Справа № 713/429/15-ц

Провадження №2/713/2/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2017 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі головуючого судді Пилип'юка І.В., з участю секретаря Паучек Є.В., відповідача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним, -

УСТАНОВИВ:

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

У позові вказував, що 22.11.2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №CVG0GA00000031, згідно умов якого банк зобов'язався видати йому кредит у розмірі 18000 доларів США на термін до 21.11.2017 року, а він зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Зазначав, що банк свої зобов'язання виконав, видав ОСОБА_1 кредит у розмірі, передбаченому кредитним договором, а він взяті на себе зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим станом на 11.02.2015 року утворилася заборгованість у розмірі 15 280, 52 долари США, з яких: 12 771, 56 доларів США - заборгованість за кредитом;1027, 96 доларів США- заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 252 долари США- заборгованість по комісії за користування кредитом; 492, 04 долари США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи: 9,78 доларів США - штраф (фіксована частина); 727,18 доларів США - штраф (процентна складова).

Крім того, вказував, що в забезпечення виконання зобов'язання за Договором №CVG0GA00000031 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки, згідно умов якого поручитель зобов'язаний виконати зобов»язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора протягом п'яти календарних днів з моменту її отримання.

Просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №CVG0GA00000031 від 22.11.2007 року в розмірі 15280, 52 долари США, що за курсом 25,55 відповідно до службового розпорядження НБУ від 11.02.2015 року складає 390 417, 36 грн. та судові витрати.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ПАТ КБ „ПриватБанк" про захист прав споживача, та визнання кредитного договору недійсним, в якому вказував, що при підписанні кредитного договору, відповідачем було порушено законні права позивача, кредитний договір №CVG0GA00000031 від 22.11.2007 року за своїм змістом і текстом не відповідає законодавству України, інтересам та волі позивача, порушує його права та законні інтереси. Порушення відповідачем чинного законодавства України полягає в наступному. В договорі не зазначено термін його дії, а також відсутні умови щодо відповідальності банку; п.1.1 та 7.1 договору суперечить ч.1 ст.524 ЦКУ, в якій вказано, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, тому позичальник, який отримав споживчий кредит в іноземній валюті має право звернутися до суду з позовом про визнання договору споживчого кредиту в іноземній валюті недійсним. Вважав, що при визнанні недійсним договору споживчого кредиту в іноземній валюті втрачають своє правове значення і інші правочини, укладені на виконання недійсного договору. Зокрема, такими правочинами можуть бути договори поруки, застави, іпотечні договори та інші способи забезпечення виконання зобов'язань.

Зазначав, що ст.227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, учинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), можу бути визнаний судом недійсним. Надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти як засобу платежу можливо при дотриманні суб'єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії. На момент укладання договору від 22 листопада 2007 року, курс гривні до долару США становив 505 грн. за 100 доларів, до цього часу такий курс з незначним коливанням, тримався в Україні протягом останніх років. Як запевняли позивача працівники банку, кредит в іноземній валюті - долар, є для нього найбільш вигідним. Вони запевняли, що економіка України розвивається стабільно, а НБУ пильно слідкує за курсом гривні до долару, що кредит в гривнях обтяжений великими процентами і тому в порівнянні з доларовим є невигідним, а про валютні ризики, всупереч Закону України „Про захист прав споживачів", позивача не попереджали.

Посилався, що на сьогодні курс гривні до долару становить приблизно 22 грн. за 1 долар. Станом на сьогодні, та подальше виконання договору, порушило і далі порушуватиме співвідношення позивача його майнових інтересів, і інтересів відповідача, так як відповідачу буде повернуто з боку позивача значно більше, ніж домовлено в день укладання договору. Подальше виконання договору позбавить позивача того, на що він розраховував при його укладанні - отримання вигідного кредиту на придбання нерухомості. Вважав, що зміст спірного договору суперечить також і ч.2 ст.11 Закону України „Про захист прав споживачів", оскільки ні перед укладенням договору, ні протягом його дії, відповідач не повідомив позивача у письмовій формі про умови надання кредиту, та не надав в повному обсязі інформації про умови кредитування; договір не містить порядку зміни Договору, який враховував би інтереси споживача (позичальника), взагалі не містить умови про порядок припинення договору, що є суттєвими умовами, тому договір в цілому суперечить п.8 ч.1 ст.6 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Спірний договір не містить умов або правил, які б регулювали відповідальність банку ні за невиконання, ні за неналежне виконання банком умов договору, що є суттєвою умовою, через що договір в цілому суперечить п.9 ч.1 ст.6 Закону України „Про фінансвові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Просив визнати недійсним кредитний договір №CVG0GA00000031 від 22.11.2007 року, укладений між позивачем та відповідачем з моменту його заключення; витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача; застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та застосувати односторонню реституцію, а саме: зобов"язати ПАТ КБ „ПриватБанк" повернути ОСОБА_1 сплачені по кредитному договорі №CVG0GA00000031 від 22.11.2007 року відсотки, пеню, штрафні санкції, комісії тощо.

Ухвалою Вижницького районного суду від 20.07.2015 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ КБ „ПриватБанк" про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним об'єднано з первісним позовом ПАТ КБ „ПриватБанк" до ОСОБА_1,ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в одне провадження.

У судове засідання представник позивача не з'явився, будучи повідомленим про місце, день та годину слухання справи належним чином, в адресованому суду клопотанні представник позивача Українець О.П. просив провести судове засідання без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, а зустрічні позовні вимоги не визнають за їх безпідставністю.

Крім того, представником відповідача направлено на адресу суду письмові заперечення проти зустрічного позову, в яких вказував, що відповідач за первісним позовом посилається на те, що йому не були достеменно відомі умови кредитування. Однак, відповідач погодився з умовами договору та підписав його, здійснював погашення заборгованості та належним чином виконував свої зобов'язання по договору до певного періоду. Відповідач звертався до банку для реструктуризації заборгованості, 23.01.2013 року між відповідачем та банком та ОСОБА_1 була укладена Додаткова угода, що свідчить про те, що відповідач погодився з умовами надання кредиту та графіком платежів, який був затверджений та підписаний відповідачем. Кредит банк надав позичальнику на визначений термін, а саме до 21.11.2017 року. Договором передбачено, що в частині сплати винагороди за надання фінансового інструменту, а також сплати страхових платежів набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами, в інших частинах - з моменту надання позичальником розрахункових документів або оформлення касових документів з метою використання кредиту в межах зазначених сум і діє в обсязі виданих позичальнику коштів до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

Зазначав, що відповідач стверджує, що при укладенні договору боржник не міг припустити можливості значних валютних коливань, які в дійсності відбулися і призвели до суттєвого подорожання долару США. При цьому, відповідачем не враховано, що зазначені валютні коливання суттєво вплинули не тільки на його майнові інтереси, як сторони кредитного договору, а і на майнові інтереси банку, як сторони даного договору, оскільки банк так само, як і належить здійснити відповідачеві, виконав своє зобов'язання за договором, тобто, видав відповідачеві кредит в валюті договору - долар США. При цьому, валютні коливання, на які посилається відповідач, явно спричинені не подорожчанням самого долару США, а здешевленням (зниженням купівельної спроможності) української гривні в цілому, і відповідно, по відношенню до долара США. Тому збитки банку в разі невиконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення кредиту тим більше зростають в гривневому еквіваленті, тому банк в разі валютних коливань несе такі самі ризики зміни обставин, що і позичальник, що виключає наявність умови, визначеної п.4 ч.2 ст.652 ЦК України.

Крім того, вказував, що на момент укладення кредитного договору наявність для банку генеральної ліцензії та ліцензії на вчинення валютних операцій не вимагалась. Права банку посвідчували ліцензія на вчинення банківської діяльності та дозвіл на вчинення банківських операцій, у тому числі й у іноземній валюті. Банк мав ліцензію від 04.12.2001 року й відповідний дозвіл від 29.07.2003 року. Посилання відповідача на те, що банк під час укладення договору не надав вичерпну інформацію про умови кредитування та вартість кредиту спростовуються тим, що банком надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Просив в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Відповідач ОСОБА_1 та в його інтересах представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнали та надали пояснення, аналогічні викладеному в зустрічному позові. Зустрічний позов підтримали та просили його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про місце, час та дату слухання справи, що підтверджується розпискою про вручення судової повістки.

Суд, вислухавши пояснення відповідача ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до такого висновку.

Судом установлено, що 22.11.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №CVG0GA00000031, за умовами якого останній отримав кредитні кошти шляхом видачі через касу на строк з 22.11.2007 року по 21.11.2017 року включно, у вигляді неповнолювальної кредитної лінії у розмірі 18 000 доларів США на споживчі цілі; 2250 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92 % на місяць, на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.10 даного Договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного договору.

Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленого кредитним договором.

Крім того, з даного договору вбачається, що забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за договором виступає іпотека будинку, будинок загальною площею 103,60 кв.м., що знаходиться за адресою: с.Лопушна, вул.Карбишева, буд.59, Вижницький район, Чернівецька область.

п.2.3.1 вказаного кредитного договору зазначено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати процентну ставки за користування кредитом, при зміні конюктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10 відсотків у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом семи календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

Відповідач ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами надання банківського кредиту та погодився з ними, що підтверджується власноруч проставленого підпису.

З повідомлення, відправленого 03.10.2008 року ПАТ КБ „ПриватБанк" ОСОБА_1, вбачається, що у зв'язку із значним подорожчанням грошових ресурсів на світовому та українському фінансових ринках та підвищенням рівня облікової ставки з 8,5 до 12 відсотків, з метою виконання зобов'язань перед своїми вкладниками, ПриватБанк змушений вимагати зміни умови кредитного договору №CVG0GA00000031 від 22.11.2007 року. Починаючи з 24.11.2008 року відсоткова ставка за кредитним договором №CVG0GA00000031 складатиме 13,08 % на рік. У разі згоди позичальника щодо змін умов кредитування за вказаним кредитним договором, встановлення цих змін буде здійснено автоматично з 24.11.2008 року без будь-яких додаткових дій зі сторони позичальника.

23 січня 2013 року між ПАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №CVG0GA00000031 від 22.11.2007 року, згідно якої п.7.1 вказаного кредитного договору викладено в наступній редакції: банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 22.11.2007 року по 10.02.2023 року включно, у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 22 457, 03 долари США: 18000 доларів США на споживчі цілі, а також у розмірі 4457, 03 долари США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку передбачених 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 12, 58 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та винагороди за надання фінансового інструменту щомісяця у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно п.3.10 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного договору.

З копії договору поруки від 23 січня 2013 року, укладеного між ПАТ КБ „ПриватБанк" та ОСОБА_3 вбачається, що: п.2 - поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків; п.4 - у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники; п.16 - предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором №CVG0GA00000031 та додаткової угоди №1 до кредитного договору.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №№CVG0GA00000031 від 22.11.2007 року, наданого банком до позовної заяви вбачається, що станом на 11.02.2015 року утворилася заборгованість у розмірі 15 280, 52 долари США, з яких: 12 771, 56 доларів США - заборгованість за кредитом;1027, 96 доларів США- заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 252 долари США- заборгованість по комісії за користування кредитом; 492, 04 долари США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи: 9,78 доларів США - штраф (фіксована частина); 727,18 доларів США - штраф (процентна складова).

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

У відповідності до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №7 від 07.02.2014 року) зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК.

Суд звертає увагу на невідповідність встановлення фіксованого штрафу в розмірі 9,78 доларів США, як виду відповідальності за порушення зобов'язання, положенню ч.2 ст.549 ЦК України, яка визначає, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного, або неналежно виконаного зобов'язання, у зв"язку з чим позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає через безпідставність.

Що стосується вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у сумі 492, 04 долари США, а також штрафу (процентної складової) у розмірі 727, 18 доларів США судом установлено таке.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків, як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Пунктом 7.4 кредитного договору передбачено, що при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, але не менше 1 гривні.

Згідно п.4.1, 4.2 сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Пунктом 4.3 кредитного договору передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, у зв'язку з чим банк змушений буде звернутися до суду, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

На думку суду, позивачем в порушення ст.61 Конституції України неправомірно застосовано два види відповідальності за порушення умов кредитного договору у виді пені та штрафу, а тому вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення в солідарному порядку з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 штрафу (процентної складової) у розмірі 727, 18 доларів США (18 579, 449 грн.) задоволенню не підлягає.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові №6-2003цс15 від 21.10.2015 року.

Таким чином, розмір загальної заборгованості за кредитним договором №CVG0GA00000031 від 22.11.2007 року станом на 11.02.2015 року становив 14051,52 долар США, що за курсом НБУ від 11.02.2015 року складає 359016,34 грн. (триста п'ятдесят дев'ять тисяч шістнадцять гривень 34 коп.), з яких: 12771,56 доларів США, що за курсом НБУ від 11.02.2015 року складає 326313,35 грн. (триста двадцять шість тисяч триста тринадцять гривень 35 коп.) - заборгованість за кредитом; 1027,96 доларів США, що за курсом НБУ від 11.02.2015 року складає 26264,38 грн. (двадцять шість тисяч двісті шістдесят чотири гривні 38 коп.) - заборгованість по процентам за користування кредитом; 252,00 долари США, що за курсом НБУ від 11.02.2015 року складає 6438,60 грн. (шість тисяч чотириста тридцять вісім гривень) - заборгованість за комісією та пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань у розмірі 12571,62 грн. (дванадцять тисяч п'ятсот сімдесят одну гривню 62 коп.), що підтверджується розрахунком заборгованості, які підлягають стягненню з солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь позивача ПАТ КБ «ПриватБанк».

Це підтверджено дослідженими в суді належними доказами, доказів протилежного суду не надано.

За клопотанням відповідача та його представника Судом призначались дві судово-економічні експертизи - 01.10.2015 року та 27.05.2016 року, які не були виконані через несплату їх вартості відповідачем.

Стосовно заявленого ОСОБА_1 зустрічного позову до ПАТ КБ „ПриватБанк" про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним, суд зауважує наступне.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

ОСОБА_1 не довів, що зміст кредитного договору, який він оспорює, не відповідає вимогам ст.203 ЦК України.

У силу ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Законом України «Про захист прав споживачів» закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів.

В свою чергу, ПАТ КБ «Приватбанк» у повному обсязі було надано інформацію відповідачу стосовно умов кредитування, зазначених у договорі. Відповідач не мав претензій щодо умов договору при його укладенні та засвідчив свою згоду власноручним підписом. Отже, дії ПАТ КБ «Приватбанк» не містять ознак нечесної підприємницької практики.

Зі своєї сторони банк виконав свої зобов'язання за договором кредиту, надавши відповідачу обумовлені кредитні кошти, що підтверджено копією розпорядження, що, в свою чергу, створює обов'язок для відповідача виконувати належним чином свої зобов'язання за цим договором.

Таким чином, посилання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 на його непроінформованість з умовами кредитування, спростовується відсутністю застережень та зауважень з його боку при укладенні спірного договору та частковим поверненням ним кредитних коштів разом із нарахованими відсотками, що свідчить про згоду зі всіма умовами кредитного договору.

Крім того, ОСОБА_1 в зустрічному позові стверджував, що спірний кредитний договір укладений з порушенням Закону України «Про захист прав споживачів», а саме укладений в іноземній валюті в супереч законодавству, без наявності у ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідної ліцензії, договір не містить відповідальність Банку.

Однак, відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2010 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин» в п.п. 10, 11 роз'яснено, що згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним Банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу ІІ Закону України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, мав право здійснювати операції з наданням кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декреті про валютне регулювання).

Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» надання (отримання) споживчих кредитів у іноземній валюті на території України забороняється. Однак, кредитний договір може бути визнаний недійсним в тому випадку, якщо цей договір, предметом якого є споживчий кредит в іноземній валюті, укладений після набрання чинності Законом України від 22 вересня 2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг».

Що стосується знецінення валюти, то позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладання договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

За таких обставин, суд не має підстав для визнання кредитного договору недійсним за ст. 227 ЦК України, як вчинений юридичною особою без відповідного дозволу.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що позивач за зустрічним позовом не довів, що зміст кредитного договору суперечить Закону України «Про захист прав споживачів», тому відсутні підстави для визнання договору недійсним з підстав передбачених ст. 203 ЦК України, оскільки умови договору були погоджені сторонами при його укладанні та визнані такими, що не є несправедливими, а, отже, в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.

На підставі наведеного, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 підлягають до часткового задоволення із стягненням з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача понесених ними судових витрат по сплаті судового збору у сумі 1827 грн. у відповідності до ст.88 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог.

ОСОБА_1 від сплати судових витрат по справі звільняється, оскільки, відповідно до копії пенсійного посвідчення №2967504214 серії ААІ №287091 є інвалідом ІІ групи загального захворювання.

На підставі ст.ст.2, 6, 15, 16, 192, 526, 530, 533, 536, 546, 549, 599, 611, 612, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, Суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. №29092829003111, МФО 305299 заборгованість за кредитним договором №CVG0GA00000031 від 22.11.2007 року в сумі 14051,52 долар США, що за курсом НБУ від 11.02.2015 року складає 359016,34 грн. (триста п'ятдесят дев'ять тисяч шістнадцять гривень 34 коп.), з яких: 12771,56 доларів США, що за курсом НБУ від 11.02.2015 року складає 326313,35 грн. (триста двадцять шість тисяч триста тринадцять гривень 35 коп.) - заборгованість за кредитом; 1027,96 доларів США, що за курсом НБУ від 11.02.2015 року складає 26264,38 грн. (двадцять шість тисяч двісті шістдесят чотири гривні 38 коп.) - заборгованість по процентам за користування кредитом; 252,00 долари США, що за курсом НБУ від 11.02.2015 року складає 6438,60 грн. (шість тисяч чотириста тридцять вісім гривень) - заборгованість за комісією та пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань у розмірі 12571,62 грн. (дванадцять тисяч п'ятсот сімдесят одну гривню 62 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. №29092829003111, МФО 305299 судовий збір у розмірі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень).

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернівецької області через Вижницький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І. В. Пилип'юк