Єдиний унікальний номер 725/1806/16-к

Номер провадження 1-кп/725/81/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2017 року Першотравневий районний суд м.Чернівців

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернівці кримінальне провадження внесене до ЄРДР № 12016260000000043 від 21 січня 2016 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Стецева, Снятинського району, Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , одруженого, працюючого лікарем в опіковому відділенні ЛШМД, із вищою освітою, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 1994 року, згідно наказу Обласної комунальної установи «Лікарня швидкої медичної допомоги» за №26-к від 28.02.1994 року обвинуваченого ОСОБА_5 переведено з посади лікаря опікового відділення на посаду завідувача опіковим відділенням ОКУ «ЛШМД».

Відповідно до положень пунктів 1, 2 та 3 Посадової інструкції, обвинувачений ОСОБА_5 обіймаючи вказану посаду, здійснює безпосереднє керівництво діяльністю підпорядкованого йому медичного персоналу, всією діагностичною, лікувально- профілактичною і адміністративно-господарською роботою відділення та несе персональну відповідальність за її ефективність та результати, вирішує питання прийому, переведення і виписки хворих у відділенні, приймає участь у роботі лікарсько-консультативної комісії, надає розпорядження працівникам та контролює їх виконання, а отже наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками, тобто є службовою особою комунальної медичної установи.

Крім того, згідно наказу Департаменту охорони здоров`я Чернівецької обласної державної адміністрації за №1-к §1 від 12.01.2015 року ОСОБА_5 затверджено головним позаштатним спеціалістом Департаменту охорони здоров`я Чернівецької ОДА за медичним напрямком комбустіологія (розділ хірургії, що вивчає механізми виникнення опіків, їх перебіг, можливі ускладнення та лікування).

Наказом ОКУ «ЛШМД» №189 від 05.09.2013 року затверджено положення про лікарсько-консультативну комісію лікарні, однією з функцій якої є визначення відповідності захворювання та стану дитини до Переліку медичних показань, що дають право на визнання дитині до 18 років статусу дітей інвалідів (висновок ЛКК) та затверджено склад комісії, у складі: голови ЛКК, заступника голови комісії (заміщує у разі відсутності), заступника голови комісії з питань експертизи інвалідності та непрацездатності у дітей та членів комісії - лікарів лікувального закладу, що виконують функції обласних позаштатних фахівців; завідувачів та лікарів клінічних відділень закладу; представників органів соціального захисту (за окремим клопотанням). Відповідно до частини 4 даного наказу, рішення ЛКК щодо відповідності захворювання та стану дитини до переліку медичних показань, що дають право на визнання дитини до 18 років категоріям дітей-інвалідів та оформлення висновку ЛКК приймаються комісійно (не менше двох осіб за профілем спеціальності з обов`язковою участю обласного позаштатного фахівця). Висновки ЛКК оформляються у вигляді довідки та візуються головою ЛКК чи його заступником, відповідальним за експертизу інвалідності у дітей, та вносяться до окремого журналу запису висновків лікарсько-консультаційної комісії.

Так, у березні 2002 року до опікового відділення ОКУ «ЛШМД» госпіталізовано з термічними опіками долоневої поверхні пальців обох кистей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає в АДРЕСА_2 . Після оперування та стаціонарного лікування останню виписано з опікового відділення ОКУ «ЛШМД» та встановлено їй медичні показання для визначення стану Інвалідності. За медичними документами з опікового відділення ОКУ «ЛШМД», лікарською комісією Сторожинецької ЦРЛ видано медичний висновок про дитину інваліда ОСОБА_6 , на підставі якого нараховувалась державна соціальна допомога. Термін дії даного медичного висновку, згідно з вимогами передбаченими наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 №454/471/516, встановлений на 5 років і може продовжуватись на вказаний термін до досягнення дитиною повноліття.

В подальшому, кожних 5 років проводилось обстеження ОСОБА_6 лікарсько-консультативною комісією в опіковому відділенні ОКУ «ЛШМД», з метою підтвердження діагнозу та встановлення медичних показань для визначення стану інвалідності, що в свою чергу було визначальною підставою для прийняття районною лікарською комісією позитивного рішенням про визнання ОСОБА_6 дитиною- інвалідом та наступного призначення і отримання соціальної допомоги.

Крім того, для здійснення індивідуальної програми реабілітації вказаної дитини-інваліда, кожних два роки за направленням районної лікарні, проводилось її обстеження у опіковому відділенні ОКУ «ЛШМД», яке підконтрольне завідувачу відділенням ОСОБА_5 . Під час останнього продовження індивідуальної програми реабілітації ОСОБА_6 у січні 2015 року, її лікуючий лікар ОСОБА_7 , за погодженням та з відома завідувача відділенням ОСОБА_5 , вказали батьку дівчинки про необхідність надання коштів у вигляді неправомірної вигоди за видачу документів на реабілітацію дитини. Однак ОСОБА_8 , після отримання документів, не маючи матеріальної можливості виконати таку вимогу, грошові кошти не передав, а тому отримав від вказаних осіб застереження про марність подальшого звернення у відділення з будь-яких питань без виконання їх попередньої незаконної вимоги.

05.01.2016 року батько дитини-інваліда - ОСОБА_8 , розуміючи, що термін дії попереднього висновку про дитину інваліда на його дочку завершився в грудні 2015 року, а допомога на дитину є єдиним джерелом доходів, які він може витратити на лікування та реабілітацію своєї дочки, черговий раз звернувся до Сторожинецької центральної районної лікарні з приводу продовження стану її інвалідності. Лікарем ортопедом-травматологом Сторожинецької ЦРЛ ОСОБА_9 , у відповідності до вимог наказу МОЗ України №482 від 04.12.2001, з метою підтвердження існування медичних показань для визначення стану інвалідності ОСОБА_6 , виписано направлення останній до обласної спеціалізованої лікарні, а саме в опікове відділення ОКУ «ЛШМД».

За вказаним направленням Сторожинецької ЦРЛ, ОСОБА_6 12.01.2016 року госпіталізована до опікового відділення ОКУ «ЛШМД» з діагнозом післяопікова згинально-розгинальна контрактура II-IV, пальців лівої кисті (травма дитинства). Перебуваючи в опіковому відділенні ОКУ «ЛШМД» ОСОБА_8 зустрівся із виконувачем обов`язків завідувача опіковим діленням ОСОБА_10 (завідувач опікового відділення ОСОБА_5 перебував у відпустці). При розмові зі ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , оглянувши попередній висновок ЛКК, впізнав у записах вказаного висновку почерк лікаря опікового відділення ОСОБА_7 . Розуміючи, що дитини проходила у вищевказаного лікаря лікування, для з`ясування усіх обставин та діагнозу, у присутності ОСОБА_8 зателефонував останньому. В телефонній розмові ОСОБА_7 у грубій формі вказав, щоб ОСОБА_10 жодних документів ОСОБА_8 не оформляв з причин невиконання ним попередніх домовленостей матеріального характеру. Однак, ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_8 , що незважаючи на сказане ОСОБА_7 він, як виконуючий обов`язки завідувача опіковим відділенням, вправі оформити необхідні документи на його дитину-інваліда та видати відповідний висновок ЛКК. В цей час до опікового відділення зайшов завідувач опіковим відділенням ОСОБА_5 та побачивши ОСОБА_8 , дав вказівку ОСОБА_10 зробити необхідні записи лише в історії хвороби останньої та відкласти видачу висновку ЛКК до моменту виходу його з відпустки, так як він особисто займеться цим.

Внаслідок таких незаконних, відкритих та зухвалих дій завідувач опіковим відділенням ОСОБА_5 створив умови, за яких у ОСОБА_8 , з врахуванням подій, що мали місце у січні 2015 року під час отримання документів на реабілітацію дитини, склалося реальне усвідомлення неспроможності захистити свої і дитини законні права та неможливості запобігти негативним для себе і дитини наслідкам у вигляді отримання негативного висновку ЛКК та подальшої відмови у визнанні за донькою статусу дитини-інваліда, що як наслідок призведе до неотримання передбаченої законом та потрібної йому матеріальної допомоги для догляду за нею, і тому виникло обґрунтоване переконання, що вирішення вказаного питання перебуває саме в компетенції ОСОБА_5 як керівника відділення і у необхідності особистого вирішенням вказаного питання саме з ним.

В подальшому, 26.01.2016 року близько 16 годині 00 хвилин, ОСОБА_5 , обіймаючи посаду завідувача опіковим відділенням ОКУ «ЛШМД», діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету особистого безпідставного збагачення та отримання неправомірної вигоди за вчинення дій з використанням свого службового становища, перебуваючи у власному службовому кабінеті, який розташований в опіковому відділенні на другому поверсі приміщення ОКУ «ЛШМД» по вулиці Фастівській, 2 в місті Чернівці, у ході розмови із ОСОБА_8 з приводу отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії, достовірно знаючи вимоги Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» та частини 3 «Порядку видачі медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України №482 від 04.12.2001, а саме те, що встановлення у ОСОБА_6 медичних показань для визнання її Інвалідом віком до 18 років здійснюватиметься лікарсько-консультативною комісією із обов`язковим залученням очолюваного ним опікового відділення ЛШМД, розуміючи, що поставлений ним діагноз буде внесений у висновок ЛКК підпорядкованим йому лікуючим лікарем ОСОБА_7 і жодний інший член комісії не поставить цей діагноз під сумнів, у зв`язку із тим, що не є фахівцем у галузі комбустіології, а отже його підпис як завідувача відділення та обласного позаштатного спеціаліста є визначальним і вирішальним, у тому числі для лікарської комісії Сторожинецької ЦРЛ, члени якої жодного разу не приймали рішення, яке б суперечило висновкам ЛКК ОКУ «ЛШМД», знаючи що лікарсько-консультативний висновок ОКУ «ЛШМД» є обов`язковим документом без якого ОСОБА_8 не зможе реалізувати своє законне право на позитивне вирішення лікарською комісією Сторожинецької ЦРЛ питання про визнання його дитини інвалідом, і як наслідок, отримати матеріальну допомогу для догляду за дитиною-інвалідом, усвідомлюючи, що така допомога є єдиним джерелом для проведення лікування та придбання необхідних медичних препаратів дитині-інваліду, і вказана дитина має всі законні підстави на отримання позитивного висновку, достовірно розуміючи, що з врахуванням всіх обставин, ОСОБА_8 повністю перебуває в залежності від його волі і іншим чином захистити свої законні права та уникнути вищезазначених негативних для себе наслідків, ніж піти на викладені ОСОБА_5 умови не зможе, зухвало ігноруючи всі морально-етичні принципи поведінки лікаря, висловив пряму словесну вимогу про необхідність надання йому за підписання та видачу позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії грошових коштів з розрахунку одна місячна пенсія за кожний з чотирьох років належних ОСОБА_6 до досягнення повноліття виплат, що в загальному становить 5000 гривень, інакше ОСОБА_5 не буде підписано та видано позитивний висновок лікарсько-консультативної комісії на ОСОБА_6 , що як наслідок, призведе до відмови в наданні ОСОБА_8 державної соціальної допомоги на догляд за дитиною-інвалідом в сумі 1300 грн. щомісячно упродовж наступних чотирьох років до досягнення ОСОБА_6 повноліття.

Пред`явивши вказану вимогу, ОСОБА_5 створив такі умови, за якими у ОСОБА_8 сформувалось переконання в наявності реальної небезпеки його правам і законним інтересам та невідворотного настання негативних наслідків через втрату права на передбачену законом матеріальну допомогу, яке призведе до неможливості проведення лікувальних реабілітаційних заходів для нормального її існування у суспільстві, що змусило ОСОБА_8 беззаперечно погодитися з незаконною вимогою завідувача опіковим відділенням ОСОБА_5 про надання неправомірної вигоди, час передачі якої був обумовлений останнім на ранок наступного дня.

27.01.2016 року, приблизно о 09 годині 20 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи у власному робочому кабінеті завідуючого опікового відділення ОКУ «ЛШМД» зустрівся із ОСОБА_8 .

Під час розмови, ОСОБА_5 , достовірно знаючи, в силу попередньо створених ним для ОСОБА_8 негативних умов та висловленої незаконної вимоги про надання неправомірної вигоди, що ОСОБА_8 прибув з грошима для передачі їх в якості неправомірної вигоди за оформлення та видачу позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії на його дочку, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи бажання незаконного збагачення, використовуючи своє службове становище завідуючого опіковим відділенням всупереч інтересам служби, нехтуючи морально-етичними правилами поведінки лікаря, одержав шляхом попереднього вимагання від ОСОБА_8 обумовленні ним грошові кошти в сумі 5000 грн., за наступне підписання та видачу позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії на ОСОБА_6 , чим довів свій злочинний умисел на отримання шляхом вимагання неправомірної вигоди до кінця.

Лише після отримання предмету неправомірної вигоди в розмірі 5000 грн. від ОСОБА_8 , завідувач опіковим відділенням ОСОБА_5 , використовуючи своє службове становище, передав історію хвороби ОСОБА_6 лікуючому лікарю та члену ЛКК ОСОБА_7 , який в момент передачі грошових коштів зайшов в кабінет ОСОБА_5 , та надав пряму вказівку заповнити і підписати позитивний висновок лікарсько-консультативної комісії на ОСОБА_6 .

На виконання вказівки ОСОБА_5 , лікуючий лікар опікового відділення ОСОБА_7 оформив, шляхом внесення у бланк лікарсько-консультативного висновку запису про реальний діагноз дитини із зазначенням необхідності призначення допомоги по інвалідності, підписав його та поставив відтиск особистої печатки, однак не встиг передати на підпис ОСОБА_5 , у зв`язку із затриманням останнього працівниками правоохоронних органів одразу після отримання предмету неправомірної вигоди.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, тобто одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

При цьому, будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України не визнав та суду пояснив, що дійсно з 1994 року працює на посаді завідувача опіковим відділенням Лікарні швидкої медичної допомоги. На початку 2016 року до 22 січня 2016 року перебував у відпустці, однак періодично приходив у відділення. Також вказав про те, що йому відомо про таку хвору як ОСОБА_11 , оскільки остання неодноразово з 2002 року проходила лікування в опіковому відділенні, їй неодноразово проводилося хірургічне лікування. Лікуванням дитини займався лікар ОСОБА_7 . У січні 2016 року до лікарні звернувся батько ОСОБА_6 з метою отримання довідки-висновку лікарсько-консультативної комісії для подальшого оформлення дитині групи інвалідності, у зв`язку із чим 12.01.2016 року , перебуваючи в лікарні давав вказівку ОСОБА_10 , який виконував обов`язки завідувача відділення, госпіталізувати та оформити історію хвороби на ОСОБА_6 . Чому ОСОБА_6 не вів її лікуючий лікар ОСОБА_7 , пояснити не зміг. Також підтвердив, що бачив 12.01.2016 у відділенні ОСОБА_8 , однак заперечив факт розмови з останнім в цей день з будь-яких питань. При цьому, зазначив, що 26 січня 2016 року дійсно мав розмову зі ОСОБА_8 з приводу оформлення та видачі його доньки ОСОБА_6 довідки-висновку лікарсько-консультативної комісії щодо підтвердження стану інвалідності останньої для наступного отримання допомоги по інвалідності. Не заперечив, що казав про необхідність надання чотирьох пенсій ОСОБА_8 за висновок, що становить 5000 грн., однак повідомив, що ці кошти йому особисто не були потрібні, а хотів використати їх на потреби лікарні, а саме провести за ці кошти ремонт у палатах відділення. Крім того, звернув увагу суду на те, що умислу на отримання саме неправомірної вигоди від ОСОБА_8 у нього не було, а вказуючи про необхідність надання йому коштів, знав що довідка у будь-якому разі буде видана та відповідно ввів в оману ОСОБА_8 з приводу необхідності надання коштів за висновок, так як вказаний висновок є безкоштовним і його донька мала всі показання для продовження стану інвалідності і отримання допомоги. Пояснив, що інших спеціалізованих лікарських установ на території області, які б могли давати висновки ЛКК саме по опіках немає, а тому всі хворі для відповідного лікування та надання висновків ЛКК з приводу доцільності призначення допомоги по інвалідності направляються з районів саме у очолюване ним відділення. При цьому зазначив, що довідка висновок ЛКК надається за рішенням колегіального органу, а не за його безпосереднім одноособовим рішенням. Крім того, зазначив, що до складу комісії, окрім нього, як завідувача відділення і обласного позаштатного фахівця в галузі комбустіології, також має входити не менше двох лікарів з опікового відділення та висновок комісії повинен бути обов`язково підписаний головою ЛКК ОСОБА_12 . Відповідний висновок ЛКК з рекомендаціями є обов`язковим документом при розгляді районною ЛКК питання про можливість призначення або відмову в призначенні допомоги по інвалідності дитині. Він не пам`ятає таких випадків, щоб районна лікарська комісія приймала інше рішення ніж вказано у висновку ЛКК ЛШМД з приводу опіків.

Також в ході судового розгляду підтвердив, що 27.01.2016 року у нього в кабінеті були вилучені кошти в сумі 5000 грн., які приніс ОСОБА_8 , однак заперечив той факт, що особисто отримував ці кошти від ОСОБА_8 у кабінеті, зазначив, що світіння на руках у нього від того, що за руку привітався зі ОСОБА_8 , а грошові кошти в руки не брав. Вказав, що ОСОБА_8 поклав кошти на стіл, водночас обвинувачений не зміг пояснити суду факт виявлення грошових коштів на його столі під музичною колонкою. Також обвинувачений вказав, що в той час, коли у нього був ОСОБА_8 в кабінет ввійшов ОСОБА_7 , якому він передав медичні документи на ОСОБА_6 та сказав виписати довідку-висновок ЛКК, чи бачив ОСОБА_7 гроші, які передавав ОСОБА_8 йому не відомо.

Аналізуючи покази обвинуваченого, суд приходить до висновку, що із його показань убачається, що він хоча і не заперечує самого факту спілкування із ОСОБА_8 , часу, дат і місця зустрічі з ними, та предмету розмови, а також отримання ним від ОСОБА_8 грошових коштів, категорично заперечує факт вимагання грошових коштів від ОСОБА_8 як 12.01.2016 року, так і 26.01.2016 року, а також будь-яких фактів вимагання грошових коштів у 2015 році від ОСОБА_8 за видачу висновку для індивідуальної програми реабілітації ОСОБА_6 , у тому числі через ОСОБА_7 й відповідно заперечує факт вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища, за кваліфікуючою ознакою поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Разом з тим, не незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, за кваліфікуючою ознакою поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, його вина підтверджується доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження, та показаннями свідків, які були безпосередньо дослідженими під час судового розгляду.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , суду пояснив, що у 2002 році його дочка ОСОБА_6 вдома впала двома руками на гарячий камін і отримала опіки. Після цього його доньку було госпіталізовано до Сторожинецької ЦРЛ, а звідти направлено до опікового відділення ЛШМД м. Чернівці. В опіковому відділенні ЛШМД дочці відразу зробили операцію та госпіталізували і вона знаходилась в ЛШМД на стаціонарному лікуванні. Після виписки з ЛШМД його дочці лікарями опікового відділення ЛШМД був встановлений стан інвалідності та в подальшому ним оформлені документи по інвалідності. З того часу кожних 5 років ОСОБА_6 проходила обстеження та лікарську комісію по інвалідності в опіковому відділенні ЛШМД. У січні 2015 року він, за направленням лікарів Сторожинецької ЦРЛ, приїхав до опікового відділення ЛШМД для оформлення індивідуальної програми реабілітації для дитини. У опіковому відділенні ЛШМД зустрівся з лікуючим лікарем доньки ОСОБА_7 , який сказав зачекати і зайшов до кабінету завідуючого відділенням ОСОБА_5 . Після того як вийшов з кабінету ОСОБА_5 з медичними документами повідомив, що заповнить документи, однак за це ОСОБА_8 повинен дати 200 доларів США, яких у нього не було і він сказав, що пошукає. На наступний день він повідомив, що таких грошей не має і сказав, що принесе пізніше, на що ОСОБА_7 погодився і відав заповнені та підписані документи на реабілітацію його дочки та попередив, що якщо обдурить то більше до них може не звертатись. При цьому він зрозумів, що ОСОБА_7 мав на увазі себе і ОСОБА_5 . Гроші в сумі 200 доларів США у 2015 році він так і не передав.

В подальшому, а саме в кінці 2015 року йому в Сторожинецькій ЦРЛ сказали про необхідність продовження інвалідності і виписали направлення в опікове відділення ЛШМД, при цьому в лікарні йому повідомили, що висновок лікарської комісії є обов`язковим. З метою оформлення групи інвалідності для своєї дочки, він 12.01.2016 року разом із донькою прийшов в опікове відділення ЛШМД. Завідуючого відділенням ОСОБА_5 не було, а тому він звернувся до виконуючого обов`язки завідувача опіковим відділенням ЛШМД ОСОБА_10 для проходження ЛКК з метою продовження інвалідності і сказав що потрібен новий висновок на доньку. При огляді документів ОСОБА_10 побачив, що старий висновок ЛКК написаний почерком лікаря ОСОБА_7 та зателефонував останньому. Так як він стояв поруч із ОСОБА_10 під час розмови по телефону із ОСОБА_7 , він почув їх розмову, в якій ОСОБА_7 сказав ОСОБА_10 , щоб останній нічого не оформляв та взагалі гнав його так як він за минулий раз не розрахувався. Однак, ОСОБА_10 заповнив історію хвороби на його дочку. Також суду показав, що в цей же час він побачив у приміщенні відділення обвинуваченого ОСОБА_5 , який побачивши його, дав розпорядження ОСОБА_10 оформити історію хворобу на дочку та повідомив, що коли вийде з відпустки сам займеться цією документацією. При цьому, на слова ОСОБА_10 , чого чекати, і що він як виконувач обов`язків завідуючого відділення може сам надати всі документи і висновок ЛКК, ОСОБА_5 сказав, щоб ніякі висновки не підписував, і що він з ОСОБА_7 самі розберуться. В подальшому, того ж дня він у коридорі відділення зустрів ОСОБА_5 , який сказав йому, що оскільки він минулого разу не захотів їм надати гроші в сумі 200 доларів, для отримання довідки-висновку йому необхідно сплатити кошти в сумі 700 доларів, а якщо не надасть, то його донька не буде отримувати наступні п`ять років пенсію, у зв`язку із чим він повідомив обвинуваченого, що зайде до нього особисто після того, як останній повернеться з відпустки.

Оскільки це було не перше вимагання у нього грошей, однак таких коштів він не мав, вирішив звернутися до правоохоронних органів із заявою про вимагання у нього хабара ОСОБА_5 .

Також суду повідомив, що 25 січня 2016 року йому зателефонував ОСОБА_7 та повідомив про необхідність приїхати до лікарні, однак цього дня дитина хворіла та він не приїхав, а до лікарні разом зі своєю дочкою ОСОБА_6 прийшов 26 січня 2016 року. В цей день ОСОБА_7 не було та він звернувся до завідуючого опікового відділення ОКУ «Лікарня швидкої медичної допомоги» ОСОБА_5 . Останній сказав передзвонити ОСОБА_7 та запитати коли він буде і чи потрібно йому бачити дитину. ОСОБА_8 вийшов з кабінету завідуючого в коридор, взяв номер телефону ОСОБА_7 на вахті, набрав його і коли проходив повз кабінет завідуючого, його в кабінет покликав ОСОБА_5 . В кабінеті, після розмови з ОСОБА_7 , ОСОБА_5 запитав його чи казав ОСОБА_13 за «копійочку», він сказав, що ні, на що ОСОБА_14 запитав скільки дитині років і дізнався, що їй мають ще чотири роки платити пенсію по інвалідності до повноліття та сказав, що необхідно надати йому чотири пенсії. На його запитання чи це 5000 грн., обвинувачений ствердно відповів так. При цьому, ОСОБА_8 суду вказав, що вищевказана вимога обвинуваченого була у грубій формі і він зрозумів, що іншим чином ніж надати кошти, висновок не отримає, так як ОСОБА_5 завідувач відділення і є головним, а тому він вважав, що саме від ОСОБА_5 залежить вирішення питання про отримання висновку ЛКК.

В подальшому повідомив, що грошові кошти в сумі 5000 грн. він позичив у свого брата та надав їх слідчому, а 27.01.2016 року працівниками поліції кошти були помічені та покладні в його гаманець. До коштів він не торкався. Саме 27.01.2016 року, зранку він знову прийшов до ОСОБА_5 , привітався з ним, ОСОБА_5 почав розмову та сказав, що лікуючого лікаря ОСОБА_13 ще немає і запитав чи приніс. Він в свою чергу зрозумів, що обвинувачений запитує про кошти і запитав кому їх давати, на що ОСОБА_5 сказав давай сюда. Він в свою чергу вийняв з внутрішньої кишені своєї куртки гаманець із грошима та почав виймати гроші, і в цей час до кабінету увійшов ОСОБА_7 . Він не знав, що робити, однак обвинувачений ОСОБА_5 сказав давай і він поклав гроші на стіл, які ОСОБА_5 взяв в руки і поклав в іншу сторону стола. Після цього ОСОБА_5 передав ОСОБА_7 документи на оформлення висновку для його дочки та сказав йти оформляти їх, а йому сказав зачекати в коридорі.

Крім того,свідок повідомив, що він є батьком багатодітної сім`ї і має 4 дітей, одна з яких є інвалідом. Також зазначив, що також є інвалідом, а дружина перебуває на заробітках в Італії і іноді висилає гроші, яких вистачає лише на проживання. Допомога по інвалідності, яку отримує його дочка дає можливість купувати останній необхідні ліки та медикаменти і без неї він не знає, на які кошти її лікувати, а тому відмова в наданні такої допомоги поставила б його в скрутне матеріальне становище. Грошові кошти, які вимагав ОСОБА_5 , в сумі 5000 грн. є для нього дуже великою сумою і іншого засобу захисту, ніж звернутись до правоохоронних органів він не мав, оскільки таких грошей у нього не було і їх не було де взяти.

При цьому, також звернув увагу на те, що 12 січня 2016 року обвинувачений повідомив йому про необхідність надати 700 доларів США, однак ця розмова не була зафіксована та свідків цієї розмови не було, а вже після звернення до правоохоронних органів розмова про необхідність надання 4-ох пенсій за довідку - висновок вже була зафіксована, як було і зафіксовано факт передачі 27 січня 2016 року обвинуваченому грошових коштів.

Свідок ОСОБА_10 , будучи допитаним в ході судового розгляду даного кримінального провадження суду показав, що з 2000 року по теперішній час він працює в ОКУ «Лікарня швидкої медичної допомоги» лікарем у опіковому відділенні. З 20 грудня по 21 січня 2016 року, на час відпустки завідувача опіковим відділенням ЛШМД ОСОБА_5 , він виконував його обов`язки. 12.01.2016 року до нього звернувся ОСОБА_8 разом зі своєю дочкою ОСОБА_15 . ОСОБА_8 мав із собою медичні документи на свою дочку, а саме: направлення із Сторожинецької ЦРЛ, реабілітаційну карту та висновок лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) за 2011 рік і повідомив, що йому потрібен новий висновок ЛКК. При огляді вказаних документів він побачив, що старий висновок ЛКК написаний почерком лікаря ОСОБА_7 , а тому для з`ясування всіх питань зателефонував ОСОБА_7 . В телефонній розмові з ним, ОСОБА_7 сказав, щоб він нічого ОСОБА_8 не оформляв та взагалі навіть не слухав їх. На його запитання, чому не оформляти, ОСОБА_7 сказав йому «гнати їх від себе, оскільки вони ще минулий раз не розрахувались», що саме ОСОБА_7 мав на увазі йому не відомо та він його детальніше і не розпитував, оскільки його не цікавлять їхні питання. Під час його розмови з ОСОБА_7 поруч стояв ОСОБА_8 . Після цього він підписав направлення зі Сторожинецької ЦРЛ, де вказав «погоджено до госпіталізації» та відправив до заступника головного лікаря ОСОБА_12 для підпису та подальшої госпіталізації. В той же день, він зустрів в приміщенні лікарні ОСОБА_5 , який був у відпустці, однак виходив на роботу, який сказав йому заповнити історію хвороби на ОСОБА_6 та віддати всі документи ОСОБА_7 , а коли він вийде з відпустки, то сам розбереться з цими документами. Крім того, він повідомив обвинуваченого про розмову із ОСОБА_7 , який в грубій формі відмовив оформляти документи на ОСОБА_6 . Після виходу ОСОБА_5 з відпустки він передав йому всі оформлені медичні документи на ОСОБА_6 . Також зазначив, що як виконувач обов`язків завідувача відділення міг самостійно підготувати відповідні документи і взяти участь в ЛКК, однак ОСОБА_5 наголосив, що сам буде займатись цими питаннями.

Крім того, в ході розгляду справи, суду пояснив, що в ЛШМД є відповідна медична комісія, яка створена наказом головного лікаря та усі випадки з опіками розглядаються за участю спеціалістів опікового відділення, так як інших спеціалізованих установ в галузі комбустіології в області немає. Висновок повинні підписати щонайменше двоє фахівців за спеціальністю, тобто у даному випадку це міг бути лікуючий лікар та завідувач відділенням, який завжди приймає участь у комісії та є найголовнішим спеціалістом у комісії за фахом. Інші члени комісії не є фахівцями в галузі комбустіології, а тому рішення фахівці в цій галузі є визначальним. За своїми медичними показниками ОСОБА_6 мала право на продовження інвалідності та отримання соціальної допомоги. Також повідомив, що в тому випадку, коли будь-який хворий мав проходити ЛКК чи оформляв будь-які документи, що пов`язані з інвалідністю, що стосувалися опікового відділення, то завжди цими документами займався завідуючий ОСОБА_5 і завжди їх підписував та він зобов`язаний їх підписувати.

Будучи допитаним в ході розгляду даного кримінального провадження свідок ОСОБА_7 суду показав, що він є доцентом кафедри загальної хірургії Буковинського державного медичного університету. На базі ОКУ «Лікарні швидкої медичної допомоги» знаходиться кафедра загальної хірургії, де він проводить безпосередньо навчальний процес із студентами БДМУ і лікувальні роботи із особами, які перебувають на стаціонарному лікуванні у відділенні термічної травми та пластичної хірургії, яке знаходиться в ЛШМД. Завідувачем опікового відділення є ОСОБА_5 , якому він підпорядкований при здійсненні лікування пацієнтів та при проведенні лікувального процесу тісно спілкувався із обвинуваченим з приводу лікувального процесу хворих, радився з ним та неодноразово спільно із обвинуваченим приймав участь в операціях. Також суду вказав, що йому відомий ОСОБА_8 , так як у відділенні вже давно лікується його донька ОСОБА_15 , яка у ранньому віці отримала опіки кистей рук і не раз отримувала оперативну допомогу. Останнім часом він був її лікуючим лікарем, дитина отримала стан інвалідності та проходила обстеження в опіковому відділенні з метою отримання висновків ЛКК для призначення допомоги по інвалідності. При цьому у 2016 році ті ураження, які були в ОСОБА_6 давали підстави для продовження виплати їй допомоги по інвалідності. Зазначив, що як лікуючий лікар він міг приймати участь у ЛЛК ЛШМД, де зазвичай також приймав участь завідувач відділенням ОСОБА_5 та інші члени комісії.

Крім того, зазначив, що 26.01.2016 року, в другій половині дня до нього на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_16 , який сказав, що йому потрібна довідка-висновок для продовження інвалідності і отримання соціальної допомоги. На, що він повідомив, що буде 27.01.2016 року з 09 години знаходитись на своєму робочому місці в ЛШМД і ОСОБА_8 зможе до нього підійти.

27.01.2016 року перебуваючи на своєму робочому місці, а саме у навчальній авдиторії на другому поверсі ЛШМД та проходячи повз кабінет завідуючого ОСОБА_5 він почув голос ОСОБА_8 та зайшов до кабінету завідуючого. В приміщенні кабінету ОСОБА_5 спілкувався із ОСОБА_8 . ОСОБА_5 надав йому медичні документи на ОСОБА_6 та бланк довідки-висновку ЛКК, сказав виписати довідку ЛКК. Після цього він вийшов та направився до своєї аудиторії, де виписав вище зазначену довідку, після чого підписав її та поставив особистий штемпель лікаря, однак не зміг підписати дану довідку у всіх учасників комісії, так як в аудиторію ввійшли працівники поліції.

При цьому, ОСОБА_7 заперечив факт вимагання у 2015 році від ОСОБА_8 грошових коштів в сумі 200 доларів США за погодження індивідуальної програми реабілітації для ОСОБА_6 , а також факт розмови з ОСОБА_10 щодо ОСОБА_8 з приводу не прийняття у нього документів, так як він за минулий раз не рахувався. Крім цього свідок зазначив, що не бачив факту передачі грошових коштів ОСОБА_8 . ОСОБА_5 в той час коли зайшов у кабінет завідуючого 27.01.2016 року і не зміг пояснити, чому саме йому надав ОСОБА_5 готувати довідку-висновок ЛКК, враховуючи той факт, що він у 2016 році не був лікуючим лікарем ОСОБА_6 .

Будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_12 пояснив, що з 2008 року працює заступником головного лікаря ЛШМД. В ЛШМД діє лікарсько-консультативна комісія, яка надає відповідні висновки про наявність тимчасової непрацездатності та доцільності призначення соціальної допомоги по інвалідності. Зазначена комісія створена наказом головного лікаря, яким затверджений її склад та чисельність. Він згідно наказу є головою вказаної комісії. Комісія є компетентною, якщо в її склад входить не менше трьох чоловік, а саме обов`язково голова комісії та двох фахівців в галузі відповідної медичної спеціальності за профілем, у даному випадку не менше двох лікарів в галузі комбустіології, тобто це може бути завідділенням та лікуючий лікар. Він не є фахівцем в галузі комбустіології, а є хірургом. ОСОБА_5 під час участі в комісії, на його думку, більше виступав як обласний позаштатний фахівець і також додатково як завідувач відділенням. Також вказав, що він не завжди присутній на відповідних комісіях, коли розбираються випадки необхідності призначення соціальної допомоги, що пов`язано із наявністю позапланових засідань. В таких випадках він підписує висновок без присутності особи після огляду документів і наявності підписів не менше двох фахівців у відповідній галузі. У нього немає підстав не довіряти висновкам відповідних фахівців, у тому числі якщо є підпис обласного позаштатного спеціаліста. Висновків ЛКК по опікам, які б не підписував ОСОБА_5 він не пам`ятає. Без підпису ОСОБА_5 як завідуючого відділенням та обласного позаштатного фахівця і підпису лікуючого лікаря, він не підписав би висновок.

Крім того, зазначив, що всі особи, які мають проблеми із опіками направляються для лікування та надання висновків в опікове відділення ЛШМД, так як тільки у цьому відділенні є відповідні фахівці в галузі комбустіології.

Також звернув увагу на те, що висновок ЛКК має рекомендаційне значення і надається у відповідний ЛКК по місцю реєстрації особи, де приймається рішення про призначення особі допомоги, однак без висновку ЛКК ЛШМД в районній лікарні не можуть прийняти рішення про можливість призначення допомоги по інвалідності. Випадків непогодження районної ЛКК з висновком фахівців ЛКК ЛШМД він не знає.

Свідок ОСОБА_17 в ході судового розгляду даного кримінального провадження суду пояснила, що з 1976 року по теперішній вона час працює в ОКУ «Лікарня швидкої медичної допомоги» лікарем терапевтичного відділення, аз 1983 року на посаді завідувача 1 -го терапевтичного відділення.

В її посадові обов`язки, як завідувача терапевтичного відділення, входить здійснення лікувально-діагностичного процесу, відповідальність за підпорядкований їй штатний персонал, контроль за охороною праці та протипожежною безпекою, відповідальність за пацієнтів, контроль за якістю ведення первинної медичної документації, контроль за протиепідемічною безпекою, підвищення кваліфікації середнього та молодшого медичного персоналу, контроль за обігом медичної документації, контроль за питаннями тимчасової непрацездатності пацієнтів, контроль за використанням лікарських засобів, щоденний огляд поступивших до відділення хворих, аналіз та розбір важкохворих та корекція лікування пацієнтів лікуючими лікарями та інші обов`язки, передбачені моєю посадовою інструкцією.

Також суду повідомила, що вона згідно наказу головного лікаря ЛШМД «Про затвердження положення про лікарсько-консультативну комісію ЛШМД та удосконалення її роботи» являється заступником голови лікарсько- консультативної комісії у разі відсутності голови комісії - заступника головного лікаря з контролю якості діагностики та лікування ЛШМД - ОСОБА_12 .

З приводу роботи ЛКК повідомила, що склад та порядок роботи ЛКК затверджений наказом головного лікаря ЛШМД. Також пояснила, що лікарсько-консультативна комісія складається з: голови комісії - заступник головного лікаря з контролю якості діагностики та лікування ЛШМД - ОСОБА_12 , якого вона заміщує у випадку його відсутності, як заступник голови комісії. Заступник голови комісії з питань експертизи інвалідності та непрацездатності у дітей за наслідками травм та захворювань опорно-рухового апарату - обласний позаштатний ортопед-травматолог дитячий ОСОБА_18 . Крім того, членами ЛКК ЛШМД являються завідувачі клінічних відділень ЛШМД, в кожному конкретному випадку проведення ЛКК в залежності від того, який характер захворювання та в якому відділенні лікується хворий, а також лікарі ЛШМД, які виконують функції обласних позаштатних фахівців також в залежності від того який характер захворювання та в якому відділенні лікується хворий.

Формою роботи ЛКК ЛШМД є засідання, які як правило, відбуваються по середах, але за необхідності і в інші дні. В засіданні ЛКК повинно брати участь не менше двох лікарів та голова комісії.

Голова комісії - заступник головного лікаря з контролю якості діагностики та лікування ЛШМД не завжди фізично має можливість брати участь в роботі конкретної ЛКК, однак він підписує висновок ЛКК, за наявності підписів завідуючого відділенням та лікаря як членів ЛКК. Більше того голова комісії взагалі може не бути присутнім під час засідання ЛКК в конкретному випадку, оскільки він може не бути спеціалістом саме в цьому напрямку захворювання дитини.

Найбільш важливим підписом серед членів ЛКК є підпис обласного позаштатного фахівця в кожному конкретному випадку захворювання. У разі наявності його підпису у висновку ЛКК, вона або голова комісії - заступник головного лікаря, не можуть заперечити та не мають підстав не погодитись чи не довіряти висновку, де наявний підпис обласного позаштатного фахівця. У випадку спірних питань чи суміжних діагнозів ЛКК ЛШМД, хворий проходить обласну дитячу ЛКК, яка проводиться на базі обласної дитячої клінічної лікарні.

З приводу проведення ЛКК по опіковому відділенні повідомила, що не було випадків, коли б вона особисто, як заступник голови ЛКК брала участь в засіданні ЛКК по опіковому відділенні. Також вказала, що висновок ЛКК не може бути виданий без підпису завідуючого відповідним відділенням, а у випадку його відсутності висновок підписує виконуючий обов`язки завідуючого відділенням. Крім того, зазначила, що з приводу вимагання неправомірної вигоди завідуючим опіковим відділенням ОСОБА_5 у ОСОБА_8 за оформлення та видачу висновку ЛКК на його дочку ОСОБА_6 їй нічого не було відомо, а про дану подію вона дізналася від працівників поліції вже після затримання ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що він з 1989 року по теперішній час працює в ОКУ «Лікарня швидкої медичної допомоги» на посаді лікаря ординатора дитячого травматологічного відділення. В його посадові обов`язки, входить консультативні огляди та лікування хворих, участь в роботі лікарсько-консультативних комісій. З приводу роботи ЛКК вказав, що склад та порядок роботи ЛКК затверджується наказом головного лікаря ЛШМД.

Крім того вказав, що він також являється заступником голови комісії з питань експертизи інвалідності та непрацездатності у дітей за наслідками травм та захворювань опорно-рухового апарату - обласним позаштатним ортопедом-травматологом дитячим. Крім того, членами ЛКК ЛШМД являються завідувачі клінічних відділень ЛШМД, в кожному конкретному випадку проведення ЛКК в залежності від того, який характер захворювання та в якому відділенні лікується хворий, а також лікарі ЛШМД, які виконують функції обласних позаштатних фахівців також в залежності від того який характер захворювання та в якому відділенні лікується хворий.

Формою роботи ЛКК ЛШМД є засідання, які як правило, відбуваються по середах, але за необхідності і в інші дні. В засіданні ЛКК повинно брати участь не менше двох лікарів та голова комісії. Голова комісії - заступник головного лікаря з контролю якості діагностики та лікування ЛШМД не завжди фізично має можливість брати участь в роботі конкретної ЛКК, однак він підписує висновок ЛКК, за наявності підписів завідуючого відділенням та лікаря - членів ЛКК. Якщо заступник головного лікаря має час, то він особисто є присутнім на засіданні ЛКК. У випадку спірних питань чи суміжних діагнозів ЛКК ЛШМД, хворий проходить обласну дитячу ЛКК, яка проводиться на базі обласної дитячої клінічної лікарні. Висновок ЛКК ЛШМД не визначає стану інвалідності хворого, а носить рекомендаційний характер для районної лікарні, звідки було направлено хворого.

З приводу проведення ЛКК по опіковому відділенні, то він в їх діяльності участі не приймає, оскільки це інший напрямок. Участь в ЛКК в опіковому відділенні ОСОБА_19 , крім того висновок ЛКК підписує голова комісії. Також приблизно з червня-липня 2012 року кожен висновок ЛКК реєструється в окремому прошитому та пронумерованому журналі. Вказану реєстрацію висновків ЛКК здійснює він особисто, та після реєстрації висновку ЛКК у журналі він також підписує кожен висновок, який ним зареєстровано.

Також пояснив, що висновок ЛКК не може бути виданий без підпису завідуючого відповідним відділенням, а у випадку його відсутності висновок підписує виконуючий обов`язки завідуючого відділенням, однак таких випадків не було, щоб завідуючий відділенням не підписав висновок ЛКК. З приводу вимагання неправомірної вигоди завідуючим опіковим відділенням ОСОБА_5 у ОСОБА_8 за оформлення та видачу висновку ЛКК на його дочку ОСОБА_6 йому нічого не було відомо, а про дану подію він дізнався від працівників лікарні вже після затримання ОСОБА_5 .

Аналогічні покази з приводу діяльності комісії, видачі висновків та повноважень ОСОБА_5 як завідувача відділенням та обласного позаштатного спеціаліста при участі в таких комісіях надав суду й допитаний в ході розгляду справи свідок ОСОБА_20 , - головний лікар ЛШМД.

Крім того, допитаний в судовому засіданні в якості свідка лікар ортопед-травматолог Сторожинецької ЦРЛ ОСОБА_21 суду пояснив, що приймає участь в лікарсько-консультативній комісії Сторожинецької ЦРЛ. При цьому вказав, що у випадку звернення жителів Сторожинецького району для встановлення стану інвалідності дитини до Сторожинецької ЦРЛ, він зобов`язаний виписати направлення до лікарсько-консультативної комісії обласної установи Міністерства охорони здоров`я України для проведення стаціонарного або амбулаторного обстеження, з метою установлення медичних показань для визнання дитини-інвалідом. У випадку наявності опіків у дитини, виписується направлення до опікового відділення ОКУ «Лікарня швидкої медичної допомоги», так як тільки там є відповідні спеціалісти. Конкретно випадок ОСОБА_6 він не пам`ятає, оскільки в травматології Сторожинецької ЦРЛ є близько 80 дітей-інвалідів. Однак зазначив, що виписував відповідні направлення ОСОБА_6 до опікового відділення ЛШМД для проходження лікарсько-консультативної комісії з метою установлення медичних показань для визнання дитини-інвалідом, а також для госпіталізації, лікування, консультації та продовження індивідуальної програми реабілітації, яку діти-інваліди проходять кожних два роки. При цьому зазначив, що висновок ЛКК опікового відділення ЛШМД носить рекомендаційний характер для призначення соціальної допомоги, оскільки саме призначення соціальної допомоги здійснюється управлінням праці та соціального захисту населення Сторожинецької РДА, на підставі виданого Сторожинецькою ЦРЛ висновку про дитину-інваліда. Однак вказаний висновок опікового відділення ЛШМД є обов`язковим для ЛКК Сторожинецької ЦРЛ, оскільки згідно нормативних документів, саме комісією обласної медичної установи встановлюється наявність медичних показань для визнання дитини-інвалідом, а ЛКК Сторожинецької ЦРЛ лише оформляє та видає висновок, який відповідає висновку обласної ЛКК. Висновку, який би суперечив ЛКК обласної установи, ЛКК Сторожинецької ЦРЛ на його пам`яті не видавала.

Аналогічні покази показам ОСОБА_21 щодо порядку направлення дітей інвалідів в спеціалізовану обласну медичну установу, обов`язковості висновку ЛКК ЛШМД по опікам в документації, що є підставою для прийняття рішення про призначення допомоги дитині інваліду надав також заступник головного лікаря Сторожинецької ЦРЛ ОСОБА_22 .

Крім показів вищевказаних свідків, вина обвинуваченого також повністю підтверджуються й наданими стороною обвинувачення письмовими доказами, які визнані судом належними та допустимими та які безпосередньо були досліджені в ході судового розгляду даного кримінального провадження.

Зокрема, з досліджених в ході судового розгляду наданих стороною обвинувачення письмових доказів судом встановлено що, обвинувачений ОСОБА_5 станом на час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення працював на посаді завідувача опіковим відділення ЛШМД, що підтверджено копією наказу № 26-к від 28.02.1994 року, зі змісту якого убачається, а саме з пункту 10 даного наказу, що обвинуваченого ОСОБА_5 переведено на посаду завідувача опіковим відділенням з 01.03.1994 року та на даний час згідно довідки ОКУ «ЛШМД» від 27.01.2016 року за № 11, обвинувачений ОСОБА_5 дійсно працює на посаді завідуючого опіковим відділенням з 01.03.1994 року і станом на 27 січня 2016 року перебував на робочому місці (том 2, а.п. 79, 114-117, т. 2). Також факт перебування обвинуваченого на вказаній посаді підтверджено й особовою карткою на ОСОБА_5 (а.п. 107, т 2). При цьому, згідно витягу з наказу № 107-вп від 01 грудня 2015 року, зокрема пункту 12 даного наказу, обвинувачений ОСОБА_5 у відпустці перебував у період з 20.12.2015 по 21.01.2016 року й відповідно на час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення виконував свої посадові обов`язки (том 2, а.п. 119).

При цьому, відповідно до Посадової інструкції завідувача опіковим відділенням ОКУ «ЛШМД», з якою ОСОБА_5 ознайомлений 22.01.2016 року, убачається, що завідувач відділення здійснює безпосереднє керівництво діяльністю підпорядкованого йому медичного персоналу, всією діагностичною, лікувально-профілактичною і адміністративно-господарською роботою відділення та несе персональну відповідальність за її ефективність та результати (п. 1.1). Відповідно до п. 2.9 Інструкції завідувач опіковим відділенням здійснює регулярний безпосередній контроль за роботою лікарів відділення, у тому числі за правильністю встановлених діагнозів, якості лікування, виконанням обов`язків кожним працівником відділення зокрема та всього підрозділу в цілому, а згідно п. 2.12 вирішує спільно з лікуючим лікарем питання виписки хворих з відділення, перевіряє і підписує історії хвороби, епікризи на виписаних хворих, при переведенні їх в інші відділення, заклади. Крім того, згідно п. 2.20 проводить 100% перевірку медичних карт стаціонарного хворого, фіксує їх результати в спеціально розробленій карті «Експертна оцінка медичної допомоги в стаціонарі», а згідно п. 2.23 розподіляє хворих між лікарями відділення та згідно п. 2.35 приймає участь у роботі ЛКК. Крім того, відповідно до п. 3.7 Посадової інструкції завідувач відділення вирішує питання прийому, переведення і виписки хворих у відділенні, а згідно п. 3.11 віддає розпорядження працівникам у відповідності з рівнем їх компетенції і кваліфікації, контролює виконання розпоряджень. Відповідно до п. 4.1 Інструкції на завідувача відділенням покладено обов`язки щодо систематичного керівництва діяльністю лікарів-комбустіологів опікового відділення та інших лікарів, які працюють під його керівництвом, а також встановлення контролю за якістю їх лікувально-діагностичної роботи. Також положеннями п. 5.17 Інструкції визначено, що завідувач відділенням повинен знати організацію роботи лікарсько-консультативної та медико-санітарної експертної комісії, а згідно п. 5.18 правила оформлення медичної документації (том 2 а.п. 93-102).

Відповідно до Положення про опікове відділення, затвердженого 02.10.2013 року визначено, що опікове відділення на 35 ліжок є спеціалізована лікувальна установа, яка забезпечує лікування опечених дорослих і дітей та координує цю діяльність на закріпленій адміністративній території. При цьому, розділом ІІ Положення визначено основні завдання і функції, якими зокрема є: надання екстреної і планової стаціонарної, спеціалізованої медичної допомоги хворим з опіковими ураженнями даної адміністративної території; надання лікувально-консультативної допомоги хворим області і міста по лікуванню тяжко обпечених, їх переведення в стаціонарне лікування у опікове відділення (том 2, а.п. 103-106).

Крім того, згідно Статуту ОКУ «ЛШМД», зокрема згідно положень п. 3.1. розділу 3 убачається, що лікарня утворена з метою надання висококваліфікованої спеціалізованої допомоги населенню Чернівецької області та міста Чернівці по комбустіології; а згідно п. 3.2 лікарня є клінічною базою Буковинського державного медичного університету та Чернівецького медичного коледжу БДМУ, розділ 4 пункт 4.6 визначає джерела формування майна лікарні (том 2, а.п. 108-113).

Також вставнолено, що відповідно до Наказу ЛШМД № 189 від 05 вересня 2013 року «Про затвердження положення про лікарсько-консультативну комісію ЛШМД та удосконалення її роботи», у ЛЩМД затверджено положення про ЛКК лікарні та згідно п. 2 даного наказу затверджено склад комісії, який складається з ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та членів комісії лікарів лікувального закладу, що виконують функції обласних позаштатних фахівців, завідувачів та лікарів клінічних відділень закладу. Крім того, відповідно до п. 4 даного наказу визначено, що рішення ЛКК щодо відповідності захворювання та стану дитини до Переліку медичних показань, що дають право на визнання дитини до 18 років категоріям дітей-інвалідів та оформлення висновку ЛКК про дитину-інваліда віком до 18 років з урахуванням відповідності захворювання та стану дитини приймається комісійно (не менше двох осіб за профілем спеціальності з обов`язковою участю обласного позаштатного фахівця). Такі висновки ЛКК оформлюються у вигляді довідки та візуються головою ЛКК чи його заступником та вносяться до окремого журналу запису висновків ЛКК (том 2 а.п. 156-158).

Пи цьому, Положенням про ЛКК ЛШМД визначено основні функції ЛКК, зокрема згідно пункту 2.8. вставнолено що до повноважень комісії належить визначення відповідності та стану дитини до Переліку медичних показань, що дають право на визнання дитини до 18 років статусу дітей-інвалідів (висновок ЛКК), а згідно розділу 4 , визначено що обов`язками ЛКК є здійснення видачі медичних документів із заключенням ЛКК (п.4.8.),які видаються за наслідками проведення освідчення стану здоровя за результатами комісійного огляду хворого та на підставі представлених відповідних документів, а саме: виписки з медичної карти амбулаторного хворого (ф. 025/о), з історії розвитку дитини (ф. 112/о) або з медичної карти стаціонарного хворого (ф. 003/о) та висновку обласного позаштатного фахівця у випадку визначення наявних показів до призначення дитині інвалідності. Крім того, у розділі 5 Положення визначені основні права, зокрема право ЛКК приймати рішення про визнання дитини віком до 18 років інвалідом з видачею висновку ЛКК з урахуванням відповідності захворювання та стану дитини Переліку показів, контролювати виконання ІПР для дітей-інвалідів (п. 5.3). При цьому, як убачається з даного Положення, обвинувачений ОСОБА_5 як завідувач опіковим відділенням ознайомився з ним 11 жовтня 2013 року (том 2 а.п. 159-162).

Крім того, згідно Наказу № 1-к від 12.01.2015 «Про затвердження персонального складу головних позаштатних спеціалістів Департаменту охорони здоров`я», до складу комісії входить обвинувачений ОСОБА_5 як позаштатний спеціаліст в галузі комбустіологія. (том 2 а.п. 164-168). Цим же наказом затверджено Примірне положення про головного позаштатного спеціаліста Департаменту охорони здоров`я, у якому відсутні права та обов`язки щодо участі в ЛКК обласних позаштатних спеціалістів. (том 2 а.п. 169-172).

Отже, відповідно до вищевказаних документів участь завідуючого відділення ЛШМД у роботі ЛКК є не його правом, а його обов`язком.

При цьому, виходячи із положень ст.ст.364,368 КК України, суб`єктом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 368 КК України, може бути лише службова особа, тобто спеціальний суб`єкт.

Згідно роз`яснень Пленум Верховного Суду України, викладених у п.2постанови №5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво», відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення якихіншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

Крім того, у примітці 1 до ст.364ККподається визначення «службової особи», як особи, яка постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснює функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймає постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконує такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

При цьому, згідно п. 1Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво», організаційно-розпорядчими обов`язками - є обов`язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

Працівники підприємств, установ, організацій, які виконують професійні (адвокат, лікар, вчитель тощо) функції, можуть визнаватися службовими особами лише за умови, що поряд із цими функціями вони виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов`язки.

Таким чином, аналізуючи положення Посадової інструкції завідувача опіковим відділенням ЛШМД та вищевказані положення законодавства, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 як завідувач опіковим відділенням є службовою особою, яка була наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками й відповідно від повноважень останнього залежав результат звернення ОСОБА_23 щодо вирішення питання про оформлення документів на хвору ОСОБА_6 на їх направлення на ЛКК, у тому числі й в частині перевірки якості зібраних документів та завірення направлення на ЛКК, а тому посилання обвинуваченого в тій частині, що він не наділений повноваженнями щодовирішення питання про оформлення документів хворих на ЛКК, у тому числі й в частині видачі довідки висновку є безпідставними та такими, що спростовуються як поясненнями допитаних свідків, так і положеннями Посадової Інструкції та нормативними актами, які регулюють порядок видачі відповідного медичного висновку.

Крім того, також слід заначити, що згідно вимог ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» визначено, що причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавством України з одночасним роз`ясненням інвалідам з дитинства їх права на державну соціальну допомогу.

Перелік медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років, визначається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 4 Законуд државна соціальна допомога інвалідам з дитинства

призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи. На дітей-інвалідів державна соціальна допомога призначається на строк, зазначений у медичному висновку, який видається у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я,

але не більш як по місяць досягнення дитиною-інвалідом 18-річного віку.

Статтею 7 Закону визначено, що органи медико-соціальної експертизи та заклади охорони здоров`я у 3-денний строк зобов`язані надіслати копії акта огляду інваліда з дитинства або медичного висновку про визнання дитиною-інвалідом до місцевої державної адміністрації за місцем проживання інваліда з дитинства або батьків, усиновителів, опікуна, піклувальника дитини-інваліда. Не пізніше 10 днів після надходження документів, зазначених у частині першій цієї статті, місцева державна адміністрація

зобов`язана у письмовій формі повідомити інваліда з дитинства, а також батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника дитини-інваліда про право на державну соціальну допомогу, умови, розмір і порядок її надання

Заява про призначення державної соціальної допомоги подається інвалідом з дитинства до управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання.

Заява про призначення державної соціальної допомоги інваліду I чи II групи, який визнаний недієздатним, а також на дитину-інваліда подається одним із батьків, усиновителем, опікуном або піклувальником за місцем свого проживання.

До заяви про призначення державної соціальної допомоги повинні бути додані документи про вік і місце проживання інваліда з дитинства або дитини-інваліда, документи про місце проживання батьків, усиновителів, опікуна або піклувальника, який подав

заяву, а також довідка медико-соціальної експертизи або медичний висновок, видані у встановленому порядку (ст.. 8 Закону).

Положеннями ст.. 10 Закону визначено порядок виплати державної соціальної допомоги.

При цьому, згідно положень ст.. 7 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» визначено, що медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів. Огляд повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров`я,

інвалідів (за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу), дітей з порушеннями стану здоров`я та дітей-інвалідів проводиться після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності даних, що підтверджують

стійкий розлад функцій організму у зв`язку з фізичними, психічними, інтелектуальними та сенсорними порушеннями, зумовленими захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами.

Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній інвалідом, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Лікарсько-консультативні комісії лікувально-профілактичних закладів: визначають наявність стійкого розладу функцій організму дитини та відповідно можливі обмеження її життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем; складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації дитини-інваліда, в якій визначаються реабілітаційні заходи строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми; надають консультативну допомогу з питань реабілітації та стороннього догляду, диспансерного нагляду або допомоги дітям-інвалідам; забезпечують своєчасний огляд (переогляд) дітей з порушеннями стану здоров`я та дітей-інвалідів.

Медико-соціальні послуги з огляду повнолітніх осіб і послуги лікарсько-консультативних комісій з огляду дітей надаються безоплатно.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, згідно Положення про лікарсько-консультативну комісію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року № 917 лікарсько-консультативні комісії (далі - комісії) функціонують у закладах охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. До складу комісії входять голова, лікарі за спеціальностями, спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або практичний психолог.У засіданнях комісії можуть брати участь представники органів соціального захисту населення, психолого-медико-педагогічних консультацій, а також у разі потреби - представники державної служби зайнятості, інших підприємств, установ та організацій (за згодою). Організаційною формою роботи комісій є засідання. Періодичність проведення засідань комісії визначається її головою, але не рідше одного разу на місяць. Комісії у своїй роботі керуютьсяКонституцієюі законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами та цим Положенням. Висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації дитини-інваліда, обов`язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, іншими підприємствами, установами та організаціями, в яких навчаються або перебувають діти.

Рішення комісії приймається більшістю голосів. У разі рівного розподілу голосів голос голови комісії є вирішальним. Відомості щодо результатів проведення медико-соціальної експертизи і прийнятих рішень вносяться до медичного висновку на дитину-інваліда та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою закладу охорони здоров`я. У разі коли голова або окремі члени комісії не згодні з прийнятим рішенням, їх окрема думка викладається в письмовій формі та додається до акта огляду комісії. Зазначений акт подається у триденний строк центральній комісії, що приймає відповідне рішення. Комісія в день проведення медико-соціальної експертизи готує за формою, затвердженою МОЗ, медичний висновок про дитину-інваліда віком до 18 років щодо встановлення категорії дитина-інвалід або дитина-інвалід підгрупи А (щодо відмови в установленні категорії дитина-інвалід або дитина-інвалід підгрупи А з відповідним обґрунтуванням) та складає індивідуальну програму реабілітації дитини-інваліда, в якій визначаються реабілітаційні заходи, їх обсяги, строки проведення та виконавці. Медичний висновок про дитину-інваліда віком до 18 років у триденний строк надсилається органові, в якому дитина-інвалід перебуває на обліку як особа, що отримує державну соціальну допомогу або пенсію, а у разі первинного встановлення категорії дитина-інвалід - до органу соціального захисту населення за місцем проживання дитини-інваліда.

Згідно пункту 4 «Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям», медико-соціальна експертиза проводиться комісіями з метою встановлення дітям категорії дитина-інвалід або дитина-інвалід підгрупи А за направленням лікаря, який надає первинну медичну допомогу, закладу охорони здоров`я, в якому спостерігається дитина, після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб дитини, визначення клініко-функціонального діагнозу, здійснення лікувальних і реабілітаційних заходів та отримання їх результатів за наявності документів, що підтверджують стійкий розлад функцій організму, зумовлений захворюваннями, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що призводять до обмеження життєдіяльності дитини.

На розгляд комісії лікар, який надає дитині первинну медичну допомогу, подає такі документи: історію розвитку дитини за формою, встановленою МОЗ; виписку з медичної карти стаціонарного хворого або консультаційного висновку спеціаліста, виданих після стаціонарного або амбулаторного обстеження та лікування дитини в закладах охорони здоров`я та науково-дослідних установах, визначених МОЗ, з обґрунтуванням медичних показань для визнання дитини інвалідом із зазначенням згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем здоров`я 10-го перегляду діагнозу та коду;план медичної реабілітації; документ, що засвідчує особу батьків дитини або її законних представників.

Відповідно до Порядку видачі медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.12.2001 за №482 визначено, що показаннями для встановлення інвалідності у дітей є патологічні стани, які виникають при вроджених, спадкових, здобутих захворюваннях та після травм.

Відповідно до положень пункту 3 Порядку, установлення у дитини медичних показань для визнання її інвалідом віком до 18 років здійснюється лікарсько-консультативними комісіями (далі - ЛКК) дитячих обласних, багатопрофільних міських лікарень, спеціалізованих лікарень, диспансерів, де діти перебувають на диспансерному обліку та спеціалізованому лікуванні, Української дитячої спеціалізованої лікарні "ОХМАТДИТ", Українського центру медичної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи, клінік науково-дослідних установ Міністерства охорони здоров`я України та Академії медичних наук України після стаціонарного або амбулаторного обстеження.

Пункт 4 Порядку визначено, що при обстеженні в указаних закладах наявність у дитини медичних показань для визнання її інвалідом віком до 18 років обґрунтовується лікуючим лікарем у первинній медичній документації: медичній карті стаціонарного хворого (ф.003/о) або історії розвитку дитини (ф.112/о) за підписами лікуючого лікаря, завідувача відділення (поліклініки) та заступника головного лікаря з медичної частини із зазначеним згідно з Міжнародною класифікацією хвороб (МКХ-10) діагнозом та кодом. Аналогічний запис заноситься до виписки з медичної карти стаціонарного хворого (ф.027/о) або консультативного висновку спеціаліста (ф.028/о) за підписами лікуючого лікаря, завідувача відділення (поліклініки), заступника головного лікаря з медичної частини, засвідченими печаткою лікувально-профілактичного закладу(п. 5 Порядку).

Згідно п.6 Порядку, виписка з медичної карти стаціонарного хворого (ф.027/о) або консультативний висновок спеціаліста (ф.028/о) видаються на руки батькам дитини, усиновителям, опікуну або піклувальнику.

Визнання дитини віком до 18 років інвалідом та оформлення медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років (ф.080/о "Медичний висновок про дитину-інваліда до 18 років" додається) здійснюється лікарсько-консультативною комісією дитячого лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання дитини після особистого огляду її та за наявності виписки з медичної карти стаціонарного хворого (ф.027/о) або консультативного висновку спеціаліста (ф.028/о), виданих після стаціонарного або амбулаторного обстеження дитини в дитячій обласній, багатопрофільній міській лікарнях, спеціалізованих лікарнях, диспансерах, де діти перебувають на диспансерному обліку та спеціалізованому лікуванні, Українській дитячій спеціалізованій лікарні "ОХМАТДИТ", Українському центрі медичної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи або клініках науково-дослідних установ Міністерства охорони здоров`я, Академії медичних наук України та оформлених у зазначеному порядку (п. 7 Порядку).

Таким чином, з проаналізованих судом нормативних актів, які регулюють порядок видачі довідок- висновків ЛКК,убачається те, що лікарсько-консультаційна комісія закладу охорони здоров`я вирішує питання наявності медичних показань для вставнолення інвалідності за поданням лікуючого лікаря та завідувача відділення та вивчення даних медичної облікової документації хворого щодо обстеження, подальшого лікування, надання рекомендацій щодо реабілітації тощо, а тому підпис обвинуваченого як завідувача опіковим відділенням та члена ЛКК за посадою, який є фахівцем у галузі комбустіології, та обласний позаштатний спеціаліст, є визначальним і вирішальним, й відповідно він є службовою особою, яка була наділена такими організаційно-розпорядчими обов`язками, в силу яких він був уповноважений на вирішення питання щодо підпису медичної карти стаціонарного хворого, в якій зокрема зазначається наявність у дитини медичних показань для визнання її інвалідом віком до 18 років, що обґрунтовується лікуючим лікарем у первинній медичній документації, а саме у медичній карті стаціонарного хворого (ф.003/о) за підписами лікуючого лікаря та завідувача відділення, які передаються на лікарського-консультативну комісію для подальшого вирішення питання про наявність підстав для оформлення довідки-висновку ЛКК.

За таких обставин, обвинувачений ОСОБА_5 як службова особа, була наділена повноваженнями від яких залежав результат звернення ОСОБА_8 щодо перевірки якості зібраних документів та передачі медичної докумнтації для подальшоного проведення ЛКК й відповідно будучи завідуючем опікового відділення ЛШМД, був службовою особою, оскільки виконував як організаційно-розпорядчі, так і адміністративно-господарські обов`язки поряд із професійними, а тому може бути суб`єктом кримінальної відповідальності за ст.368 КК України й відповідно доводи обвинуваченого про те, що він не наділений організаційно-розпорядчими обов`язками, в силу яких він був би уповноважений самостійно вирішувати питання оформлення та видачі медичного висновку дитині-інваліду за наслідками проведення засідання ЛКК є безпідставними.

Крім того, судом також були досліджені й інші надані стороною обвинувачення докази, які є належними та допустими в розумінні положень КПК України й відповідно підтверджують вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а саме:

- протокол про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 21.01.2016 року та заява ОСОБА_8 , подана 21 січня 2016 року на ім`я начальника Управління захисту економіки в Чернівецькій області, зі змісту яких убачається, що ОСОБА_8 21.01.2016 року звернувся до правоохоронних органів із заявою, в якій повідомив про вимагання у нього завідувачем опіковим відділенням ОКУ «Лікарня швидкої медичної допомоги» ОСОБА_5 неправомірної вигоди за підписання та видачу висновку ЛКК на його дитину-інваліда (том 1 а.п. 8, 9-11).

- заява ОСОБА_8 від 26.01.2016 року, згідно якої останній добровільно надав органу досудового розслідування грошові коштів в сумі 5000 грн. по 200 грн, 25 купюр, для подальшого документування неправомірних дій ОСОБА_5 (том 1 а.п. 18).

- протокол огляду добровільно наданих заявником ОСОБА_8 грошових коштів від 26.01.2016 року та додаток до протоколу - ксерокопії наданих банкнот, зі змісту якого убачається, що в ході слідчої дії було проведено опис грошових коштів, їх номінали, кількість та номери банкнот (том 1 а.п. 19-27).

Крім того, згідно досліджених судом розмов між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 отриманих під час проведення негласних слідчих дій, які зафіксовані у протоколах за результатами проведення негласної (розшукової) дії аудіо,- відео контролю ОСОБА_5 та ОСОБА_8 від 28.01.2016 року з додатком диском для лазерних систем зчитування № 285-1725 та мікро СД № 285-1719 (том 1 а.п. 32-35, 36), (том 1 а.п. 37-40), які були оглянуті судом в ході розгляду даного кримінального правопорушення, встановлено, що під час вказаних негласних слідчих розшукових дій зафіксовані розмови між заявником та обвинуваченим 26.01.2016 року, в ході якої обвинувачений здійснює вимагання грошових коштів від заявника за видачу висновку ЛКК в сумі 5000 грн., а саме вказує на необхідність надання йому за видачу висновку чотирьох пенсій по одній за кожний рік та підтверджує, що це становить 5000 грн. Крім цього, зафіксована розмова, що мала місце 27.01.2016 року, в день передачі грошових коштів в сумі 5000 грн. від заявника обвинуваченому за його попередньою вимогою.

- протокол контролю за вченням злочину від 28.01.2016 року,відповідно до якого в ході даної слідчої дії було проведено опис номіналів та номерів купюр в сумі 5000 грн., порядок їх помічення спеціальною хімічною речовиною, їх вручення заявнику, проведення з ним інструктажу, попередження про недопустимість вчинення дій направлених на провокування ОСОБА_5 на вчинення злочину, а також підтверджений факт отримання ОСОБА_5 за попередньою вимогою від заявника ОСОБА_8 неправомірної вигоди в сумі 5000 грн. Крім того, підтверджено також і факт виявлення грошових коштів в сумі 5000 грн. в службовому кабінеті ОСОБА_5 під музичною колонкою на його робочому столі (том1 а.п. 46-47).

- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 27.01.2016 року, зі змісту якого убачається, що в ході проведення слідчої дії у присутності понятих 27 січня 2016 року в приміщенні ОКУ «Лікарня швидкої медичної допомоги» було затримано обвинуваченого ОСОБА_5 , який одержав від ОСОБА_8 неправомірну винагороду в розмірі 5000 грн за оформлення та видачу висновку лікарської комісії для отримання пенсії дитиною-інвалідом (том 1 а.п. 58-62),

- протокол освідування особи ОСОБА_5 від 27.01.2016 року, зі змісту якого убачається, що в ході даної процесуальної дії у присутності понятих було зафіксовано світіння рук обвинуваченого світло-зеленим кольором під час огляду в променях ультрафіолету та світіння на поверхні медичного костюму в ділянці правої кишені та на штанах вище правого коліна, проведені змиви з рук, які вилучені (том 1 а.п. 79-81). Крім того, дана слідча дія відображена в додатках до протоколу, а саме дисках для лазерних систем зчитування у кількості 4 штук з відеозаписом освідування обвинуваченого та огляду місця події здійснених на дві камери, які використовувались при фіксації слідчих дій (том 1 а.п. 82).

- протокол огляду місця події від 27.01.2016 року, а саме службового кабінету (навчальна аудиторія) доцента кафедри Буковинського державного медичного університету ОСОБА_7 , проведеного згідно заяви головного лікаря ОКУ «Лікарня швидкої медичної допомоги» ОСОБА_20 про надання дозволу на проведення огляду кабінету завідуючого опіковим відділення ОСОБА_5 та інших приміщень лікарні швидкої медичної допомоги від 27.01.2016 (том 1 а.п. 84),зі змісту якого убачається, що в ході даної слідчої дії виявлено на робочому столі та вилучено довідку-висновок без номеру від 27.01.2016, видану на ім`я ОСОБА_6 , медичну картку на ім`я вказаної особи, виписку з історії хвороби на неї та бланк довідки висновку (том 1 а.п. 84-86).

- протокол огляду місця події від 27.01.2016 року, а саме службового кабінету завідуючого опіковим відділенням ОСОБА_5 , зі змісту якого убачається, що в ході даної слідчої дії на столі під музичною колонкою у кабінеті ОСОБА_5 виявлені грошові кошти в сумі 5000 грн., які обвинувачений вимагав та отримав від ОСОБА_24 . В ході огляду здійснено ідентифікацію виявлених банкнот із зазначенням їх номерів та номіналів, зафіксовано їх світінні в ультрафіолеті світло-зеленим кольором та світіння у вигляді синьої лінії під числовим позначенням. Номера та номінали банкнот повінстю збігаються з тими, що добровільно надані заявником та оглянуті слідчим і передані для проведення контролю за вчиненням злочину і описані в протоколі контролю за вчиненням злочину. Зазначені кошти вилучені. Крім цього в шафі для одягу в сірій куртці виявлений чорний пакетик із грошовими коштами в сумі 7000 грн., на яких світіння не виявлені, в цій же куртці виявлено посвідчення судово-медичного експерта на ім`я ОСОБА_5 . Грошові кошти в сумі 7000 грн. та посвідчення вилучені (том 1 а.п. 87-90.)

- протокол огляду від 08.02.2016 року, зі змісту якого убачається, що в ході даної слідчої дії проведено огляд довідки-висновка без номеру від 27.01.2016 року, виданого на ім`я ОСОБА_6 , виписки з її історії хвороби № 418, бланка-довідки висновку, історії хвороби ОСОБА_6 з відповідними документами у ній, які вилучені в кабінеті у ОСОБА_7 (том 1 а.п. 121-123) Оригінал довідки-висновку на ОСОБА_11 від 27.01.2016 року (том 1 а.п. 126), копія з історії хвороби ОСОБА_6 (том 1 а.п. 127-145). Зокрема при огляді встановлено, що ОСОБА_7 після передачі йому документів ОСОБА_5 і отримання останнім неправомірної вигоди, на вимогу ОСОБА_5 склав довідку-висновок ЛКК, написав в ній діагноз та рекомендацію щодо наявності підстав для видачі допомоги.

- довідка Буковинського державного медичного університету від 27.01.2016 за № 40 на ОСОБА_7 (том 1 а.п. 148); копія наказу № 37-к від 31.01.2013 про продовження терміну роботи останньому на посаді доцента кафедри загальної хірургії по 10.02.2018 (том 1 а.п. 149), копія договору про співробітництво між ОКУ «Лікарня швидкої медичної допомоги Університетська лікарня» і ВДНЗУ «Буковинський державний медичний університет» від 25.09.2015 за № 151/2 (том 1 а.п. 161-162), якими підтверджується повноваження ОСОБА_7 щодо виконання лікувальної діяльності в опіковому відділенні.

- лист ОКУ «ЛШМД» від 11.02.2016 за № 185 (том 2 а.п. 2-5), яким повідомлено про кількість висновків ЛКК по опіковому відділенню за останні 3 роки, яких всього 20 та надано копії історій хвороб ОСОБА_6 та інших документів.

- протокол огляду від 12.02.2016 року та копія Журналу (том 2 а.п. 6-7, 8-47). В ході зазначеної слідчої дії проведений огляд Журналу запису висновків лікарсько-консультативної комісії ОКУ «ЛШМД» та встановлено, що за період з 2013 по 2016 роки прізвище ОСОБА_5 та його підпис наявний у кожному випадку, де в графі «Найменування лікувального закладу і прізвища лікаря, який направив хворого», наявний запис «Опікове відділення ЛШМД та даний підпис завжди проставлено як завідуючим опікового відділення.

- протокол огляду від 11.02.2016 року медичних карток стаціонарного хворого ОСОБА_6 (том 2 а.п. 48-51) та копії з Медичної карти стаціонарного хворого № 418 заведеної 12.01.2016 на ОСОБА_11 лікарем Проняєвим, де наявне направлення зі Сторожинецької районної лікарні підписане ОСОБА_21 від 05.01.2016, (том 2 а.п. 52-54), Медична карта стаціонарного хворого № 10047 заведена 28.08.2013 року на ОСОБА_11 лікарем ОСОБА_7 (том 2 а.п. 55-60), Медична карта стаціонарного хворого № 6425 заведена 06.06.2013 року на ОСОБА_11 лікарем ОСОБА_7 (том 2 а.п. 61-68), Медична карта стаціонарного хворого № 3305 заведена 27.03.2002 року на ОСОБА_11 лікарем Скицько, оперував ОСОБА_7 (том 2 а.п. 69-71).

- лист Сторожинецької ЦРЛ від 16.02.2016 року за № 213 про направлення копій документів на ОСОБА_6 (том 2 а.п. 74), копії з Журналу ЛКК видачі медичних виписок дітям інвалідам до 16 років, де під номером 13/ІІ наявний запис про видачу висновку ОСОБА_6 та її діагноз, видача на 5 років дійсний до 01.03.2016 року. Дата переосвідчення до 01.02.2016 року, що підтверджує покази ОСОБА_8 про необхідність переоформлення висновку саме у січні 2016 року і відсутність з його сторони будь-яких провокаційних дій по відношенню до ОСОБА_5 (том 2 а.п. 75-76), копія корінця медичного висновку № 13/ІІ від 10.02.2011року на ОСОБА_6 (том 2 а.п. 77).

- довідка Департаменту соціального захисту населення Чернівецької ОДА № 1027 від 02.03.2016 року з роз`ясненням про розмір соціальної допомоги згідно закону на дітей інвалідів з додатком розрахунком сум такої допомоги щомісячно. У 2016 році сума допомоги складає 1208 грн. (том 2 а.п. 121-122).

- наказ № 105/49 від 04.01.2016 «Про порядок видачі медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років» Сторожинецької ЦРЛ. Затверджений склад комісії, серед якої члени комісії заступник головного лікаря ОСОБА_22 та травматолог ОСОБА_21 (том 2 а.п. 209-212).

Так, згідно з ч. 1ст. 84 КПК Українидоказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Полженнями ст. 86 КПК України визначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому, суд вважає, що вищенаведені та досліджені судом докази, відповідно до вимогст.ст. 85, 86 КПК України є належними та допустимими, а також достовірними, оскільки отримані в порядку встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Кожен з вищенаведених письмових доказів, як кожний окремо, так і в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні, підтверджує існування обставин, які мають значення для кримінального провадження та доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Крім того, відповідно до диспозиції ч. 3ст. 368 КК Україниу редакції закону, чинній на час вчинення злочину, остання охоплює більш вузьке коло діянь, оскільки передбачає кримінальну відповідальність тільки тоді, коли одержання неправомірної вигоди особою відбувається в обмін на вчинення чи невчинення нею в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Таким чином, відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає лише за умови, що службова особа одержала її за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

Також слід зазначити, що відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної у Висновках за І півріччя 2013 року від 01.07.2013 року, нормативно встановлена заборона одержувати незаконну винагороду передбачає, що службова особа, не вправі одержувати будь-якої винагороди у звязку із здійсненням нею своїх службових повноважень. Це законодавче положення означає, що кримінальна відповідальність за порушення цієї заборони настає у тому разі, коли особа, яка дає винагороду, усвідомлює, що дає його саме такій особі, й у звязку із можливостями цієї посади, а особа, яка одержує неправомірну вигоду, розуміє (не може не розуміти) значимість займаної нею посади, її статусність та можливості; вагомість цієї посади у сприйнятті хабародавцем, мету, яку переслідує останній, та його віру в те, що ця мета буде досягнута у звязку з можливостями посади, яку обіймає особа, що отримує неправомірну вигоду.

При цьому, згідно положень, викладених у п. 17постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 5 "Про судову практику у справах про хабарництво"вимаганням хабара визначається вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть завдати шкоди правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів. Тобто, вимаганням неправомірної вигоди визнаються лише такі дії службової особи, якими зачіпаються саме законні інтереси особи, що її дає, а тому обов`язковою ознакою вимагання є законність прав та інтересів, які захищає той хто надає неправомірну вигоду.

Натомість у разі якщо особа, яка надає неправомірну вигоду, зацікавлена у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, домогтися своїх незаконних інтересів, то вимагання неправомірної вигоди виключається. За фактичних обставин, коли службова особа вимагає дати їй неправомірну вигоду, а особа, яка її дає, усвідомлює при цьому, що тим самим незаконно уникає настання для себе негативних наслідків, які б настали за відмови її надати, то такі дії за своїми ознаками не утворюють ознак вимагання неправомірної вигоди.

Враховуючи вищевказане, правильне визначення меж вимагання хабара пролягає саме через зміст прав та інтересів особи (їх законність чи незаконність), можливість реалізації (захисту) цих прав та інтересів за допомогою хабара, законність чи незаконність дій службової особи, якими вона погрожує, у разі відмови від давання хабара, а також через спрямованість погроз службової особи на заподіяння шкоди правам та законним інтересам хабародавця. При цьому, правова позиція з цього питання неодноразово висловлювалася Верховним Судом України у постановах: №№ 5-14кс12,5-13кс13, 5-14кс13,5-28кс13, 5-14кс15, 5-47кс13, 5- 43кс13, 5-124кс15.

Зокрема, Верховний Суд України неодноразово констатував, що вимагання хабара виключається, якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, установлену процедуру вирішення того чи іншого питання, досягти задоволення своїх незаконних інтересів, одержати незаконні пільги, переваги, уникнути заслуженої відповідальності тощо. На відміну від цього, у разі якщо винна особа з метою одержання хабара погрожує вчиненням або не вчиненням дій, які можуть завдати шкоди, що є визначальним, правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або створює такі умови, за яких особа не повинна була, але вимушена дати хабар із метою запобігання шкідливим наслідкам для своїх прав та законних інтересів, дії одержувача хабара слід розглядати як такі, що поєднані з вимаганням останнього.

Тобто законність прав та інтересів, які хабародавець захищає шляхом дачі хабара, є однією з основних і обов`язкових ознак вимагання неправомірної вигоди (хабара).

Таким чином, під вимаганням неправомірної вигоди слід розуміти саме вимогу щодо надання неправомірної вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Крім того, із законодавчого визначення вимагання хабара як кваліфікуючої ознаки випливає, що ця ознака може бути поставлена у провину лише за наявності трьох основних чинників: 1) ініціатором давання (одержання) хабара є службова особа; 2) пропозиція про давання (одержання) хабара має характер вимоги (примусу), що підкріплюється або а) відкритою погрозою, або б) створенням таких умов, які переконують хабародавця в наявності реальної небезпеки (прихована погроза) його правам та законним інтересам, що змушує його погодитися з вимогою хабароодержувача; 3) дії, виконанням (невиконанням) яких погрожує вимагач, зумовлені його службовим становищем і, головне, мають протиправний характер або спрямовані на заподіяння шкоди лише правам та законним інтересам хабародавця.

Крм того, як вказано в постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2013 року (№ 5-47 кс 13), «найбільш значущою ознакою вимагання хабара є те, що примушування до хабара може бути вчинено тільки за допомогою погрози заподіяння шкоди правоохоронюваним, законним інтересам особи. При цьому під законними інтересами слід розуміти інтереси, які забезпечуються нормами закону, (до яких можна застосувати нормативний критерій), а також ті, які не суперечать чинному законодавству. Згідно з роз`ясненнями, які містяться врішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №18-рп/2004, незаконний інтерес, на відміну від правоохоронюваного, не захищається ні законом, ні правом і не повинен задовольнятись чи забезпечуватись ним. За законодавчим визначенням, не може розглядатися як вимагання хабара погроза з боку хабароодержувача вчинити відносно хабародавця законні дії, хоча вони й зачіпають законні інтереси останнього».

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, установлену процедуру вирішення того чи іншого питання, досягти задоволення своїх незаконних інтересів, уникнути заслуженої відповідальності, одержати незаконні пільги або переваги, тощо, то вимагання хабара виключається». Аналогічні висновки також були викладені і у постановах Верховного Суду України: № 5-14 кс 12 від 4 жовтня 2012 року, № 5-4 кс 13 від 30 травня 2013 року, № 5- 28 кс 13 від 5 вересня 2013 року.

А отже, така кваліфікуюча ознака злочину якодержання неправомірної вигоди службовою особою - «поєднане з вимаганням неправомірної вигоди» може бути поставлена у вину лише у тому випадку, якщо винна особа з метою одержання неправомірної вигоди погрожує вчиненням або не вчиненнямдій, якіможуть завдати шкоди, що є визначальним, правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або створює такі умови, за яких особа не повинна була, а вимушена дати хабара із метоюзапобігання шкідливим наслідкам чи законним інтересам.

Коли службова особа вимагає дати їй неправомірну вигоду, а особа, яка її дає, при цьому усвідомлює, що тим самим незаконно уникає настання для себе негативних наслідків, які б настали за відмови надати цю вигоду, такі дії за своїми ознаками не утворюють вимагання хабара.

При цьому, як вставноелно судом та підтверджено зібраними стороною обвинувачеення доказами, які були безпосередньо досліджені судом, у тому й числі й записами проведених нагласних слідчих дій, зокрема зафіксованою 26 січня 2016 року розмовою, яка відбулася між обвинуваченим та заявником ОСОБА_8 , саме обвинувачений ОСОБА_5 висунув вимогу про передання неправомірної вигоди, тобто став безпосереднім ініціатором передачі коштів (неправомірної вигоди), визначення її суми, умов, місця і часу передачі. При цьому, ОСОБА_8 , з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів а саме з метою захисту прав своєї дочки на встановлення групи інвалідності, а також з метою подальшого отримання передбаченої законом допомоги як дитині-інваліду, вимушений був погодитись на таку пропозицію, і у спосіб, запропонований обвинуваченим, її передав. Крім того, така вимога обвинуваченого про необхідність надання неправомірної вигоди була спрямована не проти законних прав і інтересів останнього, а на задоволення саме вставнолених законом прав та інтересів його дочки, яка мала усі медичні показники для вставнолення групи інвалідності та подальшого призначення і виплати соціальної допомоги як дитині-інваліду.

Крім того, як вставнолено судом, хоча обвинуваченим і не висловлювалася відкрита погроза перед безпосереднім пред`явленням вказаної вимоги, у подальшому незадоволення законних прав ОСОБА_6 , однак обвинувачений ОСОБА_5 створив такі умови, за яких у ОСОБА_8 сформувалось переконання в наявності реальної небезпеки його правам і законним інтересам та невідворотного настання негативних наслідків через втрату права на передбачену законом матеріальну допомогу, яка б призвела до неможливості проведення лікувальних та реабілітаційних заходів для нормального існування його дитини у суспільстві, що змусило ОСОБА_8 беззаперечно погодитися із незаконною вимогою завідувача опіковим відділенням ОСОБА_5 про надання неправомірної вигоди, час передачі якої був обумовлений останнім на ранок наступного дня.

При цьому, до таких висновків суд приходить виходячи з аналізу наданих стороною обвинувачення доказів, зокрема показів ОСОБА_8 в частині сприйняття створених 12 січня 2016 року обвинуваченим умов щодо надання розпорядження лікарю ОСОБА_10 не видавати ОСОБА_25 довідку-висновок ЛКК до його виходу із відпустки, а коли він вийде з відпустки тоді разом із ОСОБА_7 цим займеться, й відповідно за наявності таких умов він був вимушений в подальшму надати неправомірну вигоду із метоюзапобігання шкідливим наслідкам в частині задоволення законних інтересів його дитини. При цьому, ОСОБА_8 сприймав ОСОБА_5 головною особою у вирішенні питання продовження інвалідності та отримання допомоги, і ненадання коштів реально створювало негативні наслідки його законним інтересам, у вигляді втрати права на соціальну допомогу по інвалідності дитини, яка була єдиним джерелом доходів сім`ї, що використовувалась для придбання ліків та створення умов для соціалізації в суспільстві його дочки.

Крім того, такі покази свідка ОСОБА_8 підтверджені й показами свідка ОСОБА_10 , який на час звернення ОСОБА_8 12 січня 2016 року до ЛШМД з метою отримання висноку ЛКК, виконував обов`язки завідуючого опіковим відділення ЛШМД, та який повністю підтвердив покази ОСОБА_8 щодо спонукання його до відмови в госпіталізації ОСОБА_6 , в зв`язку із тим що він, зі слів ОСОБА_7 , за минулий раз не розрахувався, а також тим, що 12.01.2016, тобто в день госпіталізації, ОСОБА_5 особисто дав йому вказівку оформити медичні документи, однак не видавати довідку-висновок ЛКК до його виходу із відпустки, а коли він вийде з відпустки тоді разом із ОСОБА_7 особисто займеться цим питанням.

При цьому судом також враховуються й покази ОСОБА_10 , який суду пояснив, що він як виконуючий обов`язки завідуючого опікового відділення на час відсутності на роботі обвинуваченого, міг особисто підготувати всі документи на ЛКК і брати в ній участь як виконувач обов`язків завідувача опіковим відділенням для видачі відповідного висновку ОСОБА_6 , однак цього не зробив, так як ОСОБА_5 сказав, що сам буде займатись питанням ОСОБА_6 й відповідно за таких умов , на думку суду обвинувачений ОСОБА_5 , використовуючи своє службове становище вжив всіх заходів щоб замкнути на собі вирішення питання про видачу або відмову у видачі довідки, і згідно свої службових обов`язків був вирішальною фігурою при прийнятті рішення, у тому числі завдяки і тому, що був призначений обласним позаштатним фахівцем в галузі комбустіології та його висновки жодного разу членами ЛКК під сумнів не ставилися. При цьому, як встнволено судом та підтверджено показами свідків, на день вчинення злочину обвинувачений ОСОБА_5 , в силу займаної посади, був найавторитетнішим медичним працівником в Чернівецькій області при вирішенні питань пов`язаних як з лікуванням наслідків опіків, так і у визначенні наявності підстав для встановлення інвалідності і надання фахових висновків щодо наявності або відсутності підстав для призначення соціальної допомоги по інвалідності, що також підтвердили допитані в ході розгляду справи свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_26 і ОСОБА_10 .

Таким чином, суб`єктивне сприйняття ОСОБА_8 тієї обстановки, що склалась навколо нього і розуміння слів обвинуваченого саме як вимагання від нього неправомірної вигоди, адже висловлена вимога про надання коштів і погроза ненадання висновку ЛКК з позитивним рішенням про виплату допомоги по інвалідності, у разі не передання коштів, сприймалась ним як реальна і більше того, була реальною враховуючи службове становище ОСОБА_5 і його авторитет. Більше того, усвідомленню реальності погрози ОСОБА_5 стало також і те, що останній створив умови за яких унеможливив прийняття рішення без нього і навіть перебуваючи у відпустці здійснював повний контроль над відділенням та тиск на його працівників, зокрема на ОСОБА_10 , який виразився у забороні самостійно приймати рішення по оформленню ЛКК ОСОБА_6 .

За таких обставин, суд аналізуючи всі надані та досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а також ураховуючи, що показання свідків, допитаних безпосередньо в судовому засіданні є послідовними, узгоджуються між собою, відповідають іншим обставинам справи та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, що проаналізовані вище, не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає, а тому приймає їх за основу при постановленні даного вироку та приходить до висновку про винність обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 368 КК України, а саме одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

При цьому, суд визнає безпідставними твердження обвинуваченого щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 368 КК України,замість ч. 1ст. 190 КК України, оскільки згідно положень Посадової інструкції обвинуваченого як завідувача опіковим відділенням ЛШМД був наділений повноваженнями по виконанню організаційно-розпорядчих обов`язки й відповідно до примітки 1 ст. 364 КК Україниє службовою особою.

Крім того, відповідно до ч. 1ст. 190 КК України, шахрайством визнається заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

При цьому, обєктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий - власник, володілець, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі.

Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов`язковими ознаками шахрайства. Тобто, обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього, а також участь в цих діях самого потерпілого.

Разом з тим, суд вважає доведеною належними доказами в судовому засіданні ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_5 , будучи службовою особою одержав саме неправомірну вигоду для себе за вчинення в інтересах ОСОБА_8 дій щодо підготовки медичних документів з метою їх подальшої передачі на ЛКК, які є необхідні для огляду ОСОБА_6 та подальшого встановлення їй групи інвалідності як дитині - інваліду та призначення соціальної допомоги, з використанням наданого йому службового становища, а не отримання коштів шахрайським шляхом для проведення ремонту у відділенні, оскільки ці кошти були ним отримані саме за виконння управлінських функції відповідно до вищевказаних відомчих нормативно правових актів з підготовки медичних документів, в тому числі і їх подальшого направлення на ЛКК, без яких неможливо в подальшому ОСОБА_6 встановити групу інвалідності та призначити виплату допомоги.

Крім того, як вже зазначалося, факт вимагання неправомірної вигоди мав місце у діях ОСОБА_5 , оскільки прослуховуваням під час судового розгляду запису розмов, встановлено, що саме обвинувачений у зверхньому та зухвалому тоні вказує про необхідність надання йому коштів за висновок й відповідно визначає розмір суми неправомірної вигоди заздалегідь в розмірі 5000 грн. 26.01.2016 року, а саме до вчинення дій та створив такі умови, за яких ОСОБА_8 вважав, що лише він зможе вирішити питання щодо передачі медичних документів його дочки на ЛКК з подальшим оформленням довіки-висновку, необхідного для вставнолення дитини групи інвалідності, і лише при умові передачі обумовленої суми коштів.

До того ж, на переконання суду проведення негласних слідчих та отримані за їх нслідками докази відповідають вимогамст.ст. 246-270 КПК Українита Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України № 114/1042/516/1199/936/1687/5 від 16.11.2012 року та є належними і допустимими, а відповідні процесуальні документи органу досудового розслідування розсекречені і містяться в матеріалах провадження.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, передача ОСОБА_8 грошових коштів здійснювалась під час проведення негласної слідчої дії, а саме контролю за вчиненням злочину, дозвіл на проведення якої, у відповідності до вимог ст.ст.246,251,271 КПК України, був наданий відповідною постановою прокурора, яка наявна в матеріалах кримінального провадження, а отже сумнівів щодо законності проведення даної негласної слідчої дії у суду немає.

За таких обставин, невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України й відповідно доводи про вчинення злочину, передбаченого саме ст. 190 КК України, суд розцінює, як один із способів уникнення кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин і така версія обвинуваченогоспростовується логічними і послідовними показами допитаних свідків, а також заявою ОСОБА_8 про вимагання у нього обвинуваченим неправомірної вигоди, протоколом огляду та вручення грошових коштів, протоколом освідування особи, протоколом обшуку та іншими доказами по справі наведеними вище та дослідженими в судовому засіданні. Також в ході судового розгляду кримінального провадження у повному обсязі спростовані доводи обвинуваченого ОСОБА_5 з приводу того, що його позиція в ЛКК не впливає на рішення комісії так як рішення комісією приймається колегіально і він в ній діє як обласний позаштатний спеціаліст, а також відсутність у нього відповідних службових обов`язків на участь в ЛКК, зокрема показами свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які зазначили що не є фахівцями в галузі комбустіології, і що ОСОБА_5 брав участь у комісії як обласний позаштатний спеціаліст та завідувач відділення за посадою і для них головною та вирішальною була саме його думка та його підпис у висновку. До того ж ОСОБА_5 не міг не знати свого статусу у даній комісії в силу того, що при вирішенні питань наявності показань для встановлення інвалідності та призначення допомоги по інвалідності, постійно приймав участь і розписувався у висновках та журналах реєстрації висновків ЛКК саме як завідувач відділенням, що підтверджується відповідним протоколом огляду журналу видачі висновків та листом ЛШМД, які досліджені в ході судового розгляду.

Вирішуючи питання про обрання обвинуваченому виду та міри покарання, суд відповідно до ст. ст. 65-67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ст. 65 КК України, п.1 постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Таким чином, при призначенні обвинуваченому виду та міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, зокрема те, що даний злочин відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів та є корупційним злочином, а також враховуються дані про особу винного та обставини, що пом`якшуютьі обтяжують покарання.

Зокрема, при призначенні покарання суд враховує вік обвинуваченого ОСОБА_5 , стан здоров`я, а також те, що він є інвалідом ІІ групи, хворіє на цукровий діабет та потребує постійного лікування, є таким що раніше не судимий, одружений, по місцю проживання та роботи характеризується позитивно, поховав сина та на його утриманні перебувє троє онуків, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Наведені обставини суд, на підставіст. 66 КК України, визнає такими, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 .

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 згідност. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи в сукупності всі обставини кримінального провадження, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та особу винного, суд вважає, що покарання обвинуваченому слід призначити в межах мнімальної санкції, передбаченої ч. 3 ст. 368 КК України у виді позбавлення волі, з призначенням додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-госпордарськими обов`язками строком на 3 роки. При цьому, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 не можливе без ізоляції його від суспільства, а тому не знаходить достатніх підстав для застосування відносно нього ст.ст. 69,75 КК України, вимоги яких зокрема не передбачають можливості їх застосування у випадку засудження осіб за вчинення корупційних злочинів.

Саме такий вид покарання суд вважає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових злочинів й відповідно відповідає особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення.

Крім того, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення належної поведінки засудженого, до вступу вироку в законну силу, до нього слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Питання про речові докази по кримінальному провадженню підлягає вирішенню відповідно дост. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 65-67 КК України ст.ст. 368, 369-371, 373-376, 395 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України і за його вчинення призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, з позбавленням права займати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків строком на 3 роки, з конфіскацією майна, окрім житла.

Відповідно до ч. 5ст. 72 КК Україниу строк відбутого ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 27 січня 2016 року по 29 січня 2016 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає двом дням позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного затримання.

Обрати ОСОБА_5 , до вступу вироку в законну силу, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати до прокурора або суду за першою вимогою;

- не залишати місце постійного проживання АДРЕСА_1 , в період з 22.00 год. до 06.00 год. без дозволу прокурора або суду, крім роботи в цей час.

Речові докази:

- довідку-висновок ЛКК від 27.01.2016 року, вилучену в ході огляду місця події та долучену до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- грошові кошти в сумі 5000 грн. номіналом по 200 грн. кожна, які добровільно надані ОСОБА_8 для документування вимагання у нього неправомірної вигоди ОСОБА_5 та вилучені під час огляду місця події - повернути ОСОБА_8 ;

- гумові рукавиці, за допомогою яких проводилось освідування ОСОБА_5 та медичні паперові круги зі змивами рук ОСОБА_5 , медичні гумові рукавиці, за допомогою яких проводився огляд грошей знищити.

- арештоване ухвалою слідчого судді від 29.01.2016 майно обвинуваченого, а саме грошові кошти в сумі 7000 грн., які були вилучені у ОСОБА_5 в ході огляду місця події 27.01.2016 року конфіскувати в дохід держави;

- добровільно наданий органу досудового розслідування паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_5 та вилучене в ході огляду місця події 27.01.2016 року посвідчення судово-медичного експерта на ім`я ОСОБА_5 повернути ОСОБА_5 .

Накладений ухвалою слідчого судді від 03.02.2016 року арешт на майно, а саме 74/100 частки житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 скасувати.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Апеляційного суду Чернівецької області через Першотравневий районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня вручення йому копії вироку.

Копію вироку вручити прокурору та обвинуваченому негайно.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці ОСОБА_1