Справа № 523/10009/16-ц

Провадження №2/523/1496/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

З а о ч н е

"26" січня 2017 р. місто Одеса

Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді Шепітко І.Г.

при секретарі Плахута А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 22 в м.Одесі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1, третя особа - Другий Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, про зняття арештів, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просить зняти арешт, накладений постановою державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції В-1/573 від 07.03.2012 року, ВП№31755082, та постановою державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції В-9/449 від 19.03.2012 року, ВП№31751614, з квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 (ОСОБА_2) ОСОБА_3, стягнувши з неї судові витрати.

У судове засідання представник позивача подав заяву, згідно якої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, розглянувши справу за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка та третя особа в судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, з клопотаннями про відкладення розгляду справи не зверталися, заперечень від відповідачів на позов до суду не надходило, свою думку щодо позовних вимог в тій чи іншій формі не висловили.

За таких обставин, підстави для відкладення розгляду справи, що передбачені ч.ч.1, 2 ст.169 ЦПК України, відсутні.

Враховуючи також вимоги ст.157 ЦПК України та ст.6 Конвенції “Про захист прав людини та основних свобод”, ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести в заочному порядку за відсутності відповідача, що відповідає положенням ст.169 та ст.224 ЦПК України.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У ході виконавчого провадження про стягнення коштів з ОСОБА_1 (ОСОБА_2) ОСОБА_3, постановою державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції В-1/573 від 07.03.2012 року, ВП№31755082, та та постановою державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції В-9/449 від 19.03.2012 року, ВП№31751614, накладено арешти на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 (ОСОБА_2) ОСОБА_3.

Разом з тим, зазначене нерухоме майно являється предметом договору іпотеки від 19.10.2007 року, укладеного між АКІБ “УкрСибБнанк” та відповідачкою на забезпечення виконання умов кредитного договору №11238284000 від 19.10.2007 року.

12.12.2011 року АКІБ “УкрСибБнанк” відступило позивачеві право вимоги за договором факторингу.

Згідно з вимогами ст.ст.З, 4, 12, 17, 33 Закону України «Про іпотеку» з моменту державної реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких не зареєстровані у встановленому порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет у разі виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

У відповідності до ст.ст.14, 22, 23, 27, 28, 37-40 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зареєстроване обтяження рухомого майна має вищий пріоритет над обтяженнями, зареєстрованими пізніше.

Відповідно до ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч.3, 4 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження», для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Право застави виникло 19.10.2007 року, а постанови про накладення арешту - у 2012 році, тобто після укладення договору іпотеки.

Отже, звернення стягнення на заставлене майно на користь інших стягувачів, які не є заставодержателями, суперечить Закону, порушує права позивача та перешкоджає виконати рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 12.03.2012 року.

В силу ч.1, 2 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

За встановлених обставин, суд вважає, що вимоги позивача щодо зняття арешту з квартири, що є предметом договору застави, законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.79, 88 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача сплачені ним і документально підтвердженні судові витрати, що складаються з судового збору у розмірі 2756,00 гривень.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57 - 60, 64, 79, 88, 158, 169, 197, 209, 212 - 215, 218, 222, 224 – 228 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1, третя особа - Другий Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, про зняття арештів, – задовольнити повністю.

Зняти арешт, накладений Постановою державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції В-1/573 від 07.03.2012 року, ВП№31755082, з квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 (ОСОБА_2) ОСОБА_3.

Зняти арешт, накладений Постановою державного виконавця Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції В-9/449 від 19.03.2012 року, ВП№31751614, з квартири АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 (ОСОБА_2) ОСОБА_3.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 (ОСОБА_2) ОСОБА_3 на користь позивача сплачені ним і документально підтверджені судові витрати у розмірі 2756,00 гривень.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії рішення.

Суддя: