ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 січня 2017 року № 826/16162/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Балась Т.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1,

до Апарату Верховної Ради України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Донецької обласної державної адміністрації,

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Апарату Верховної Ради України (далі - Апарат ВРУ, відповідач1), Секретаріату Кабінету Міністрів України (далі - Секретаріат КМУ, відповідач-2), Донецької обласної державної адміністрації (далі Донецька ОДА, відповідач-3) про:

- визнання відповіді від 12.07.2016 за підписом начальника Департаменту О.А. Токаревої, відповіді від 14.06.2016, за підписом заступника директора Департаменту-начальника управління соціального захисту начелення Н.Б. Резніченко незаконними,

- зобов'язання відповідачів звернення позивача від 16.06.2016 передати на першочерговий розгляд Голові Верховної Ради України, а звернення від 26.06.2016 на першочерговий розгляд Прем'єр-міністру України,

- визнання дії відповідачів виявлені до ОСОБА_1 при звернення позивача 16.06.2016 і 26.06.2016 до Голови Верховної Ради України, 26.06.2016 до Прем'єр-міністра України незаконними.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем-1 протиправно проігноровано його звернення від 16.06.2016, в той же час позивач зазначає, що 14.06.2016 і 26.06.2016 він направляв звернення до Прем'єр міністра України, в яких просив надати копії усіх документів, на підставі яких здійснювалася виплата щорічної разової грошової допомоги, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту", водночас отримавши відповіді на його звернення від уповноважених осіб здіснювати виплату щорічної разової грошової допомоги структурних підрозділів, позивач наголосив про порушення порядку розгляду його звернень.

Представник відповідача-1 проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та зазначив, що твердження ОСОБА_1, що його інформаційні запити були проігноровані Апаратом Верховної Ради України є безпідставними та не відповідають дійсності, оскільки копії відповідей до звернень долучені до матеріалів справи.

Представником відповідача-2 подано до суду заперечення проти позову від 16.01.2017, зі змісту яких вбачається, що Секретаріат Кабінету Міністрів України при розгляді запитів позивача на отримання публічної інформації від 14.06.2016 і 26.06.2016 діяв у межах, визначених Конституцією України та законами України, якими врегульовані спірні правовідносини, надавав вичерпні відповіді по суті поставлених питань у запитах та жодним чином не порушив права та свободи, інтересів позивача.

Представник відповідача-3 надав до суду письмові заперечення, зі змісту яких вбачається, що відповіді Департаментом Донецької обласної державної адміністрації від 11.07.2016 та 12.07.2016 надані в межах компетенції, на звернення позивача від 16.06.2016 та 26.06.2016, є правомірними та такими, що надавались відповідно до законодавства України в установлений законом строк.

В судовому засіданні оголошено ухвалу про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження згідно з частиною 6 статті 128 КАС України з огляду на заяву позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 25.02.2016, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, однак до 25.02.2016 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та з 04.03.2010 перебував на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як інвалід війни 1 групи, ветеран органів внутрішніх справ.

Посвідчення інваліда війни від 26.07.2001 серії НОМЕР_1 позивачу видано управління МВС України в Донецькій області, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302, тобто видана органом, в якому на обліку перебував ОСОБА_1 для призначення пенсії.

Посвідчення від 06.09.2011 серії НОМЕР_2 видане ОСОБА_1 за особистим зверненням на заміну втраченого, однак посвідчення видане органом праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина, відповідно до роз'яснення Міністерста праці та соціальної політики України від 30.05.2000 № 01-3/1293-05-4.

В той же час, станом на квітень 2016 року ОСОБА_1 на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги управління соціального захисту населення Лівобережного району Маріупольської міської Ради не перебував, у зв'язку із чим виплата щорічної грошової допомоги до 5 травня управлінням не здійснювалось.

До управління соціального захисту населення Центрального Маріупольської Ради міської Ради (за місцем проживання) направлено повідомлення про неотримання ОСОБА_1 у 2016 році в управлінні щорічної грошової допомоги до 5 травня 2016 року.

Згідно із листом управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя від 16.11.2016 № 31024/02 ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію по інвалідності 1 групи, відповдіно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Відповідно до вищевказаного листа від 16.11.2016 № 31024/02, ОСОБА_1 з 25.02.2016 перебуває на обліку у Єдиному державному автоматизованому реєстрі як інвалід війни 1 групи.

Лівобережне управління соціального захисту населення Маріупольської міської ради листом від 28.04.2016 № 06-1050 повідомило, що щорічна грошова допомога до 05.05.2016 ОСОБА_1 не призначалася та не виплачувалася за попереднім місцем реєстрації.

Станом на 14.04.2016 виплата основного періоду квітня 2016 вже була сформована, тому разова грошова допомога ОСОБА_1 була нарахована на основний період травня поточного року у розмірі 2 975, 00 грн. за місцем отримання пенсії у Центральному районі Маріупольської міської ради.

02.06.2016 виплатні документи було передано в Центр поштового зв'язку для оплати разової грошової допомоги, згідно відривних талонів 14 відділення зв'язку допомога виплачена отримачу 13.06.2016 у повному обсязі.

Аналогічна інформація викладена у листі Департаменту соцального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації від 14.07.2016 № 45/01-15 П.ІН та листі від 12.07.2016 № 42/01-15 П.ІН.

З урахуванням вищевикладеного, 16.06.2016 позивач звернувся до голови Верховної Ради України із інформаційним запитом з проханням надати йому всі документи, які свідчать про прийняття участі Верховної Ради України у формуванні та виплаті ОСОБА_1, інваліду війни 1 групи, грошей до 5 травня 2016 року по нормам Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щорічної грошової разової допомоги у розмірі 10 мінімальний пенсій.

З тих же підстав, 26.06.2016 позивач звернувся до Прем'єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича із інформаційним запитом у якому просив надати копії усіх документів, на підставі яких здійснювалася виплата щорічної разової грошової допомоги, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Оскільки, на думку позивач, відповідачем-1 протиправно проігноровано його звернення від 16.06.2016, в той же час, відповідачем-2 надано відповіді на його звернення від уповноважених осіб здіснювати виплату щорічної разової грошової допомоги структурних підрозділів, як наголошує позивач з порушенням порядку розгляду його звернень, останній звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва за захистом законних прав та інтересів.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно вимог ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон), публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно ч.1 ст.20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та постанови Кабінету міністрів України від 25.05.2011 № 583 "Питання виконання Закону України "Про доступ до публічної інформації" в Секретаріаті Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органах виконавчої влади" запитувач інформації має право на отримання запитуваної інформації, якою володіє розпорядник інформації, у спосіб, обраний запитувачем, протягом п'яти робочих днів з дня надходження запиту.

Згідно ч. 3 ст.22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлює, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (ч.2).

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію має містити:

1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Ст. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації», визначає, що цей закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Отже, порядок розгляду звернень громадян регулюється Законом України «Про звернення громадян», запитів на інформацію - Законом України «Про доступ до публічної інформації», а запитів (вимог) суб'єктів владних повноважень - спеціальними законами про статус та повноваження відповідних суб'єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 19 Закону «Про доступ до публічної інформації» визначено: запит - це прохання особи до розпорядника надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Якщо особа не висловила прохання надати таку готову інформацію, або її прохання стосується створення інформації, а не звичайної компіляції чи збору наявних інформаційних даних без застосування творчого підходу, то такий документ є зверненням, до якого застосовується пункт 4 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» щодо відмови в задоволенні запиту через недотримання вимог, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Оскільки, у заявах позивача висловлено прохання "надати копії всіх документів, які свідчать про прийняття Головою Верховної Ради України участі у формуванні та подальшій виплаті позивачу щорічної грошової допомоги, документи, які визначають, що до виплати ОСОБА_1 належить саме 2 975 грн.", а також прохання "надати копії всіх документів, на підставі яких здійснювалася виплата щорічної одноразової грошової допомоги позивачу та розрахунок суми, які підлягає до виплати ОСОБА_1.", тобто з проханням здійснити обробку даних, а саме розрахунок суми до виплати ОСОБА_1 щорічної одноразової грошової допомоги, то суд приходить до висновків, що подані заяви позивача мають бути віднесена до розгляду в порядку визначеному Законом України "Про звернення громадян".

Основним нормативно-правовим актом, що регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення є Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996р. №393/96-ВР у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 02.10.1996р. №393/96-ВР).

Відповідно до статті 1 названого Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з частиною 3 та 4 статті 3 Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності, а скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

- порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

- створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

- незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Відповідно до приписів статті 5 Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Тим часом частина 3 статті 7 Закону України від 02.10.1996р. № 393/96-ВР передбачає, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Порядок розгляду звернень громадян визначений у розділі ІІ названого Закону.

Так у статті 14 закріплено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Частиною 2 згаданої статті також закріплено, що пропозиції (зауваження) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.

Відповідно до листа завідувача відділу з питань звернення громадян Апарату Верховної Ради України Н.М. Адамовича, у 2016 році на адресу Верховної Ради України надійшло чотири письмові звернення від ОСОБА_1 Два з яких, були зареєстровані у відділі 01.07.2016 та 19.07.2016 і опрацьовані відповідно до абз. 7 п. 4 Розпорядження голови Верховної Ради України "Про забезпечення виконання Закону України "Про доступ до публічної інформації" в Апараті Верховної Ради України".

05.07.2016 звернення за № 09-2029.05.12/45-07.16 та за № 09-2029.05.12/47-07.16 надіслано для розгляду Секретаріату Кабінету Міністрів України та Донецької обласної державної адміністрації, про що було повідомлено ОСОБА_1 Інше звернення за дорученням першого заступника керівника Апарату Верховної Ради України Слишинського В.І. до вхідного № 09-2029.05.12/52-07.16 від 19.07.2016 передано для опрацювання до Відділу зв'язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України.

Також відповідачем-1 та відповідачем-2 доповідалися голові Верховної Ради України Парубію А.В. і за його дорученням 25.07.2016 направлено на розгляд Секретаріату Кабінету Міністрів України, про що було повідомлено заявника.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, головою Верховної Ради України та Прем'єр-міністром України Гройсманом Володимирем Борисовичем в порушення вимог ч. 2 статті 14, якою закріплено, що пропозиції (зауваження) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто, не здійснено розгляд звернень позивача особисто першими керівниками державних органів.

В той же час, суд вбачає за необхідне зазначити, що позивачем не оскаржується дії щодо скерування звернень від 16.06.2016 та від 26.06.2016 до Апарату Верховної Ради України та Секретаріату Кабінету Міністрів України.

Ст. 7 Закону України "Про звернення громадян визначає, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. (ч.1) Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. (ч.2) Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. (ч.3)

Як вбачається із матеріалів справи, інформаційні запити позивача подані до Голови Верховної Ради України та до Прем'єр-міністра України Гройсмана В.Б. передані для належного розгляду до Апарату Верховної Ради України та Секретаріату Кабінету Міністрів України.

Супровідним листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 01.07.2016 № 10819/0/2-16 заява позивача від 14.06.2016 надіслана для розгляду в межах компетенції до Донецької обласної державної адміністрації та Міністерства соціальної політики України, оскільки до компетенції Секретаріату Кабінету Міністрів України невідносить розрахунок суми, що підлягає виплаті ОСОБА_1 як щорічна одноразова грошова допомога.

Листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 01.07.2016 № 17-16/1355 позивачу надана відповідь в межах компетенції, а також до вказаного листа долучено копії постанов Кабінету Міністрів України, відповідно до яких здійснювався розрахунок щорічної одноразової грошової допомоги.

Супровідним листом Апарату Верховної Ради України від 05.07.2016 № 09-2029.05.12/47-07.16 копію звернення позивача надіславно на розгляд в частині питань, що вдіносяться до компетенції, до Донецької обласної державної адміністрації.

Як вбачається із матеріалів справи, у листах Департаменту соцального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації від 14.07.2016 № 45/01-15 П.ІН та листі від 12.07.2016 № 42/01-15 П.ІН, позивачу надана інформацію на його заяви від 14.06.2016 та від 26.06.2016, що станом на 14.04.2016 виплата основного періоду квітня 2016 вже була сформована, тому разова грошова допомога ОСОБА_1 була нарахована на основний період травня поточного року у розмірі 2 975, 00 грн. за місцем отримання пенсії у Центральному районі Маріупольської міської ради.

Також у вказаних вище листах зазначено, що 02.06.2016 виплатні документи було передано в Центр поштового зв'язку для оплати разової грошової допомоги, згідно відривних талонів 14 відділення зв'язку допомога виплачена отримачу 13.06.2016 у повному обсязі.

Разом з тим, відповідно до статті 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:

- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

-відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Згідно статті 4 Закону № 393/96-ВР до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

- порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

- створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

- незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку, що відповідачами не порушено право позивача на отримання відповіді на звернення, оскільки в межах наданої компетенції Секретаріат Кабінету Міністрів України розглянув інформаційний запит позивача, а також надана Департаментом соцального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації у листі від 14.07.2016 № 45/01-15 П.ІН та листі від 12.07.2016 № 42/01-15 П.ІН. відповідь на звернення позивача є об'єктивною і вчасно наданою, з перевіркою викладених в них факти, та з належним повідомленням про наслідки розгляду заяв (клопотань).

В той же час, посилання позивача на зазначення недостовірної інформації викладеної у листі від від 14.07.2016 № 45/01-15 П.ІН та листі від 12.07.2016 № 42/01-15 П.ІН. в частині зазначення замість "інвалід війни 1 групи" лише "інвалід війни", суд не бере до уваги, оскільки це є лише технічною опискою допущеної при виготовленні відповіді на звернення.

Водночас, суд зазначає, що в межах даної адміністративної справи, до матеріалів справи долучено документи, які свідчать про те, що відповідачем належним чином визнано статус ОСОБА_1 саме як інваліда війни 1 групи.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідачів звернення позивача від 16.06.2016 передати на першочерговий розгляд Голові Верховної Ради України, а звернення від 26.06.2016 на першочерговий розгляд Прем'єр-міністру України, то вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Ч. 2 Ст. 7 Закону України "Про звернення громадян визначає, що якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань"" від 02.03.2016 № 141 у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - органи соціального захисту населення), які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії у відповідному розмірі.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачами на виконання вимог ч. 2 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" супровідним листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 01.07.2016 № 10819/0/2-16 заява позивача від 14.06.2016 надіслана для розгляду в межах компетенції до Донецької обласної державної адміністрації та Міністерства соціальної політики України, а також супровідним листом Апарату Верховної Ради України від 05.07.2016 № 09-2029.05.12/47-07.16 копію звернення позивача надіславно на розгляд в частині питань, що відносяться до компетенції, до Донецької обласної державної адміністрації.

Тобто, відповідачі під час розгляду поданих ОСОБА_1 інформаційних запитів діяли відповідно до Закону України "Про звернення громадян", а також відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 141, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що не підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності та виходячи з того, що під час розгляду справи доводи, викладені в адміністративному позові не знайшли своє підтвердження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.П. Балась