open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Справа № 369/10168/16-а

Провадження № 2-а/369/16/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.01.2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Волчка А.Я.

за участю секретаря Раситюк М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії.

Свої вимоги мотивувала, тим, що вона ОСОБА_1, з 22.06.2001 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області. Їй як, особі, яка постійно проживає на території зони посиланого радіоекологічного контролю, призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 01.01.2004 р. перераховано відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зі зниженням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В свою чергу, для призначення зазначеної пенсії було враховано заробітну плату відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», тобто за будь-які 60 календарних місяців, замість заробітної плати за 12 місяців роботи в забрудненій зоні, як це передбачено статтею 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно, розмір їїї пенсії було занижено майже вдвічі. При цьому довідку про заробітну плату за період роботи в зоні посиленого радіоекологічного контролю від 06.06.2001 року № 28 також було надано при призначенні пенсії у 2001 році.

17.05.2016 року позивач звернулася до відповідача з заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до довідки від 06.06.2001 року №28, тобто із заробітної плати за 1 рік (12 місяців) з 01.01.1989 року по 31.12.1989 року, відповідно до частини 1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

26.05.2016 року листом № 99/Х-01 УПФУ у Києво-Святошинському районі Київської області було надано відповідь щодо недоцільності проведення такого перерахунку, оскільки це призведе до значного зменшення розміру пенсії. При цьому, зазначають, що частиною 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» чітко передбачено, що частина розміру пенсії обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, що діяли на день набрання чинності цим Законом (01.01.2004 року). До введення в дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» порядок призначення та виплати пенсії регулювався Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Позивач являється особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), що підтверджується відповідним посвідченням Серії В-І № 188429 від 15.03.1993 року. Крім того, їй виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідності до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Так, пенсію за віком позивачу призначено з 22.06.2001 року, на цей момент редакція статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була викладена таким чином:

«Обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення».

При цьому за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може братися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.

У випадках, коли особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення менше 12 місяців, середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців, а у випадках, коли особа пропрацювала на вказаних територіях менше місяця, пенсія може обчислюватись із заробітку за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі. Для осіб, які працювали у зоні відчуження менше місяця та захворіли на променеву хворобу, пенсія може обчислюватись із заробітку за фактично відпрацьований час».

Посилання УПФУ на ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», де передбачалась можливість визначення частини розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, відповідно до раніше діючого законодавства, міститься у статті 57 з моменту внесення відповідних змін законодавцем до Закону України «Про статус І соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 17.11.2005 року.

Тобто, починаючи з 2001 року, відповідач неправомірно для обчислення її пенсії взяв заробітну плату, а зараз, посилаючись на зміни в законодавстві, намагається виправдати свої дії, разом з тим, проігнорувавши приписи ст. 58 Конституції України щодо заборони звужувати існуючі права за рахунок змін до законодавства.

Отже, при перерахунку її пенсії має бути застосовано ті законодавчі пенсійні норми (в тому числі, умов визначення заробітку за роботу в зоні радіоактивного забруднення), порядку, які діяли саме на момент виникнення права на її призначення (перерахунок).

Позиція відповідача, викладена у його листі, щодо обмеження розміру пенсії відповідно до ст. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є неправомірною, оскільки вказані обмеження максимального розміру пенсії стосувались пенсій за віком, призначених відповідно до цього Закону. Позивачу ж пенсія була призначена відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у якій зазначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям (потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1) провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Тому просила зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Києво- Святошинському районі Київської області провести перерахунок та виплату їй пенсії із заробітної плати за період роботи з 01.01.1989 року по року, згідно довідки від 06.06.2001 року № 28, відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 17 травня 2016 року.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, оскільки вважає, вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними, тому просили відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши позивача, представників відповідача, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійний виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.3 КАС України відповідач - суб»єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Відповідно до п. 7 ч.1 ст.3 КАС України суб»єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб»єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Зазначене ґрунтується і на положеннях Рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, у пункті 3.4 якого вказано, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1, з 22.06.2001 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області. Їй як, особі, яка постійно проживає на території зони посиланого радіоекологічного контролю, призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 01.01.2004 р. перераховано відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зі зниженням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В свою чергу, для призначення зазначеної пенсії було враховано заробітну плату відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», тобто за будь-які 60 календарних місяців, замість заробітної плати за 12 місяців роботи в забрудненій зоні, як це передбачено статтею 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно, розмір ОСОБА_1 пенсії було занижено майже вдвічі. При цьому довідку про заробітну плату за період роботи в зоні посиленого радіоекологічного контролю від 06.06.2001 року № 28 також було надано при призначенні пенсії у 2001 році.

17.05.2016 року позивач звернулася до відповідача з заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до довідки від 06.06.2001 року №28, тобто із заробітної плати за 1 рік (12 місяців) з 01.01.1989 року по 31.12.1989 року, відповідно до частини 1 ст. 27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

26.05.2016 року листом № 99/Х-01 УПФУ у Києво-Святошинському районі Київської області було надано відповідь щодо недоцільності проведення такого перерахунку, оскільки це призведе до значного зменшення розміру пенсії. При цьому, зазначають, що частиною 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» чітко передбачено, що частина розміру пенсії обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, що діяли на день набрання чинності цим Законом (01.01.2004 року). До введення в дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» порядок призначення та виплати пенсії регулювався Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Так, відповідно до ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За цією ж статтею за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.

Наведена правова норма визначає порядок підрахунку середнього заробітку для обчислення пенсії громадянам, які пропрацювали на територіях радіоактивного забруднення 12 місяців, більше 12 місяців, менше 12 місяців, але більше одного місяця і менше одного календарного місяця.

Посилання відповідача на неможливість проведення перерахунку пенсії із врахуванням заробітної плати за 1 рік (12 місяців) з 01.01.1989 року по року фактично ґрунтується лише на тому, що це нібито призведе до значного зменшення розміру моєї пенсії, однак, це повністю суперечить вимогам чинного законодавства, яким врегульовані питання соціального захисту осіб, постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи, та не відповідає дійсності.

Як вбачається із матеріалів спарви, позивач являється особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), що підтверджується відповідним посвідченням Серії В-І №188429 від 15.03.1993 року. Крім того, позивачу виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідності до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Як встановлено судом, пенсію за віком позивачу призначено з 22.06.2001 року, на цей момент редакція статті 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була викладена таким чином:

«Обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення».

При цьому за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може братися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.

У випадках, коли особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення менше 12 місяців, середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців, а у випадках, коли особа пропрацювала на вказаних територіях менше місяця, пенсія може обчислюватись із заробітку за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі. Для осіб, які працювали у зоні відчуження менше місяця та захворіли на променеву хворобу, пенсія може обчислюватись із заробітку за фактично відпрацьований час».

Таким чином, якщо би районним управлінням ПФУ пенсію було обчислено у 2001 році згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення» і з заробітної плати за 12 календарних місяців, як це було передбачено, так встановлено і на даний час, статтею 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то, й, відповідно, з 01.01.2004 р. пенсію було би перераховано за матеріалами пенсійної справи згідно зі статтею 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яка не передбачає обчислення пенсії за двоскладовою формулою, тобто з обмеженням розміру пенсії на 01.01.2004 р. максимальним розміром.

Посилання УПФУ на ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», де передбачалась можливість визначення частини розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, відповідно до раніше діючого законодавства, міститься у статті 57 з моменту внесення відповідних змін законодавцем до Закону України «Про статус І соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 17.11.2005 року.

Відповідно ст. 22 Конституції України, де закріплено, що права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За статтею 58 Конституції України, норми якої є нормами прямої дій, встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Надаючи офіційне тлумачення вищезазначених положень, Конституційний Суд України у рішенні від 09.02.1999 року у справі № 1- рп/99 зазначив, що принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Виходячи із висловленого у Конституції України та рішенні Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій пенсіонерів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, а в момент виникнення права на її призначення (перерахунок).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.02.2012 року.

За таких обставин, починаючи з 2001 року, відповідач неправомірно для обчислення її пенсії взяв заробітну плату, а зараз, посилаючись на зміни в законодавстві, намагається виправдати свої дії, разом з тим, проігнорувавши приписи ст. 58 Конституції України щодо заборони звужувати існуючі права за рахунок змін до законодавства.

Отже, при перерахунку її пенсії має бути застосовано ті законодавчі пенсійні норми (в тому числі, умов визначення заробітку за роботу в зоні радіоактивного забруднення), порядку, які діяли саме на момент виникнення права на її призначення (перерахунок).

Позиція відповідача, викладена у його листі, щодо обмеження розміру пенсії відповідно до ст. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є неправомірною, оскільки вказані обмеження максимального розміру пенсії стосувались пенсій за віком, призначених відповідно до цього Закону. Мені ж пенсія була призначена відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у якій зазначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям (потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1) провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Питання надання пільг по обчисленню середньомісячного заробітку осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», врегульоване статтею 57 цього Закону.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституція України у статті 46 встановлює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до статті 70 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право захищати у відповідних державних, судових органах, зокрема, свої законні інтереси.

Отже, враховуючи те, що позивач являється особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, при обчисленні його пенсії необхідно враховувати заробітну плату за 1989 календарний рік (12 місяців підряд) без будь-яких обмежень та умов. У своїй відмові відповідач так і не навів обґрунтування з посиланням на закон чому він не може реалізувати право на пільги по обчисленню пенсії як постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно ст. 1 даного Закону, він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

Виходячи з аналізу зазначених вище правових приписів Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в їх сукупності, можна зробити однозначний висновок, що всі приписи даного Закону поширюються на осіб, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС та спрямовані виключно на їх захист та поліпшення соціального становища.

З огляду на викладене, УПФУ у Києво-Святошинському районі Київської області порушено вимоги частини 2 статті 19 Конституції України, яка визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 2 і 3 ст. 22 Основного Закону України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь- яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 рок № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояв та виражені у певних одиницях виміру.

Частиною 3 статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З таких обставин перерахунок має бути проведено з врахуванням заробітної плати за 1 рік, тобто за 12 місяців - з 01.01.1989 року по 31.12.1989 року відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно вимог ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи та інтереси.

Ст. 13 Конвенції, яка гарантовано кожному право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо порушення передбаченого Конвенцією права було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч.2 ст. 8 КАС України, передбачено під час вирішення справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, права людини визнаються найвищими соціальними цінностями, вони визначають зміст і спрямованість діяльності держави;

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Конвенції про захист заробітної плати, ратифікованої 30 червня 1961 року, Україна прийняла на себе зобов'язання заробітною платою рахувати будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах за виконану роботу або послуги працівникові.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду переконливих доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Дослідивши матеріали справи, доводи сторін, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на безпосередньому, всебічному, повному та об»єктивному дослідженні в судовому засіданні всіх доказів, що є в матеріалах справи, в їх сукупності, керуючись принципом верховенства права, суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача задовольнити частково.

Що стосується заперечення відповідача вони спростовуються зазначеними вище обставинами, а тому судом до уваги не беруться.

Отже, оцінюючи докази в їх сукупності, суддя дійшов висновку про задоволення вимог позивача частково.

Керуючись ст. ст.. 21,22, 24, 46 Конституції України, Законами України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильсьської катастрофи», та ст. 19, 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 2, 6, 71, 90, 99, 159, 160, 167 КАС України, суд -

П О СТ А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі про зобов’язання здійснити перерахунок пенсії – задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Києво- Святошинському районі Київської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з середньомісячної заробітної плати за період роботи в зоні відчудження з 01.01.1989 року по 31.12.1989 року, згідно довідки від 06.06.2001 року № 28, відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 07.11.2016 року.

У решті позову відмовити.

Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Києво-Святошинський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя : А.Я. Волчко

Джерело: ЄДРСР 64461613
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку