ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року

м. Полтава

Справа № 816/1441/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

суддів - Канигіної Т.С. , Бойка С.С.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представник відповідача Державної казначейської служби України - Ромашко Н.М.,

представника відповідача Шевченківського ВДВС міста Полтави ГТУЮ у Полтавській області - Коцького Ю.В.,

представника третьої особи - Ромашко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, Державної казначейської служби України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області про визнання дій незаконними, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

02 вересня 2016 року ОСОБА_5 (надалі по тексту також - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Полтави Полтавської області про визнання дій незаконними щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 50161150 від 16 лютого 2016 року, постанови про розшук майна боржника від 16 травня 2016 року, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16 травня 2016 року (з урахуванням заяви від 10 січня 2017 року /а.с.166/), стягнення матеріальної шкоди у розмірі 1802,85 грн та моральної шкоди у розмірі 5000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що дії державного виконавця Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Коцьким Ю.В. при винесені постанови про відкриття виконавчого провадження від 16 лютого 2016 року, постанови про розшук майна боржника від 16 травня 2016 року, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16 травня 2016 року прийняті в межах виконавчого провадження №50161150 щодо примусового виконання постанови ВДАІ від 13 жовтня 2013 року про стягнення штрафу у розмірі 340 грн є незаконними. Вказує, що в межах виконавчого провадження №46594304 про примусове виконання постанови ВДАІ від 13 жовтня 2013 року щодо стягнення штрафу у розмірі 340 грн сплачено в повному обсязі та провадження закрито. Вважає, що незаконними діями державного виконавця Октябрського відділу державної виконавчої служби м. Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області завдано матеріальну шкоду в сумі 1802,85 грн (840 грн - вартість за послуги евакуатора по транспортуванню автомобіля, 432 грн за знаходження автомобіля на спеціальному майданчику, 530,85 грн - витрати пов'язані з незапланованим переїздом з м. Київ до м. Полтава для вирішення питання про зняття арешту з автомобіля). Крім того, діями відповідача йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює в розмірі 5000 грн, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу тимчасового затримання транспортного засобу та неможливості користуватися ним, порушення звичного способу життя та необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Представник Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтави ГТУЮ у Полтавській області в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову.

В письмових запереченнях, що надійшли через канцелярію суду 27 грудня 2016 року, відповідач зазначав, що порушень щодо відкриття виконавчого провадження №50161150, прийняття постанов про розшук майна боржника та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження не вбачає та просив відмовити у задоволенні позовних вимог /а.с.139-141/.

Ухвалою суду від 10 січня 2017 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Державну казначейську службу України /а.с.177/.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судовому засіданні проти позову заперечувала та просила відмовити у задоволенні.

В письмових запереченнях, що надійшли через канцелярію суду 25 січня 2017 року від Державної казначейської служби України, зазначено, що казначейство діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про Державну казначейську службу України. Відповідно до Положення, казначейство забезпечує казначейське обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунку та управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються. Казначейство є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням та не несе відповідальності за дії органів державної влади. Стягнення коштів з органів Казначейства є необґрунтованим і таким, що не відповідає встановленому законом способом захисту порушеного права. Крім того, вказує, що позивачем не встановлена наявність моральної шкоди, в чому саме вона полягає, а також обґрунтування саме того розміру моральної шкоди, що суперечить вимогам чинного законодавства /а.с.186-188/.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала та просила відмовити в їх задоволенні.

В письмових запереченнях, поданих до суду через канцелярію 29 грудня 2016 року, вказує, що Управління Казначейства у м. Полтаві виконуючи свої функції та завдання, з позивачем ні в які правовідносини не вступало, тому не може нести відповідальність за дії, які виникають із правовідносин позивача та відповідача в даній справі. Також зазначає, що моральна шкода в розмірі 5000 грн, яка заявлена позивачем, не підтверджена належними та допустимими доказами /а.с.162-164/.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, представника третьої особи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Встановлено, що державним виконавцем Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Коцьким Ю.В. 16 лютого 2016 року відкрито виконавче провадження №50161150 з примусового виконання постанови ВДАІ серії №АА2 566473 від 30 жовтня 2013 року, щодо стягнення з ОСОБА_5 штрафу на користь держави у розмірі 340 грн. Боржнику надано строк на добровільне виконання постанови до 23 лютого 2016 року /а.с.98/.

16 травня 2016 року у вказаному виконавчому провадженні державним виконавцем Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Коцьким Ю.В. на підставі статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанову про розшук майна боржника, а саме транспортного засобу VOLKSWAGEN CADDY НОМЕР_1, що належить божнику /а.с.103-105/.

Позивач вважає незаконними дії державного виконавця Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Коцького Ю.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за №50161150 від 16 лютого 2016 року, постанови про розшук майна боржника від 16 травня 2016 року та постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16 травня 2016 року, з огляду на що звернувся до суду із відповідним позовом.

Слід зазначити, що Розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 20 травня 2016 року №207 "Про перейменування топонімічних назв, демонтаж меморіальних дощок та зображень комуністичної символіки у місті Полтаві" Октябрський район перейменовано на Шевченківський район, відповідно назву Октябрського відділу державної виконавчої служби змінено на Шевченківський відділ державної виконавчої служби.

Позивач є стороною виконавчого провадження (боржником), тому строк звернення до суду відповідно до пункту 1 частини другої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України складає 10 днів. Однак, беручи до уваги те, що матеріали виконавчого провадження не містять доказів отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження за №50161150 від 16 лютого 2016 року, при цьому позивач, через свого уповноваженого представника, ознайомився із матеріалами виконавчого провадження №50161150 лише 27 липня 2016 року де йому стало відомо про обставини та підстави вчинення дій по відкриттю виконавчого провадження №50161150. Крім того, 26 серпня 2016 року уповноважений представник позивача отримав копії постанов, дії по винесенню яких є спірними у даному позові, колегія суддів вважає, що причини пропуску звернення до суду з даним позов є поважними.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконними дій державного виконавця Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Коцького Ю.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 0161150 від 16 лютого 2016 року, постанови про розшук майна боржника від 16 травня 2016 року, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16 травня 2016 року суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21.04.1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (надалі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 606-XIV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Нормами частини першої та третьої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 1 частини третьої статті 11 зазначеного закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом (частина перша статті 17 Закону № 606-XIV).

Згідно пункту 6 частини другої статті 17 Закону № 606-XIV підлягають виконанню державною виконавчою службою постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Закону № 606-XIV, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.

Частинами 1, 2 статті 24 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

З матеріалів справи вбачається, що 16 лютого 2016 року державним виконавцем Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Коцьким Ю.В. відкрито виконавче провадження №50161150 про примусове виконання постанови ВДАІ №АА2 566473 від 30 жовтня 2013 року по стягненню з боржника ОСОБА_5 штрафу в сумі 340 грн та надано строк для добровільного виконання до 23 лютого 2016 року /а.с.98/.

У вказаній постанові зазначено, що документ вступив у законну силу (набрав чинності) 11 листопада 2013 року, заява про примусове виконання подана 12 лютого 2016 року, проте, судом встановлено, що в копіях матеріалів виконавчого провадження №50161150, які надано відповідачем на вимогу суду, відсутня заява стягувача або його представника, що передбачено вимогами пункту 1 частини першої статті 19 Закону № 606-XIV (а.с.95-109).

Обґрунтовуючи позовні вимог позивач зазначає, що в 2015 році виконавче провадження про стягнення з нього штрафу у розмірі 340 грн за постановою ВДАІ від 30 жовтня 2013 року закрито, штраф ним сплачено добровільно, що підтверджується квитанцією банківської установи.

Так, судом встановлено, що 23 березня 2015 року державним виконавцем Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Войко О.В. на підставі статей 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження №46594304 про примусове виконання постанови ВДАІ №АА2 566473 від 30 жовтня 2013 року /а.с.124/.

14 травня 2015 року державним виконавцем Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Лісан О.О. на підставі пункту 8 частини першої статті 49, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження закінчено, борг сплачено у повному обсязі в строк наданий для самостійного виконання (відповідно до квитанції ПАТ «Полтава-Банк» №33Р0712 від 07 лютого 2014 року) /а.с.135/.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Враховуючи вищевикладене державний виконавець Шевченківського (Октябрського) відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Коцький Ю.В. безпідставно без заяви стягувача не пересвідчився про факт наявності заборгованості відкрив виконавче провадження по примусовому виконанню постанови від 30 жовтня 2013 року №АА2 566473, по виконанню якої виконавче провадження закрито 14 травня 2015 року у зв'язку із добровільним виконанням боржником накладеної санкції та сплатою адміністративного штрафу.

Крім того, на підтвердження надсилання копії постанови від 16.02.2016 про відкриття виконавчого провадження №50161150 боржникові ОСОБА_5 відповідачем надано супровідний лист від 17 лютого 2016 року за №5146, будь яких доказів які б свідчили про надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення у відповідності до вимог частини першої статті 31 Закону № 606-XIV до суду не надано.

На запитання суду державний виконавець Коцький Ю.В. пояснив, що направлення постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2016 року ВП №50161150 на адресу боржнику не здійснювалося у порядку передбаченому законом, а саме: не направлялося рекомендованим листом.

Вищевикладене свідчить про порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо надсилання постанови про відкриття провадження по справі.

Крім того, виконавче провадження відкрито №50161150 за виконавчим документом, строк пред'явлення до виконання якого сплинув. Належних обґрунтувань про законність дій в частині відкриття виконавчого провадження без заяви стягувача і по виконавчому документу строк пред'явлення якого закінчився - державний виконавець на вимогу суду не надав.

Отже, дії державного виконавця Коцького Ю.В. при вчиненні дій під час прийняття постанови від 16.02.2016 про відкриття виконавчого провадження №50161150 з примусового виконання постанови ВДАІ АА2 №566473 від 30 жовтня 2013 року є протиправними.

Після того, як строк на добровільне виконання постанови минув, не зважаючи на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 16 лютого 2016 року не була доведена до боржника згідно чинного на той час законодавства, державним виконавцем Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Коцьким Ю.В. постановою від 16 травня 2016 року, на підставі статей 11, 57 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 4.1.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно /а.с.103/.

Відповідно до положень статті 57 Закону № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, крім іншого шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, крім іншого, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

В ході провадження дій по встановленню наявності майна та поточних рахунків, що зареєстровані за ОСОБА_5, державним виконавцем 17 лютого 2016 року направлено запити до установ: Національної комісії з цінних паперів та фонду ринку, Сектору адресно-довідкової роботи УМВС України в Полтавській області та Територіального сервісного центру 5341 /а.с.100/.

Державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Коцьким Ю.В. постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16 травня 2016 року у виконавчому провадженні №50161150 прийнято з порушенням строку, оскільки, така постанова виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

З матеріалів справи вбачається, що строк для добровільного виконання постанови ВДАІ №АА2566473, передбачений постановою про відкриття провадження №50161150 від 16 лютого 2016 року для боржника ОСОБА_5 не сплинув, так як він не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження від 16 лютого 2016 року №50161150, що встановлено судом вище. Крім того державним виконавцем майно належне боржнику не виявлялося, відомостей про наявність майна у ОСОБА_5 матеріали виконавчого провадження не містили.

Нормами частини першої та другої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Судом встановлено, що державний виконавець в супереч вимогам закону, не переконавшись у відсутності у боржника коштів на рахунках у гривня та іноземній валюті та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, прийняв оскаржувану постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Крім того, необхідно зазначити, що загальна сума стягнення у виконавчому провадженні №50161150 становить 340 грн, в той же час державним виконавцем накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно.

Також, всупереч Закону України "Про виконавче провадження" постановою від 16.05.2016 накладений арешт на все майно боржника, без дослідження його вартості та не в межах суми стягнення.

16 травня 2016 року державним виконавцем, на підставі статті 40 закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про розшук майна божника та відповідно оголошено в розшук зареєстроване за боржником рухоме майно Volkswagen Caddy, ВІ 2889СА /а.с.105/.

Відповідно до частини першої та другої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документам про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами Національної поліції. Розшук боржника - фізичної особи, дитини, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи Національної поліції, а розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Як вже встановлено судом державним виконавцем дії передбачені частиною третьою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» не вчинялися в повному обсязі, тому вказана постанова прийнята без офіційних відомостей про наявність або відсутність майна у боржника ОСОБА_5, яка б свідчила про виявлене майно.

Матеріалами справи підтверджено, що державний виконавець, всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження», не перевіривши наявність у боржника коштів на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах, на які в першу чергу звертається стягнення за виконавчими документами, наклав арешт на рухоме майно боржника.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії державного виконавця Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Коцького Ю.В. при винесені постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанови про оголошення розшуку майна боржника є протиправними.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з державного бюджету матеріальної шкоди у сумі 1802 грн за заподіяну шкоду Шевченківським (Октябрським) відділом державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно частиною другою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

За цією нормою Конституції України відшкодування шкоди в обов'язковому порядку передує встановлення судом незаконності рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб та щоб ця шкода була завдана саме цими рішеннями, діями та бездіяльністю.

У відповідності до частини третьої статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» (у редакції, яка діяла на час вчинення дій щодо прийняття постанов) шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Згідно статті 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Позовну вимогу про відшкодування матеріальної шкоди, позивач обґрунтував тим, що в результаті незаконих дій державного виконавця Коцького Ю.В. органами внутрішніх справ було тимчасово затримано транспортний засіб у зв'язку з постановою про розшук майна, чим позивачу була нанесена майнова шкода у розмірі 1272 грн, а саме: 840 грн - вартість послуги евакуатора по транспортуванню автомобіля та 432 грн - за знаходження автомобіля на спеціальному майданчику. Також, позивач зазначає, що ним понесені фінансові витрати на суму 530,85 грн (витрати на пальне транспорту, на якому за твердженням позивача він їздив з м. Київ до м. Полтава) на незапланований переїзд з м. Києва до м. Полтава для вирішення питання про зняття автомобіля з під арешту та оголошення розшуку.

Судом встановлено, що 11 липня 2016 року інспектором патрульної поліції роти №8 батальйону №4 Управління патрульної поліції в м. Києві ДПП лейтенантом поліції Недашківською Юлією, здійснено огляд та тимчасове затримання транспортного засобу VOLKSWAGEN CADDY НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_5, шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик за адресою м. Київ, вул. Набережна - Лугова, 4, про що складено відповідний акт /а.с.77/.

Підставою для огляду та тимчасового затримання вищевказаного транспортного засобу стала постанова державного виконавця Шевченківського (Октябрського) ВДВС м. Полтави у Полтавській області від 16 травня 2016 року про розшук майна боржника та спрацювання системи "Рубіж"(4):розшук.

12 липня 2016 року, державний виконавець Шевченківського (Октябрського) відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Коцький Ю.В., керуючись пунктом 8 частини першої статті 49, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» виніс постанову від 12.07.2016 про закінчення виконавчого провадження №50161150 /а.с.108/, підставою для закриття виконавчого провадження є сплата боргу в повному обсязі в строк наданий для самостійного виконання відповідно до квитанції ПАТ «Полтава-Банк» №33Р0712 від 07 лютого 2014 року /а.с.108/.

Також, даною постановою припинено чинність арешту рухомого майна та нерухомого майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, припинено чинність постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по ВП №50161150 від 16 травня 2016 року та припинено чинність постанови про розшук майна боржника - автомобіль VOLKSWAGEN CADDY НОМЕР_1 по ВП №50161150 від 16 травня 2016 року.

На підтвердження понесених витрат за доставку транспортного засобу на спецмайданчик за допомогою евакуатора в м. Києві, за зберігання тимчасово затриманого транспортного засобу на спецмайданчику в м. Києві позивачем надано копії квитанцій №0.0.582417853.1 та №0.0.582416928.1 від 13 липня 2016 року на загальну суму 1272 грн /а.с. 75-76/.

Також, на підтвердження витрат понесених на переміщення з м. Києва до м. Полтава для вирішення питання про зняття з автомобіля арешту позивач надав копії чеків №688136 та суму 298,28 грн від 12 липня 2016 року та №1493268 на суму 232,57 грн від 12 липня 2016 року, відповідно до яких придбано пальне на загальну суму 530,85 грн /а.с.74/.

Надані позивачем до суду копії чеків на покупку пального суд не бере до уваги як належний та допустимий доказ, оскільки достеменно не можливо встановити, що саме ці чеки є доказом того, що позивач витрачав кошти на покупку пального саме для вирішення та врегулювання питань, які пов'язані з виконавчим провадженням №50161150, а тому позовна вимога щодо стягнення з матеріальної шкоди в сумі 530,85 грн задоволенню не підлягає.

Згідно Положення "Про Державну казначейську службу України" затвердженого Указом Президент України № 460/2011 від 13.04.2011 року Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Основними завданнями Казначейства України серед іншого є: реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України відповідно до покладених завдань серед іншого: здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів; здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI від 05.06.2012 року виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з підпунктом 2) пунктом 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (надалі - Порядок) Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом (ч.2 ст.87 Закону України «Про виконавче провадження»).

Таким чином, судом встановлено, що дії державного виконавця щодо відкриття провадження №50161150, прийняття постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанови про розшук майна боржника в межах вказаного виконавчого провадження є протиправними, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 1272 грн.

Щодо стосується позовної вимоги позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи розмір заподіяної моральної шкоди, позивач посилається на те, що на підставі неправомірних дій відповідача він переживав негативні емоції та переживання з приводу тимчасового затриманого транспортного засобу під час запланованої поїздки по Україні та неможливості нормального користування ним, порушився звичайний спосіб життя та необхідність докладання зусиль для його нормалізації. Вимушений був в пізній час доби без свого автомобілю повертатися додому іншими засобами, оскільки згідно Акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 11.07.2016 о 22:40 був вимушений передати для доставки на спецмайданик. Протягом двох діб з моменту затримання авто позивач займався переїздами з міста в місто, довелося відпрошуватися у керівництва ТОВ "Ді-Транс" де працював на той час та відлучатися з роботи у зв'язку з неможливістю виконувати роботу без автомобіля, в результаті чого він втратив довіру серед співробітників як добросовісного та законослухняного платника, який вчасно сплачує штрафи та не отримав заробітну платню за два дні та інші належні виплати, у зв'язу із вимушеними прогулами. Їздив до державної виконавчої служби, з метою з'ясування обставин та підстав накладення арешту на його майно, простоював в чергах з метою ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження. Був вимушений просити свою матір про допомогу, оформив у приватного нотаріуса довіреність для представництва його інтересів. Після ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження та пояснивши державному виконавцю про безпідставність та незаконність його дій в частині відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на його майно, повторно надавши йому копії квитанцій про оплату вказаного штрафу ще у 2014 році просив про винесення постанови про скасування вказаного арешту. Крім того, на наступний день після закриття провадження у справі ОСОБА_5 витратив цілий день на пересування по м. Києву для оформлення необхідних дозволів, сплати коштів за транспортування його транспортного засобу на спецмайданчик та його зберігання на ньому, а також на видачу транспортного засобу зі спеціального майданчика.

У рішенні Конституційного суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_9 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, зазначено наступне.

Право фізичних та юридичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено в статтях 32, 56, 62, 152 Основного Закону України.

Засади та сутність інституту моральної шкоди розкриваються в Цивільному кодексі України, у статті 23 якого встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга); моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частини четверта, п'ята).

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

З урахуванням суб'єктного складу спірних правовідносин, до застосування підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме: стаття 56 Конституції України, статі 23, 1167 Цивільного кодексу України, стаття 11 Закону України "Про державну виконавчу службу".

Судом встановлено, що ОСОБА_5 працює у ТОВ "Ді-Транс" на посаді менчендайзера з повним робочим тижнем та повним робочим днем. Структурний підрозділ, до якого зараховано ОСОБА_5 знаходиться за адресою: с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області, вул. Велика Кільцева, 102, "3" /а.с.81/.

В позовній заяві позивач вказує, що він використовує власний транспортний засіб VOLKSWAGEN CADDY НОМЕР_1 для виконання своїх обов'язків у ТОВ "Ді-Транс".

Рухаючись 11 липня 2016 року на власному автомобілі VOLKSWAGEN CADDY НОМЕР_1 о 22 годині 40 хвилин інспектором патрульної поліції ОСОБА_5 зупинено у м. Києві на кільцевій дорозі та тимчасово вилучено транспортний засіб на підставі постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві ГУТЮ у Полтавській області про розшук майна боржника від 16 травня 2016 року, про існування якої позивачу було не відомо на той момент.

Так, позивач був позбавлений права вільно користуватися та розпоряджатися власним транспортним засобом і в нічну пору доби був змушений продовжити свій шлях на іншому транспорті.

Крім того, ОСОБА_5 12 липня 2016 року прибув до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтави ГТУЮ у Полтавській області для вияснення ситуації, що склалася відносно транспортного засобу. Після отримання постанови про закінчення виконавчого провадження №50161150 повертався до м. Київ.

Таким чином, ОСОБА_5 був вимушений протягом двох діб з моменту тимчасової затримки автомобіля здійснювати дії для повернення належного йому транспортного засобу зі спецмайданчика.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 р. N 5 - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають три складові частини, за наявності яких і настає відповідальність, а саме: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, чого в даному випадку немає.

Аналізуючи обставини справи та доводи позивача, враховуючи протиправність дій державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, про розшук майна боржника та про арешт майна боржника, беручи до уваги характер та обсяг психічних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, вимушені зміни у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає за можливе часткового задовольнити позовну вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 2500 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених вище обставин, дослідивши усі обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного здобутого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_5

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_5 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, Державної казначейської служби України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області про визнання дій незаконними, стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Коцького Ю.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 16 лютого 2016 року, постанови про розшук майна боржника від 16 травня 2016 року та постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16 травня 2016 року в межах виконавчого провадження №50161150.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3) на відшкодування матеріальної шкоди в сумі 1272 грн (одна тисяча двісті сімдесят дві гривні) та моральної шкоди в сумі 2500 грн (дві тисячі п'ятсот гривень) шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України списання вказаних коштів зі спеціально визначеного для цього рахунку Державного бюджету України для відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими чи службовими особами.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (код ЄДРПОУ 34963066) на користь ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1102,42 грн (одна тисяча сто дві гривні 42 копійки).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 30 січня 2017 року.

Головуючий суддя

І.Г. Ясиновський

суддя суддя

Т.С. Канигіна С.С. Бойко