open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2017р. Справа№ 914/3161/16

За позовом:

Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, м. Львів Комунального підприємства Львівської обласної ради «Нерухомість та майно», м. Львів

до

Громадської організації Львівська обласна федерація спортивного туризму, м. Львів

про:

виселення з нежитлового приміщення, стягнення 2422,16 грн. неустойки

Суддя – Крупник Р.В. Секретар – Цяпка О.І.

Представники сторін:

від позивача-1:

ОСОБА_1 – представник (довіреність від 20.09.2016р. № 1389);

від позивача-2:

ОСОБА_2 – представник (довіреність від 05.01.2017р. № 13);

від відповідача:

не з’явився.

Представникам позивачів роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

13.12.2016р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (надалі – Позивач-1), Комунального підприємства Львівської обласної ради «Нерухомість та майно» (надалі – Позивач-2) до Громадської організації Львівська обласна федерація спортивного туризму (надалі – Відповідач) про виселення із безпідставно займаних нежитлових приміщень у будинку №16 на вул. Залізничній у м. Львові загальною площею 97,2 кв.м., стягнення неустойки у розмірі 2422,16грн.

Ухвалою суду від 14.12.2016р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 12.01.2017р. Ухвалою від 12.01.2017р. суд відклав розгляд справи на 30.01.2017р.

Представники позивачів у судове засідання з'явилися, просили суд позов задоволити повністю. Заявлені вимоги мотивують тим, що 14.06.2012р. між позивачем-2 та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області №48/12, на виконання якого відповідачу було передано в строкове, платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі КП ЛОР «Нерухомість та майно», загальною площею 97,20 кв.м., розміщене за адресою: м. Львів, вул. Залізнична, 16 (корпус А-3). У договорі сторонами було погоджено, що строк його дії від 01.05.2012р. до 31.03.2015р. включно, а в подальшому, на підставі договору про внесення змін, строк дії договору було визначено з 01.01.2015р. до 14.03.2016р. включно. У зв’язку з закінченням строку дії договору, позивач-1 повідомляв відповідача про припинення договірних відносин та необхідність повернення об’єкту оренди до 10.04.2016р. Оскільки 14.03.2016р. договір припинив свою дію, відповідач не повернув об’єкт оренди, позивачі просять в судовому порядку виселити відповідача з займаних приміщень та стягнути з останнього 2422,16 грн. неустойки за період з 15.03.2016р. – 30.11.2016р.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав.

Ухвали суду надсилалися відповідачу на його юридичну адресу, а саме: 79005, м. Львів, вул. Коцюбинського, 3. Однак поштовий конверт з ухвалою про порушення провадження повернувся до суду з відміткою відділення поштового зв’язку «За закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На переконання суду, неявка належним чином повідомленого відповідача про час, дату та місце судового розгляду не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за цими матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.05.2012р. між позивачем-2 (Орендодавцем) та відповідачем (Орендарем) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад області №48/12 (надалі – Договір), на виконання якого відповідачу було передано в строкове, платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі КП ЛОР «Нерухомість та майно», загальною площею 97,20 кв.м., розміщене за адресою: м. Львів, вул. Залізнична, 16 (корпус А-3), у т.ч.: нежитлові приміщення №ІІІ площею 9 кв.м., нежитлові приміщення 2-го поверху №№19, 21, 22 площею 75,4 кв.м., приміщення загального (спільного) користування площею 12,8 кв.м. згідно з актом приймання-передачі.

Майно передається в оренду для громадської організації на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності (п. 1.2. Договору).

Згідно п. 8.1. Договору, такий укладено строком на два роки одинадцять місяців, що діє від 01.05.2012р. до 31.03.2015р. включно. Поряд з цим, 25.05.2015р. між сторонами було підписано Договір №79-48/12-15 про внесення змін до Договору оренди від 14.06.2012р. №48/12, яким п. 8.1. Договору викладено в такій редакції: «Цей договір діє з 01.01.2015р. до 14.03.2016р. включно».

Як вбачається з матеріалів справи, у зв’язку з припиненням дії Договору, позивач-1 звертався до відповідача з листами від 28.03.2016р. №457, від 28.03.2016р. №458, якими повідомляв про припинення договірних відносин, відмову у продовженні дії Договору на новий строк та необхідність до 10.04.2016р. звільнити займані приміщення, провести повний розрахунок по орендній платі та передати приміщення за актом приймання-передачі балансоутримувачу – КП ЛОР «Нерухомість та майно».

Оскільки вимога про повернення об’єкту оренди відповідачем виконана не була, позивачі звернулися з даним позовом до суду.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Так, ч. 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (ч. 3 ст. 760 ЦК України)

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За приписами ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Положеннями ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Аналогічний обов’язок орендаря міститься в п. 6.10. Договору.

Судом встановлено, що у зв’язку з закінченням дії Договору 14.03.2016р. та небажанням орендодавця продовжувати такий на новий строк, Управління майном спільної власності 30.03.2016р. зверталося до відповідача з листами, від 28.03.2016р. №457, від 28.03.2016р. №458, якими повідомляло орендаря про припинення дії Договору та необхідністю звільнення приміщення. Проте, як встановлено судом, незважаючи на припинення 14.03.2016р. дії Договору вимога щодо звільнення приміщення виконана відповідачем не була.

Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

На думку позивачів, за несвоєчасне повернення майна, відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача-2 2422,16 грн. неустойки за період з 15.03.2012р. по 29.08.2013р.

Суд зазначає, що для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, суду необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав (постанова Верховного Суду України від 19.08.2014р. №3-70гс14); для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 02.09.2014р. №3-85гс14).

З огляду на викладені правові позиції Верховного Суду України вбачається, що підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України є вина орендаря у порушенні зобов’язання щодо повернення об’єкту оренди, а тому суд зазначає наступне.

Слід враховувати, що передбачені ст. 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в ч. 2 ст. 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Разом з тим, за змістом ст. 764 ЦК України, ч. 4 ст. 284 ГК України та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до п. 8.6. Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Враховуючи викладені положення законодавства та умови Договору суд зазначає, що підставою виникнення вини орендаря у неповерненні об’єкта оренди і відповідно, підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України слугує не факт закінчення строку дії договору оренди, а доведення до відома орендаря заперечень орендодавця щодо подальшого користування об’єктом оренди. Лише сам факт закінчення дії договору оренди не може породити вину орендаря, оскільки за відсутності заперечень щодо продовження користування об’єктом оренди після закінчення дії договору, в нього є легітимні сподівання на поновлення договору на новий строк, а не умисел на неповернення об’єкту оренди.

У п. 2.3. Договору сторони погодили, що у разі припинення цього договору майно повертається орендарем КП ЛОР «Нерухомість та майно», однак не встановили строку повернення майна після припинення дії Договору.

Разом з тим, як свідчать наявні в матеріалах справи листи Управління майном спільної власності від 28.03.2016р. №457 та від 28.03.2016р. №458, останній вимагав у відповідача звільнити займані приміщення до 10.04.2016р.

Зважаючи на викладене, порушення обов’язку щодо повернення об’єкту оренди виникло у відповідача лише з 10.04.2016р., а тому саме з цього моменту позивачам слід було нараховувати неустойку.

Здійснивши перерахунок неустойки за період з 10.04.2016р. по 30.11.2016р., суд зазначає, що до стягнення з відповідача підлягає неустойка в розмірі 2066,28 грн.

Враховуючи те, що всупереч умовам Договору та закону, відповідач об’єкт оренди після визначеного листами строку та в обумовленому порядку не повернув, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про виселення відповідача з займаних приміщень та стягнення з нього неустойки є документально та нормативно обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до часткового задоволення.

З приводу стягнення судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом. У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Як зазначив Пленум ВГС України в пп. 2.23. п. 2 постанови від 21.02.2013р. №7, якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк, та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

Беручи до уваги те, що предметом даного позову являється виселення відповідача з приміщень (немайнова вимога) та стягнення неустойки (майнова вимога), за подання позовної заяви у справі позивачу-1 слід було сплатити 1378,00 грн. за звернення до суду з немайновою вимогою, а позивачу-2 – 2756,00 грн. судового збору за звернення до суду з вимогою немайнового та майнового характеру. Проте, як вбачається з матеріалів справи, судовий збір у необхідному розмірі було сплачено лише позивачем-2, натомість позивачем-1 1378,00 грн. сплачено не було. Із врахуванням наведеного, судовий збір слід стягнути з відповідача в наступних розмірах: 2553,58 грн. на користь позивача-2 та 1378,00 грн. в дохід державного бюджету України.

Керуючись 2, 4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Виселити Громадську організацію Львівська обласна федерація спортивного туризму (79005, м. Львів, вул. Коцюбинського, 3; код ЄДРОПУ 26126201) з нерухомого майна загальною площею 97,20 кв.м., розміщеного за адресою: м. Львів, вул. Залізнична, 16 (корпус А-3), у т.ч.: нежитлові приміщення №ІІІ площею 9 кв.м., нежитлові приміщення 2-го поверху №№19, 21, 22 площею 75,4 кв.м., приміщення загального (спільного) користування площею 12,8 кв.м.

3. Стягнути з Громадської організації Львівська обласна федерація спортивного туризму (79005, м. Львів, вул. Коцюбинського, 3; код ЄДРОПУ 26126201) на користь Комунального підприємства Львівської обласної ради «Нерухомість та майно» (79008, м. Львів, вул. В. Винниченка, 8; код ЄДРПОУ 33358550) 2066,28 грн. неустойки та 2553,58 грн. судового збору.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути з Громадської організації Львівська обласна федерація спортивного туризму (79005, м. Львів, вул. Коцюбинського, 3; код ЄДРОПУ 26126201) в дохід державного бюджету України 1378,00 грн. судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

7. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 01.02.2017р.

Суддя Крупник Р.В.

Джерело: ЄДРСР 64466987
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку