open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/1582/15-ц

Провадження № 2/293/22/2017

30 січня 2017 року смт Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Васильчука С.Ф.

секретаря Тишкевич К.Б.

з участю представника позивача ОСОБА_1

відповідачів ОСОБА_2

ОСОБА_3

представника відповідачів ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічим позовом ОСОБА_2 до Публічного Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання окремих положень кредитного договору від 24.07.2008 року, договору поруки до нього від 24.07.2008 року, договору іпотеки від 28.07.2008 року недійсними та розірвання кредитного договору,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне Акціонерне Товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (п.1.3. Статуту, зареєстрованого 06.06.2012 року) та ОСОБА_2 (далі відповідач, позичальник) 24.07.2008 року було укладено кредитний договір № 014/0917/74/137070, відповідно до умов якого банком було надано позичальнику кредит у сумі 39 585,00 дол. США строком до 24.07.2024 року зі сплатою 13,85 % річних шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, який в свою чергу зобов'язувався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки , визначені кредитним договором.

Боржник взятих на себе зобов'язань не виконувала, а саме не здійснювала щомісячну сплату кредиту в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на 19.11.2015 року становить 33 489,79 дол. США (в гривневому еквіваленті по курсу НБУ 800 860,94 грн.). яка складається із:

заборгованості по кредиту - 30 430,41 дол. США (в гривневому еквіваленті по курсу НБУ 727 700,20 грн.) в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 1087,55 дол. США (в гривневому еквіваленті по курсу НБУ 26 007,22 грн.);

заборгованості по сплаті відсотків - 3 059,38 дол. США (в гривневому еквіваленті по курсу НБУ 73 160,74 грн.).

Поручителем по даному договору, відповідно до договору поруки № 014/0917/74/137070 від 24.07.2008 виступив ОСОБА_3, який взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням ОСОБА_2 З огляду на це позивач просив стягнути з відповідачів достроково солідарно заборгованість по кредиту в сумі 33 489,79 дол. США (в гривневому еквіваленті по курсу НБУ 800 860,94 грн.).

04.02.2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»( 25.07.2016 року уточнено позовні вимоги), та просила розірвати кредитний договір від 24.07.2008 року, та відповідно застосувати наслідки недійсності правочину та визнати недійсним договір іпотеки від 28.07.2008 року та договір поруки від 24.07.2008 року, та визнати боргом в якості реституції на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - 162 114 грн.03коп., посилаючись на те, що кредитний договір, укладено нею для отримання споживчого кредиту для придбання житлового будинку (кредит отримано в іноземній валюті) та в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором укладено договір іпотеки, за яким в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельні ділянки загальною площею 0,50 га, які розташовані за вищевказаною адресою. Вважає, що окремі істотні умови та положення основного кредитного договору (п.п.1.1., 4.1. (п.п.4.1.1.-4.1.6.) ст. 4, п. 7.5. ст. 7, п. 11.4. ст. 11, п. 15.4., 15.5., 15.6., 15.7. ст. 15, п. 16.1.-16.7. ст. 16) не відповідають вимогам Закону України « Про захист прав споживачів», цивільного законодавства, є несправедливими та містять істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків та порушують її права як споживача, а відтак підлягають визнанню їх недійсними та розірванню договору в цілому. За умовами договору, банку надано право в односторонньому порядку на власний розсуд без згоди позичальника змінювати процентну ставку, та покладені на неї всі обов'язки сплачувати додатково, до сум передбачених графіком, проценти, які нараховуються на суму фактичної заборгованості (окрім сплати уже нарахованих процентів за весь час фактичного користування кредитом), за власний кошт здійснювати оплату будь -яких витрат, податків та інших платежів, пов'язаних з укладенням та виконанням спірного договору. ЇЇ як позичальника не повідомлено у письмовій формі про кредитні умови; наявні форми кредитування та ризики: орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса...), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; переваги та недоліки запропонованих схем кредитування, що було обов'язком останнього, та те, що з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла та у зв'язку із чим значно погіршився її фінансовий стан, що є істотною зміною становища, щодо виконання боргових зобов'язань за договором, а також те, що у відповідності до норм чинного законодавства іноземна валюта не може бути предметом договору споживчого кредиту, оскільки це суперечить вимогам чинного законодавства.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні, заявлений позов «ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» підтримав у повному обсязі, зустрічний позов не визнав. Зазначив, що при укладенні кредитного договору, договору іпотеки та договору поруки було дотримано всіх норм чинного законодавста, а також те, що на момент укладення договору в іноземній валюті, банк мав на те відповідну ліцензію. Вважає безпідставним посилання відповідачки-позивачки ОСОБА_2 щодо несправедливості умов кредитного договору, які містять істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків, їй на шкоду як споживача кредитних послуг, оскільки при підписанні кредитного договору та іпотечного договору, остання була під підпис ознайомлена з усіма його умовами та відповідними ризиками під час виконання зобов'язань за договором. Крім того зазначив, що позивачкою при зверненні до суду із зустрічним позовом порушено строки позовної давності, яка відповідно до умов договору складає три роки. За таких обставин первісний позов просив задовольнити в повному обсязі, а в зустрічному позові відмовити, застосувавши строки позовної давності.

В судовому засіданні відповідач-позивач ОСОБА_2 в первісному позові просила відмовити за безпідставністю вимог та задовольнити її зустрічний позов з викладених в ньому підстав. Вважає, що строки позовної давності нею не пропущено. Також зазначила, що при укладенні договору була ознайомлена з його умовами та власноручно його підписала. Будь-якого тиску під час укладення договору відносно неї не вчинялось.

Відповідач ОСОБА_3 в судовму засіданні також просив в первісному позові відмовити та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2, з викладених в ньому підстав. Зазначив, що умови договору кредиту є несправедливими та невигідними та не відповідають вимогам закону, а самі розрахунки заборгованості по кредиту та відсоткам є дискримінаційними та також невигідними, порушують його права як позичальника та споживача, а також те, що на момент звернення до суду позивачем не враховано про фактичне виконання ним зобов'язань перед банком, ОСОБА_2 та ним як поручителем фактично сплачено 42 164,30 дол. США , що значно перевищує саму суму кредиту, яку вони отримали у банку. Крім того, банк не виконав висунуті ним пропозиції щодо перегляду умов кредитування від 08.12.2014 року, з якими ОСОБА_2 фактично погодилася та згідно до яких курс при конвертації гривні мав дорівнювати - 11 грн., а не 23,91 грн. Не заперечував, що при укладенні договору поруки його було ознайомлено з умовами кредитного договору.

Представник відповідача-позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_4, який діє на підставі договорів про надання послуг представника у цивільній справі, укладених 20.01.2016 року та 27.01.2016 року, в судовому засіданні заявлений зустрічний позов просив задовольнити з викладених в ньому підстав, оскільки вважає його обнгрунтованим на підставним, а в первісному позові відмовити за безпідставністю вимог.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задовольняє, а в зустрічному позові ОСОБА_2 відмовляє із наступних підстав:

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні встановлені наступні обставини.

24.07.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (п.1.3. Статуту, зареєстрованого 06.06.2012 року) та ОСОБА_2 укладено відповідно до умов кредитування по програмі «Житло в кредит на вторинному ринку» кредитний договір № 014/0917/74/137070, відповідно до умов якого банком було надано позичальнику кредит у сумі 39 585,00 дол. США строком до 24.07.2024 року зі сплатою 13,85% річних шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, який в свою чергу зобов'язувався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені кредитним договором (а.с.10-18). Кредит у сумі 39 000 дол. США видано ОСОБА_2 для придбання об'єкту нерухомості - житлового будинку загальною площею 68,8 кв.м. та земельної ділянки 0,50 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1. Кредит у сумі 585,00 дол. США надано для оплати комісії за надання кредиту (п.п. 1.1.2.1, 1.1.2.2 п. 1.1.1 ст. 1 кредитного договору). У відповідності п.п. 1.1.3.1 п. 1.1.3 ст. 1 кредитного договору виконання зобов'язань позичальника за цим договором забезпечується іпотекою об'єкту нерухомості - житловим будинком загальною площею 68,8 кв.м. та земельною ділянкою 0,50 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1.

24.07.2008 року з метою забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_2 за кредитним договором між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір поруки № 014/0917/74/137070, за яким ОСОБА_3 на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати за борговим зобов'язанням боржника - ОСОБА_2, які виникають з умов кредитного договору.

Своїми підписами ОСОБА_2 в кредитному договорі, та ОСОБА_3 в договорі поруки підтвердили, що кожен з них ознайомлений і згоден з умовами договору.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який за договором поруки несе солідарну відповідальність разом з боржником (відповідають перед кредитором як солідарні боржники) умови договору не виконали, внаслідок чого станом на 19.11.2015 року утворилась заборгованість у розмірі 33 489,79 дол. США (в гривневому еквіваленті по курсу НБУ 800 860,94 грн.). яка складається із:

заборгованості по кредиту - 30 430,41 дол. США (в гривневому еквіваленті по курсу НБУ 727 700,20 грн.) в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 1087,55 дол. США (в гривневому еквіваленті по курсу НБУ 26 007,22 грн.);

заборгованості по сплаті відсотків - 3 059,38 дол. США (в гривневому еквіваленті по курсу НБУ 73 160,74 грн.).

Сума боргу стверджується обґрунтованим розрахунком заборгованості (а.с.6-9).

Вказані обставини відповідачами належними та допустимими доказами не спростовано.

Із змісту зустрічного позову вбачається, що в момент укладення договору кредиту, який відповідач-позивач ОСОБА_2 вважає споживчим, банком не було дотримано окремих істотних умов та положень основного кредитного договору (п.п.1.1., 4.1. (п.п.4.1.1.-4.1.6.) ст. 4, п. 7.5. ст. 7, п. 11.4. ст. 11, п. 15.4., 15.5., 15.6., 15.7. ст. 15, п. 16.1.-16.7. ст. 16), що порушують права позичальника як споживача, його умови є несправедливими та містять істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків.

Зокрема, за умовами договору банку надано право в односторонньому порядку на власний розсуд без згоди позичальника змінювати процентну ставку, всі обов'язки сплати додаткових витрат, пов'язаних з укладенням та виконанням спірного договору та всі ризики передбачені договором, покладено на позичальника, якого не повідомлено у письмовій формі про кредитні умови; наявні форми кредитування та ризики: орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса...), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; переваги та недоліки запропонованих схем кредитування, що було обов'язком останнього, та те, що з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла та у зв'язку із чим значно погіршився фінансовий стан відповідача-позивача, що є істотною зміною становища, щодо виконання боргових зобов'язань за договором, а також те, що у відповідності до норм чинного законодавства іноземна валюта не може бути предметом договору споживчого кредиту.

Однак доводи відповідача-позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні належними та допустими доказами.

Так за положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту зазначається детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому вираженні) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту.

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім процентної ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Спірним кредитним договором передбачено порядок визначення розміру процентів. Так, для розрахунку процентів за користування кредитом позичальник сплачує проценти, що розраховуються на основі процентної ставки, розмір якої може бути змінено (скореговано) на умовах цього договору, а саме: кредитор може в односторонньому порядку на власний розсуд без згоди позичальника, але не частіше одного разу на шість місяців змінити процентну ставку за кредитом у разі настання подій, які мають безпосередній вплив на вартість (збільшення вартості) кредитних ресурсів установи кредитора та не залежать від волі сторін…( п.п. 4.1. ст. 4 Кредитного договору а.с.12). На момент укладення договору процентна ставка складала 13,85 % річних.

У разі якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, в якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав.

Укладаючи кредитний договір, сторони домовились, що для розрахунку процентів за кредитом буде використовуватись процентна ставка у розмірі 13,85% річних, розмір якої може змінюватись на умовах кредитного договору. При цьому відповідачка-позивачка ОСОБА_2 висловили свою цілковиту згоду щодо передбаченої договором зміни процентної ставки та в свою чергу надала згоду щодо покладення на неї обов'язку сплачувати додатково, до сум передбачених графіком, проценти, які нараховуються на суму фактичної заборгованості (окрім сплати уже нарахованих процентів за весь час фактичного користування кредитом), за власний кошт здійснювати оплату будь-яких витрат, податків та інших платежів, пов'язаних з укладенням та виконанням спірного договору.

Отже, виходячи з умов кредитного договору зміна розміру процентної не є зміною процентної ставки в односторонньому порядку, оскільки вона прямо передбачена умовами двостороннього кредитного договору, а також передбачений і сам обов'язок позичальника сплачувати додатково, до сум передбачених графіком, проценти, які нараховуються на суму фактичної заборгованості (окрім сплати уже нарахованих процентів за весь час фактичного користування кредитом), за власний кошт здійснювати оплату будь-яких витрат, податків та інших платежів, пов'язаних з укладенням та виконанням спірного договору.

Таким чином, положення кредитного договору щодо зміни процентної ставки та покладення відповідного обов'язку щодо сплати додаткових сум передбачених графіком та інших витрат пов'язаних з виконанням кредитного договору, не можна вважати несправедливими, а також те, що при нарахуванні щомісячних платежів по сплаті кредиту банк не змінював процентної ставки.

Разом з тим, Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, про типові відсоткові ставки, валютні знижки, тощо, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають зобов'язальні відносини, тому до спорів щодо виконання такого договору положення Закону України «Про захист прав споживачів» не застосовуються.

Згідно зі ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

У разі використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ст. 533 ЦК України)

Статті 47 та 49 «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000 №2121-III визначають операції банків з розміщення, залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Статтею 5 декрету Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 цього Декрету.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, а також те, що на момент укладення спірного договору у банку була наявна відповідна ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями (а.с. 106,107), а тому виконання спірних договірних зобов'язань в іноземній валюті та застосування офіційного курсу іноземної валюти (дол. США) на день звернення до суду, не суперечить чинному законодавству.

Таким чином укладення договору в іноземній валюті та здійснення розрахунку заборгованості за офіційним курсом дол. США на день звернення до суду не можна вважати дискримінаційним та несправедливим.. Тому підстав для визнання спірних договорів недійсними та повернення сторін в попередній стан немає.

Однак, виходячі із положень ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Стаття 257 ЦК України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до п.16.7 ст. 16 Кредитного договору № 014/0917/74/137070 від 24.07.2008 року до правовідносин, пов'язаних з укладенням та виконанням цього договору застосовується строк позовної давності тривалістю у три роки (а.с.18).

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Виходячи з умов договору перебіг позовної давності розпочався з 24.07.2008 року. В судовому засіданні представником позивача-відповідача ОСОБА_1 заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності. Відповідачем - позивачем ОСОБА_2 заяви про поновлення пропущеного строку не подано, та не представлено жодного доказу поважності причин пропуску строку позовної давності, а тому суд приходить до висновку про необхідність застосування строків позовної давності щодо вимог, заявлених у зустрічному позові.

З огляду на викладене, а також те, що суд немає підстав для поновлення строку позовної давності, а тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог, заявлених ОСОБА_2 в зустрічному позові в зв'язку з пропуском строку позовної давності без поважних на те причин.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що за зобов'язаннями Кредитного договору відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк(термін)його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В ст. 611 ЦК України вказується, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності із ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи характер спірних правовідносин, а також те, що кредитний договір укладено з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема при його укладенні між сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору: мета, сума і строк кредиту; умови і порядок його видачі та погашення; види (способи) забезпечення зобов'язань позичальника; відсоткові ставки; порядок плати за кредит; порядок зміни та припинення дії договору; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; дотримано письмової форми, кожна із сторін при укладенні договору мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення у його укладенні було вільним, банком дотримано порядок на використання іноземної валюти на території України, будь яких належних та допустимих доказів, які спростовували б вищезазначене відповідачами не надано, а тому, суд приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову та стягненню з відповідачів у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором у розмірі 33 489,79 дол. США (в гривневому еквіваленті по курсу НБУ 800 860,94 грн.).

Крім того, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідачів на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати (а.с.1) у вигляді судового збору в розмірі 12 012,91 грн. (з кожного по 6 006,46 грн.) та з ОСОБА_2 стягує на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 1920 грн., оплату якого при зверненні до суду із зустрічним позовом не було здійснено .

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 61, 88, 212-215 ЦПК України, ст. ст.253, 257, 258, 261, 526, 530, 551, 554, 610, 611, 612, 1050, 1054 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 на користь позивача - Публічного Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль»: кореспондентський рахунок № 32004100701 В ОПЕРУ Націонаьного банку України, МФО 300001, ЄДРПОУ 14305909, заборгованість за кредитним договором №014/0917/74/137070 від 24.07.2008 року у сумі 33 489,79 дол. США (в гривневому еквіваленті по курсу НБУ 800 860,94 грн.), яка складається із:

заборгованості по кредиту - 30 430,41 дол. США (в гривневому еквіваленті по курсу НБУ 727 700,20 грн.) в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 1087,55 дол. США (в гривневому еквіваленті по курсу НБУ 26 007,22 грн.);

заборгованості по сплаті відсотків - 3 059,38 дол. США (в гривневому еквіваленті по курсу НБУ 73 160,74 грн.).

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити за пропуском строку позовної давності.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 на користь позивача - Публічного Акціонерного Товариства «Райффайзен Банк Аваль»: кореспондентський рахунок № 32004100701 В ОПЕРУ Націонаьного банку України, МФО 300001, ЄДРПОУ 14305909, судовий збір в розмірі по 6 006,46 грн. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 на користь Державної судової адміністрації України, за такими платіжними реквізитами: р/р - 31219206700604, отримувач - УК у Черняхівському районі (Черняхівський район), 22030101, код ЄДРПОУ отримувача - 37684003; Банк отримувача - УДКСУ в Житомирській області; МФО банку - 811039; Код класифікації доходів бюджету - 22030101 призначення платежу "Судовий збір", Черняхівський районний суд Житомирської області, судовий збір у розмірі 1920 грн.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Житомирської області через Черняхівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий- суддя: С.Ф. Васильчук

Копія: вірно

Суддя:

Джерело: ЄДРСР 64379486
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку