення про невідповідність займаній посаді було враховано всіх обов'язкових критеріїв передбачених пунктом 16 розділу IV Інструкції та доказів на підтвердження прояву ОСОБА_1 під час проведення атестування себе як некваліфікованого працівника. Крім того суд зазначає, що обставини набрання позивачем низьких балів за результатами проходження тесту на загальні здібності та професійні навички, не можуть слугувати підставою для визнання його таким, що не відповідає займаній посаді, оскільки позивачем було набрано бали вищі за мінімальні.

Суд зазначає, що пункт 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" передбачає, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.

Проте, визначення терміну "службова невідповідність" Закон України "Про Національну поліцію" не надає.

Під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість. Отже, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.

З врахуванням вище наведеного колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не надано до суду достатніх доказів та не доведено правомірності оскаржуваного позивачем рішення Центральної атестаційної комісії №1 Апарату Національної поліції України від 12.10.2016 року, яке полягає у тому, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, а отже воно прийняте без врахування істотних обставин, не підтверджується належними доказами та як наслідок підлягає скасуванню.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 28.10.2016 №264 о/с за підписом начальника полковника поліції І.М. Купранець, відповідно до Закону України "Про національну поліцію", полковника поліції ОСОБА_1 (М-002840) старшого оперуповноваженого управління захисту економіки в Харківській області з 01.11.2016 року звільнено зі служби в поліції за п.5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність) (т.1 а.с. 31).

На підставу вказаного рішення вказано висновок центральної атестаційної комісії від 12.10.2016 року.

Згідно з положеннями ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

На момент прийняття оскаржуваного рішення та наказу Дисциплінарний статут Національної поліції України ще не був затвердженим, проте враховуючи приписи ч. 7 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), суд вважає за можливе застосувати аналогію закону в частині застосування до відносин звільнення норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.

Так, відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися дисциплінарні стягнення, зокрема, у вигляді звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Отже, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність на підставі пункту 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" можливо лише в крайньому випадку та за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення.

Проте, відповідачами не доведено неможливості залишення позивача на службі в поліції, необхідності застосування крайнього ступеню дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

Під час вирішення справи відповідачами не подано жодних належних та допустимих доказів обґрунтованості та правомірності прийнятих рішень. Водночас, матеріали справи свідчать про прийняття останніх без врахування всіх обставин справи, без дотримання критерію об'єктивності та обґрунтованості, тобто без дотримання вимог встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України.

Оскільки наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 28.10.2016 р. № 264 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону прийнято на підставі зазначеного вище висновку атестаційної комісії, отже протиправність такого висновку прямо вказує на необґрунтованість прийнятого на його підставі наказу та є підставою для його скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Протиправність наказу Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 28.10.2016 р. № 264 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону прямо вказує на наявність правових підстав для поновлення позивача на посаді старшого оперуповноваженого управління захисту економіки в Харківській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України.

Листом Вищого адміністративного суду України від 26.05.2010 року № 753/11/13-10 "Про розв'язання спорів, що виникають з відносин публічної служби" зазначено, що під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Враховуючи, що Законом України "Про Національну поліцію" не врегульовано питання поновлення на службі, суд вбачає наявними підстави застосування в даному випадку норм Кодексу законів про працю України.

Також, оскільки судовим розглядом справи доведено протиправність звільнення позивача, що спричинило вимушений прогул, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 на користь позивача грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

При цьому суд зазначає, що оскільки Законом України "Про Національну поліцію" питання виплати поліцейському грошового забезпечення за час вимушеного прогулу не врегульоване, колегія суддів дійшла висновку про необхідність застосування до цих правовідносин положення ч. 2 ст. 235 КЗпП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими приписами постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати", відповідно до якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

З врахуванням того, що звільнення позивача відбулось 01.11.2016 року середнє грошове забезпечення повинно обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці служби, тобто за вересень 2016 року (7500,00 грн) і жовтень 2016 року (9675,00 грн), на підставі наданої Довідки про доходи.

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Приписами положень абзацу 2 та 3 пункту 8 Порядку передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарних місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

При цьому слід вказати, що ч. 3, 4 та 5 статті 91 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що для поліцейських установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які готують поліцейських, - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов'язків. Поліцейським, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом двох наступних місяців.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 року № 10846/0/14-15/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік" кількість робочих днів у вересні 2016 року при п'ятиденному робочому тижні складає 22 день, у жовтні 2016 року - 20 днів.

А отже, середньоденне грошове забезпечення позивача складає 408,93 грн (17175,00 грн./42 (сумарна кількість робочих днів у вересні - жовтні 2016 року).

Згідно ч. 2 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію", порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Отже, за час вимушеного прогулу, а саме за період 01.11.2016 року по 01.02.2017 року (65 робочих днів вимушеного прогулу), з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь позивача належить стягнути середнє грошове забезпечення у загальній сумі 408,93 грн*65 робочих днів, що дорівнює 26580 грн 35 коп. з відрахуванням обов'язкових податків, платежів, зборів.

При цьому, суд зазначає, що відповідальність за своєчасне перерахування до відповідних органів утримань та нарахувань на заробітну плату несе роботодавець.

Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, постанова суду в частині поновлення позивача - полковника поліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого управління захисту економіки в Харківській області та стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України (код ЄДРПОУ - 40111732, вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Щодо позовних вимог позивача стосовно визнання протиправними дії Національної поліції України щодо проведення атестації поліцейського ОСОБА_1, колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем в адміністративному позові та представником позивача під час судового розгляду справи було вказано, що згідно зі ст. 57 Закону та нормам Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1997 №114, позивач не підлягав атестуванню, а також відповідачами по справі порушено процедуру проведення атестування, передбачену Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 року №1465.

Під час судового розгляду справи представниками Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії №1 Апарату Національної поліції України, Департаменту захисту економіки Національної поліції України не було надано до суду достатніх та допустимих доказів правомірності дій щодо необхідності проведення атестації позивача та, крім того, за висновком прямого керівника ОСОБА_1 займаній посаді відповідав.

Проте суд зазначає, що позивач добровільно погодився на проходження такої атестації, зареєструвався в єдиній централізованій відомчій телекомунікаційній мережі, після чого він був включений до списку працівників, що підлягали атестації, крім того позивач пройшов усю процедуру атестації, а отже позовні вимоги в цій частині, на думку суду, задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 10000 (десять тисяч) грн, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Абзацом 2 пункту 5 Постанови Пленуму визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів нанесення йому відповідачем моральної шкоди.

Отже, в цій частині позов також не підлягає задоволенню оскільки у відповідності до вимог ст. 1167 ЦК України судом не було встановлено завдання позивачу шкоди діями відповідача.

Щодо позовних вимог позивача про відшкодування ОСОБА_1 судових витрат на правову допомогу в сумі 2900 (дві тисячі дев'ятсот) грн., колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи містять наданий позивачем розрахунок витрат на правову допомогу, розрахованих на підставі Постанови Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" №2590 від 27.04.2006 року зі змінами (т. 1 а.с. 87).

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст.94 КАС України.

Статтею 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Відповідно до приписів ст.90 КАС України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно з вимогами ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З врахуванням вище зазначеного колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню, а судові витрати понесені позивачем на правову допомогу в сумі 2900 (дві тисячі дев'ятсот) грн стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту захисту економіки Національної поліції України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії №1 Апарату Національної поліції України, Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задовольнити частково.

Скасувати рішення Центральної атестаційної комісії №1 Апарату Національної поліції України від 12.10.2016 року, яке полягає у тому, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Скасувати наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України № 264 о/с від 28.10.2016 року в частині звільнення полковника поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Поновити полковника поліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого управління захисту економіки в Харківській області з 01.11.2016 року.

Стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України (код ЄДРПОУ - 40111732, вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу за період з 01.11.2016 року по 01.02.2017 року у розмірі 26580 (двадцять шість тисяч п'ятсот вісімдесят) грн 35 коп. з відрахуванням обов'язкових платежів, податків та зборів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту захисту економіки Національної поліції України (код ЄДРПОУ - 40111732, вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати на правову допомогу в сумі 2900 (дві тисячі дев'ятсот) грн.00 коп.

Звернути до негайного виконання постанову суду в частині поновлення полковника поліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого управління захисту економіки в Харківській області.

Звернути до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України (код ЄДРПОУ - 40111732, вул. Богомольця, 10, м. Київ, 01601) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 06 лютого 2017 року.

Головуючий суддя Нуруллаєв І.С.

Суддя Мар'єнко Л.М.

Суддя Полях Н.А.