265/7296/16-ц

Категорія 53 Головуючий у 1-й інстанції Ковтуненко О.В.

Суддя-доповідач: Ткаченко Т.Б.

У х в а л а

Іменем України

18 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого - Ткаченко Т.Б.,

суддів - Мальцевої Є.Є., Баркова В.М.,

секретар - Брежнєв Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі матеріали позову Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність» до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про зобов'язання виконати певні дії за апеляційною скаргою Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність» на ухвалу судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 грудня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2016 року Маріупольська первинна профспілкова організація № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність» (далі - профспілка) звернулась до суду з позовом до ПрАТ «МК «Азовсталь», в якому просила зобов'язати відповідача виконувати вимоги абз.2 ст. 25 Закону України «Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності», а саме зобов'язати відповідача приймати участь у всіх заходах, які організовує позивач щодо захисту трудових та соціально-економічних прав за запрошенням цієї профспілки, зобов'язати відповідача надати позивачу приміщення, необхідне для праці виборчого органу профспілки та проведення зборів працівників з усім необхідним обладнанням, зв'язком, опаленням, освітленням, прибиранням, транспортом та охороною, зобов'язати відповідача щомісячно безоплатно утримувати із заробітної плати членів профспілки профспілкові внески в розмірі 1 % та перераховувати їх на розрахунковий рахунок позивача, зобов'язати відповідача нараховувати та перераховувати позивачу кошти на культурно - масову, фізкультурну та оздоровчу роботу, передбачені п. 6.1. Колективного договору,однак не менше 0,3% фонду оплати праці працівників ПрАТ «МК «Азовсталь», які є членами профспілки, починаючи з 15 листопада 2016 року.

Ухвалою судді Орджонікідзевськго районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 грудня 2016 року відмовлено у відкритті провадження за позовом Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність» до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі - ПрАТ «МК «Азовсталь») за вимогами:

1) зобов'язати відповідача виконати вимоги абзацу 2 ст. 25 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності», а саме, зобов'язати відповідача приймати участь у всіх заходах їз захисту трудових та соціально-економічних прав за запрошенням вказаної профспілки;

4) зобов'язати відповідача нараховувати та перераховувати позивачу кошти на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу у розмірі, передбаченому пунктом 6.1 Колективного договору, але не менше 0,3 відсотка фонду оплати праці працівників ПрАТ «МК «Азовсталь», які є членами Маріупольської первинної профспілкової організації № 141 - 2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність», починаючи з 15 листопада 2016 року.

Залишено без руху позов Маріупольської первинної профспілкової організації № 141 - 2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність» до ПрАТ МК «Азовсталь» за вимогами:

2) зобов'язати відповідача надати позивачу приміщення, необхідне для роботи виборного профспілкового органу і проведення зборів працівників із усім необхідним обладнанням, зв'язком, опаленням, освітленням, прибиранням, транспортом, охороною;

3) зобов'язати відповідача щомісячно безоплатно утримувати із заробітної плати членів Маріупольської первинної профспілкової організації № 141 - 2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність» профспілкові внески у розмірі 1% і перераховувати їх на розрахунковий рахунок позивача, вказаний у позові, з підстав несплати судового збору за кожною вимогу немайнового характеру.

Надано позивачу строк для усунення недоліків п'ять днів з моменту отримання ухвали.

Не погодившись з даною ухвалою, профспілка подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у відкритті провадження за першою та четвертою позовними вимогами та направити справу до суду першої інстанції для розгляду справи по суті.

Зокрема зазначає, що позовні вимоги профспілки випливають з трудових правовідносин та зазначених в спеціальному законі. Так четверта позовна вимога про зобов'язання нараховувати та перераховувати позивачу кошти на культурно - масову, фізкультурною та оздоровчу роботу, передбачені п. 6.1. Колективного договору, однак не менше 0,3% фонду оплати праці працівників ПрАТ «МК «Азовсталь», які є членами профспілки, починаючи з 15 листопада 2016 року прямо передбачено спеціальним трудовим законодавством, а саме: ст. 250 КЗпП України та ст.. 44 Закону України «Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності», а тому зазначена вимога може бути розглянута в порядку цивільного судочинства. Також суд першої інстанції не звернув уваги на положення ст. 243, 244, 245, 248 КЗпП України, абз. 2 ст. 25 Закону України «Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності», з яких випливають і інші позовні вимоги.

Судом не прийнято до уваги ст. 124 Конституції України, яка передбачає вирішення спорів, у тому числі і трудових, в судовому порядку, а також на рішення Конституційного суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002 по справі 1-2/2002, яке визначає, що право особи на звернення до суду для вирішення спору не може бути обмежено законом чи іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності позивача, який належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду відповідно до положень ч. 6 ст.74, ч.5 ст.76 ЦПК України, про що свідчить запис в книзі телефонограм апеляційного суду за № 58 (а.с. 91, 93). Позивач із заявою про відкладення розгляду справи до суду не звернувся.

Заслухавши суддю - доповідача, заперечення представника ПрАТ «МК «Азовсталь», яка просила апеляційну скаргу відхилити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін з таких підстав.

Ухвала судді в частині залишення без руху позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача надати позивачу приміщення, необхідне для роботи виборного профспілкового органу і проведення зборів працівників та зобов'язання відповідача щомісячно безоплатно утримувати із заробітної плати членів профспілки профспілкові внески у розмірі 1% і перераховувати їх на розрахунковий рахунок позивача, вказаний у позові, з підстав несплати судового збору за кожною вимогу немайнового характеру, відповідачем не оскаржувалась, тому колегією суддів не переглядалась.

Згідно з положеннями п .1 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд , відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін , якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Судом вказані вимоги закону дотримані, повно та всебічно досліджені обставини справи, правильно встановлено характер спірних правовідносин та вірно застосований закон, який регулює спірні правовідносини.

Відмовляючи у відкритті провадження в частині вимог про зобов'язання відповідача виконати вимоги абзацу 2 ст. 25 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності», а саме, зобов'язати відповідача приймати участь у всіх заходах їх захисту трудових та соціально-економічних прав за запрошенням вказаної профспілки та про зобов'язання відповідача нараховувати та перераховувати позивачу кошти на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу у розмірі, передбаченому пунктом 6.1 Колективного договору, але не менше 0,3 відсотка фонду оплати праці працівників ПрАТ «МК «Азовсталь», які є членами Маріупольської первинної профспілкової організації № 141 - 2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність», починаючи з 15 листопада 2016 року, суд прийшов до висновку, що у цивільному судочинстві підлягають розгляду спори з питань, зазначених у ст. 23 та 25 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» та ст. 20 та 42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», а такі вимоги у позові Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність» до ПрАТ «МК «Азовсталь» відсутні.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суддя виходила з того, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, як це передбачено п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК України.

З таким висновком колегія суддів не може не погодитись.

Відповідно до ст.8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч.1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Частиною першою ст.15 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 03 березня 1998 року № 137/98-ВР «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» ( далі - Закон № 137/98-ВР) Колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; б) укладення чи зміни колективного договору, угоди; в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; г) невиконання вимог законодавства про працю.

Отже, цим Законом окремо встановлено особливу процедуру розгляду таких розбіжностей, що виникли між сторонами соціально-трудових (колективних) відносин.

Згідно ст. 7 Закону № 137/98-ВР розгляд колективного трудового спору (конфлікту) здійснюється з питань, передбачених: пунктами "а" і "б" статті 2 цього Закону, - примирною комісією, а в разі неприйняття рішення у строки, встановлені статтею 9 цього Закону, - трудовим арбітражем; пунктами "в" і "г" статті 2 цього Закону, - трудовим арбітражем.

Тобто, указаним Законом передбачається примирно-третейська процедура та система організаційних структур із належною компетенцією щодо узгодження інтересів конфліктуючих сторін.

Колективні трудові спори, на відміну від індивідуальних,- це спори непозовного провадження між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом із питань: установлення нових або змін чинних соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення або зміни колективного договору або його окремих положень тощо.

Оскільки при трудових конфліктах відсутнє порушення прав, а має місце зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин, то в такому разі застосовується примирно-третейський порядок їх вирішення, правовий механізм якого визначено Законом № 137/98-ВР;

Як встановлено судом та вбачається з позовної заяви, позивач звернувся до суду з наступними вимогами:

1) зобов'язати відповідача виконати вимоги абзацу 2 ст. 25 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності», а саме, зобов'язати відповідача приймати участь у всіх заходах їх захисту трудових та соціально-економічних прав за запрошенням вказаної профспілки;

2) зобов'язати відповідача надати позивачу приміщення, необхідне для роботи виборного профспілкового органу і проведення зборів працівників із усім необхідним обладнанням, зв'язком, опаленням, освітленням, прибиранням, транспортом, охороною;

3) зобов'язати відповідача щомісячно безоплатно утримувати із заробітної плати членів Маріупольської первинної профспілкової організації № 141 - 2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність» профспілкові внески у розмірі 1% і перераховувати їх на розрахунковий рахунок позивача, вказаний у позові, з підстав несплати судового збору за кожною вимогу немайнового характеру.

4) зобов'язати відповідача нараховувати та перераховувати позивачу кошти на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу у розмірі, передбаченому пунктом 6.1 Колективного договору, але не менше 0,3 відсотка фонду оплати праці працівників ПрАТ «МК «Азовсталь», які є членами Маріупольської первинної профспілкової організації № 141 - 2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність», починаючи з 15 листопада 2016 року.

Можливість судового порядку розгляду колективних трудових спорів ЦПК України та Законом № 137/98-ВР не передбачена, крім визначених законом випадків. Такими випадками є:

- розгляду заяви власника або уповноваженого ним органу про визнання страйку незаконним (ст. 23 Закону № 137/98-ВР);

- розгляд заяви Національної служби посередництва і примирення про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у випадках, передбачених ст. 24 цього Закону, і коли сторонами не враховано рекомендації Національної служби посередництва і примирення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (ст. 25 Закону № 137/98-ВР);

- оскарження профспілками неправомірних дій або бездіяльності посадових осіб, винних у порушенні умов колективного договору чи угоди (ч. 5 ст. 20 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності");

- невиконання роботодавцем обов'язку щодо створення умов діяльності профспілок, регламентованих колективним договором (ч. ч. 2, 4 ст. 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності").

Відповідно до роз'яснень, наведених в п.12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» колективні трудові спори, на відміну від індивідуальних, - це спори непозовного провадження між найманими працівниками, трудовим колективом (профспілкою) і власником чи уповноваженим ним органом, в яких йдеться про зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин. До таких спорів застосовується примирно-третейський порядок вирішення, правовий механізм якого визначено Законом України від 3 березня 1998 року № 137/98-ВР "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

У зв'язку із цим безпосереднє вирішення в судовому порядку колективних трудових спорів законодавством не передбачено, крім випадків, зазначених у статтях 23 і 25 зазначеного Закону, та у статтях 20, 42 Закону України від 15 вересня 1999 року № 1045-XIV "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Оскільки ці вимоги спрямовані на захист трудових прав працівників, виникають із трудових правовідносин, то вони підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, незалежно від того, що сторонами у справі є юридичні особи.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що вимоги, по яким судом відмовлено у відкритті провадження, врегульовані нормами Кодексу законів про працю України, а тому між сторонами виник трудовий спір на який розповсюджується юрисдикція судів, а тому він повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства, являються неспроможними та не спростовують висновку суду щодо відсутності підстав для розгляду вимог позивача в порядку цивільного судочинства.

В зазначених вимогах відсутнє порушення прав, а має місце зіткнення інтересів сторін трудових правовідносин, порядок вирішення яких визначено Законом № 137/98-ВР.

Безпосереднє вирішення в судовому порядку колективних трудових спорів законодавством не передбачено, крім випадків, зазначених у ст.ст. 23, 25 Закону № 137/98-ВР, ч.5 ст.20, ч.. 2, 4 ст.42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Таку позицію підтримує Верховний Суд України в своєму рішенні від 07 травня 2009 року (справа № 6-22269св08).

Ухвалу суду в оскаржуваній частині прийнято судом з додержанням вимог закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313,315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Маріупольської первинної профспілкової організації № 141-2 Всеукраїнської профспілки «Народна солідарність» відхилити.

Ухвалу судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 грудня 2016 року в частині відмови у відкритті провадження залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Т.Б.Ткаченко

Судді: Є.Є.Мальцева

В.М.Барков