УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/31722/16-ц Головуючий в 1-ій інстанції

Провадження 22-ц/774/151/К/17суддя Демиденко Ю.Ю.

Категорія - 26 ( І ) Суддя-доповідач - ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

17 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

за участю секретаря - Чубіної А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 30 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - ОСОБА_4,

представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувсядо ОСОБА_2 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ОСОБА_6 «ПівнГЗК»), з позовомпро стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що, працюючи протягом тривалого часу у відповідача в шкідливих умовах праці, він отримав професійне захворювання, у зв'язку із чим висновком МСЕК від 09.06.2016 року йому первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності безстроково.

Позивач вважає, що у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, йому з вини відповідача спричинено моральну шкоду, а тому просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_6 «ПівнГЗК» в рахунок її відшкодування 290 000 грн.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 30 вересня 2016 року, в якому виправлено описку ухвалою цього ж суду від 31 жовтня 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 «ПівнГЗК» на користь ОСОБА_3 15 000 грн. моральної шкоди без стягнення податків та обовязкових платежів, а також на користь держави - судовий збір в розмірі 551,20 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_6 «ПівнГЗК» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що судом не враховано, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та, оскільки причиною його професійного захворювання є саме тривалий час роботи в умовах впливу на організм шкідливих факторів, саме його дії стали причиною професійного захворювання, що свідчить про відсутність вини підприємства у заподіянні моральної шкоди позивачу. Також зазначає, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, зокрема в справі відсутні докази, які підтверджують психологічний стан потерпілого, розмір моральної шкоди, що визначений судом до стягнення, є необґрунтованим та значно завищеним, не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості, а також характеру і тривалості фізичних та моральних страждань позивача, не враховано судом й тяжкого фінансового становища відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_6 «ПівнГЗК» - ОСОБА_4, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_5, яка заперечувала проти апеляційної скарги та просила її відхилити, залишивши без змін рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 працюючи протягом тривалого часу, у періоди з 09.12.1977 року по 06.04.1984 року, з 26.10.1989 року по 01.11.2000 року, з 26.03.2001 року по 09.06.2016 року помічником машиніста екскаватора, гірничим майстром в карєрі виробничої дільниці № 4 по відвантаженню гірничої маси з перевантажувальних станцій, виконуючи роботи в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу й був звільнений 09.06.2016 року за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію (а.с. 24-27).

Згідно з Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 28 квітня 2016 року позивачу встановлено професійне захворювання з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст.(пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легенів першої-другої ст.), група «В», ЛН першої-другої ст. (а.с. 4-5).

Відповідно до п. 17 зазначеного вище Акту причиною професійного захворювання позивача є робота протягом 33 років в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, а саме: аерозоль переважно фіброгенної дії у повітрі зони відносяться до 3 класу 2 ступеню шкідливості. Аерозоль переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони, концентрація: з вмістом вільного кремнію діоксиду кристатічного у пилу від 10% до 70% - 4,8 мг/м3 при ГДК - 2,0 мг/м3.

Висновком МСЕК від 09.06.2016 року ОСОБА_3 первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності з 23 травня 2016 року безстроково (а.с. 6).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та покладаючи обовязок з відшкодування моральної шкоди на відповідача, суд першої інстанції керувався ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з доведеності факту заподіяння моральної шкоди позивачу при виконанні ним трудових обовязків з вини відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2ст. 153 КЗпП Українизабезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першоїст. 237-1 КЗпП Українипередбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як убачається з акту розслідування професійного захворювання від 28 квітня.2016 року, причиною професійного захворювання позивача є робота протягом 33 років в умовах впливу шкідливих факторів, тобто умови праці, характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, саме: аерозоль переважно фіброгенної дії у повітрі зони відносяться до 3 класу 2 ступеню шкідливості. Аерозоль переважно фіброгенної дії в повітрі робочої зони, концентрація: з вмістом вільного кремнію діоксиду кристатічного у пилу від 10% до 70% - 4,8 мг/м3 при ГДК - 2,0 мг/м3.

Порушення відповідачем положень ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачено обовязок підприємства забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці, встановлено актом розслідування хронічного професійного захворювання від 28 квітня 2016 року, а тому доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність його вини у спричиненні моральної шкоди позивачу є необґрунтованими.

Спростовуються й доводи представника відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з тим, що професійне захворювання обмежує його життєву активність і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Посилання представника відповідача ОСОБА_6 «ПівнГЗК» в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, а відповідач забезпечував його засобами колективного та індивідуального захисту і скорочував час дії шкідливих факторів виробництва відповідно до норм законодавства, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди.

Доводи апеляційної скарги щодо скрутного матеріального положення ОСОБА_6 «ПівнГЗК» не можуть бути взятими до уваги колегією суддів, як такі, що не мають правового значення для вирішення спору щодо відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоровя, оскільки при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд має виходити з глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а не з фінансової можливості роботодавця здійснити таке відшкодування.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманого професійного захворювання, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

У звязку з чим доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди колегія суддів вважає безпідставними.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів особами, які беруть участь у розгляді справи, діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 30 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: