ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 січня 2017 р.
м.Одеса
Справа № 499/714/16-а
Категорія: 10.3
Головуючий в 1 інстанції: Тимчук Р.М.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді - доповідача - Косцової І.П.
суддів - Стас Л.В.
-Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області на постанову Іванівського районного суду Одеської області від 15 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА _2 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просив зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області переробити первинний розрахунок основного розміру його пенсії з урахуванням стажу з 01 червня 2004 року по 25 лютого 2012 року, вилучити з розрахунку період з 01 червня 2004 року по 25 лютого 2012 року, як такий, за який заробітна плата визначається як нульова, виплатити недоплачену різницю суми пенсії з 26 лютого 2012 року по теперішній час, зробити перерахунок пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у лютому 2016 року він звернувся відповідача з заявою про перерахунок призначеної йому у 2012 році пенсії за віком, проте, листом від 25 лютого 2016 року отримав відповідь про відмову у здійсненні такого перерахунку. Позивач не погоджується з таким рішенням, оскільки вважає, що при призначенні йому пенсії за віком відповідач мав зарахувати до страхового стажу період догляду за дитиною-інвалідом другої групи, який становить 8 років, 8 місяців, 24 дні, що стало підставою його звернення до суду з відповідним адміністративним позовом.
Постановою Іванівського районного суду Одеської області від 15 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що до стажу роботи позивача не може бути зарахований зазначений останнім період догляду за сином, за відсутністю індивідуальних відомостей про застраховану особу. Крім того, ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи, а отже не підпадає під перелік осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно п. 14 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів п. 2 ч.1 ст. 197 КАС України, враховуючи достатність доказів для її вирішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_2 з 26.02.2012 року знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області, як пенсіонер, який отримує пенсію за віком.
З матеріалів справи вбачається, що при розрахунку призначеної позивачу пенсії відповідачем враховувався страховий стаж 33 роки 5 місяців 14 днів, та заробітна плата за періоди з 01.03.1984 року по 23.02.1989 року та з 01.07.2000 року по 01.06.2004 року.
11 лютого 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області із заявою про перерахунок призначеної йому пенсії та включення до страхового стажу період догляду за сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є інвалідом другої групи, додавши рішення Іванівського районного суду Одеської області від 21.01.2016 року, про встановлення юридичного факту, догляду за інвалідом з дитинства, інвалідом пенсіонером другої групи, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.
Проте листом від 25.02.2016 року отримав відповідь про відмову в її задоволенні посилаючись на те, що встановлення юридичного факту здійснення догляду за інвалідом з дитинства, інвалідом - пенсіонером другої групи, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду не дає підстав зараховувати цей період до стажу роботи. Зарахування до стажу роботи період з 01.06.2004 року по 26.02.2012 року можливо лише за умови сплати страхових внесків за відповідний період.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач отримував компенсацію як особа, що надає соціальні послуги по догляду за пенсіонером, отже він має право на зарахування до його трудового стажу роботи вказаний період.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла в період призначення позивачу пенсії) передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до пункту 14 статті 11 цього ж Закону, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.
Також, перелік видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначено в статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі Закон № 1788-XII).
Зокрема, пунктом "є" частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується час догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.
Аналізуючи наведені норми законодавства, колегія суддів вважає, що до страхового стажу особи зараховується період, в якому непрацюючі працездатні особи, які доглядають дитину-інваліда віком до 16 років, інваліда І групи, престарілого, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, та пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.
Враховуючи, що особа за якою позивач здійснював догляд, у спірний період досягла повноліття, є інвалідом другої групи, не належить до категорії престарілих осіб або осіб які досягли 80 років, та в матеріалах справи відсутній висновок медичного закладу за відповідний період, що вказана особа потребує постійного стороннього догляду, колегія суддів дійшла висновку, що зазначений позивачем період догляду за пенсіонером, інвалідом другої групи обґрунтовано не врахований відповідачем у страховий стаж ОСОБА_2.
На думку колегії суддів, рішення Іванівського районного суду Одеської області від 21.01.2016 року, про встановлення юридичного факту в даному випадку не є належним доказом наявності підстав для зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача, оскільки ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII крім іншого передбачено наявність висновку медичного закладу про необхідність постійного стороннього догляду за пенсіонером, який в даному випадку відсутній.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази у підтвердження сплати ОСОБА_2 або іншим органом при виплаті позивачу компенсації по догляду за інвалідом II групи, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (страхові внески).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Оскільки при прийнятті рішення по справі судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, які мають значення, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Іванівського районного суду Одеської області від 15 вересня 2016 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.195, 197, п.3 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області - задовольнити.
Постанову Іванівського районного суду Одеської області від 15 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.
Прийняти у справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Суддя-доповідач І.П. Косцова
Суддя Л.В.Стас
Суддя І.О.Турецька
