У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/268/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Т.М.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

30 листопада 2016 року

м . Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

позивача: ОСОБА_2,

представник позивача: ОСОБА_3,

представники відповідачів: Левченка І.С., Васійчука С.І.,

представника третьої особи: Єгорова П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, Буковинський державний фінансово-економічний університет про визнання протиправним та скасування розпорядження,

В С Т А Н О В И В :

постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представники відповідачів та представник третьої особи в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, Кабінетом Міністрів України 20 січня 2016 року на погодження з пропозицією Міністерства освіти і науки України прийнято розпорядження №44-р про реорганізацію Буковинського державного фінансово-економічного університету шляхом приєднання до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

До вказаного рішення додано Пояснювальну записку в якій обґрунтовано необхідність прийняття вказаного акту та витяг з протоколу №3 засідання Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року.

19 лютого 2016 року Міністерством освіти і науки України видано наказ №137 про реорганізацію Буковинського державного фінансового-економічного університету, який прийнятий на підставі розпорядження №44-р від 20 січня 2016 року Кабінету Міністрів України.

До вказаного наказу надано додаток №137 від 19 лютого 2016 року, яким визначено склад комісії з реорганізації Буковинського державного фінансового-економічного університету (а.с. 16-18).

Позивач вважаючи розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №44-р та наказ Міністерства освіти та науки України від 19 лютого 2016 року №137 протиправними та такими, що порушують його права звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд І інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивачем не доведено в чому саме полягає порушення його особистих прав, у зв'язку з прийняттям оскаржуваних нормативно-правових актів.

Колегія суддів погоджуються з висновком суду І інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про вищу освіту" рішення про утворення, реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, перетворення) чи ліквідацію вищого навчального закладу приймається для закладів державної форми власності - Кабінетом Міністрів України.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Колегією суддів встановлено, що Буковинський державний фінансового-економічний університет є вищим державним навчальним закладом засновником якого є Кабінет Міністрів України та перебуває в сфері управління Міністерства освіти і науки України - головного органу в системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення формування та реалізації державної політики у сферах освіти і науки.

Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Згідно з статтею 116 Конституції України визначено, зокрема, що Кабінет Міністрів України забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України та забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, може утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати відповідно до закону державні господарські об'єднання, підприємства, установи та організації, зокрема для здійснення окремих функцій з управління об'єктами державної власності. Кабінет Міністрів України затверджує положення та статути державних господарських об'єднань, підприємств, установ та організацій, розмір асигнувань на їх утримання і граничну чисельність працівників, призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників і заступників керівників, застосовує до них заходи дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 41 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції та законів України здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону.

Частиною 7 статті 44 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" встановлено, що Міністр України подає на розгляд Кабінету Міністрів України проекти законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, розробником яких є міністерство чи центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується ним.

Згідно з статтею 46 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" організаційною формою роботи Кабінету Міністрів України є його засідання. Засідання Кабінету Міністрів України стенографується, його рішення оформлюється протоколом, який є офіційним документом.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Частиною 2 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначено, що розпорядження Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо цими розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.

Колегією суддів встановлено, що проект розпорядження був наданий на розгляд Кабінету Міністрів України Міністерством освіти та науки України.

Відповідно до норм чинного законодавства вказаний проект розглянуто та прийнято на засіданні Кабінету Міністрів України, що підтверджується витягом з протоколу №3 від 20 січня 2016 року.

Враховуючи вищевикладене, Кабінетом Міністрів України дотримано порядок прийняття оскаржуваного розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №44-р "Про реорганізацію Буковинського державного фінансового-економічного університету",

Кабінет Міністрів України здійснюючи функції з управління об'єктами державної власності розпорядився об'єктом державної власності задля оптимізації коштів, передбачених у Державному бюджеті України, реорганізовував Буковинський державний фінансово-економічний університет шляхом приєднання до Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича.

Щодо посилань апелянта про відсутність доцільності, вмотивованості та економічної обґрунтованості для прийняття оскаржуваного розпорядження Кабінету Міністрів України, колегія суддів звертає увагу на таке.

Обґрунтування необхідності прийняття вказаного акту, як і прогнозовані наслідки його прийняття викладені в пояснювальній записці Міністра освіти і науки України.

В якій зазначено, що проект акта розроблено Міністерством освіти і науки з метою реалізації завдань з оптимізації мережі вищих навчальних закладів та удосконалення системи управління вищими навчальними закладами, передбаченої Коаліційною угодою, створення університетів, у яких буде зосереджено науковий, педагогічний, методичний потенціал певного регіону, що сприятиме досягненню високого рівня якості підготовки фахівців з вищою освітою.

Крім того зазначається, що прийняття акту є невідкладним, у зв'язку із чим вказано про необхідність його прийняти відповідно до параграфу 55-2 глави 7 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року №950.

Параграф 55-2 глави 7 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року №950 визначає, що у невідкладних випадках, а також з питань спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) Прем'єр-міністр або міністр за погодженням з Прем'єр-міністром може під час засідання Кабінету Міністрів внести на розгляд Кабінету Міністрів проект акта без дотримання вимог цього Регламенту щодо погодження і консультацій, проведення правової експертизи Мін'юстом, розгляду на засіданні урядового комітету. Такий проект акта ставиться на голосування і у разі його прийняття опрацьовується Секретаріатом Кабінету Міністрів без зміни його по суті (вносяться поправки, пов'язані з приведенням у відповідність з правилами нормопроектувальної техніки, здійснюється редагування), а також забезпечується негайне оприлюднення підписаного Прем'єр-міністром акта.

Отже, оскаржуваний акт Кабінету Міністрів України не погоджувався з Міністерством економіки України, Міністерством фінансів України, Міністерством економічного розвитку та торгівлі України, не проходив експертизу та не погоджувався Міністерством юстиції України, не погоджувався із Чернівецькою міською радою, не було проведено жодних узгоджувальних процедур, консультацій, нарад, робочих зустрічей для вжиття вичерпних заходів та/чи врегулювання всіх розбіжностей, оскільки розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №44-р приймалося за іншою процедурою, яка визначена параграфом 55-2 глави 7 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року №950 і яка не потребує дотримання вимог цього Регламенту щодо погодження і консультацій, проведення правової експертизи Мін'юстом.

Колегія суддів вважає прийнятним обґрунтування відповідачів щодо невідкладності розгляду питання реорганізації вищих навчальних закладів, оскільки такі рішення пов'язані з навчальним процесом (прийом на навчання студентів; випуск фахівців) і затягування розгляду може потягнути за собою негативні наслідки.

Також колегія суддів вважає безпідставним та необґрунтованим посилання апелянта щодо порушення Кабінетом Міністрів України Угоди про Коаліцію депутатських фракцій "Європейська Україна" у Верховній Раді України VIII скликання від 27 листопада 2014 року та пункту 87 Розпорядження Кабінетом Міністрів України від 04 вересня 2013 року №686-р "Про затвердження плану заходів з реалізації Національної стратегії розвитку освіти України на період до 2021 року", оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження вчинення порушень з боку Уряду.

Крім того, колегія суддів вважає, що відсутність в переліку запланованих програм відповідача розгляду розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №44-р не дає підстав вважати незаконним та протиправним оскаржуване розпорядження, оскільки зазначені вище акти носять загальний характер та описують тенденції та напрямки роботи Кабінету Міністрів України, а не конкретний та вичерпний перелік дій та планів Уряду.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на положення постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року № 228 "Про порядок створення, реорганізації і ліквідації навчально-виховних закладів", оскільки вказана постанова втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України "147 від 02 березня 2016 року. При цьому, на момент прийняття оскаржуваного розпорядження порядок реорганізації навчальних закладів врегульовано Законом України "Про вищу освіту".

Також колегія суддів приймає до уваги, що рішення які оскаржуються стосуються Буковинського державного фінансово-економічного університету.

Разом із цим, в матеріалах справи наявні докази, що підтверджують звернення Буковинського державного фінансово-економічного університету до суду щодо оскарження розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №44-р, наказу Міністерства освіти і науки України від 02 лютого 2016 року №61 та наказу Міністерства освіти і науки України від 19 лютого 2016 року №137. Згідно з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2016 року провадження у справі №826/2052/16 закрито, у зв'язку з відмовою позивача від адміністративного позову.

Також колегія суддів не погоджується з твердженням позивача, що відповідачами, під час прийняття оскаржуваних рішень, не враховано всіх негативних та несприятливих наслідків, порушення трудових, соціальних та економічних прав більшої частини науково-педагогічних та штатних працівників, в тому числі і трудові права працівників ЧНУ, оскільки частина штату даного університету, зі слів позивача, попаде під скорочення.

Вказані твердження колегія суддів вважає необґрунтованими та непідтвердженими належними доказами, оскільки в листі Міністерства освіти і науки України від 12 лютого 2016 року №1/11-1595 зазначено, що здобувачі вищої освіти Буковинського державного фінансового-економічного університету продовжать навчання в Чернівецькому національному університеті ім. Юрія Федьковича за обраними напрямами підготовки (спеціальностями) на тих умовах, за якими вони навчалися. Здобувачі вищої освіти БДФЕУ після завершення навчання отримають дипломи ЧНУ, крім того зазначено, що будуть вжиті заходи щодо забезпечення дотримання соціально-трудових гарантій всіх працівників Буковинського державного фінансового-економічного університету у порядку, визначеному законодавством.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів існування очевидної загрози звільнення працівників ЧНУ, а тому вказані доводи не беруться судом до уваги.

Враховуючи викладене, поданий адміністративний позов, як і доводи позивача про порушення його прав та інтересів, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, а відтак суд І інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 05 грудня 2016 року.

Головуючий

Загороднюк А.Г.

Судді

Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.