Справа № 363/782/16-ц Головуючий у І інстанції Рудюк О. Д.Провадження № 22-ц/780/565/17 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко О. І.Категорія 26 31.01.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

31 січня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Сліпченка О.І.,

суддів: Гуля В.В., Іванової І.В.,

за участю секретаря: Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Платінум Банк» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Платінум Банк», третя особа: Відділення № 7 Публічного акціонерного товариства «Платінум Банк» про стягнення грошових коштів по банківському вкладу та відшкодування моральної шкоди ,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У лютому 2016 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, який обґрунтовувала тим, що 02.04.2014 року між нею та Публічнимо акціонерним товариством «Платінум Банк» (надалі ПАТ «Платінум Банк» та/або банк), укладено договір про розміщення вкладу «Готівка щомісяця». Свої зобов'язання позивач виконала, а банк в порушення в порушення взятих зобов'язань та в порушення договору зобов'язання не виконує.

06.04.2015 року позивач звернулася до банку, з письмовою заявою про отримання депозитного вкладу разом із нарахованими відсотками, однак останній кошти не повернув.

Просила стягнути по договору № 00251936 від 02.04.2014 року, 580,23 доларів США за курсом НБУ 15 034,85 грн. станом на 30.09.2016 року, суми неустойки, яка складається з: інфляційного збільшення суми боргу 5 388 грн., суми 3% річних 989 грн., загальної суми пені 14 009 грн., моральної шкоди 10 000 грн. та витрат на сплату судового збору 551,20 грн.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 06 жовтня 2016 року позов задоволеночастко. Стягнуто з ПАТ «Платінум Банк» на користь ОСОБА_2 - 580,23 дол. США, що за курсом НБУ станом на 30.09.2016 року становить 15 034,85 грн., пені - 14 009 грн. 3% річних - 898 грн. та витрати по сплаті судового збору - 551,20грн., а всього - 30 493,05грн. В задоволені інших позовних вимогах відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду змінити в частині в частині стягнення пені та в цій частині відмовити в задоволені позову, при цьому посилаюсь на неповне встановлення обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.04.2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Платінум Банк» укладено договір №0251936 про розміщення вкладу «Готівка щомісяця». Відповідно до умов договору, банк приймає від вкладника на вкладний рахунок НОМЕР_1 грошову суму у розмірі 700 доларів США та зобов'язується повернути вклад та сплатити проценти за користування вкладом, процентна ставка за вкладом 12,5% річних. Строк зберігання вкладу з дати укладання договору до дати повернення вкладу 04.10.2014 року. Строк зберігання вкладу продовжується на той самий строк, якщо вкладник не звернувся до банку за вкладом в дату його повернення.

Згідно з квитанції №260689866 від 02.04.2014 року на вкладний рахунок НОМЕР_1, ОСОБА_2 поклала грошові кошти в розмірі 700 доларів США, що в гривневому еквіваленті становили 7 774,34 грн.

06.04.2015 року ОСОБА_2 звернулася з письмовою заявою до ПАТ «Платінум Банк» про виплату суми вкладу разом з відсотками за договором №0251936 розміщення вкладу «Готівка щомісяця» від 02.04.2014 року, від автоматичної пролонгації вказаного договору відмовилась.

07.04.2015 року ОСОБА_2 звернулася з письмовою заявою до ПАТ «Платінум Банк» про відмову від автоматичної пролонгації строку зберігання вкладу. Крім того, 07.04.2015 року ОСОБА_2 повторно звернулася з письмовою заявою до ПАТ «Платінум Банк» про виплату суми вкладу разом з відсотками за договором №0251936 розміщення вкладу «Готівка щомісяця» від 02.04.2014 року, та просила надати їй письмове пояснення, щодо невиплати їй суми вкладу разом з відсотками в іноземній валюті після припинення строку дії договору.

Відповідно до листа від 17.04.2015 року №60-07-02/9339, ОСОБА_2 повідомлено, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 03.03.2015 року №160 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» уповноважені банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати банків у межах до 15 000,00 грн. на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України. У зв'язку з наявними обмеженнями щодо видачі грошових коштів з поточних рахунків банку не має можливості задовольнити ваше прохання та повернути кошти в повному обсязі. Грошові кошти будуть видаватися клієнту виключно відповідно до встановлених Національним банком України обмежень, сума грошових коштів у валюті видаватиметься з урахуванням наявної в касі відділення.

Як вбачається з виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2, з 02.04.2014 року по 03.10.2016 року вихідний залишок складає 580,23 доларів США, станом на 03.10.2016 року.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення пені, місцевий суд обґрунтовував своє рішення тим, що оскільки в судовому засіданні було беззаперечно встановлено, що між сторонами по справі укладався строковий договір, за умовами якого відповідач взяв на себе певні зобов'язання, що належним чином в установлений договором строк не виконав, вважав обґрунтованими позовні вимоги, щодо стягнення заборгованості, пеня та 3% річних.

З таким висновком суду першої інстанції повністю погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно дозаконодавства України та умов договору.

Преамбула Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначає метою цього Закону створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ч.1 ст. 1058 ЦК України).

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Згідно із ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання.

Окрім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, і навпаки, з моменту порушення являє собою міру відповідальності.

Позивач в позові та в заяві про збільшення позовних вимог просив стягнути пеню за період, який рахує з 04.03.2015 по 08.08.2016 рр. (згідно наданого розрахунку).

В даний період діяли наступні Постанови НБУ щодо обмежень видачі готівки у іноземній валюті.

04.03.2015 року р. набула чинності Постанова Правління Національного банку України від 03.03.2015 року за №160 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» п.п.10 п.6 уповноважені банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків Клієнтів через каси та банкомати в межах до 15 000 гривень на добу на одного Клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України (Надалі - Постанова НБУ 160).

Постанова Правління Національного банку України від 03 червня 2015 року №354 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (надалі - Постанова №354). Відповідно розділу 6 п.2 Постанови уповноважені банки здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти за гривні на міжбанківському валютному ринку України відповідно до нормативно-правового акта Національного банку України, що регулює порядок та умови торгівлі іноземноювалютою. Постанова набрала чинності 04.06.2015 р. і діяла до 03.09.2015 рокувключно.

04.09.2015 року набула чинності Постанова Правління НБУ від 03.09.2015 року за № 581 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» п.п.10 п.6 уповноважені банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних і депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 20 000 гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України. Постанова набрала чинності з 04.09.2015 р. і діяла до 03.12.2015 року включно.

04.09.2015 року набула чинності Постанова Правління НБУ від 03.12.2015 року за № 863 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» п.п.10 п.6 уповноважені банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних і депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 20 000 гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України.

Отже, оскільки в спірний період був обмежений постановами НБУ, є усі підстави для застосування положень ст. 614 ЦК України та відмови Позивачу у стягненні з Банку штрафних санкцій.

З огляду на вказане, є не обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення пені.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справі № 6-37цс16, яка в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, а враховуючи сутність пені та беручи до уваги вимоги постанови Правління НБУ, якою постановлено обмеження щодо здійснення виплат банками на певний період, не можна кваліфікувати дії банку як неналежне виконання покладених на нього зобов'язань.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення пені при вказаних правовідносинах.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду в частині стягнення пені не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає зміні у частині позовних вимог про стягнення пені з ПАТ «Платинум Банк» та в цій частині - відмовити, в іншій частині рішення залишити без змін, відповідно до ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Платінум Банк» -задовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 жовтня 2016 року змінити в частині стягнення з Публічного акціонерного товариством «Платінум Банк» на користь ОСОБА_2 пені в розмірі - 14 009 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: