УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/2044/16-ц Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О. П.

Категорія 57 Доповідач Трояновська Г. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І.

з участю секретаря судового засідання Ковальської Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкономКомфорт" про захист прав споживача шляхом визнання недійсним договору та стягнення коштів

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 вересня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якомупросив визнати недійсними договори № 05196/15 та № 05196 від 18.11.2015 року про участь у програмі адміністрування придбання товарів, що укладені між ним і Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕкономКомфорт»; стягнути з відповідача на його користь 3 960 грн., сплачених ним за договором № 05196 від 18.11.2015 року. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18.11.2015 року між ним та відповідачем було укладено договір № 05196/15 про надання послуг по здійсненню певних юридичних дій, спрямованих на отримання ним позики, розмір якої визначений в додатку № 1 до Договору. Того ж дня, між цими ж сторонами було укладено договір № 05196 про участь у програмі адміністрування придбання товарів. Позивач зазначив, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі. Вважає, що на укладення цього договору, у відповідності до п.1.5 Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах затверджених Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 09.10.2012 № 1676, Товариство повинно було мати ліцензію, якої у останнього на день укладення угоди і на даний час немає. Відповідно до умов договору він сплатив відповідачу 3 960 гривень. Виходячи з наведеного, вважає, що відповідно дост. 227 ЦК Україниправочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 20 вересня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги. Апеляційну скаргу мотивує тим, що предметом спірних договорів є послуги адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, а тому вбачається наявність правових підстав для визнання вказаних договорів недійсними з огляду на те, що зазначені послуги вважаються фінансовими і регулюються Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а ТОВ «ЕкономКомфорт» надавало і надає такі послуги без відповідної ліцензії.

Розглянувши справу в межах, визначенихст. 303 ЦПК України,колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що послуга ТОВ «ЕкономКомфорт" надана позивачу, не може вважатися фінансовою у розумінні п.5 ч.1ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг», оскільки відсутня її ознака, як отримання прибутку від залучення грошових коштів від третіх осіб, а відтак відсутнє порушення з боку відповідача принципу добросовісності та існування дисбалансу договірних прав і обов'язків на шкоду позивача, введення його в оману, наявність ознак пірамідальної схеми і нечесної підприємницької практики.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 18.11.2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ЕкономКомфорт» укладено договір № 05196, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання за плату забезпечити позивачу дбайливе оформлення договору про участь у програмі з дотриманням вимог чинного законодавства та надавати інформаційні, консультаційні, роз'яснювальні і довідкові послуги з питань діяльності та подальшої участі ОСОБА_1 у програмі /а. с. 8/.

Відповідно до п. 2.1 цього Договору сторони дійшли згоди, що оплата наданих послуг становить 3 960 грн.

Того ж дня, між тими ж сторонами було укладено договір № 05196/15, за змістом якого відповідач за згодою позивача зобов'язався вчинити за плату та за рахунок останнього певні юридичні дії, спрямовані на надання коштів у позику, визначеного в додатку № 1 до цього Договору, у тому числі: включити замовника до складу програми «Економ», присвоїти та повідомити замовнику персональний код у програмі, організовувати та проводити розподіли Свідоцтв, здійснювати весь необхідний обєм документообігу та листування щодо участі Замовника у програмі, здійснювати необхідні юридичні дії та провести оформлення необхідних юридичних документів щодо надання замовнику позики, а також надавати інші послуги та здійснювати інші правочини, погоджені сторонами, у порядку та в строки, передбачені Договором та Додатками до нього.

Пунктом 1.3. зазначеного Договору передбачено, що замовник доручив виконавцю використання суми своїх Чистих платежів для формування Фонду програми та його розподілу, а також для надання відповідних сум у позику згідно умов програми.

Згідно Додатку №1 до Договору № 05196/15 від 18.11.2015 року відповідач зобовязався надати позивачу 40 000 грн., які останній повинен повернути відповідачу шляхом здійснення 90 платежів у сумі по 444,44 грн. /а. с. 7/.

Позивач на виконання умов вищевказаних договорів сплатив відповідачу 3 960 гривень, що підтверджується банківською квитанцією/а. с. 6/.

Відтак, умовами договорів передбачено надати позивачу позику, що за своєю суттю є фінансовою послугою у виді адміністрування фінансових активів для придбання товарів/послуг у групах, оскільки послуги, які є предметом договорів , здійснюються шляхом формування фонду групи для придбання на користь та за рахунок учасників бажаних товарів та/або отримання відповідної суми у позику, із проведенням розподілу права на отримання товару чи позики відповідно до визначеної процедури.

Оскільки така діяльність ТОВ «ЕкономКомфорт» містить ознаки фінансової послуги, то вона підлягає ліцензуванню.

У матеріалах справи відсутні докази наявності у ТОВ «ЕкономКомфорт» ліцензії на здійснення фінансових послуг.

Відповідно дост. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої, другоїстатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Частиною першоюстатті 227 ЦК Українивизначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

За змістомстатті 9 Закону України від 1 червня 2000 року № 1775-ІІІ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"та статті 34 Закону № 2664-ІІІдіяльність із надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню.

Відповідно до пункту 5 частини першоїстатті 1 Закону № 2664-ІІІпід поняттям "фінансова послуга" розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Законом України від 2 червня 2011 року № 3462-VІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг"(далі - Закон №3462-VІ) (набрав чинності 8 січня 2012 року) внесено зміни до частини першоїстатті 4 Закону № 2664-ІІІта доповнено її пунктом 111, відповідно до якого фінансовими вважаються послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Згідно з пунктами 3, 4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону№ 2664-ІІІ фінансові установи зобов'язані протягом одного року з дня набрання чинності цимЗакономпривести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону (тобто до 8 січня 2013 року), а спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг зобов'язаний у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону розробити та затвердити ліцензійні умови здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

На підставі цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) як уповноважений державний орган 9 жовтня 2012 року розпорядженням №1676 затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (далі - Ліцензійні умови).

Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах, і передбачили, що діяльність цих груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та (або) послуг.

Згідно з пунктами 1.2, 1.5 розділу І Ліцензійних умов адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі - це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

Ліцензіатом є фінансова установа, яка одержала ліцензію на провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Фінансова установа може провадити діяльність з адміністрування фінансових активів для придбаннятоварів у групах тільки після отримання ліцензії Нацкомфінпослуг відповідно до цих Ліцензійних умов.

Наведений правовий висновок сформовано у постановах Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року (справа 6-2389цс15), 16 березня 2016 року (справа № 6-2629цс15), 6 квітня 2016 року (справа № 6 -2531цс15).

Відповідно до ч.2 ст. 360-7 висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

У поданих запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ «Економкомфорт» не навело мотивів, які б давали право суду відступити від правового висновку, викладеного у зазначених постановах Верховного Суду України.

Доводи представника ТОВ «Економкомфорт» про те, що існує судова практика адміністративних судів, зокрема, ухвала Вищого адміністративного суду України від 15.12.2016 року (К/800/20722/ 16) якою встановлено, що ТОВ «Економкомфорт» не надає послуг, які б згідно п.5 ч.1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» відносились до фінансових, а тому відповідно до чинного законодавства не потребує отримання ліцензії, колегією суддів не враховуються, оскільки судові рішення Вищих судів не мають для інших судів обовязкової сили на відміну від судових рішень Верховного Суду України, обовязковість яких передбачена законом (ст.360-7 ЦПК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції встановивши, що фактично предметом спірних договорів є послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для визнання цих договорів недійсними з огляду на те, що зазначені послуги вважаються фінансовими і регулюютьсяЗаконом № 2664-ІІІ, а матеріали справи не містять підтвердження щодо отримання відповідної ліцензії ТОВ "ЕкономКомфорт".

За таких обставин наявні правові підстави для визнання укладених між сторонами договорів недійсними.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

Оскільки вирішено дві позовні вимоги (майнового і немайнового характеру), то з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 1212 грн. 64 коп. (ч.3 ст.88 ЦПК України).

Керуючись ст.ст.209, 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 вересня 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Визнати недійсними укладені між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Економкомфорт" договори від 18.11.2015 року за № 05196 і № 05196/15 про участь у програмі адміністрування придбання товарів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Економкомфорт" на користь ОСОБА_1 3 960 грн., сплачених за договором № 05196.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Економкомфорт" в дохід держави судовий збір в сумі 1212 грн. 64 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді