Апеляційний суд Кіровоградської області

№ 22-ц/781/223/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Суровицька Л. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

18.01.2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючої судді – Суровицької Л.В.,

суддів – Авраменко Т.М., Чельник О.І.,

секретар – Постоєнко А.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення аліментів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення аліментів.

В обґрунтування позову зазначав, що він з 2000 року є пенсіонером за віком як ліквідатор аварії на ЧАЕС. Відповідачі є його повнолітніми синами, які відмовились від спілкування з ним, не приділяють йому уваги, не утримують як свого батька-пенсіонера і як літню хвору людину. Він потребує матеріальної допомоги, оскільки пенсії недостатньо для нормального харчування та придбання твердого палива, на лікування, проте у добровільному порядку відповідачі кошти не надають.

Просив суд стягнути з відповідачів аліменти на його утримання як непрацездатного батька по 750 грн. з кожного щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для людини відповідного віку, починаючи з дня пред’явлення позову і довічно (а.с.2-3).

Рішенням Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що позивачем не доведено потребу в отриманні матеріальної допомоги (а.с.73-76).

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову (а.с.80-82).

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач підтримав доводи апеляційної скарги, а відповідачі та їх представник заперечили проти цих доводів і просили рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.

Судом встановлено,і підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які є повнолітніми.

Позивач з 2000 року є пенсіонером за віком, учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії (а.с.5,64). Перебуває на обліку в Знам’янському об’єднаному управлінні ПФУ, отримує пенсію за віком при повному стажі у розмірі 1455,07 грн. (а.с.6,50).

Згідно довідки Управління соціального захисту населення Знам’янського міськвиконкому Кіровоградської області від 03 листопада 2016 року, зокрема у 2016 році позивач користувався пільгами, іншими соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме: щомісячні компенсаційні виплати на продукти харчування в сумі 1204 ,20 грн. на рік, щорічна допомога на оздоровлення в сумі 100 грн., 50 % пільги з оплати за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 326,67 грн., всього за рік в сумі 1630,87 грн.(а.с.64).

Позивач проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 один, у будинку з пічним опаленням.

Відповідно до довідки Володимирівської сільської ради від 02 листопада 2016 року, позивачем було оформлено субсидію на тверде паливо на опалювальний сезон 2016/2017 рік, 19 серпня 2016 року йому вручено повідомлення про нарахування УСЗН субсидії на тверде паливо в сумі 2237 грн. (а.с.63б).

Статтею 51 Конституції України встановлено, що повнолітні діти зобов'язані піклуватись про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 СК України, непрацездатним вважається той, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом 1, 2 чи 3 групи.

Частина 1 ст. 202 Сімейного кодексу України визначає, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов'язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.

За положеннями ст.204 СК України єдиною підставою для звільнення дочки, сина від обов’язку утримувати матір, батька та обов’язку брати участь у додаткових витратах, є встановлення судом, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що відповідачами не надано належних та допустимих доказів щодо ухилення батька від виконання своїх обов’язків щодо них.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення аліментів з синів на утримання непрацездатного батька, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено потребу в отриманні матеріальної допомоги від дітей.

Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, оскільки цей висновок не відповідає обставинам справи, до такого висновку суд прийшов з порушенням норм матеріального і процесуального права.

В порушення вимог ст.212 ЦПК України суд першої інстанції не дав належну правову оцінку доказам у справі в їх сукупності.

Як пояснив допитаний в суді першої інстанції за клопотанням відповідачів свідок ОСОБА_5, який працює дільничним інспектором за місцем проживання позивача, позивач має недостатній матеріальний рівень життя.

Комунальні витрати позивача перевищують у середньому 15 % щомісячного сукупного доходу, у зв’язку з чим держава надає йому допомогу у вигляді субсидії на придбання твердого палива.

Компенсаційні виплати на продукти харчування,, які отримував позивач у 2016 році, складали 1204,20 : 12 міс. = 100 грн.35 коп. на місяць.

Відповідачами не спростовано доводи позивача про те, що вартість твердого палива на опалювальний сезон складає близько 5 000 грн., що значно перевищує його місячний дохід у вигляді пенсії.

Довідкою УПСЗН Знам’янського міськвиконкому Кіровоградської області (а.с.64) підтверджується, що позивач потребує щорічно оздоровлення, на яке держава виділяє лише 100 грн. на рік.

Отже матеріалами справи підтверджується, що розмір пенсії позивача складає 1455 грн. і є недостатнім для забезпечення життєво необхідних потреб та для забезпечення реалізації права на достатній життєвий рівень, гарантований ст. 48 Конституції України.

Оскільки при ухваленні рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, при цьому порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України це є підставами для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову частково.

Згідно ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін, можливості одержання утримання від інших дітей, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Отже, при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків необхідно враховувати, що таке право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей, виникає за умови непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Майновий стан дітей впливає на розмір аліментів і не є підставою для звільнення від обов'язку утримувати матір, батька.

Як свідчать матеріали справи, відповідачі є працездатними, ОСОБА_4 працює майстром шляховим у Виробничому підрозділі «Знам’янської дистанції колії» Регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» та отримує середню заробітну плату у розмірі 6 485 грн. ( 38 910,58 : 6 міс., після утримання податків). Має на утриманні неповнолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітню доньку, ІНФОРМАЦІЯ_3. Проживає з працездатною дружиною у будинку з пічним опаленням.

ОСОБА_3 працює машиністом бульдозера виробничого підрозділу «Знам’янська дирекція залізничних перевезень» регіональна філія «Одеська залізниця». Згідно довідки про доходи за 6 місяців 2016 року отримав середню заробітну плату в сумі 5034 грн. на місяць після утримання податків з доходів фізичних осіб (а.с.34). Має на утриманні малолітню дитину, дружина не працює, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною.

Крім відповідачів, немає інших дітей, дружини та батьків, від яких позивач міг би отримувати утримання.

Згідно ст.7 Закону України «Про прожитковий мінімум на 2017 рік» для осіб, які втратили працездатність з 01 січня 2017 року встановлюється прожитковий мінімум у розмірі 1247 грн., з 01 травня 2017 року – 1312 грн. та з 01 грудня 2017 року – 1373 грн..

Ст.ст. 1, 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" не визначено розмір прожиткового мінімуму, який необхідно застосовувати при вирішенні питання про права на отримання аліментів непрацездатними батьками від своїх повнолітніх дітей.

Вказане питання регулюється статтею 205 СК України.

З урахуванням матеріального та сімейного становища сторін по справі, непрацездатний стан здоров'я батька та потребу матеріальної допомоги для забезпечення нормального існування, зважаючи на передбачений законом обов'язок повнолітніх дітей утримувати своїх батьків, колегія суддів вважає, що з відповідачів на користь позивача підлягають до стягнення аліменти на його утримання.

При визначенні розміру аліментів суд враховує, що позивач отримує пенсію у розмірі 1455 грн.07 коп., ОСОБА_4 має на утриманні 4 особи, тому його дохід на місяць в середньому складає (6485 грн.:4 особи)=1621 грн., а ОСОБА_3 має на утриманні 3 особи, його дохід на місяць в середньому складає (5034: 3 особи) = 1678 грн..

За таких обставин з відповідачів на користь позивача підлягають до стягнення аліменти на утримання непрацездатного батька в розмірі по 100 грн. з кожного щомісячно. Вказане відповідає визначеним у ч. 9 ст.7 СК України загальним засадам регулювання сімейних відносин, таким як справедливість, добросовісність і розумність.

Доводи відповідачів про те, що їх батько в дитинстві не піклувався про них, періодично проживав з іншими жінками, має присадибну ділянку, але не обробляє її, оскільки скаржиться на здоров’я, колегія суддів не може прийняти до уваги, як підставу для відмови у задоволенні позову, оскільки обов'язок синів щодо утримання непрацездатного батька, який потребує матеріальної допомоги, виникає незалежно від вказаних у скарзі обставин.

Частина 1 статті 205 СК України не передбачає мінімального розміру аліментів на батьків, тому позовна вимога про стягнення з відповідачів аліментів у розмірі не менше 30 % прожиткового мінімуму на людину відповідного віку щомісячно, є безпідставною.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України у зв’язку із частковим задоволенням позову, звільненням позивача від сплати судового збору при подачі позову, з відповідачів підлягає до стягнення в дохід держави судовий збір в сумі по 275 грн.60 коп. з кожного.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ст.307, ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 аліменти на користь батька – ОСОБА_2 на його утримання у розмірі по 100 грн.(сто гривень) з кожного щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судовий збір в дохід держави по 275 грн. 60 коп. з кожного.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча суддя Л.В.Суровицька

Судді Т.М.Авраменко

ОСОБА_6