open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 311/1923/16-ц
Моніторити
Ухвала суду /04.07.2017/ Апеляційний суд Запорізької областіАпеляційний суд Запорізької області Ухвала суду /23.05.2017/ Апеляційний суд Запорізької областіАпеляційний суд Запорізької області Ухвала суду /05.05.2017/ Апеляційний суд Запорізької областіАпеляційний суд Запорізької області Ухвала суду /04.04.2017/ Василівський районний суд Запорізької областіВасилівський районний суд Запорізької області Ухвала суду /15.02.2017/ Василівський районний суд Запорізької областіВасилівський районний суд Запорізької області Рішення /13.01.2017/ Василівський районний суд Запорізької областіВасилівський районний суд Запорізької області Рішення /13.01.2017/ Василівський районний суд Запорізької областіВасилівський районний суд Запорізької області Ухвала суду /07.07.2016/ Василівський районний суд Запорізької областіВасилівський районний суд Запорізької області
emblem
Справа № 311/1923/16-ц
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /04.07.2017/ Апеляційний суд Запорізької областіАпеляційний суд Запорізької області Ухвала суду /23.05.2017/ Апеляційний суд Запорізької областіАпеляційний суд Запорізької області Ухвала суду /05.05.2017/ Апеляційний суд Запорізької областіАпеляційний суд Запорізької області Ухвала суду /04.04.2017/ Василівський районний суд Запорізької областіВасилівський районний суд Запорізької області Ухвала суду /15.02.2017/ Василівський районний суд Запорізької областіВасилівський районний суд Запорізької області Рішення /13.01.2017/ Василівський районний суд Запорізької областіВасилівський районний суд Запорізької області Рішення /13.01.2017/ Василівський районний суд Запорізької областіВасилівський районний суд Запорізької області Ухвала суду /07.07.2016/ Василівський районний суд Запорізької областіВасилівський районний суд Запорізької області

311/1923/16-ц

2/311/5/2017

13.01.2017

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13 січня 2017 рокум. Василівка

Василівський районний суд у складі:

головуючого судді Пушкарьової С.П.,

при секретарі Яблонській Я.Л.,

за участю: позивачки ОСОБА_1,

представника позивачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У позовній заяві позивачка вказує, що 04 липня 2015 року вона звернулась в філіал ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» у м. Запоріжжя, розташований на площі Профспілок, буд. 2, для зясування умов продажі ними автомобілів, де представник ОСОБА_3 пояснила, що після оплати ОСОБА_1 авансу в розмірі 10% від вартості автомобіля марки «SKODA Rapid», яка становить 257000 гривень, позивачці як лізингоодержувачу буде переданий автомобіль у користування, для чого видала ОСОБА_1 реквізити для оплати у сумі 25750 гривень, в тому числі адміністративний внесок в сумі 25750 гривень та комісії у сумі 150 гривень. В розмові представник вказувала, що автомобілі знаходяться на складі в м. Київ, кількість автомобілів є обмеженою і у випадку, якщо позивачка буде брати автомобіль, то вони забронюють його за нею, та якщо ОСОБА_1 не сплатить внесок на протязі трьох днів, то автомобіль дістанеться іншому покупцеві. Після чого позивачка сама просила представника надати їй час подумати, а потім просила їх, щоб затримали за нею вибраний автомобіль до четверга і вони призначили їй час на 11 годин 00 хвилин 09.07.2015 року. У цей час через інтернет ОСОБА_1 ознайомилась з обявою від ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» де вказано, що за умовами лізингової компанії передбачено авансовий внесок 10%, строк кредитування 72 місяця, при процентній ставці 10% річних. Тому у позивачки не було сумнівів, що після сплати 10% від вартості автомобіля вона його отримає, а адміністративний внесок, який вказаний у квитанції про оплату в розмірі 10% від вартості автомобіля, це і є авансовим платежем за автомобіль. Бажаючи придбати автомобіль, ОСОБА_1 розірвала у ПАТ КБ «Приватбанк» до закінчення строку депозитний договір за № SAMDNWFD0070673684700 від 15.06.2015 р. на суму 22340,00 гривень, втративши відсотки та 09.07.2015 року з коштами прийшла в офіс до представника ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто», де нею був підписаний Договір фінансового лізингу №

000161 з представником ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто». Фактично до оплати запропонованої суми, позивачці не було надано часу для ознайомлення з договором лізингу, який складений був на 11 аркушах з текстом дрібного шрифту, тим більше раніше їй не дозволили взяти екземпляр договору для консультації з адвокатом, представник компанії вказала, що їм недозволено надавати клієнтам договори, що після оплати вони нададуть ОСОБА_1 її екземпляр Договору, якщо вона бажає, то може ознайомитись з Договором в офісі, але позивачці необхідно було поспішати, так як автомобіль на складі її довго чекати не буде та запевнила ОСОБА_1, що після оплати авансового платежу, вона приблизно на протязі тижня отримає автомобіль в користування, який буде зі складу в м. Київ відправлений до автосалону в м. Запоріжжя на її імя.

Тому, отримавши договір позивачка фактично без ознайомлення його підписала та сплатила внесок. До ознайомлення з умовами договору в неї не було сумнівів в тому, що вона сплачує аванс за автомобіль, який отримає через кілька днів, так як ОСОБА_1 заповнила запропоновану їй заявку на укладення угоди фінансового лізингу на отримання автомобіля марки «SKODA Rapid». Тільки вдома позивачка мала можливість ознайомитись з умовами договору лізингу та дізналась, що адміністративний внесок, сума якого не вказана у договорі лізингу, не входить до вартості автомобіля та не повертається при розірванні умов Договору (п. 3.2.6 Договору). Обіцянки про те, що вона отримає автомобіль через кілька днів - це міф, який не відповідає фактичним умовам договору, так як за п. 1.7 Договору передбачено, що після сплати нею адміністративного, авансового платежу та комісії за передачу лізингу в строк 120 днів, вона отримає автомобіль (за п. 9.1 Договору авансовий платіж - 50% від вартості, за п. 9.8 комісія становить 3% від вартості автомобіля). За додатком № 1 суми вказані в доларах і ОСОБА_1 не була повідомлена про ризик від підвищення курсу долара, так як за усними поясненнями представника компанії її автомобіль вже знаходиться на складі у м. Київ, але за п.п. 8.3, 8.4, 9.4 Договору саме вона несе такі ризики та навіть сплачує різницю продавцю. Тобто, відповідач по справі навіть не є власником такого автомобіля. ОСОБА_1 не була повідомлена про те, що у разі розірвання договору Лізингу їй не повертається адміністративний платіж (п. 3.2.6 Договору) та навіть за п. 12.1 Договору підлягає поверненню тільки 60 % від сплачених сум авансового платежу, а 40% залишається у власності відповідача.

Оскільки, ОСОБА_1 не могла ознайомитись з умовами договору до оплати внеску, тому, як би вона знала про дійсні умови договору, то на таких умовах ніколи б договір не підписала. Її права як споживача були порушенні несправедливими умовами Договору. Вона була позбавлена можливості на отримання достовірної інформації до замовлення відповідної послуги. Як вбачається із договору № 000161 фінансового лізингу від 09.07.2015 року (п. 1.3 договору), лізингодавець лише бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу та передати його у користування лізингоодержувачу (непрямий лізинг). Позивачка була завірена представником, що товар є на складі та вони його забронювали для неї, при ній дзвонили на склад і на її прохання намагалась дізнатись про номер двигуна на автомобілі, але так і не змогла дозвонитись. Представником відповідача - громадянкою ОСОБА_3 було запропоновано при укладанні договору сплатити аванс за автомобіль, однак фактично цей платіж виявився адміністративним платежем, який у договорі формулюється як першочерговий платіж за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладання договору незалежно від назви призначення платежу в квитанції на сплату, про дійсне призначення якого, ОСОБА_1 було введено в оману під виглядом сплати авансу, та і щоб зрозуміти, що

таке адміністративний платіж потрібно було прочитати договір, який позивачці для ознайомлення не давали. При цьому, сплачена нею сума адміністративного платежу 25750 грн. не передбачена умовами Договору.

Договірними умовами (розділ «Визначення термінів») передбачено «Адміністративний платіж», який визначається як першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладання договору незалежно від назви призначення платежу в квитанції на сплату. Розмір адміністративного платежу відображається у додатку № 1 до договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу. Згідно додатку № 1 до укладеного з ОСОБА_1 Договору розмір адміністративного платежу складає 1079,83 доларів США, що становить 25699,954 грн, тобто 10% ціни предмета лізингу, але за вимогою представника компанії було сплачено 25750 гривень. 31.05.2016 року позивачка звернулась до ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» із заявою про визнання договору лізингу недійсним та повернення сплачених сум. 15.06.2016 року за № НОМЕР_1 «Лізингова компанія «Ваш авто» повідомили ОСОБА_1, що за її заявою вони договір розірвали з нею з 06.06.2016 року, але їй підлягає поверненню тільки 30 гривень авансових платежів.

Таким чином, позивачка вважає, що вона була введена в оману щодо дійсних умов договору та, коли вона усвідомила про умови договору, то потерпала від усвідомлення себе обманутою особою, від несправедливості. Її кошти, які вона накопичувала скільки років, водночас були втрачені без реальної надії на їх повернення. Тому моральна шкода полягає в душевних та моральних стражданнях від підписаного нею несправедливого договору лізингу, від обману зі сторони відповідача та від того, що вона реально втратила кошти у результаті розірвання депозитного договору з банком. В неї змінився звичайний спосіб життя. Для захисту своїх прав вона вимушена витрачати час і кошти та вона вимушена була докладати додаткові зусилля. Розмір моральної шкоди оцінює у 10000 грн.

Для надання правової допомоги нею була укладена угода № 890 від 31.05.2016 р. з адвокатом ОСОБА_2, згідно якої передбачено надання правової допомоги у вигляді консультації, підготовки документів, позовної заяви та представлення інтересів у суді по справі. За додатковою угодою від 27.06.2016 року по питанням оплати у п. 3.1.1 передбачена оплата із розрахунку 300 гривень за годину витраченого часу та додатково за участь в судовому засіданні 500 гривень судодень. При розрахунку граничного розміру правової допомоги враховано, що за актом виконаних робіт від 29.06.2016 р. при наданні правової допомоги по підготовці справи для суду було затрачено 14 годин, а саме: консультація по спірним питанням - 2 години, підготовка заяви про розірвання договору 1 година, підготовка документів для справи - 1 година, підготовка позовної заяви 10 годин. З оплатою витраченого часу 300 гривень за годину, яка в сумі становить 4200 гривень була оплачена за квитанцією № 890 від 29.06.2016 року.

Тому, позивачка у позовній заяві просить визнати договір фінансового лізингу № 000161 від 09 липня 2015 року, укладений з ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» (код ЄДРПОУ 39733392) недійсним; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» (код ЄДРПОУ 39733392) на її користь:

суму сплачену у вигляді адміністративного платежу в розмірі 25750,00 гривень;

витрати на комісію за касове обслуговування в розмірі 150,00 гривень;

моральну шкоду в розмірі 10000 гривень і судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу в сумі 4200 гривень.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити на підставах,

викладених у позові. Не заперечують проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача, який був повідомлений своєчасно та належним чином про час та місце розгляду справи, про що у справі є поштові повідомлення про отримання судових повісток, у судове засідання не з»явився. Причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову та доказів на їх обгрнутування суду не надав.

Суд, згідно ст. ст. 76, 169, 224 ЦПК України вважає можливим розглянути справу та винести заочне рішення за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв»язок доказів у їх сукупності , вважає, що позов належить до часткового задоволення, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому зазначеним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту ст. 60 ЦПК України випливає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, а також доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Цивільні відносини щодо недійсності правочину, у даному випадку, регулюються ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», іншими актами законодавства.

Згідно ст. 230 ЦК України правочин, вчинений під впливом обману є оспорюваним. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Судом встановлено, що 09.07.2015 року між позивачкою ОСОБА_1 як лізингоодержувачем та відповідачем ОСОБА_4 «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» як лізингодавцем було укладено договір фінансового лізингу № 000161 (а.с. 8-13), з додатками до нього № 1 та № 2 (а.с. 14). При цьому тексти додатків виконані у такій якості, що робить неможливим їх прочитання. Предметом договору, яка зазначено у тексті договору є: автомобіль «SKODA Rapid ambition 1,2 МТ» Вказаний предмет договору позивачка повинна була викупляти платежами згідно додатку № 1 до Договору.

01 квітня 2016 року позивачка сплатила на користь відповідача 25750 грн. в якості оплати за товари/послуги згідно договору лізингу № 000161 від 09.07.2015 року, що підтверджено квитанцією (а.с. 15), копія якої надана позивачкою.

На дату укладення цього договору, обмінного курсу долара США до української гривні, гривневий еквівалент вартості предмета лізингу становить 25750,00 грн. з ПДВ у власність та передати предмет лізингу у користування позивача, на строк та на умовах передбачених цим договором (а.с. 8-13).

Відповідно до п. 1.7 договору предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачу протягом терміну, який становить не більше 120 (сто двадцять) робочих днів, з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: адміністративного платежу; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу.

В преамбулі договору лізингу визначено, що розмір адміністративного платежу відображається у Додатку №1 до Договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу.

Згідно п. 12.1 договору лізингу лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п. 1.7 та 4.1, та не отримав транспортний засіб має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з

чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця. У строк, встановлений чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, у якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. У такому випадку поверненню підлягає 60 % від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 40 % лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж у такому випадку поверненню не підлягає.

Позивачка ОСОБА_1 оплатила 25 750 грн. на користь ТОВ «ЛК «ВАШ АВТО» із зазначенням призначення платежу адміністративний платіж за договором фінансового лізингу № 000161 від 09.07.2015 р., що підтверджується копією квитанції № 0.0.407003744.1 (а.с. 15). Дата здійснення операції 09.07.2015 р.

Разом з тим, як пояснила у судовому засіданні позивачка та її представник, представником ТОВ «ЛК «ВАШ АВТО» ОСОБА_1 не було роз'яснено призначення даного платежу, який виявився адміністративним платежем, тобто винагородою лізингодавцю за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням договору. Позивачка же вважала, що це часткова оплата вартості транспортного засобу.

В судовому засіданні позивачка пояснила, що вона мала намір придбати транспортний засіб - автомобіль «SKODA Rapid ambition 1,2 МТ»вартістю 257,000 тисяч гривень. Представник відповідача, дала їм квитанцію та повідомила, що в установі банку необхідно оплатити 25000 грн. авансу, що нею і було зроблено.

Згідно копії заяви про розірвання договору фінансового лізингу та повернення коштів від 31.05.2016 р., ОСОБА_1 просила розірвати договір лізингу № 000161 від 09.07.2015 р., та повернути сплачений нею адміністративний платіж у сумі 25750 грн. (а.с. 17).

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, представником ТОВ «ЛК «ВАШ АВТО» ОСОБА_1 не було роз'яснено призначення даного платежу, який виявився адміністративним платежем, тобто винагородою лізингодавцю за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням договору. Позивачка же вважала, що це часткова оплата вартості транспортного засобу.

Надання можливості за умовами договору відповідачу не повертати кошти на оплату, здійснену позивачкою, у разі її відмови укласти або виконати договір, без встановлення права на одержання відповідної компенсації, у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору, є порушенням вимог п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та порушує права та законні інтереси позивачки.

З копії відповіді представника відповідача № 2326 від 15.06.2010 р. - ТОВ «ЛК «ВАШ АВТО», повідомляє, що відповідно до договору № 000161 від 09.07.2015 р., ОСОБА_1 було сплачено кошти у розмірі 25700,00 грн., які згідно п. 9.7 зараховані як "Адміністративний платіж". Згідно умов договору, а саме відповідно до статті 12 п. 12.1 договору у якій зазначено: «Лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п. 1.7. та 4.1., та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити Лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу Лізингодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк, встановлений чинним законодавством, Лізингодавець розглядає заяву Лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку, поверненню підлягає 60% (шістдесят відсотків) від сплаченого Авансового платежу та/або частини Авансових платежів, 40%(сорок відсотків) Лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає» Отже, по умовам договору сплачений ОСОБА_1, адміністративний платіж у розмірі 25700.00 грн. не повертається взагалі, авансових платежів нею здійснено не було. Ознайомившись з договором вона прийняла всі його умови, що

засвідчила своїм підписом. В самому договорі детально визначені всі його істотні умови, сплати платежів, отримання товару та інше. Умови Договору є обов'язковими для виконання усіма його сторонами. На підставі її заяви ТОВ «ЛК «ВАШ АВТО» повідомили, що її договір лізингу № 000161 від 09.07.2015 року вважається розірваним з 06.06.2016 року (а.с.18).

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачем товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно зч.5 п. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовий лізинг вважається фінансовою послугою. Метою цього Закону є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності та розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України. Це означає, що Закон

України «Про захист прав споживачів» безпосередньо регулює відносини, що склались між сторонами договору, а умови договору фінансового лізингу, в свою чергу, не можуть суперечити положенням цього Закону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими, які суперечать принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Згідно розяснень у п. 7 Постанови Пленуму ВСУ України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вирішуючи справи про захист прав споживачів,суди мають виходити з того, що відповідно до ст. 4 Закону держава: забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів; надає можливість вільного вибору товарів (робіт, послуг) та набуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час вибору й використання товарів (робіт, послуг) відповідно до їх потреб; гарантує придбання або одержання іншими законними способами товарів (робіт, послуг) в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатнійдля підтримання здоров'я та життєдіяльності. Встановлений Законом перелік прав, якими користуються споживачі, не є вичерпним. Законодавчими актами і договорами, які не суперечать Закону, можуть бути передбачені й інші права споживачів та зобов'язання продавців, виготівників, виконавців. Умови договору, що обмежують права споживача порівняно з положеннями, передбаченими законодавством, визнаються недійсними. Якщо внаслідок застосування умов такого договору споживачеві завдано збитків, вони мають бути відшкодовані винною особою у повному обсязі.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено які умови договорів, укладених зі споживачами є несправедливими. Зокрема, п. 3 визначено, що несправедливими є умови про встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Пункт 1.1. договору, укладеного сторонами передбачає, що предметом фінансового лізингу за договором є транспортний засіб - «Марка/Модель» SKODA Rapid; «об'єм/тип двигуна» 1,2; «тип КПП» МТ; «привід» передній. Специфікація предмета лізингу була самостійно та свідомо обрана лізингоодержувачем та у повній мірі відповідає його вимогам. У цьому пункті не зазначено типу транспортного засобу, а саме, що це має бути саме легковий автомобіль, не вказаний рік його випуску, що є одним з основних критерієв, який впливає на ціну транспортного засобу.

Пункт 1.2. Договору передбачає, що вартість предмета лізингу на момент укладання договору зазначається у договорі та в Додатку № 1. При цьому вартість предмета лізингу у

самому договорі не зазначена взагалі.

У договорі відсутній чіткий опис загальної вартості предмету договору, що вказує на відсутність істотної умови договору ціни, що передбачено ст. 632 ЦК України.

Крім того, договором не передбачено порядок зміни та припинення дії договору, в зв'язку з невиконанням лізингодавцем своїх зобов'язань, що вказує про дисбаланс у договірних відносин. Вказана обставина порушує приписи п. 8 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки умови договору щодо внесення змін (доповнень) та розірвання договору в односторонньому порядку та лише в інтересах та з боку лізингодавця є несправедливими.

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" - фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року № 6-2766цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Оспорюваний договір не містить жодних умов щодо відповідальності відповідача, що є порушенням положень п. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», тоді як розділом 12 договору встановлена жорстка відповідальність споживача перед лізингодавцем за невиконання будь-яких умов договору.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних в п.п. 4-7 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам відповідно до ст. 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (зокрема, частина перша статті 220 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Таким чином, положення договору, які встановлюють жорстку відповідальність за порушення умов договору лише споживача, усуваючи відповідальність відповідача, не надають право споживачу вимагати дострокового розірвання договору, передбачають покладення на споживача штрафів, у тому числі за дострокове розірвання договору, надають відповідачу право не повертати сплачені споживачем кошти у випадку дострокового розірвання договору, явно є несправедливими.

Виходячи з зазначеного, при вирішенні спору між сторонами, суд враховує, що позивачці, як споживачу, на момент укладення договору об'єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору фінансової послуги із запропонованих на ринку, а також для оцінки договору з відповідачем щодо придбання у нього послуги фінансового лізингу.

Відповідно до ст.ст. 215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. При цьому вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Крім того, згідно положень цих статей вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Такі вимоги розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог ст. 15 ЦПК. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним, що передбачено ч. 3 ст. 215 ЦК України, ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Як встановлено у судовому засіданні договір укладено сторонами у простій письмовій

формі та нотаріально не посвідчувався, а отже є нікчемним. Одночасно слід застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та стягнути на користь позивача витрачені кошти - сплачений адміністративний платіж.

Оскільки, укладений між сторонами договір фінансового лізингу є нікчемним, так як не дотримано нотаріальної форми, встановленої законом, він не породжує ніяких правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання що позовні вимоги у частині застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення з ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 25 750 грн., підлягають задоволенню у повному об'ємі.

Вирішуючи позовні вимоги позивача про стягнення з ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на його користь моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині з наступних підстав:

У відповідності до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

П. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», передбачено, що спори про відшкодування завданої фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Оскільки, Законом України «Про захист прав споживачів», не передбачено відшкодування моральної шкоди при невиконанні умов договору фінансового лізингу, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Разом з тим, суд вважає, що заявлені позивачкою вимоги про стягнення коштів на надання їй правової допомоги у сумі 4200 грн. адвокатом ОСОБА_2 підлягають задоволенню, так як вказана сума підтверджується угодою № 890 від 31.05.2016 р. та наданими розрахунками по оплаті послуг адвокату.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» мінімальна заробітна плата з 01 січня 2016 року становить 1378 гривень, 40 % становить 551,20 гривень за годину роботи адвоката.

За розрахунком гранична сума для оплати правової допомоги становить 7716,80 гривень, було сплачено 4200 гривень, що не перевищує граничної суми встановленої законом. Тобто, з відповідача підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 кошти на правову допомогу в сумі 4200 гривень.

Судові витрати, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 61 Конституції України, Законом україни «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ЦК України,Постановою Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» , ст. ст. 30, 62 ЦПК, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір фінансового лізингу № 000161 від 09 липня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто» (код ЄДРПОУ 39733392, поштова адреса 01601, місто Київ, вул. Шовковична, буд. 42-44) на користь ОСОБА_1 суму, сплачену у вигляді адміністративного платежу в розмірі 25750 (двадцять п»ять тисяч сімсот п»ятдесят) гривень 00 копійок; витрати на комісію за касове обслуговування в розмірі 150,00 гривень; судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу в сумі 4200 гривень.

У задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто» (код ЄДРПОУ 39733392, поштова адреса 01601, місто Київ, вул. Шовковична, буд. 42-44) на користь держави судовий збір у розмірі 1600 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дати проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строків на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.П. Пушкарьова

Джерело: ЄДРСР 64163151
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку