ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" грудня 2016 р. м. Київ К/800/43013/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Голяшкіна О.В.,

Донця О.Є.,

при секретарі: Скавуляк Т.В.,

за участю представників сторін: Кришневої В.М., відповідача: Запорожець А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, визнання нечинною та скасування картки відмови, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» звернулось до суду з позовом до Миколаївської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення від 20.05.2014 №504000003/2014/000028/1 про коригування митної вартості товару, визнання нечинною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України від 20.05.2014 №54010000/2014/00006.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Миколаївською митницею ДФС України протиправно, на підставі хибного висновку щодо заниження позивачем митної вартості товару (гідроксит натрію), що ввозився на територію України, прийняте необґрунтоване рішення щодо її коригування та виставлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01.04.2013 між позивачем та ВАТ «Єдіная торговая компанія» РФ укладено зовнішньоекономічний контракт № RF/RD/79-13/11-M, відповідно до якого з урахуванням Додатку № 15 (Специфікації № 15) від 21.04.2014, продавець зобов'язувався здійснити поставку товару - натр їдкий (гідроксит натрію) в обсязі 5917,00т. за ціною 260,00 доларів США за тонну на загальну суму 1 538 420,00 доларів США.

З метою розмитнення зазначеного товару позивачем 19.05.2014 подано митному органу електронну митну декларацію № 504010000/2014/001201, відповідно до якої митну вартість товару задекларовано за основним методом її визначення - за ціною контракту.

У зв'язку з тим, що додані до митної декларації документи не містили усіх даних на підтвердження числових значень складових митної вартості митним органом від декларанта додатково витребувано:

1) бухгалтерську документацію: щодо оплати складових митної вартості (страхування), страховий поліс, банківські документи про здійснення оплати за оцінюваний товар; щодо формування ціни товару з обґрунтуванням зниження ціни товару на 40 доларів США.

2) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару;

3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

Згідно з листом від 16.04.2014 №181/101-10 декларантом відповідачеві надано наступні документи: платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №1537 від 15.04.2014; біржові котирування міжнародної біржової організації ІСІS за останні 4 тижня, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту та специфікації № 15, датовані 28.03.2014р., 04.04.2014р., 11.04.2014р., 18.04.2014р.

У зв'язку з ненаданням позивачем у повному обсязі запитуваних документів, Миколаївською митницею ДФС України прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 20.05.2015 №504000003/2014/000028/1, відповідно до якого митну вартість імпортованого товару визначено на рівні 0,364 дол. США/кг із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

Також, відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 20.05.2015 № 504010000/2014/00006, відповідно до якої в якості умов, виконання яких забезпечує можливість прийнятті митної декларації, митного оформлення та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, вказано на необхідність подання нової митної декларації із скоригованою митною вартістю відповідно до рішення про коригування митної вартості товару від 20.05.2015 №504000003/2014/000028/1.

Вказуючи на протиправність рішення про коригування митної вартості товару від 20.05.2015 №504000003/2014/000028/1 та картки відмови від 20.05.2015 №504010000/2014/00006, товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» звернулось до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності рішення про коригування митної вартості товару від 20.05.2015 №504000003/2014/000028/1 та картки відмови від 20.05.2015 №504010000/2014/00006 як таких, що прийнято на підставі обґрунтованої позиції митного органу щодо непідтвердження поданими декларантом документами правильності визначення ним митної вартості.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені у частині четвертій цієї статті документи.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що необхідність витребування від декларанта додаткових документів обґрунтована наявністю у поданих документах неповних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме: ненадання повних відомостей щодо ціни товару, зазначеної у пункті 2.3 контракту віл 01.04.2013 №RF/RD/79-13/11-M, відсутність відомостей про вартість страхування товару, а також не наданням банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару.

Колегія суддів не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо доведеності з боку митного органу наявності підстав для витребування від декларанта додаткових документів з мотивів надання декларантом неповних відомостей щодо ціни товару, зазначеної у пункті 2.3 контракту віл 01.04.2013 №RF/RD/79-13/11-M

Відповідно до пункту 2.3 контракту від 01.04.2013 №RF/RD/79-13/11-M (мовою оригіналу) "цена на товар за одну тонну в пересчете на 100% основного вещества рассчитывается по формуле: FOB MED Low минус 40 долларов США, где FOB MED Low - средняя котировка FOB MED Low, публикуемая агентством ICIS, рассчитанная на основании ICIS pricing Caustic Soda (Europa, Mediterranean) weekly report за предшествующую периоду отгрузки два месяца с 21 числа первого месяца по 20 число второго месяца".

За змістом пункту 2.1 контракту від 01.04.2013 №RF/RD/79-13/11-M ціна визначається на умовах CPT ст. Жовтнева (Інкотермс 2010).

Зазначення інших умов поставки товару (CPT), відмінних від умов, по середній вартості яких визначається ціна товару (FOB), не є тією розбіжністю, яка унеможливлює перевірку правильності визначення митної вартості.

Так, відповідно до статей 189, 190 Господарського кодексу України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Як вбачається з умов контракту від 01.04.2013 №RF/RD/79-13/11-M сторони домовилися, що ціна на товар за 1 тонну визначається на рівні FOB MED Low мінус 40 долларов США. При цьому, сторони дійшли згоди, що зазначена ціна є ціною на умовах CPT, тобто включає у себе, у тому числі, і транспортні витрати до місця призначення.

Відповідно до частини другої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Митним органом у спірних правовідносинах не обґрунтовано наявності обмежень, які унеможливлюють визначення митної вартості за ціною договору, зокрема, той факт, що продавець та покупець є пов'язаними особами і їх зв'язок вплинув на ціну товару.

Колегія суддів також вказує на необґрунтованість посилання митного органу на положення статті VII Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947), відповідно до якої оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. При цьому, під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Так, відповідно до вступного коментарю до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1.

Статтею 1 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, визначено, що митна вартість імпортних товарів є контрактною вартістю, тобто ціною, фактично сплаченою або що підлягає сплаті за товари, коли вони продаються на експорт до країни імпорту, скоригованою відповідно до положень статті 8 за певних, визначених у статті 1 умов.

Заявлена позивачем митна вартість базувалася на контрактній вартості, що відповідає вимогам Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року.

Також колегія суддів вказує на необґрунтованість посилання митного органу як на підставу для витребування додаткових документів на відсутність інформації щодо вартості страхування товару, оскільки умови поставки CPT не передбачають зобов'язань покупця зі страхування товару.

Колегія суддів також не погоджується із митного органу щодо необхідності надання декларантом документів, що підтверджують вартість страхування, з тих мотивів, що задекларований позивачем товар є небезпечним вантажем, що зумовлює обов'язкове здійснення одержувачем страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення такого вантажу відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів".

Так, відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема як витрати на страхування цих товарів.

У той же час, положеннями Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів" передбачено обов'язкове страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення такого вантажу, а не страхування безпосередньо самого вантажу.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 26 частини першої статті 7 та пункту 9 частини четвертої статті 6 Закону України "Про страхування" страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів та страхування вантажів та багажу (вантажобагажу) є різними видами страхування.

За вказаних обставин, посилання митного органу як на наявність підстав для витребування додаткових документів, на непідтвердження розміру витрат на страхування товару, а також ненадання повних відомостей щодо ціни із врахуванням пункту 2.3 контракту, є необґрунтованим.

У той же час, зважаючи на те, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, є документами, що підтверджують митну вартість товару відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, колегія суддів погоджується із доводами митного органу, що ненадання таких документів є неповним наданням документів на підтвердження митної вартості товару.

Однак, враховуючи те, що декларантом листом від 16.04.2014 №181/101-10 на вимогу митного органу надано платіжне доручення в іноземній валюті від 15.04.2014 №1537, яке підтверджує факт здійснення оплати за інвойсом, по якому здійснювалась поставка, колегія суддів не погоджується із позицією митного органу щодо ненадання декларантом документів, обсяг відомостей який у сукупності є достатнім для визначення митної вартості за першим методом.

Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З урахуванням викладеного, позиція судів попередніх інстанцій щодо правомірності рішення про коригування митної вартості від 20.05.2015 №504000003/2014/000028/1 та винесеної на підставі нього картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 20.05.2015 № 504010000/2014/00006, є помилковою.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України муд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 94, 160, 167, 220, 221, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 травня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської митниці Міндоходів від 20.05.2014 №504000003/2014/000028/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи митному пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 20.05.2015 № 504010000/2014/00006.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» 197,32 грн (сто дев'яносто сім гривень 32 копійки) понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: