Провадження №2-а/592/8/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю: секретаря судового засідання Троценко Ю. Ю. ,

позивачки: ОСОБА_1 ,

представника відповідача 1 за довіреністю: Бондаря А. О. ,

представниць відповідача 2 за довіреністю: Іваницької А. С. , Молодцової Ю. С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про індексацію пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

22.08.2016 року ОСОБА_1 звернулася до Ковпаківського районного суду м. Суми з адміністративним позовом до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про індексацію пенсії, в якому вона зазначила про те, що вона отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (його остання редакція - Закон № 848-VIII від 26.11.2015 року) . В ч. 8 ст. 37 цього Закону сказано про те, що пенсії, призначені згідно з цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. В ч. 9 цієї статті сказано про те, що дія цієї статті поширюється також на пенсіонерів із числа наукових працівників, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. А підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (індекс інфляції) . Згідно ст. 2 цього Закону грошові доходи індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. В ст. 6 цього Закону сказано про те, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. В ч. 2 ст. 8 цього Закону сказано про те, що за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами. Згідно даним Держкомстату України, опублікованим в травні 2016 року (Газета "Урядовий кур'єр" , № 87 від 11.05.2016 року) , індекс споживчих цін (індекс інфляції) в квітні 2016 року склав 103,5 % , тобто перевищив поріг індексації. Отже, в червні 2016 року повинно бути здійснено підвищення грошових доходів населення на величину індексу інфляції, тобто на 3,5 %. Таким чином, згідно законодавству України в червні 2016 року її пенсія повинна була бути проіндексована в межах мінімальної пенсії за віком, яка становить 1130 грн. . Сума індексації становить 39,55 грн. (1130 х 3,5 % ) . Однак, Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області (відповідач 1) в червні 2016 року її пенсію не проіндексував. Станом на квітень 2016 року сума всіх її індексацій за всі попередні роки склала 179,36 грн. . Цю суму вона отримує щомісяця, її ж їй виплатили і в червні 2016 року. У зв'язку з не проведенням індексації відповідачем 1 її пенсії в червні 2016 року вона 21.06.2016 року звернулася до нього із заявою. В ній вона просила виплатити невиплачену їй в червні 2016 року суму індексації, а також в подальшому регулярно виплачувати та проводити індексацію її пенсії відповідно до законодавства України. Однак, на її звернення відповідач 1 дав невиразну, не по суті і не тільки необґрунтовану ніякими нормативними документами, але навіть таку, що суперечить законодавству, відповідь. Тому 22.07.2016 року вона звернулася зі скаргою з цього приводу до головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (відповідач 2) . Від відповідача 2 вона отримала також невизначену, обтічну відповідь, яка не містить підтверджень будь-якими конкретними рішеннями, які б виправдовували незаконні дії відповідача 1 в зв'язку з не проведенням індексації її пенсії. Ця відповідь містить тільки натяк на те, що в п. 6 Порядку проведення індексації сказано про те, що індексація грошових доходів здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. З даними відповіддю вона не згодна з наступних причин. По-перше, бюджетом України на 2016 року передбачено дворазове підвищення (з 1 травня та з 1 грудня) соціальних стандартів, що є складовою параметрів індексації грошових доходів населення. По-друге, з 1 травня 2016 року в Україні було підвищено розмір мінімальної пенсії з 1074 грн до 1130 грн. . У зв'язку з цим було здійснено масове підвищення пенсійних виплат пенсіонерам, розмір пенсійних виплат яких залежить від розміру мінімальної пенсії (зокрема, розмір надбавки за наднормативний стаж) . Розмір наукової пенсії не залежить ні від нормативного, ні від наднормативного трудового стажу наукового працівника. Згідно ч. 2 ст. 37 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" наукова пенсія призначається в розмірі 60 % від зарплати науковця. Тому наукові пенсії не підвищуються з підвищенням мінімальної пенсії. Але наукові пенсії згідно ч. 8 ст. 37 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" підлягають індексації в зв'язку з інфляцією. Тому не проведення індексації її пенсії в червні 2016 року в зв'язку з перевищенням в квітні 2016 року індексу інфляції (103,5 % ) порога індексації (103 % ) є порушенням з боку відповідача її права, захищеного ч. 8 ст. 37 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" . По-третє, відповідно до ст. 8 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами. Тому, в зв'язку з тим, що підстави для індексації її пенсії наявні: в квітні 2016 року індекс інфляції (103,5 % ) перевищив поріг індексації (103 % ) , непорушність її права на індексацію пенсії в червні 2016 року підтверджується і цим Законом, навіть якби були прийняті з цього приводу якісь негативні рішення відповідними органами. Втім, будь-яких рішень відповідних органів з цього питання обидва відповідача взагалі не приводять. Вона вважає дії відповідачів неправомірними. Вирішити питання в добровільному порядку не виявляється за можливе, тому вона змушена звернутися до суду. На підставі викладених фактів, керуючись ст. ст. 6, 8, 17, 87 КАС України, і у відповідності до ст. ст. 105, 106 КАС України, вона просила: 1. Дії Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області та головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області визнати неправомірними та зобов'язати провести індексацію її пенсії з червня 2016 року. 2. Стягнути з відповідачів на її користь судовий збір в сумі 551,20 грн. . 3. Стягнути з відповідачів на її користь витрати, понесені нею на правову допомогу адвоката (а. с. 3, 4) .

14.09.2016 року представник відповідача 1 за довіреністю - головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області Бондар Антон Олександрович надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заперечення начальника Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області Майковської Валентини Іванівни на адміністративний позов ОСОБА_1 про індексацію пенсії, в якому зазначено про те, що Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 заперечує проти неї, вважає її такою, що суперечить нормам матеріального права виходячи з такого. Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області є органом державної виконавчої влади, який здійснює свою діяльність у відповідності до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління. Згідно п. 2 Положення управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду і головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області. По-перше, позивачка з 2002 року перебуває на обліку в управлінні, як одержувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" . Індексація пенсій регулюється Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком проведення індексації грошових доходів населення (зі змінами) , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. Відповідно до п. 1.1 Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Водночас, управління звертає увагу суду на п. 6 Порядку, відповідно до якого, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню. Зокрема, індексація пенсій проводиться за рахунок коштів Пенсійного фонду. Крім того, вона звертає увагу суду на те, що у п. 6 Порядку зазначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Водночас, коштів для проведення індексації пенсії позивачки в 2016 році в бюджеті Пенсійного фонду України не передбачено. Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" кошти Пенсійного фонду формуються переважно за рахунок страхових внесків (частини єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) та використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду. Згідно ч. 2 ст. 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. Отже, під час вирішення справи суд має встановити чи дійсно особа має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить і чи порушене це право або інтерес відповідачем у публічно-правових відносинах. Таким чином, управління вважає позовні вимоги позивачки безпідставним та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, а дії управління такими, що вчиненні з дотриманням норм законодавства. По-друге, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" , враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону) . Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" кошти Пенсійного фонду формуються переважно за рахунок страхових внесків (частини єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) та використовуються на: 1) виплату пенсій, передбачених цим Законом; 2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; 3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду. Згідно ч. 2 ст. 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, що діяла до 01.09.2015 року) Пенсійний фонд України та його органи були звільнені від сплати судового збору. Виходячи з системного аналізу ст. ст. 55, 129 Конституції України, ст. ст. 6, 7 КАС України, судові витрати не повинні бути перешкодою для доступу до суду всіх осіб незалежно від їх майнового стану, що відповідає гарантуванню принципу рівності. Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, при цьому органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Управління виконує свої функції та обов'язки в межах своїх повноважень, визначених Положенням про управління, керуючись діючим в Україні законодавством. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 6, 7, 9, 10, 11, 51 КАС України, вона просила відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в повному обсязі (а. с. 18, 19) .

14.09.2016 року представниця відповідача за довіреністю - головний спеціаліст-юрисконсульт відділу представництва інтересів Фонду в судах та інших органах юридичного управління головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області Іваницька Алла Сергіївна надала в судовому засіданні заперечення у справі № 592/7706/16-а, в якому вона зазначила про те, що ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 23.08.2016 року було відкрите провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про індексацію пенсії. Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області вважає адміністративний позов ОСОБА_1 необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. По-перше, головне управління жодним чином не порушувало права позивачки та діяло відповідно до вимог чинного законодавства. До завдань адміністративного судочинства належить захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин. Право на судовий захист, яке закріплене ст. 6 КАС України, має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. Так, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Сумському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Сумської області. Головне управління відповідно до п/п 5 п. 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 28-2 від 22.12.2014 року, здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей) , які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" . А Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області, відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 28-2 від 22.12.2014 року, відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії відповідно до інших законів. У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника, механізм підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років регламентовано Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України№ 18-1 від 10.11.2006 року. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В рамках Закону України "Про звернення громадян" позивачка зверталася до головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо порушення Сумським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Сумської області її прав. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області надано відповідь № 413/П-11 від 05.08.2016 року відповідно до положень Закону України "Про звернення громадян" . По-друге, відповідно до п/п 2 п. 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 28-1 від 22.12.2014 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 року за № 40/26485, головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду. Згідно із ч. 2 ст. 72 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Відповідно до ст. 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду. Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Крім того, вона повідомила про те, що у головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області відсутня окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду, тому відсутні рахунки для здійснення безспірного списання коштів. Враховуючи заборону використовувати кошти Пенсійного фонду на цілі, не передбачені пенсійним законодавством, та відсутність рахунків в органах Казначейства вона вважає правильним відшкодувати понесені судові витрати позивача за рахунок Державного бюджету України. По-третє, вона вважає безпідставними вимоги позивачки стягнути з головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області витрати на правову допомогу. Відповідно до ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розумінні за годину участі особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. Позивачка жодного з документів на підтвердження витрат понесених на сплату правової допомоги не додала до адміністративного позову. Відповідно до вимог ст. 94 КАС України всі судові витрати мають бути документально підтверджені. Вона вважає, що вимога стягнути з головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області витрати на правову допомогу документально не підтверджена. Враховуючи викладене вище та керуючись ст. 49 КАС України, вона просила відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (а. с. 20, 21) .

04.10.2016 року ОСОБА_1 надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми адміністративний позов (уточнений) про індексацію пенсії, в якому вона зазначила про те, що в Ковпаківському районному суді м Суми знаходиться на розгляді справа № 592/7706/16-а, провадження № 2-а/592/272/16 за її позовом до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області та головного управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області про індексацію пенсії. В даний час виникло питання про уточнення позовних вимог. Тому в позовні вимоги вона вносить зміни та викладає позовну заяву в такій редакції. Вона отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (його остання редакція - Закон № 848-VIII від 26.11.2015 року) . В ч. 8 ст. 37 цього Закону сказано про те, що пенсії, призначені згідно з цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. В ч. 9 цієї статті сказано про те, що дія цієї статті поширюється також на пенсіонерів із числа наукових працівників, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. А підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (індекс інфляції) . Згідно ст. 2 цього Закону грошові доходи індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. В ст. 6 цього Закону сказано про те, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. В ч. 2 ст. 8 цього Закону сказано про те, що за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами. Згідно даним Держкомстату України, опублікованим в травні 2016 року (Газета "Урядовий кур'єр" , № 87 від 11.05.2016 року) , індекс споживчих цін (індекс інфляції) в квітні 2016 року склав 103,5 % , тобто перевищив поріг індексації. Отже, в червні 2016 року повинно бути здійснено підвищення грошових доходів населення на величину індексу інфляції, тобто на 3,5 %. Таким чином, згідно законодавству України в червні 2016 року її пенсія повинна була бути проіндексована в межах мінімальної пенсії за віком, яка становить 1130 грн. . Сума індексації становить 39,55 грн. (1130 х 3,5 % ) . Однак, Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області (відповідач 1) в червні 2016 року її пенсію не проіндексував. Станом на квітень 2016 року сума всіх її індексацій за всі попередні роки склала 179,36 грн. . Цю суму вона отримує щомісяця, її ж їй виплатили і в червні 2016 року. У зв'язку з не проведенням індексації відповідачем 1 її пенсії в червні 2016 року вона 21.06.2016 року звернулася до нього із заявою. В ній вона просила виплатити невиплачену їй в червні 2016 року суму індексації, а також в подальшому регулярно виплачувати та проводити індексацію її пенсії відповідно до законодавства України. Однак, на її звернення відповідач 1 дав невиразну, не по суті і не тільки необґрунтовану ніякими нормативними документами, але навіть таку, що суперечить законодавству, відповідь. Тому 22.07.2016 року вона звернулася зі скаргою з цього приводу до головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (відповідач 2) . Від відповідача 2 вона отримала також невизначену, обтічну відповідь, яка не містить підтверджень будь-якими конкретними рішеннями, які б виправдовували незаконні дії відповідача 1 в зв'язку з не проведенням індексації її пенсії. Ця відповідь містить тільки натяк на те, що в п. 6 Порядку проведення індексації сказано про те, що індексація грошових доходів здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. З даними відповіддю вона не згодна з наступних причин. По-перше, бюджетом України на 2016 року передбачено дворазове підвищення (з 1 травня та з 1 грудня) соціальних стандартів, що є складовою параметрів індексації грошових доходів населення. По-друге, з 1 травня 2016 року в Україні було підвищено розмір мінімальної пенсії з 1074 грн до 1130 грн. . У зв'язку з цим було здійснено масове підвищення пенсійних виплат пенсіонерам, розмір пенсійних виплат яких залежить від розміру мінімальної пенсії (зокрема, розмір надбавки за наднормативний стаж) . Розмір наукової пенсії не залежить ні від нормативного, ні від наднормативного трудового стажу наукового працівника. Згідно ч. 2 ст. 37 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" наукова пенсія призначається в розмірі 60 % від зарплати науковця. Тому наукові пенсії не підвищуються з підвищенням мінімальної пенсії. Але наукові пенсії згідно ч. 8 ст. 37 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" підлягають індексації в зв'язку з інфляцією. Тому не проведення індексації її пенсії в червні 2016 року в зв'язку з перевищенням в квітні 2016 року індексу інфляції (103,5 % ) порога індексації (103 % ) є порушенням з боку відповідача її права, захищеного ч. 8 ст. 37 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" . По-третє, відповідно до ст. 8 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами. Тому, в зв'язку з тим, що підстави для індексації її пенсії наявні: в квітні 2016 року індекс інфляції (103,5 % ) перевищив поріг індексації (103 % ) , непорушність її права на індексацію пенсії в червні 2016 року підтверджується і цим Законом, навіть якби були прийняті з цього приводу якісь негативні рішення відповідними органами. Втім, будь-яких рішень відповідних органів з цього питання обидва відповідача взагалі не приводять. Вона вважає дії відповідачів неправомірними. Вирішити питання в добровільному порядку не виявляється за можливе, тому вона змушена звернутися до суду. На підставі викладених фактів, керуючись ст. ст. 6, 8, 17, 87 КАС України, і у відповідності до ст. ст. 105, 106 КАС України, вона просила: 1. Дії відповідачів: Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області та головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області визнати неправомірними. 2. Зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області здійснити індексацію її пенсії з червня 2016 року в сумі 39,55 грн. за кожний місяць починаючи з червня 2016 року. 3. Стягнути з відповідачів в солідарному порядку судовий збір на її користь в сумі 551,20 грн. (а. с. 25, 26) .

У відкритому судовому засіданні позивача ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги з урахуванням уточненого адміністративного позову. Вона просила суд задовольнити адміністративний позов повністю.

У відкритому судовому засіданні представник відповідача 1 за довіреністю - головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області Бондар Антон Олександрович позов не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним в запереченні. Він просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

У відкритому судовому засіданні представниці відповідача 2 за довіреністю - головний спеціаліст-юрисконсульт відділу представництва інтересів Фонду в судах та інших органах юридичного управління головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області Іваницька Алла Сергіївна та головний спеціаліст-юрисконсульт відділу представництва інтересів Фонду в судах та інших органах юридичного управління головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області Молодцова Юлія Сергіївна позов не визнали, надали пояснення, аналогічні викладеним в запереченні. Вони просили суд відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_1, пояснення представника відповідача 1 за довіреністю - головного спеціаліста-юрисконсульта юридичного відділу Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області Бондаря Антона Олександровича, пояснення представниць відповідача 2 за довіреністю - головного спеціаліста-юрисконсульта відділу представництва інтересів Фонду в судах та інших органах юридичного управління головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області Іваницької Алли Сергіївни та головного спеціаліста-юрисконсульта відділу представництва інтересів Фонду в судах та інших органах юридичного управління головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області Молодцової Юлії Сергіївни, дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) ; 4) безсторонньо (неупереджено) ; 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) ; 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) , дій чи бездіяльності.

Із змісту ч. ч. 2, 4 ст. 71 КАС України вбачається, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Оскільки таких справ найбільше з-поміж інших справ, то фактично загальним є правило про те, що тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень. Йдеться не лише про справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень фізичними чи юридичними особами за п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, а про всі адміністративні справи, в яких оскаржується рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень - справи з відносин публічної служби, частина виборчих спорів тощо. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Зазначена презумпція значно посилює позиції невладної особи (людини) , якій бракує правових знань, щоб самостійно довести перед судом слушність своїх тверджень. Потенційний обов'язок суб'єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності в суді посилює його відповідальність при прийнятті рішень, вчиненні інших дій чи допущенні бездіяльності. Зазвичай суб'єкт владних повноважень повинен спростувати презумпцію своєї винуватості, адже вона дає можливість вважати встановленою неправомірність його рішень, дій чи бездіяльності. Позивач не зобов'язаний доводити ці обставини. Однак це аж ніяк не означає, що кожен адміністративний позов, навіть очевидно необґрунтований та безпідставний, зобов'язує суб'єкта владних повноважень забезпечувати своє представництво у кожному такому процесі. З презумпції винуватості суб'єкта владних повноважень не випливає його автоматичний програш у справі, якщо він ніяким чином не відреагував на позов або просто його не визнав. Презумпція винуватості не є абсолютною, як у судовому процесі прецедентної системи права, де відсутність заперечення позову та нез'явлення відповідача у судове засідання розцінюється судом як визнання позову і тягне за собою програш відповідача. Презумпція винуватості суб'єкта владних повноважень - відповідача означає припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує на основі доказів. Отож застосування принципу презумпції винуватості суб'єкта владних повноважень не обумовлює його автоматично програшного становища у справі. Невиконання обов'язку відповідача довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, не звільняє суд від обов'язку ухвалити справедливе і правосудне судове рішення. Однак презумпція винуватості позбавляє суд необхідності перевіряти повідомлені позивачем обставини, якщо вони не викликають обґрунтованого сумніву. В адміністративному судочинстві позивачем, як правило, є фізична чи юридична особа, а основна частина доказів у справі акумулюється у відповідача - суб'єкта владних повноважень, адже вирішуючи те чи те питання суб'єкт владних повноважень збирає цілу низку матеріалів. Отож особа перебуває у гіршому становищі щодо можливості збору і подання доказів порівняно із суб'єктом владних повноважень. До того ж, необізнаний у бюрократичному механізмі громадянин погано орієнтується у тому, які докази можуть підтвердити обставини, на які він посилається. Тому суб'єкт владних повноважень - відповідач у справі зобов'язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, незалежно від того, на чию користь вони можуть бути використані - на користь відповідача чи навіть позивача. Суд не може ухвалювати свої рішення на основі припущень. Тому якщо особа стверджує про певну обставину, вона має довести це доказами. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів і не зобов'язаний проявляти будь-яку ініціативу. Це обумовлено тим, що особа повинна добросовісно ставитися до своєї справи і виконання своїх обов'язків. Якщо вона цього не робить, суд не має працювати замість цієї особи.

Із змісту ч. 1 ст. 162 КАС України вбачається, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково.

Аналіз прецедентної практики ЄСПЛ дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами-учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державою принципу "правомірних або законних очікувань" та захисту прав людини через призму цього принципу. Зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" та "Федоренко проти України" ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності (cf. , Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995 року, серія А, № 332, с. 21, п. 31; п. 21 рішення ЄСПЛ у справі "Федоренко проти України") . У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно" , а саме: в контексті ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, це поняття охоплює як "існуюче майно" , так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (п. 74 рішення від 02.03.2005 року ЄСПЛ від MALTZAN and Others v. Germany) . ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту та формується позиція для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися "активом" , вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону. Відповідно до п. 1 Постанови Верховної Ради України від 21 травня 2015 року № 462-VIII "Про Заяву Верховної Ради України "Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод" схвалено Заяву Верховної Ради України про відступ від окремих зобов'язань, визначених п. 3 ст. 2, ст. ст. 9, 12, 14, 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. ст. 5, 6, 8, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, а саме: до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, керованих, контрольованих і фінансованих Російською Федерацією, російських окупаційних військ, їх військової техніки з території України, відновлення повного контролю України за державним кордоном України, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України. Водночас Україна не зробила відступу від Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому Пленум Верховного Суду України наголошує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі щодо законних очікувань стосовно ефективного здійснення свого "права власності" . Таким чином, ст. 1 зазначеного Першого протоколу слід застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому) , оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають в особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей. Тобто в зазначених рішеннях ЄСПЛ установив, що наявність "правомірних (законних) очікувань" є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу умовою наявності "правомірних очікувань" у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави. Інакше кажучи, "правомірні (законні) очікування" - очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, хто є носіями відповідного права. Згідно із ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається й діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип правової визначеності, основу якого утворює ідея передбачуваності очікування суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам. Про те, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права, йдеться в рішенні ЄСПЛ від 28.11.1999 року "Брумареску проти Румунії" (п. 61) . Принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними. Такий підхід узгоджується з практикою ЄСПЛ. Зокрема, в рішенні від 13.12.2001 року у справі "Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови" ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (п. 109) . Стабільність правового регулювання проявляється в неприпустимості внесення довільних змін до діючої системи норм і є віддзеркаленням підтримання довіри громадян до законів та дій держави. Збереження розумної стабільності означає, серед іншого, обов'язок законодавця враховувати при зміні умов набуття права на отримання соціальних благ законні очікування, пов'язані із виконанням (повністю або частково) умов набуття такого права. Рівність усіх перед законом, що випливає із ч. 2 ст. 21 Конституції України, впливає на регулювання всіх суспільних відносин. Дотримання цього принципу означає, зокрема, й безпідставну заборону без розумного виправдання запроваджувати різницю в правах осіб, які належать до однієї й тієї ж категорії (заборону відмінного поводження з особами, які знаходяться в однакових чи споріднених ситуаціях) .

Аналізуючи встановлені обставини справи, приведені норми законів, які врегульовують вказані спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Що стосується позовної вимоги позивачки ОСОБА_1 про визнання дій відповідачів: Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області та головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області неправомірними, то оскільки позивачкою не було надано будь-яких переконливих доказів на підтвердження того, що відповідачі діяли не у відповідності до вимог ст. 19 Конституції України, відтак в цій частині позову слід відмовити.

Що стосується позовної вимоги позивачки ОСОБА_1 про зобов'язання Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області здійснити індексацію її пенсії з червня 2016 року в сумі 39,55 грн. за кожний місяць починаючи з червня 2016 року, то оскільки представник відповідача 1 за довіреністю - головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області Бондар Антон Олександрович, у порушення імперативних приписів ст. 71 КАС України, не подав суду всі наявні у нього документи та матеріали, які могли бути використані як докази у справі, відтак суд вважає, що вимоги позивачки в цій частині є такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідач, який заперечував проти задоволення адміністративного позову, не довів, не доказав правомірності рішення Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської, відтак в цій частині позов слід задовольнити.

Що стосується позовної вимоги позивачки ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів в солідарному порядку судового збору на її користь в сумі 551,20 грн. , то оскільки чинним (цивільним, адміністративним, кримінальним тощо) законодавством України не передбачено солідарне стягнення суми судових витрат, в тому числі судового збору, відтак в цій частині позов слід задовольнити частково. І така позиція повністю узгоджується та не суперечить положенням п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" № 10 від 17.10.2014 року (із змінами і доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 25.09.2015 року) .

Відповідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку із тим, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, відтак понесені позивачкою судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 551,20 грн. слід стягнути з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про індексацію пенсії, слід задовольнити частково.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 160, 167 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про індексацію пенсії, задовольнити частково.

Зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 з червня 2016 року в сумі 39,55 грн. за кожний місяць починаючи з червня 2016 року.

В задоволенні решти вимог відмовити за необґрунтованістю, безпідставністю та недоведеністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції - Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС УКраїни, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий І.Г. Бичков