ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 235-95-12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2017 р. Справа № 911/3870/16

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

при секретарі Литовці А.С.

розглянувши справу № 911/3870/16

за позовом Приватного акціонерного товариства «МТС Україна», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартусівський виробничо-

будівельний комбінат», м. Бориспіль

про стягнення 10510,65 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 0539/16 від 22.12.2016;

ОСОБА_2 - довіреність № 0537/16 від 22.12.2016;

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «МТС Україна» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Мартусівський виробничо-будівельний комбінат» (відповідач) про стягнення 10510,65 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору про надання телекомунікаційних послуг № 100081449 від 02.03.2012 та Угоди про надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв’язку № 100081450 від 02.03.2012, в частині оплати отриманих послуг, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 9761,60 грн., з огляду на наявність якої позивачем нарахована договірна санкція у розмірі 749,05 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.11.2016 порушено провадження у справі № 911/3870/16 та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 14.12.2016 розгляд справи був відкладений.

В судових засіданнях 14.12.2016 та 16.01.2016 представником позивача підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судові засідання 14.12.2016 та 16.01.2016 не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 30.11.2016 та від 14.12.2016 не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов до суду не надіслав. Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи ухвалами суду від 30.11.2016 та 14.12.2016, які були направлені на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується наявним в матеріалах справи спеціальним витягом з ЄДР, зробленим судом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи обмеженість строків вирішення спору, встановлених ст. 69 ГПК України, та відсутність документів, що підтверджують неможливість прибуття в судове засідання представника відповідача, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (оператор) та відповідачем (абонент) укладений Договір про надання телекомунікаційних послуг № 100081449 від 02.03.2012 (далі-Договір), відповідно до умов п.п. 1.1, 1.3, 1.4 якого, абонент замовляє та оплачує, а оператор надає на тарифній основі телекомунікаційні послуги, згідно з ліцензією. Види послуг, які надаються та до яких забезпечується абонентові доступ, обираються абонентом та визначаються в угодах про надання послуг, які є невід’ємною частиною договору. Порядок та умови надання послуг встановлюються згідно з угодами та чинного законодавства, визначаються умовами користування відповідною послугою оператора, які є невід’ємною частиною договору та угод.

Пунктами 4.3, 6.1 договору визначено, що абонент зобов’язаний сплачувати авансові внески до моменту фактичного використання раніше внесеного авансу та своєчасно сплачувати рахунки. Абонент повинен сплатити рахунок за надані послуги не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. Абоненту надається один особовий рахунок, на підставі чого здійснюються розрахунки за надані телекомунікаційні послуги.

Так, з метою нарахування тривалості і тарифікації розмов та здійснення розрахунків за послуги зв’язку абоненту було присвоєно особовий рахунок № 5.29958.19.

02.03.2012 між позивачем та відповідачем укладена Угода про надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв’язку № 100081450 до Договору № 100081449 від 02.03.2012, відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого оператор зобов’язався надавати послуги мобільного зв’язку, а абонемент зобов’язався приймати такі послуги та оплачувати їх вартість. Умови цієї угоди поширюються на всі заяви про надання послуг мобільного зв’язку, що укладені сторонами та є чинними на час підписання цієї угоди, включаючи будь-які майбутні заяви, предметом яких є надання послуг мобільного зв’язку.

Позивач належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе згідно з умовами договору зобов’язання, надавши відповідачу послуги мобільного зв’язку на підставі заявок № 5767360 від 11.04.2012, № 6110550 від 25.01.2013 та приєднаного номеру телефону на підставі заяви про передання номеру від 30.03.2012, замовлені останнім.

Однак відповідач порушуючи умови договору та положення Закону України «Про телекомунікації», взяті на себе зобов’язання щодо своєчасної оплати отриманих послуг належним чином не виконував, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість з оплати послуг мобільного зв’язку, в сумі 9761,60 грн.

Умовами п. 3.1 договору визначено, що у разі невиконання абонентом своїх обов’язків визначених договором або Угодою, в тому числі при неоплаті заборгованості строком більш ніж 30 календарних днів, оператор має право тимчасово припинити надання послуг та/або розірвати даний договір в односторонньому порядку, попередньо повідомивши про це абонента.

З метою досудового врегулювання спору позивач 27.10.2014 звернувся до відповідача з претензію № С 5.29958.19/10, в якій вимагав погасити прострочену заборгованість.

Однак, претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв’язку з чим, позивачем, на підставі п. 9.1 Договорів №№ 1, 2 та п. 3.7 Договорів №№ 3, 4 було відключено відповідача від мережі позивача.

Згідно зі ст. 63 Закону України «Про телекомунікації», телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства.

Умовами надання телекомунікаційних послуг є: укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Статтею 68 Закону визначено, що розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

У разі невикористання авансу протягом розрахункового періоду залишок суми коштів переноситься на наступний розрахунковий період, якщо інше не передбачено договором. Списання оператором або провайдером телекомунікацій залишку суми коштів абонента, в тому числі на свою користь, забороняється.

Статтею 33 Закону передбачено, що споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги;

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в судові засідання 14.12.2016 та 16.01.2017 не з’явився, письмових пояснень чи доказів оплати отриманих послуг не надав, факт порушення відповідачем зобов’язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за надані, згідно з умовами Договору про надання телекомунікаційних послуг № 100081449 від 02.03.2012 та Угоди про надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв’язку № 100081450 від 02.03.2012 послуги, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 9761,60 грн. визнається судом та підлягає задоволенню.

Крім того, у зв’язку з несплатою відповідачем наданих йому послуг зв’язку та припиненням дії надання послуг, позивачем, на підставі Додаткової угоди, укладеної на підставі заявки відповідача за № 6110550, нараховано відповідачу договірну санкцію в розмірі 749,05 грн.

Згідно з ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В забезпечення виконання зобов’язань абонента перед оператором, сторони на підставі додаткової угоди визначили відповідальність абонента, у вигляді сплати на користь оператора договірної санкції в розмірі 2,11 грн. за кожен день, що залишився до терміну дії відповідної додаткової угоди, починаючи з дня припинення надання послуг.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено ЦК України види забезпечення виконання зобов’язань, визначено ч. 2 ст. 546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб’єкти господарських відносин при укладені договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов’язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов’язань, зокрема, передбаченої п. 1.2 додаткової угоди, яка не суперечить висновкам законодавства.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд України, викладеної у постанові від 22.11.2010 у справі № 14/80-09-2056.

На підставі вказаних норм права, враховуючи, що розрахунок договірної санкції, наявний в матеріалах справи, є арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 749,05 грн. договірної санкції визнається судом та підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, при повному задоволенні позову покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мартусівський виробничо-будівельний комбінат» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Горького, 44, оф. 1, код ЄДРПОУ 35726423) на користь приватного акціонерного товариства «МТС Україна» (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, код 14333937) 9 761 (дев’ять тисяч сімсот шістдесят одну) грн. 60 коп. заборгованості, 749 (сімсот сорок дев’ять) грн. 05 коп. договірної санкції та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 23.01.2017

Суддя О.О. Христенко