Провадження №22ц-6211/10
УХВАЛА
іменем України
21 квітня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Данилової О. О.,
суддів: Лівінського І.В., ШаманськоїН.О.
розглянула в порядку письмового провадження адміністративну справу
за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області (далі - УПФ)
на .постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 квітня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до УПФ про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
ОСОБА _1 звернулася в суд з позовом до УПФ, в якому просила визнати протиправною бездіяльність щодо неперерахування їй як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон від 18 листопада 2004 року), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006-2010 роки та зобов'язати УПФ здійснити перерахування такої допомоги і забезпечити виплату заборгованості.
Постановою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 квітня 2010 року позов задоволено частково.
Зобов'язано здійснити перерахунок пенсії за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за січень та лютий 2010 року із підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленим частиною 1 статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон від 9 липня 2003 року) та провести відповідні виплати.
В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши законність постанови в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.
Відповідно до ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак, згідно з пунктом 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року зупинено на 2006 рік.
До того ж, Законом України від 19 січня 2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» із положень Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» виключено пункт 17 ст. 77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що
пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, запроваджуються
2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку. « визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Рада України з питань бюджету.
Між тим, Кабінет Міністрів України протягом 2006 року не приймав рішення на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Отже, пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, безпосередньо у 2006 році запроваджено не було.
Тому вимоги позову про перерахування підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у 2006 році задоволенню не підлягають.
В свою чергу, пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року зупинено на 2007 рік із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6- рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року із урахуванням ст. 111 цього ж Закону.
Однак, підпунктом 2 пунктом 41 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» норми ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції.
Тоді як, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10- рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни, внесені підпунктом 2 пунктом 41 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та «Про Державний бюджет України на 2010 рік» будь-яких обмежень дій ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року не передбачено.
Окрім цього слід зазначити, що статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» та статтею 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», Кабінету Міністрів надано право в 2009 році та 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році і 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, мають діти війни, в межах позовних вимог, з 9 липня до 31 грудня 2007 року, з 22 травня до 31 грудня 2008 року, 1 січня до 31 грудня 2009 року та з 1 січня до 28 лютого 2010 року включно.
Суд першої інстанції, який розглядав справу повно та всебічно дослідив обставини спору, належно оцінив надані докази та дійшов обґрунтованого висновку, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, у порушення вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року не здійснило відповідні перерахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена), чим і допустило протиправну бездіяльність. На підставі чого суд обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.
Не мають правового значення також і посилання відповідача на неможливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на не визначення законодавчо розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись спірне підвищення до пенсії, то розрахунок необхідно проводити, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
За таких обставин, колегія судців не вбачає підстав для скасування судового рішення та відмови позивачу у задоволенні всіх вимог.
Керуючись ст.ст.200, 206 КАС України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Мйколаївської області відхилити, а постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: