ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

31 травня 2011 року 09:50 № 2а-5533/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В при секретарі судового засідання Денисенко Ю.М., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

від відповідача: ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Тревелінк Телеком»

до

державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

про

скасування податкового повідомлення-рішення від 31.08.2010 №0001762310/0.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 31 травня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз’яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тревелінк Телеком»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 31.08.2010 №0001762310/0.

Позовні вимоги мотивовано необґрунтованим визначенням позивачеві податкового зобов’язання з податку на додану вартість за порушення пункту 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки у позивача були обставини, передбачені частиною другою названої норми, за умов яких не потрібно нараховувати зобов’язання з податку на додану вартість, а саме –демонтаж основних фондів відбувався не за рішенням власника, а за рішенням суду.

Відповідач проти позову заперечив із посиланням на порушення позивачем приписів пункту 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а також те, що позивачем під час здійснення перевірки не надано органу державної податкової служби документів про знищення, розібрання або перетворення основних фондів позивача іншими способами, внаслідок чого основні фонди не можуть використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Під час судового розгляду справи в судовому засіданні оголошувалась перерва у зв’язку із необхідністю одержання нових доказів у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Тревелік Телеком»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010.

За результатами вказаної перевірки державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва складено акт від 18.08.2010 №139/23-10/30176526, яким зафіксовано факт порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Тревелік Телеком»пункту 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

На підставі акту перевірки від 18.08.2010 №139/23-10/30176526 державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 31.08.2010 №0001762310/0, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Тревелік Телеком»визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 503 188,50 грн., з них: 335 459,00 грн. –основного платежу; 167 729,50 грн. –штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами процедури адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 31.08.2010 №0001762310/0 рішеннями про результати розгляду скарги державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва, Державної податкової адміністрації у місті Києві та Державної податкової адміністрації України залишено без змін.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Як зазначено в акті перевірки (сторінки 17-18 акту), проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2007 по 31.03.010 в сумі 945 557 грн. на підставі документів, які зазначені в додатку 4 до акту перевірки встановлено заниження задекларованих суб’єктом господарювання показників у рядку 1 декларації «операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів»за листопад 2009 роу на загальну суму 335 459,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тревелік Телеком»згідно оборотно-сальдових відомостей по рахунку 10 має основні фонди 1, 2, 3, 4 (п.п.3.1.3 акту перевірки). Станом на 01.04.2010 балансова вартість таких фондів становила 1 677 297 грн. Підприємство вело господарську діяльність у перевіряємому періоді лише до ІІ кварталу 2009 року. У цьому періоді основні засоби використовувались у господарській діяльності та нараховувалась амортизація. Також згідно договорів оренди приміщень підприємство мало змогу їх використовувати у господарській діяльності. У ІІ кварталі 2009 року згідно наданого пояснення, підприємство фактично припинило свою діяльність, повернуло орендовані приміщення, не нараховувало амортизаційні відрахування. Згідно листа –пояснення директора товариства з обмеженою відповідальністю «Тревелік Телеком»основні фонди знаходяться відповідно до договору використання нежитлового приміщення від 30.11.2009 за адресою: місто Київ, бульвар Дружби народів, 14 в демонтованому вигляді.

З огляду на зазначені вище обставини, зафіксовані в акті перевірки, державною податковою інспекцією зроблений висновок, що основні фонди підприємства підлягли переведенню в невиробничі фонди і підлягали оподаткуванню на підставі пункту 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої пункту 4.9 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Частиною другою названої норми визначено, що правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

На думку позивача, основні фонди не підлягали оподаткуванню, оскільки були ліквідовані без згоди платника податків із врахуванням рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2008 у справі №11/80 за позовом відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»до товариства з обмеженою відповідальністю «Тревелік Телеком», яким було зобов’язано товариство з обмеженою відповідальністю «Тревелік Телеком»звільнити спеціалізоване приміщення за адресою: місто Київ, вулиця Ф.Пушиної, 27 та демонтувати основні фонди (телекомунікаційне обладнання), що знаходилось в цьому приміщенні.

Проте суд не може погодитись із такими доводами позивача з огляду на наступне.

Згідно із підпунктом 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, під терміном «невиробничі фонди»слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку.

До таких невиробничих фондів відносяться:

капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані;

капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, які є невід'ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку.

Згідно із підпунктом 8.1.3 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку, зокрема, на утримання основних фондів, що знаходяться на консервації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.1997 №1183 «Про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств»визначено, що консервація основних фондів підприємств - це комплекс заходів, спрямованих на довгострокове (але не більш як три роки) зберігання основних фондів підприємств у разі припинення виробничої та іншої господарської діяльності з можливістю подальшого відновлення їх функціонування.

Представники позивача в судовому засіданні пояснили, що основні фонди зберігаються на складі товариства, на момент здійснення перевірки і станом на час розгляду справи в суді не використовуються у господарській діяльності позивача, проте можуть бути використані в майбутньому у разі наявності відповідних умов їх експлуатації. Разом з тим, амортизаційні витрати з цих основних фондів не нараховуються, консервація основних фондів не здійснювалась.

Враховуючи названі обставини, суд погоджується із висновками відповідача, що за умов відсутності ліквідації основних фондів та невикористання цих основних фондів у господарській діяльності позивача, підприємство мало вчинити заходи з переведення основних фондів у невиробничі із відповідним обов’язком щодо сплати податку на додану вартість.

Враховуючи, що під час судового розгляду справи позивачем не спростовано висновки акту перевірки в частині того, що станом на 01.04.2010 балансова вартість основних фондів позивача становила 1 677 297 грн. (відсутній балансовий звіт станом на 30.03.2010), доводи позивача щодо балансової вартості основних фондів станом на 30.06.2010 не приймаються судом до уваги.

Згідно із приписами пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Штрафні (фінансові) санкції нараховано відповідачем відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

За таких умов, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Літвінова

Повний текст постанови виготовлено 03.06.2011