ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2017 року Чернігів Справа № 825/2417/16

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Мхитаряна В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

26.12.2016 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області від 03.07.2016 № 47124-25, яким позивачу визначено до сплати за 2015 рік 10 476,02 грн податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що безпосереднє встановлення місцевих податків, в тому числі і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, віднесено до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень. При цьому, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситись пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила і ставки. Таким чином, враховуючи, що Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" ухвалений 28.12.2014, тобто після 15.07.2014, застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених змін та рішення з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, в зв'язку з чим вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення незаконним та необґрунтованим.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Поштовим зв'язком надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, що зазначені у адміністративному позові. Розгляд справи просив провести без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності та письмові заперечення (а.с.27-29), в яких зазначив, що Ніжинська ОДПІ при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяла в межах чинного законодавства, а отже підстави для його скасування об'єктивно відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути спір по суті на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно копії Витягу з Реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.08.2016 № 66264104 за позивачем зареєстровано право власності на об'єкт нежитлової нерухомості загальною площею 860,1 кв. м, що знаходиться за адресою вул. Чапаєва, 8д, с. Скрипчин, Козелецький район, Чернігівська область.

На підставі вказаної інформації Козелецьким відділенням Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області винесено податкове повідомлення рішення від 03.07.2016 № 47124-25, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 10 476,02 грн, що є предметом даного спору.

Вважаючи дане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015, ст.266 Податкового Кодексу України викладена у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом 266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового Кодексу України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Слід зазначити, щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.

Об'єктом оподаткування відповідно до пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового Кодексу України є об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

При цьому, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп.266.7.1 п.266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Цей принцип треба розуміти так, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 09.02.1999).

Як вже зазначалося раніше, об'єктом оподаткування є об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. При цьому обов'язок із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки покладено на його платників починаючи із 2015 року (рік набрання чинності Законом).

Тому, законодавець, визначаючи об'єкт оподаткування вказаним вище податком, передбачив, що ознаками такого є перебування у власності об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Отже, обов'язок сплачувати податок покладено на позивача після набрання чинності Законом від 28.12.2014 №71-VIII, та не поширено такий на період до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2015.

Як було встановлено судом, та не заперечується позивачем, йому на праві власності належить об'єкт нежитлової нерухомості загальною площею 860,1 кв. м, що знаходиться за адресою вул. Чапаєва, 8д, с. Скрипчин, Козелецький район, Чернігівська область.

Тобто, за визначенням - є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а позивач - платником такого податку відповідно (на час перебування об'єкту нежитлової нерухомості у власності позивача).

Проте, суд зазначає, що податковим органом під час визначення податкового зобов'язання не було враховано, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені ст.12 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.8.1 та п.8.3 ст.8 ст.12 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно п.п.10.3 ст.10 Податкового Кодексу України до місцевих податків належить податок на майно, який в силу ст.265 Кодексу складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Положеннями ст.12 Податкового Кодексу України визначено, що Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає: перелік загальнодержавних податків та зборів; перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних та міських рад; положення, визначені в п.7.1 та п.7.2 ст.7 цього Кодексу щодо загальнодержавних податків та зборів; положення, визначені в п.7.1 та п.7.2 ст.7 цього Кодексу щодо місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно п.24 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Підпунктом 12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового Кодексу України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як місцевий податок, підлягав би сплаті у 2015 році виключно у разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про його встановлення до 15.07.2014.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Скрипчинської сільської ради від 06.02.2015 (додаток до рішення а.с.33-35) запроваджено на території Скрипчинської сільської ради податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та затверджено "Положення про порядок обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки".

Згідно пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового Кодексу України одним із принципів податкового законодавства України є принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно ст.3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, 2015 рік - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" ухвалений 28.12.2014, тобто після 15.07.2014, а податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки встановлено на території Скрипчинської сільської ради 06.02.2015 "Положенням про порядок обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки", затвердженого рішенням Скрипчинської сільської ради 06.02.2015, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених Законом змін з метою оподаткування вказаним вище податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Згідно із положеннями п.4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71, органам місцевого самоврядування рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Також установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Однак, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71 не передбачено, що до рішень органів місцевого самоврядування про встановлення такого податку не застосовуються правила, зазначені у ст.12 Податкового кодексу України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні підстави для нарахування ОСОБА_1 в 2015 році податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та винесення податкового повідомлення-рішення від 03.08.2016 №47124-25, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 10 476,02 грн.

Крім того визначення позивачу вказаного податкового зобов'язання суперечить принципу стабільності закріпленого нормами Податкового кодексу України.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд також враховує рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Таким чином, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду, а отже, суд визнає податкове повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області (Козелецьке відділення) від 03.08.2016 №47124-255 необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства і порушує права позивача, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення належить задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 41, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області від 03.08.2016 №47124-25.

Стягнути з Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області (вул.Поштова, 2, м.Ніжин, Чернігівська область, 16600, код 39482774) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід.код НОМЕР_1, р.н. ІНФОРМАЦІЯ_1) 551,20 (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 коп.) судових витрат.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Житняк