Провадження № 2/399/9/17

РІШЕННЯ

Іменем України

16 січня 2017 року селище Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Лях М.М., за участі секретаря судового засідання Гриценко Т.М., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» про захист прав споживачів, визнання незаконним відключення від мережі електропостачання, зобов’язання відновити електропостачання та стягнення моральної шкоди,

встановив:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просила суд ухвалити рішення, яким визнати дії ПАТ «Кіровоградобленерго» по відключенню 27.01.2015 року її, як споживача послуг з електропостачання, домоволодіння від електричної мережі за адресою: селище Онуфріївка, по вулиці 116 Дивізії будинок № 16 – незаконними, зобов'язати ПАТ «Кіровоградобленерго» відновити електропостачання будинковолодіння за адресою: село Онуфріївка, по вулиці 116 Дивізії будинок № 16, що належить позивачу, а також стягнути з ВАТ «Кіровоградобленерго» на її користь 10000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Свій позов мотивувала тим, що 7 травня 2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір про користування електричною енергією № 0212012 та було відкрито особовий рахунок № 200212\12 для оплати електричної енергії, яка використовується для задоволення власних побутових потреб у селі Онуфріівка по вулиці 116 Дивізії будинок № 16.

Відповідно до умов договору відповідач зобов'язується надавати позивачу електричну енергію, а вона здійснити оплату за надані послуги. Позивач проживає в негазифікованому будинку з пічним опаленням в сел. Онуфріївка по вул. 116 Дивізії буд. №16 разом з неповнолітнім сином, і для того, щоб мати можливість ходити на роботу в опалювальний період, позивач користується малопотужними побутовими обігрівачами та побутовими електроприладами. Знаючи про цей факт, з початком опалювального періоду контролери ОСОБА_4 навідуються до її помешкання знімати показники, по декілька разів на місяць та виставляють їй постійно борги. Позивачем особисто знімаються показники першого числа кожного місяця та заносяться до квитанцій про оплату. 19 грудня 2014 року позивач отримала попередження на суму 493, 46 грн. при показниках лічильника 54350 кВт., яке вручене контролером ОСОБА_4 ОСОБА_5 всупереч пункту 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1357 «Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення».

Терміном оплати згідно договору № 0212012 про користування електричною енергією в розділі «Умови та порядок оплати п. 17 є десяте число наступного місяця, отже попередження про відключення повинно було бути вручене позивачу не раніше 30 грудня. Крім того показники зазначенні в повідомлені не відповідають вказаній сумі та не відповідають тим показникам що були зазначенні нею 1-го грудня в платіжному документі. 23.12.2014 року позивачем було сплачено 400 грн. Факт оплати підтверджується квитанцією. 19.01.2014 року до помешкання позивача приїхали працівники ОСОБА_4 відключати її будинок від електроенергії. Не погоджуючись з їх діями нею були викликані працівники міліції, які зафіксували той факт, що працівники ОСОБА_4 відмовилися прийняти від неї письмову заяву-звернення. Того ж дня до помешкання позивача приїхала начальник відділу по роботі з абонентами ОСОБА_6, яка вручила їй листа в якому на показник 54350 кВт станом на 19.01.2015 року була зазначена заборгованість 648, 52 грн. (тобто на одні показники представниками ОСОБА_4 їй було виставлено дві суми боргу). Також в листі було зазначено: «в разі несплати заборгованості в сумі 648, 52 грн. в термін до 26.01.2015 року включно Ваш будинок буде відключено від енергопостачання», отже на виявлену неоплачену електроенергію їй був даний 8-ми денний термін, тоді як у вище зазначеному договорі в розділі Права та обов’язки енергопостачальника п. 13 енергопостачальник має право виписувати додаткові рахунки на виявлену неоплачену електроенергію та вимагати оплати рахунку протягом 10 днів. Так як позивач є матір'ю-одиначкою і її дохід після відрахувань на той момент становив 1470 грн., вона запропонувала позивачу звернутися з проханням про реструктуризацію заборгованості, що позивач й зробила відправивши 23.01.2015 року листа через Укрпошту. 23.01.2015 року ОСОБА_1 була сплачена частина боргу в розмірі 310 грн. в цей же день вона зателефонувала ОСОБА_6 на наданий нею номер мобільного телефону та повідомила про те, що нею був відправлений лист з проханням про сплату боргу двома частинами, та сплачена частина боргу. Зазначена вище особа попрохала позвача перетелефонувати їй в понеділок 26.01.2015 року щоб перевірити надходження коштів. 26.01.2015 року позивач знову зателефонувала ОСОБА_6 вона підтвердила факт надходження коштів, і запевнила її, що помешкання ОСОБА_1 від енергопостачання відключати не будуть.

27.01.2015 року близько 16 години працівниками ОСОБА_4 будинок позивача було незаконно відключено від енергопостачання. З лютого 2015 року позивач є безробітною, так як звільнилася за власним бажання в зв'язку з тим що знайшла собі іншу роботу із заробітною платою 4500 грн, в місті Кременчуці та завдяки неправомірним вчинкам працівників ОСОБА_4 вона була позбавлена можливості приступити до роботи в обумовлений термін та не мала можливості шукати собі нову роботу та як змушена була сидіти вдома та опалювати будинок дровами.

Також позивач має кредитне зобов'язання перед Приватбанком і вона повинна була щомісяця вносити обумовлений платіж, а залишившись без роботи цей платіж сплачувати в повному обсязі не мала фінансової можливості, то ж додатково їй були нараховані штрафи та відповідно збільшили суму її боргу. До квітня 2015 року позивач разом зі своїм неповнолітнім сином проживали в будинку без енергопостачання, її дитина вимушена була робити уроки при свічці.

3 квітня 2015 року вони вимушені були переїхати на часткове проживання до матері ОСОБА_1, що мешкає в сел. Онуфріївка по вул. Центральна, б. 79 кв.1. На даний момент позивач змушена жити на два будинки, щоденно бігаючи з одного будинку в інший, долаючи чималу відстань, що спричиняє певний дискомфорт та труднощі. Після відключення її помешкання від енергопостачання ОСОБА_1 неодноразово зверталася особисто до начальника ОСОБА_4 ОСОБА_7 та його заступника ОСОБА_8, з проханням про реструктуризацію боргу, але її навіть не забажали вислухати, натомість ОСОБА_7 облаяв її в грубій формі, принизивши цим її гідність. Внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_1 завдана моральна шкода, розмір якої позивач оцінює в сумі 10 000 гривень. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, безсонні та головному болі, які супроводжують позивача й до цього часу. В зв’язку з викладеним позивач змушена була звернутися до суду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити. Крім того ними були надані пояснення згідно поданого до суду позову.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити та надав пояснення згідно поданого заперечення.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що ОСОБА_1 абонента РЕМ було відключено від постачання електроенергії за заборгованість. Попередження за заборгованість вручено позивачу 19.12.2014 року. Із письмовою заявою про реструкторізацію позивач не зверталася, а лише зверталася в телефонному режимі, заяв та довідок не надавала. Також свідок пояснила, що їй відомо про регулярну недоплату ОСОБА_1 коштів за отриману послугу. Позивач показники вказує, але оплачує меншу суму. За жовтень позивачем не оплачено тим, що вказано кіловати такі, що ще два місяці назад використано. Контролер РЕМ знімає показники та проводить звірку. В разі неоплати виписується попередження. Показники можемо знімати один раз на три місяці, якщо немає проблем з абонентом, а так можемо знімати показники в будь-який час. Свідок також підтвердила той факт, що ОСОБА_1 їй телефонувала на мобільний телефон, свідок просила її приїхати на філію та надати документи.

Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача та свідка, вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В судовому засіданні встановлено, що ПАТ «Кіровоградобленерго» ОСОБА_4 РЕМ надає послуги електропостачання за адресою: Онуфріївський район, смт. Онуфріївка, вул. 116 Дивізії, 16, де абонентом є позивач ОСОБА_1, що підтверджується укладеним договором про користування електричною енергією № 0212012 від 07.05.2007 року /а.с. 6-7/.

19.12.2014 року позивач отримала попередження про відключення електроенергії у зв’язку із заборгованістю за спожиту електричну енергію на покази приладу обліку 054350 в сумі 493, 46 грн. /а.с. 8/.

23.12.2014 року позивачем частково було сплачено заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 400 грн., що підтверджується квитанцією /а.с. 9/.

Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 11.05.2016 року, яке набрало законної сили 31.05.2016 року з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» стягнуто 1622 гривні 67 копійок у рахунок погашення боргу за спожиту електричну енергію /а.с. 33-34/.

Відповідно до п. 42 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою КМУ від 26.07.1999 №1357 (надалі ГЖЕЕН), позивач зобов'язаний оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих правил.

Згідно з п. 17 Договору № 0212012, плата за спожиту електрину енергію здійснюється споживачем згідно платіжних документів Енергопостачальника. Споживач самостійно сплачує за спожиту електричну енергію згідно платіжних документів виписаних Енергопостачальником за діючими тарифами для населення. Обсяг електричної енергії у документах визначається на основі планового обсягу споживання електроенергії (кВг/год) на місяць, з послідуючим коригуванням після проведення контрольного зняття показів приладу обліку представником Енєргопостачальника.

Відповідно до ст. 256 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 не в повній мірі виконувала належним чином взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого тимчасово виникла заборгованість, через непогашення якої і невирішення питання добровільно, відповідач після попередження відключив житло позивача від енергопостачання.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання...».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивач в позовній заяві стверджує, що відповідач вчинив по відношенню до неї неправомірні дії, які виражаються у безпідставному відключенні її будинку від електроенергії.

Проте, відповідно до світлокопії попередження встановлено, що у позивача станом на 19.12.2014 року була заборгованість за спожиту електричну енергію на покази приладу обліку 054350 в сумі 493, 46 грн. В свою чергу, відповідно до п. 20 Правил розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць, плата за спожиту електроенергію здійснюється протягом розрахункового періоду і вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Отже, відповідач відповідно до п. 35 Правил має право відключити споживача від електропостачання у разі порушення термінів сплати за спожиту електроенергію, але позивач не тільки здійснив порушення термінів оплати, а й систематично недоплачував певні суми, в результаті чого, борг, який почав накопичуватись залишився несплаченим, що підтверджується рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 11.05.2016 року.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач мав право на таке відключення, внаслідок чого в його діях по факту відключення через заборгованість не вбачається ознак протиправності.

Посилання позивача про те, що на бланку «Завдання на плановий обхід», в якому відображено місячний показник лічильника за спожиту електроенергію, позивач не ставила свій підпис, суд до уваги не приймає, оскільки документи надані нею на підтвердження данного факту, а саме: витяг з кримінального проваження « 12016120100000437, протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 04.11.2016 року /а.с. 121, 123/, оскільки дані документи є неналежним доказом відсутності заборгованості за спожиту електроенергію на день відключення від енергопостачання.

Суд також зазначає, що позивачем не доведено відсутність заборгованості за електроенергію на день відключення.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 10000 гривень суд заначає наступне.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.

У відповідності до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами та доповненнями) підставами цивільно-правової відповідальності при вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача і вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з пошкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Ст. 1167 ЦПК України містить підстави відповідальності за завдану моральну шкоду: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті; моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Для відшкодування моральної шкоди за правилами ст. 1166 та 1167 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, наявність причинного звязку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, наявність вини завдавача шкоди. Таким чином лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Суд приймає до уваги ті обставини, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Позивачем та її представником не надано належних доказів завдання ОСОБА_1 моральної шкоди ПАТ «Кіровоградобленерго». Не доведено та не обґрунтовано у відповідності до вищезазначеної норми її спричинення та не зазначено з яких обставин та міркувань вони виходили, визначаючи її розмір, а тому в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 10 000 грн. позов також задоволенню не підлягає.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 25 Закону України «Про електроенергетику», захист прав споживачів електричної енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються цим Законом, законами України "Про захист прав споживачів", "Про захист економічної конкуренції". "Про енергозбереження", іншими нормативно-правовими актами. Зазначені нормативні акти не передбачають відшкодування моральної шкоди споживачеві у разі припинення постачання електричної енергії. Крім того, відповідно до вимог Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що споживачі мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої лише внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції) відповідно до закону. В даному випадку припинення відповідачем постачання електричної енергії позивачу не є недоліком (дефектом) продукції.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про захист прав споживачів, визнання неправомірними дій, зобов’язання вчинити дії та відшкодування шкоди не знайшли своє обєктивне підтвердження в ході судового засідання і не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-61, 81, 209, 212-216, 218 ЦПК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Кіровоградобленерго» про захист прав споживачів, визнання незаконним відключення від мережі електропостачання, зобов’язання відновити електропостачання та стягнення моральної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області через Онуфріївський районний суд Кіровоградської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 20 січня 2017 року.

Суддя М.М. Лях