Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2017 р. Справа №805/3344/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 16год.30хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Троянової О.В.

при секретарі Кудрі В.Г.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Бусела В.О. - за довірен.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 26 квітня 2016 року №2199-05-14-40-14-7-41,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 26 квітня 2016 року №2199-05-14-40-14-7-41.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що за результатами фактичної перевірки 01 квітня 2016 року Костянтинівською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 26 квітня 2016 року №2199-05-14-40-14-7-41, якими зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 сплатити в установленому законодавством порядку штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 54000,00 грн. Також зазначала, що прийняте відповідачем рішення про застосування фінансових санкцій є незаконним та необґрунтованим, та таким, що підлягає скасуванню. Посилались на те, що перевірка у неї не відбувалась, позивач не бачила наказ на перевірку, акт перевірки не отримувала та не має уявлення, які саме порушення були виявлені відповідачем. Також звертала увагу суду, що Законом України 1669 від 02.09.2014 р. заборонено контролюючим органам проведення перевірки. Зазначала, що взагалі невідомо, чи проводилась контрольна закупка, в зв'язку з тим, що підтверджуючи даний факт документи відсутні. Просить суд визнати протиправними та скасувати вказане рішення /а.с.3-7/.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просили суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях, в яких зазначив, що оскаржуване рішення прийнято на підставі діючого законодавства в межах та у спосіб передбачений діючим законодавством з урахуванням висновків акту перевірки. Вказував, що за результатами проведеної фактичної перевірки, встановлено порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 року № 48/195-ВР, а саме встановлено реалізація алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії. Під час судового засідання 17 січня 2017 року представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача /а.с.48-51/.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, допитавши свідків, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1. Позивач перебуває на обліку платника податків в Костянтинівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС. Здійснює господарську діяльність за кодом згідно КВЕД 47.11-роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний) /а.с. 27-31/.

Відповідач - Костянтинівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та керуючись Податковим кодексом України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Так, 01 квітня 2016 року о 12 годині 15 хвилин Костянтинівською ОДПІ,відповідно до ст.19-1, підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20, підпункту 75.1.3. пункту 75.1. статті 75, пункту 80.1, підпунктів 80.2.1., 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, наказу про проведення перевірки від 01.04.2016р. № 87 (далі - наказ) та направлень на перевірку за № 116 від 18.05.2016р., № 79 від 01.04.2016р. та № 80 від 01.04.2016р (далі - направлення) була проведена фактична перевірка магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в якому здійснює свою підприємницьку діяльність ФО-П ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Закону №481, Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями,затвердженими постановою КМУ від 30.11.1996 року № №854, Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів,затвердженого постановою КМУ від 15.06.2006 року № 833, на підставі здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів /а.с.52-54/.

За результатами фактичної перевірки складено акт від 08 квітня 2016 року за № 12/05-14-40-11-3-2918817701.

Відповідно до висновків акту перевірки за № 12/05-14-40-11-3-2918817701, контролюючим органом встановлені наступні порушення:

- постанови КМУ від 30.10.2008 року №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» в частині реалізації алкогольних напоїв за цінами, нижчими ніж встановлені мінімальних роздрібні ціни на окремі види алкогольних напоїв;

- ст. 11-1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в частині реалізації тютюнових виробів за цінами вищими від максимальних роздрібних цін, встановлених виробниками або імпортерами;

- ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в частині роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензії /а.с. 56-57/.

З урахуванням висновків акту перевірки відповідачем-Костянтинівською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій № №2199-05-14-40-14-7-41 від 26 квітня 2016 року, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за порушення ст.ст.11-1,15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» в частині роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензії та максимальної роздрібної ціни на тютюнові вироби до позивача були застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 54 000 грн./а.с.59-60/.

Дане рішення було направлено позивачу поштою 27 квітня 2016 року, але було повернуто на адресу відповідача з відміткою поштового зв'язку «за відмовою адресата від одержання», про що свідчить наявна в матеріалах справи копія конверту, квитанції та опису вкладення у рекомендоване відправлення /а.с.60/.

Позивач не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду із даним позовом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з п. п. 19-1.1.4 п.19-1.1 ст.19-1 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент правовідносин) контролюючі органи здійснюють контроль за…порядком проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів; здійснюють ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами та контроль за таким виробництвом; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів...

Підпунктами 20.1.4, 20.1.6, 20.1.9 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).

Відповідно до п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка, що здійснюється за наявності обставини, визначеної у пункті 80.2.6, може бути проведена для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3, одноразово протягом 12 місяців з дати складання акта за результатами попередньої перевірки.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Відповідно до пункту 80.2. статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки. Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або не надсилання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п.80.4 ст. 80 Податкового кодексу України, перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Відповідно до пункту 81.2. статті 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб'єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.

Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Так, судом встановлено наступне.

На виконання вимог Податкового кодексу України начальником Костянтинівської ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області прийнято наказ №87 від 01.04.2016 року про проведення з 01 квітня 2016 року фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1, з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Закону №481, Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями,затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.1996 року № №854, Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, Порядку провадження торгівельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року № 833, на підставі здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів/а.с.52-54/.

Відповідно до Наказу про проведення фактичної перевірки ФО-П ОСОБА_1, податковим органом виписані направлення на проведення перевірки №№79,80 від 01 квітня 2016 року /а.с.52/.

В судовому засіданні з'ясовано,що після ознайомлення з наказом та направленнями на перевірку, громадянка, яка здійснювала функції продавця, відмовилася прийняти наказ та розписатися у направленнях, про що представниками податкового органу був складений акт про відмову від підпису у направлені на перевірку №114/05-14-40-2918817701 від 01 квітня 2016 року та зроблено відмітку у направленнях /а.с.53-55/.

У зв'язку із тим, що продавець позивача відмовився від отримання направлень та наказу на проведення фактичної перевірки, що зафіксовано відповідним актом, суд не приймає до уваги його твердження про порушення відповідачем вимог Податкового кодексу України при проведенні фактичної перевірки.

Посилання відповідача на порушення порядку здійснення перевірки та відсутність підстав для здійснення такої перевірки, суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 24 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Крім того, посадові особи податкового органу, що здійснювали фактичну перевірку були допущені на об'єкт торгівлі, у зв'язку з чим посиланням на порушення порядку проведення перевірки та відсутність підстав її проведення суд не приймає до уваги, до того ж наказ на проведення перевірки не оскаржувався у судовому порядку.

01 квітня 2016 року, при проведені фактичної перевірки господарської одиниці - магазину за адресою: АДРЕСА_1, представниками контролюючого органу встановлено факт реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а саме пляшки горілки «Пшенична», ємкістю 0,5 л., 40 % спирту, виробник ТОВ «Алкоголь Менеджмент груп» за ціною 32 грн., пачки цигарок «Бонд Блю» за ціною 13 грн. 50 коп.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності магазин за адресою АДРЕСА_2, належить на праві власності позивачу, де вона відповідно і здійснює свою господарську діяльність/а.с.74/.

В судовому засіданні з'ясовано та підтверджено відповідними документами наявними в матеріалах справи, що у всіх документах дозвільного характеру, а саме Ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями з терміном дії з 30.04.2016 до 30.04.2017, свідоцтво платника єдиного податку від 21.05.2012 року,довідки про резервування фіскального номера реєстратора розрахункових операцій від 24.02.2016, довідки про опломбування реєстратора розрахункових операцій зазначено місце торгівлі: АДРЕСА_1 /а.с. 75,77-83/.

Тому, суд не приймає до уваги зауваження представника позивача що невідомо за якою адресою проводилась перевірка.

У судовому засіданні позивач зазначала, що наймані працівники, які здійснюють продаж в магазині в неї відсутні, на момент проведення перевірки особа, яка перебувала в магазині не перебувала у трудових відносинах із позивачем та не могла продавати зазначений у акті товар. Проте, відповідно до приписів ст. 24 Кодексу законів про працю України, трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи. Відсутність трудового або цивільно-правового договору між позивачем та продавцем свідчить про те, що позивач порушив вимоги трудового законодавства, але давати наведеним діям правову оцінку в даному судовому провадженні суд не вважає за можливе.

В судовому засіданні з'ясовано, що позивач була присутня під час проведення відповідачем перевірки в приміщенні магазину за адресою АДРЕСА_1, але прибула після її початку.

Відповідно до п. 86.5 ст. 86 Податкового кодексу України підписання акта фактичної перевірки особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його законними представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

Перевірка була закінчена 08 квітня 2016 року. Акт перевірки особою, яка здійснювала розрахункові операції, та/або суб'єктом господарювання не був підписаний, про що Костянтинівською ОДПІ було складено відповідний акт про відмову від отримання та підпису акта перевірки від 08.04.2016р. за №128/05-14-40-2918817701/а.с.57/.

В той же час, суд звертає увагу, що відповідачем доказів запрошення позивача для підписання та вручення оформленого акту перевірки суду не надано.

У зв'язку з зазначеним, відповідач Акт (довідку) про результати фактичної перевірки направив за місцем реєстрації позивача, а саме: АДРЕСА_3, поштою з повідомленням про вручення поштового відправлення та повернений «Укрпоштою» 12.04.2016 року з відміткою «за відмовою адресата» /а.с.58/.

Позивач особисто, під час проведення фактичної перевірки, не надав необхідних документів та будь-яких інших доказів для спростування виявлених порушень, відображених в акті фактичної перевірки. Натомість як відповідачем надано достатній обсяг доказів на підтвердження встановлених порушень.

Заперечень, пояснень до акту перевірки позивачем не надавалось

Суд, звертає увагу, що статтею 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", передбачено, що Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; 2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;

В судовому засіданні з'ясовано, що при здійснені перевірки уповноваженими особами відповідача проведена контрольна розрахункова операція, яка не була проведена через реєстратор розрахункових операцій.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року №481-95-ВР.

Відповідно зі статтею 1 Закону України визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Відповідно до частини 12 статті 15 Закону визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно зі статтею 16 Закону встановлено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до частини 20,21 статті 15 Закону встановлено, що ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання. У заяві повинно бути зазначено вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання має намір одержати ліцензію (імпорт, експорт, оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами).

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови.

Позивачем долучено до матеріалів справи ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами з терміном дії 30.04.2016 до 30.04.2017, дата реєстрації 26.04.2016 за реєстраційним номером 05/14/16/0/03806, ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами з датою реєстрації 26.04.2016 за реєстраційним номером 05/14/16/0/03805 /а.с.75,83/.

Ліцензії,що з терміном дії до 30.04.2016 року позивачем не надано. Рішення про відмову у надані ліцензії у зазначений період позивачем також не надано.

Відповідно до ст. 11-1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачено, що встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення. Максимальна роздрібна ціна за пачку, коробку або сувенірну коробку наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається з її цифрового виразу та скороченого найменування грошової одиниці України.

Статтею 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 957 від 30.10.2008 р.

«Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» установлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв згідно з додатком. Державній інспекції з контролю за цінами, Державній фіскальній службі, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям установити в межах своїх повноважень контроль за дотриманням:державної дисципліни цін суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, які здійснюють оптову і роздрібну торгівлю алкогольними напоями за наявності у них ліцензій.

Статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачена відповідальність за порушення вимог ст.15 цього закону, так до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень; оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень; роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, збільшеними на суми акцизного податку з реалізації через роздрібну торговельну мережу тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 10000 гривень;

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року №790 затверджений Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", пунктом 3 якого визначено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Пунктом 6 Порядку передбачено, що рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", приймаються, зокрема, керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу державної податкової служби відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством. Порядок і строки розгляду матеріалів, які є підставою для застосування фінансових санкцій, та прийняття рішення щодо їх застосування встановлюються зазначеними органами відповідно до їх компетенції.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків контролюючого органу про встановлення порушення ст.ст.11-1,15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а тому як наслідок, і фінансові санкції у вигляді штрафу за встановлені порушення є правомірними.

Щодо посилання позивача на невірний розрахунок штрафних санкцій суд вважає за необхідне зазначити наступне. Законом передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, без наявності у них ліцензій, останні притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Як зазначено судом вище, штрафи за ці встановлені порушення не можуть бути меншими 17000 грн., саме ця сума була врахована податковим органом при розрахунку фінансових санкцій, у зв'язку з чим, суд не вбачає порушень з боку відповідача щодо визначення розміру штрафних санкцій.

Також, суд зазначає,що доводи позивача про те, що у відповідача не має крім акту перевірки ніяких фактичних доказів, не звільняє останнього від відповідальності, оскільки акт є носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, суд приймає до уваги допитаних в судовому засіданні показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, про відсутність порушень при проведенні фактичної перевірки 01 квітня 2016 року, тому що вони не спростовані позивачем та узгоджуються з іншими матеріалами справи.

Враховуючи з'ясовані судом обставини, суд дійшов висновку, що Костянтинівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області законно прийнято оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій від 26 квітня 2016 року №2199-05-14-40-14-7-41, яким до позивача застосовані фінансові санкцій ї розмірі 54000гр., тобто відповідач довів правомірність прийнятого ним рішення про застосування фінансових санкцій від 26 квітня 2016 року №2199-05-14-40-14-7-41.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного вище, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні доведено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного суду України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 69-71, 79, 86, 94, 158, 162, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 26 квітня 2016 року №2199-05-14-40-14-7-41 - відмовити.

Постанову прийнято в нарадчій кімнаті 17 січня 2017 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23 січня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.