Головуючий у першій інстанції Мурзенко М. В.

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,

при секретарі Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Елетекс» про стягнення невиплаченої заробітної плати, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03.11.2016 року,

встановила:

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 8755 гривень, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач в період з 27.01.2016 року по 09.03.2016 року неофіційно працював на підприємстві ТОВ «Елетекс» учнем електромеханіка з ліфтів. При прийманні на роботу пройшов телефонну співбесіду з директором підприємства відповідача ОСОБА_4, дізнався про можливість працювати електромеханіком з ліфтів за зарплатнею 5000 грн. з попереднім навчанням на виробництві до трьох місяців і офіційного оформлення учнем після місяця навчання. 27.01.2016 року ОСОБА_3 вийшов на роботу, отримував та здавав матеріальні цінності, за весь час роботи отримав лише аванс 800 грн., був звільнений 09.03.2016 року за результатом кваліфікаційного іспиту, заборгованість з заробітної плати залишилась непогашеною.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 03.11.2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_3 В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником та власником підприємства, установи, організації, уповноваженим ним органом, фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цей угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власні підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» згідно ст. 24 КЗпП України укладання трудової угоди оформлюється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладанням трудової угоди незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлено, якщо робота проводилася за розпорядженням чи з відома власника чи уповноваженого органу.

Відповідно до ст. 94 КзПП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Встановлено, що позивач в трудових правовідносинах з відповідачем не перебував, в рамках ознайомлення з можливим місцем роботи відвідував разом з працівниками відповідача об'єкти ліфтового господарства, які знаходяться на обслуговуванні відповідача, самостійно вивчав необхідну літературу з метою підтвердження можливості здачі кваліфікаційного іспиту та працевлаштування. Проте не зумів підтвердити наявність теоретичних знань, необхідних для подальшого навчання, отримання відповідних допусків та працевлаштування, при цьому жодної роботи йому не доручалось й ним не виконувалось.

З відомостей про нарахування заробітної плати, наданих відповідачем, відомостей про трудові відносини, відомостей про перерахунок заробітної плати на карткові рахунки співробітників вбачається, що позивачу заробітна плата не нараховувалась та не виплачувалась. (а.с. 76-79, 80-83, 84-86)

Свідки ОСОБА_5 (директор підприємства), ОСОБА_6 (головний інженер підприємства) пояснили, що підприємством розміщуються оголошення про набір електромеханіків ліфтів, зазначається заробітна плата, що буде виплачуватись кваліфікованому спеціалісту, особам, що не мають відповідної кваліфікації, надається можливість ознайомитись з діяльністю підприємства, при цьому будь-якої роботи такі особи не виконують, оскільки не мають відповідного допуску, позивач виявив бажання ознайомитись із діяльністю підприємства, проте не зумів підтвердити наявність теоретичних знань, необхідних для подальшого навчання, отримання відповідних допусків та працевлаштування, при цьому жодної роботи йому не доручалось й ним не виконувалось.

Доказів, які б спростовували встановлені обставини, позивачем не надано та матеріали справи не містять.

Оскільки позивачем не доведено існування між сторонами трудових відносин, укладення між ними трудового договору та визначення його істотних умов, зокрема щодо оплати праці у зазначеному позивачем розмірі, фактичного виконання ним трудових обов'язків, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови ОСОБА_3 у задоволенні позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянта є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 213-214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

О.С.Комлева

Ю.І.Кравець