ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.01.2017

Справа №910/10895/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/10895/16

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», м. Київ,

до приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, м. Городок,

про стягнення 7 717,28 грн.,

без участі представників учасників судового процесу, у зв'язку з їх неявкою.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» (далі - ПАТ «СК «Провідна») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (ПАТ «СГ «ТАС») про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 7 717,28 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2016 (суддя Комарова О.С.), залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 (колегія суддів: Кропивна Л.В., Смірнова Л.Г., Зеленін В.О.), позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2016 касаційну скаргу задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 у справі № 910/10895/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатами повторного автоматичного розподілу справу № 910/10895/16 передано судді Курдельчуку І.Д. для розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2016 прийнято справу № 910/10895/16 до свого провадження; призначено розгляд справи на 24.01.2017; залучено до участі у справі в як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1.

Представники учасників процесу у судове засідання 24.01.2017 не з'явилися; про причини неявки повноважних представників суд не повідомили; про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чино; вимоги ухвали суду не виконали.

Ухвала Господарського суду міста Києва була надіслана учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відміткою канцелярії на звороті такої ухвали та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 24.01.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81^{1 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.}

^{Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва}

ВСТАНОВИВ:

Підставами для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів зі справи стало те, що:

- судами попередніх інстанцій не враховано подану відповідачем консультацію від 18.09.2014 № 71-R/21/0/0914, з висновку якої вбачається фізичний знос автомобіля;

- вирішуючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що дійсний зміст правовідносин, які виникли між сторонами, регулюється не тільки приписами Закону України «Про страхування» та умовами договору №06/0663450/1809/13 добровільного страхування, пунктом 13 якого ПАТ «СК «Провідна» та приватне підприємство «Старт-Зес» (далі - ПП «Старт-Зес») узгодили не враховувати експлуатаційний знос при визначенні суми страхового відшкодування, а і загальними нормами цивільного законодавства та спеціальними нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (далі - Закон), за змістом якого обсяг відповідальності страховика, що виник за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є обмеженим лімітом відповідальності, зазначеним в полісі, і розраховується з урахуванням зносу деталей, замінених у процесі відновлення транспортного засобу;

- попередні судові інстанції не визначилися із правовою кваліфікацією відносин сторін (регрес чи суброгація) та із нормами законодавства, які підлягають застосуванню, адже приймаючі рішення у справі одночасно зі статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України «Про страхування», застосували також приписи частини першої статті1191 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 111^{12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.}

^{У новому розгляді справи господарським судом міста Києва встановлено таке.}

^{22.05.2013 ПАТ «СК «Провідна» (страховик) та приватним підприємством «Старт-Зес» (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 06/0663450/1809/13 (далі - Договір), предметом якого є: майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням застрахованим транспортним засобом автомобілем «ЗАЗ Сенс» (державний номер НОМЕР_1).}

^{09.02.2014 о 01 год. 55 хв. на вулиці Зелена, 253 у м. Львові, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля «ЗАЗ Сенс» та автомобіля «Шевролє» (державний номер НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_1, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.}

^{ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 пунктів 1.5, 2.3б, 10.2, 12.1 Правил дорожнього руху України.}

^{Постановою Городоцького районного суду Львівської області від 24.03.2014 зі справи № 3/441/189/2014 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення; застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 425 грн.}

^{11.02.2014 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.}

^{03.06.2014 позивачем складено розрахунок суми матеріального збитку, а 25.06.2014 страховий акт № 2300039515, відповідно до яких сума страхового відшкодування складає 25 372,09 грн.}

^{На підставі страхового акта позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив страхове відшкодування у сумі 25 372,09 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 01.07.2014 № 0026555.}

^{За приписами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.}

^{Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.}

^{Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.}

^{Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.}

^{Разом з тим, згідно зі статтею 21 Закону на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.}

^{Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника «Шевролє» як страхувальника на момент ДТП була застрахована відповідачем за полісом № АС/3482869, за якими ліміт по майну становив 50 000 грн., а франшиза - 0 грн.}

^{Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на виплату страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 17 654,81 грн. (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу) та відсутність підстав для задоволення позовних вимог у сумі 7 717,28 грн. (відповідно до консультації від 18.09.2014 № 71-R/21/0).}

^{Так, 28.08.2014 позивач звернувся до відповідача із заявою № 559 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу у сумі 25 372,09 грн.}

^{Відповідач перерахував позивачу частину страхового відшкодування у сумі 17 654,81 грн.}

^{З огляду на викладене, ПАТ «СК «Провідна» просить суд стягнути з ПАТ «СГ «ТАС» 7 717,28 грн. (25 372,09 грн. - 17 654,81 грн.).}

^{Пунктом 22.1 статті 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.}

^{Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.}

^{Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що позивач здійснив належну оцінку шкоди відповідно до вимог пункту 22.1 статті 22 Закону та вимагав виплати страхового відшкодування з урахуванням вимог статті 29 Закону в межах якого може сплатити відповідач.}

^{У свою чергу, відповідач подав суду консультацію від 18.09.2014 № 71-R/21/0, з якої вбачається, що розмір страхового відшкодування з урахуванням фізичного зносу складає 17 654,81 грн.}

^{Отже, відповідач сплатив страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі, визначеному з врахуванням норм Закону, а саме у сумі 17 654,81 грн.}

^{Відповідно до припису статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).}

^{В силу Закону та норми статті 1194 ЦК України позивач має право на отримання частини відшкодування за рахунок винуватця ДТП у разі недостатності страхової виплати.}

^{Разом з тим, господарський суд звертає увагу позивача, щодо наявності позиції Верховного Суду України в постанові від 02.12.2015 №6-691цс15, згідно до висновків якого слід враховуючи положення пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України, статті 1194 ЦК України, пункту 22.1 статті 22, статті 29 Закону в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків). З огляду на викладене, суд дійшов висновку про стягнення з винуватця ДТП, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).}

^{Саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, на які він посилається, заявляючи позовні вимоги.}

^{Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.}

^{Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.}

^{Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.}

^{Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.}

^{Позивач не подав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність підстав для стягнення заявленої суми.}

^{З огляду на наведене у позові слід відмовити.}

^{За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи покладаються на позивача.}

^{Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва}

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 25; адреса для листування: 07401, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 234, оф.5; ідентифікаційний код: 23510137) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65; ідентифікаційний код: 30115243): 1 515 (одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп. судового збору за подання апеляційної скарги; 1 653 (одну тисячу шістсот п'ятдесят три) грн. 60 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 30.01.2017.

Суддя І.Д. Курдельчук