Постанова від 03.06.2011 по справі № 2-а-1137/11 Болградський районний суд Одеської області

open

Головна
Судові рішення
Постанова
Постанова від 03.06.2011 по справі № 2-а-1137/11 Болградський районний суд Одеської області

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Справа № 2-а-1137/11

Картка справи

Справа № 2-а-1137/11

Картка справи

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-1137/11

Категорія: 10.3.1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2011 року, суддя Болградського районного суду Одеської області Кодінцева С.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області (надалі ОСОБА_2) про визнання дій ОСОБА_2 неправомірними та зобов’язання донарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, 28 квітня 2011 року звернувся до суду з вищеназваним позовом (а.с.2-3), яким просив визнати дії відповідача щодо невиплати йому щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком –неправомірними, зобов`язати Відповідача здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та провести відповідні нарахування і виплати на його, Позивача, користь недоплачену йому, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року та зобов’язати Відповідача з 01.01.2011 року щомісячно нараховувати та виплачувати йому, Позивачу як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначив, що є «дитиною війни»в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Позивач зазначив, що він має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Позивач також вказав, що бездіяльність Відповідача грубо порушила його законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області.

В позовній заяві позивач зазначив клопотання про розгляд справи у його відсутність (а.с.3).

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи, що він діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Зокрема, Відповідач зазначив, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться з державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України. Крім того, Відповідач зазначив, що частиною третьою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. З цього Відповідач робить висновок, що зазначений мінімальний розмір пенсії за віком для перерахунків чи підвищення пенсій він не застосовується.

Також вказав, що жодним законом не передбачено, які органи повинні виплачувати підвищенні пенсії, за рахунок яких коштів та джерел, в якому процедурному порядку здійснювати призначення і яким чином обчислювати вказаний розмір. Відповідач зазначив, що статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. Виходячи із зазначеного, Відповідач вважає, що він діяв в межах своїх повноважень та не порушив вимоги чинного законодавства України, а також вказав на те, що починаючи з січня 2008 року і до цієї пори нараховує і виплачує пенсію позивачці, як дитині війни у розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В представлених запереченнях відповідач зазначив заяву, про розгляд справи без участі представника управління (а.с.10-11).

Ухвалою судді Болградського районного суду Одеської області від 29.04.2011 року вимоги позивача за періоди з 01.01.2007 року по 27.10.2010 року - залишені без розгляду, щодо вимог за період з 28.10.2010 року по 31.12.2010 року та в подальшому з 01.01.2011 року - відкрито провадження (а.с.7).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за період з 28.10.2010 року по 31.12.2010 року та в подальшому з 01.01.2011 року - підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач, ОСОБА_1 народився 15 січня 1944 року. Згідно із статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідач ОСОБА_2 не заперечує того факту, що Позивач є дитиною війни. Виходячи із того, що Позивач є дитиною війни, суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Згідно зі ст. 6 названого Закону (відповідно до редакції статті чинної на час розгляду і вирішення справи), дітям війни пенсії, або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року і дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на відповідний рік».

В даний час відповідач нараховує і виплачує позивачу пенсію за віком із надбавкою, як дитині війни, відповідно до п. 8 постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», що підтверджується запереченням відповідача на позов позивача.

Станом на 1 січня 2010 року і до цієї пори ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни пенсії…. підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком, є діючою.

Закон –це акт вищого органу державної влади, який має вищу юридичну силу по відношенню до інших правових актів, оскільки вони ( інші правові акти ) повинні йому, закону відповідати, прийматися на підставі і з метою виконання закону, як акту вищого органу державної влади.

Таким чином Закон України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі і його ст. 6, має пріоритет, а також вищу юридичну силу по відношенню до постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання захисту окремих категорій громадян», яка є підзаконним актом.

Разом з тим частиною 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

В той же час, що відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі «Кечко проти України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що Позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Тобто, між Позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України) .

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України, при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду –як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до названої Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття «власності», яке міститься у ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права»і, таким чином, як власність.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що вимога позивача щодо покладення зобов’язання на відповідача донараховувати і виплачувати йому, як дитині війни, 30 % мінімальної пенсії за віком підлягає задоволенню з урахуванням вже проведених відповідачем нарахувань в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 КАС України, тобто за період з 28.10.2010 року і до внесення Верховною Радою України відповідних змін у статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Керуючись ст. 19, 22, 46, 48, ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статтями 2, п. 10 ст. 3, 11, 17, 18, 69-71, ч.4 ст. 122, 160-164, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати дії ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Болградському районі Одеської області щодо не виплати ОСОБА_1, як дитині війни підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії –неправомірними.

3. Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Болградському районі Одеської області провести підвищення пенсії ОСОБА_1, як дитині війни у розмірі 30 відсотків надбавки до мінімальної пенсії за віком, за період з 28 жовтня 2010 року і в подальшому, відповідно до ст. 6 чинного Закону України «Про соціальний захист дітей війни», до внесення Верховною Радою України відповідних змін у статтю 6 названого Закону, з урахуванням фактично проведених нарахувань та виплачених сум.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя : С.В.Кодінцева

Джерело: ЄДРСР 64144363

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!