ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року

Справа № 910/29813/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

Данилової М.В.,

суддів

Швеця В.О., Сибіги О.М

за участю представників:

позивача

Дудченко С.М. (дов. від 29.12.2015 р. №150)

відповідачів

1) не з'явився (про час і місце слухання справи повідомлений належним чином) 2) Гуримський О.В. (дов. від 18.07.2015 р. №б/н)

третіх осіб

Норець Н.О. (дов. від 29.12.2015 р. №152) Бельмас Л.О. (дов. від 22.04.2016 р. №1978/15/14-16) Кольвах С.Ю. (дов. від 20.09.2016 р. №б/н)

розглянувши матеріали касаційної скарги

Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2016

у справі

№ 910/29813/15 господарського суду міста Києва

за позовом

Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

до

1. Київської міської ради; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Схід"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Міністерство інфраструктури України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 2

Товариство з обмеженою відповідальністю "НЕО ВІТА"

про

скасування рішень та визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Схід" про скасування рішень Київської міської ради №985/1646 від 26.06.2007 р. та №1544/4377 від 27.12.2007 р.; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, загальною площею 7,8146 га, яка знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Схід" та Київською міською радою, та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 20.05.2009 р. за №66-6-00515.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням майнових та економічних інтересів держави у зв'язку з прийняттям оспорюваних рішень, а також прав позивача на використання земельної ділянки, яка перебуває у його постійному користуванні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2016 р. залучено до участі у розгляді даної справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство інфраструктури України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.02.2016 р. (суддя Пригунова А.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 р. (головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Гончарова С.А., Хрипун О.О.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В своїй касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" посилається на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 03.11.2016. справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Корсак В.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.11.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.11.2016 р., у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А., справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Швець В.О.

У відзиві представник Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕО ВІТА" висловлює свою позицію щодо касаційної скарги, яку просить врахувати при вирішення даного спору.

У своїх поясненнях Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Схід" наголошує на обставинах, які просить суд касаційної інстанції врахувати.

Заслухавши доповідь судді - доповідача та присутніх у судовому засіданні 23.11.2016 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З огляду на матеріали справи, Рішенням Київської міської ради від 26.06.2007 р. №985/1646 Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Схід" передано земельні ділянки загальною площею 7,93 га, в тому числі - площею 0,12 га в межах червоних ліній для експлуатації та обслуговування виробничої бази на АДРЕСА_1 у Дніпровському районі міста Києва, у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно (договір купівлі-продажу від 11.04.2006 р. та акт прийому-передачі майнового комплексу від 11.04.2006) з них: ділянку площею 7,81 га - в короткострокову оренду на 3 роки за рахунок земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 20.05.1952 №1008 "Про відвід будівельно-монтажному тресту "Легромбуду №4" земельної ділянки під будівництво виробничої бази в Дарницькому районі", від 13.07.1954 №1168 "Про додатковий відвід СМУ-4 треста "Легромбуду №4" земельної ділянки для поширення будівельної бази в Дарницькому районі" (площею 7,37 га) та від 02.01.1946 №2 "Про поновлення відводу земельної ділянки в Дарницькому районі Київському регенераторно-резиновому заводу від відбудування заводу" (площею 0,44 га); ділянку №2 площею 0,12 га в межах червоних ліній - в короткострокову оренду на 5 років за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 13.07.1954 №1168 "Про додатковий відвід СМУ-4 треста "Легромбуду №4" земельної ділянки для поширення будівельної бази в Дарницькому районі.

Рішенням Київської міської ради від 27.12.2007 р. №1544/4377 внесено зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 р. №370/1804, а саме: перевести територію в межах визначених проектом землеустрою, з категорії земель промисловості до земель житлової та громадської забудови; затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Схід" для реконструкції території з будівництвом об'єктів житлово-офісного та торговельно-розважального призначення на АДРЕСА_1 у Дніпровському районі міста Києва; передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Схід" для реконструкції території з будівництвом об'єктів житлово-офісного та торговельно-розважального призначення на АДРЕСА_1 у Дніпровському районі міста Києва в довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 7,81 га за рахунок земель, наданих відповідно до рішення Київської міської ради від 26.06.2007 р. №985/1646, право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки від 29.11.2007 р. №66-6-00435.

Відповідно до п. 5.2 рішення Київської міської ради від 27.12.2007 р. №1544/4377 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Схід" зобов'язане звернутись до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) із клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельної ділянки в натурі (на місцевість) та виготовленню документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.03.2009 р. у справі №44/120 визнано укладеним договір оренди земельної ділянки для реконструкції території з будівництвом об'єктів житлово-офісного та торговельно-розважального призначення на АДРЕСА_1 у Дніпровському районі міста Києва між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Схід" та Київською міською радою; зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати договір оренди земельної ділянки з усіма додатками, що є його невід'ємними частинами, між орендодавцем - Київською міською радою та орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Схід".

20.05.2009 р. вищевказаний договір зареєстрований Головним правлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) за №66-600515.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2010 р. №44/120 рішення господарського суду міста Києва від 10.03.2009 р. у справі № 44/120 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що на думку позивача земельна ділянка по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 належить до земель транспорту та перебуває у державній власності, а відтак позивач вважає, що рішення Київської міської ради №985/1646 від 26.06.2007 р. та №1544/4377 від 27.12.2007 р. прийняті всупереч нормам чинного законодавства України та з перевищенням визначених законом повноважень Київської міської ради.

При цьому, Приватне акціонерне товариство "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" зазначає, що на спірній земельній ділянці розміщене належне позивачу на праві власності нерухоме майно - залізничні колії ЗЗБВ-5 ст. Дарниця 1,4 км ( інв. номер 353) та ЗРІІЕП 0,5 км (інв. номер 19), передані за актом передачі від 30.10.2001 р. відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 30.10.2001 р. №746. За твердженням позивача земельна ділянка по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 перебуває в постійному користуванні Приватного акціонерного товариства "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту".

Приймаючи рішення по даній справі суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Так, відповідно до ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом власності українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно положень ст. 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Частиною п'ятою статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень), територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень), виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти в формі рішень.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень), земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень), земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

У відповідності до ст. 3 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

До повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території положеннями ст. 9 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) віднесено, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста.

Статтею 13 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин віднесено розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) за основним цільовим призначенням земель виділяють, зокрема, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

За приписами ст. 65 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

У відповідності до ст. 67 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту. Землі транспорту можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

За змістом ст. 68 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про залізничний транспорт" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України "Про транспорт". До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Виходячи зі змісту пунктів 1.2, 1.3 статуту Приватного акціонерного товариства "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", останнє є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", заснованого відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 30.10.2001 р. №746 шляхом перетворення Державного підприємства "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 р. №210/93. Товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків державного підприємства "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" та його філій.

Відповідно до акту передачі нерухомого майна від 30.10.2001 р. Відкритому акціонерному товариству "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" передано у власність нерухоме майно, зокрема, залізничні колії по вул. Алма-Атинській, 37 у місті Києві інв. №19 - ЗРІІЕП 0, 5 км. та інв. №353 - ЗЗБВ-5 ст. Дарниця 1,4 км (які значаться в переліку майна під номерами 736 та 751 відповідно).

Крім того, в матеріалах справи містяться інвентарні картки обліку основних засобів станом на 18.12.1998 р. №18 - на залізничні колії ЗНІІЕП 0,5 км (інв. №19) та №57 - на залізничні колії ЗЗБВ-5, ст. Дарниця 1,4 км (інв. №353), місцем розташування об'єктів є м. Київ, АДРЕСА_2.

Твердження скаржника про те, що адреса: м. Київ, АДРЕСА_2, зазначена в акті передачі нерухомого майна від 30.10.2001 р. та в інвентарних картках обліку основних засобів як юридична адреса товариства, як власника визначеного майна, а не місце розташування самих об'єктів нерухомого майна є безпідставними, оскільки в акті передачі нерухомого майна від 30.10.2001 р. та в інвентарних картках обліку основних засобів прямо вказано, що адреса: АДРЕСА_2 є адресою об'єктів - залізничних колій інв. №19 - ЗРІІЕП 0, 5 км. та інв. №353 - ЗЗБВ-5 ст. Дарниця 1,4 км.

Відомостей щодо передачі Відкритому акціонерному товариству "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" будь-якого нерухомого майна по АДРЕСА_1 у місті Києві вказаний акт передачі нерухомого майна від 30.10.2001 р. не містить.

Отже, суди попередніх інстанцій правомірно визнали необґрунтованим посилання позивача на зазначений акт в якості доказу розташування на спірній земельній ділянці майна Приватного акціонерного товариства "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" та розглядаючи даний спір по суті не приймали його до уваги.

Інших документів, які б свідчили про набуття позивачем права власності на майно, розташоване на земельній ділянці по АДРЕСА_1 у місті Києві позивачем не надано.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент прийняття Київською міською радою оспорюваного рішення від 26.06.2007 р. №985/1646 спірна земельна ділянка перебувала у користуванні Будівельно-монтажного тресту "Легромбуду №4 та Київського регенераторно-резинового заводу відповідно до рішень виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 20.05.1952 №1008 та від 02.01.1946 №2 передавалась для будівництва виробничої бази та заводу відповідно.

В матеріалах справи не містяться докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку, що спірна земельна ділянка на момент прийняття оспорюваних рішень належала до земель залізничного транспорту або щодо розміщення на ній підприємства залізничного транспорту.

В той же час, наявність на спірній земельній ділянці певних колій учасниками провадження не заперечується.

В матеріалах справи міститься технічний паспорт на під'їзні залізничні колії ВАТ "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (359 гілка колії №19, 22 вантажотримувач Приватне підприємство "Атланта-Ойл") від 27.02.2004 р., згідно якого залізничні колії, що належать Відкритому акціонерному товариству "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" №19, 22-359 гілка прилягають до під'їзної колії №1, межею під'їзної колії гілки 359 є стик рамної рейки стрілки № 320.

Відповідно до технічного паспорту під'їзної залізничної колії СП "Київінвестбудіндустрія-5" на ст. Дарниця, Під-Західної Залізниці ВЯ-15-2000 від 2000 р., під'їзні колії знаходяться на балансі ВАТ "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" та приєднуються до колії №1 Закритого акціонерного товариства "Вулкан-Правекс" стрілкою №319, яка є межею під'їзних колій.

За змістом технічного паспорту на під'їзні залізничні колії ВАТ "Шляховик" 35-ТЖ-2000, під'їзні колії останнього знаходяться на балансі ВАТ "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" та примикають до колії №1 Закритого акціонерного товариства "Вулкан-Правекс" стрілкою № 319; знак "межа під'їзної колії" встановлений біля розподільного стовпчика стрілки №319.

У відповідності до наявних у справі технічних паспортів залізничні колії, що знаходяться на спірній земельній ділянці розміщені до знаку "межа під'їзної колії", що встановлений біля стрілочного переводу № 319.

Згідно п. 1.2, 1.5 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р., межа під'їзної колії позначається знаком "Межа під'їзної колії". Місце встановлення такого знака визначається залізницею. Стрілка примикання і частина колії підприємства від стрілки примикання до знака "Межа під'їзної колії" перебуває в розпорядженні залізниці. Власник під'їзної колії має технічний паспорт, масштабний план під'їзної колії, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд. У технічному паспорті та в додатках до нього вказується характеристика рейок, шпал, баласту, земляного полотна, штучних споруд, вагових приладів, пристроїв і механізмів, призначених для навантаження, вивантаження, очищення, промивання і підготовки для навантаження залізничних вагонів, маневрових пристроїв, лебідок, локомотивного і вагонного господарства, промислових станцій, гірок, напівгірок, витяжних колій, засобів СЦБ і зв'язку, які використовуються у поїзній і маневровій роботі, та інших пристроїв і механізмів, призначених для роботи з вагонами і локомотивами залізниць. Один примірник цієї документації передається залізниці при прийнятті під'їзної колії в експлуатацію. Після здачі в експлуатацію нових об'єктів або їх ліквідації в технічний паспорт вносяться відповідні зміни, про що власники під'їзних колій повідомляють залізницю у декадний термін.

За визначенням ст. 1 Закону України "Про залізничний транспорт" (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) під'їзні колії - залізничні колії, які призначені для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств, організацій та установ у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Відповідно до п. 64 Статуту залізниць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності. Під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

У відповідності до п. 2.1. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 під'їзні колії з усіма спорудами і пристроями, локомотиви і вагони повинні утримуватися в повній справності згідно з чинними Правилами технічної експлуатації залізниць України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 16.01.1995 р. № 27, і Правилами технічної експлуатації підприємств. Власники (користувачі) залізничних під'їзних колій забезпечують їх освітлення у межах території, яку вони займають, а також місць навантаження, вивантаження вантажів, очищення під'їзних колій від сміття і снігу.

Тобто, функціональне призначення під'їзних колій - транспортне обслуговування підприємств, організацій та установ незалежно від форми власності та, відповідно, наявність під'їзних колій на земельній ділянці не відносить автоматично таку земельну ділянку до земель, на які поширюється режим земель залізничного транспорту, встановлений ст. 68 Земельного кодексу України.

Згідно п. 65, 71 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 примикання залізничних під'їзних колій до загальної мережі залізниць дозволяється Укрзалізницею або за її дорученням начальником залізниці. Будівництво і реконструкція залізничних під'їзних колій, а також пристроїв, призначених для навантаження, вивантаження і очищення вагонів, здійснюється за проектами, погодженими з Укрзалізницею або за її дорученням з начальником залізниці. Конструкція та стан колійних пристроїв і технічних споруд залізничних під'їзних колій повинні забезпечувати пропуск великовагових вагонів, а у разі обслуговування залізничної під'їзної колії локомотивами залізниць, - пропуск локомотивів, наданих для цього залізницею. Взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором.

Доказів з'єднання наявних на спірній земельній ділянці колій із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією матеріали справи не містять.

Таким чином, як вірно встановили суди попередніх інстанцій, наявні на спірній земельній ділянці колії є саме під'їзними, користування якими здійснювали Спільне підприємство "Київінвестбудіндустрія-5" та Відкрите акціонерне товариство "Шляховик".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (чинний на момент прийняття оспорюваних рішень) розмежування земель державної та комунальної власності полягає у здійсненні організаційно-правових заходів щодо розподілу земель державної власності на землі територіальних громад і землі держави, а також щодо визначення і встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок державної та комунальної власності.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

За правилами ст. 92 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 123 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) встановлено, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено ст. 6 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" (чинний на момент прийняття оспорюваних рішень) при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності, зокрема, земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

З матеріалів справи вбачається, що під'їзні колії, які знаходяться на спірній земельній ділянці, фактично перебувають у непридатному для використання стані, що також сторонами не заперечується.

Доказів утримання відповідно до вимог Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та використання їх за функціональним призначенням позивачем суду не надано.

Також вказані обставини встановлені в рішенні господарського суду міста Києва від 21.12.2015 р. та постанові Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 р. у справі №910/25414/15 за позовом Приватного акціонерного товариства "НЕО ВІТА" до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерства інфраструктури України, Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Схід" про зобов'язання відповідача демонтувати та вивезти із використовуваної ПрАТ "Нео Віта" земельної ділянки площею 7, 8146 га, розташованої в місті Києві по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, наступне майно: залізничну колію № 19 із стрілочним переводом № 322 (інв. № 353) - загальною довжиною 398, 3 м; залізничну колію № 20 (інв. № 19) - довжиною 233, 5 м; залізничну колію № 21 з стрілочним переводом № 323 (інв. № 353) - загальною довжиною 89, 5 м; залізничну колію № 22 (інв. № 19) - загальною довжиною 41, 7 м; залізничну колію зі стрілочним переводом № 321 (інв. № 353) - загальною довжиною 399,3 м.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2016 р. у справі №910/25414/15 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2016 р. залишено без змін.

В постанові Вищого господарського суду України від 08.06.2016 р. у справі №910/25414/15 зазначено наступне: "Судами попередніх інстанцій встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 у м. Києві не була розмежована згідно Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" від 05.02.2004 р. №1457-IV до втрати ним чинності; на ній відсутні об'єкти нерухомого майна, що належать до державної власності і вона не перебуває у постійному користування органів державної влади чи державних підприємств. Оскільки земельна ділянка, орендована позивачем, знаходиться у місті Києві, тобто в межах населеного пункту та належить до комунальної власності, Київська міська рада, як орган місцевого самоврядування наділений повноваженнями розпоряджатись вказаною земельною ділянкою.

Отже, судами встановлено, що з наявних у справі доказів, зокрема, з Акту обстеження земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 16.09.2015 р., підписаного та складеного за участю представників позивача та відповідача, вбачається, що колії не мають примикання до залізничних колій станції Дарниця, а частина колій взагалі відсутня.

Відповідно до довідок ТОВ "Завод Вулкан" № 34 від 01.09.2015 р. та Київського МБТІ № 15433 (И-2013) від 12.07.2013 р. станом на 2013 рік залізничний під'їзд, частина споруд та будівель знесені.

Крім того, судами попередніх інстанцій досліджено технічні паспорти, з яких вбачається розташування по АДРЕСА_1 у місті Києві під'їзних залізничних колій, які не відносяться до залізничного транспорту та не належать до державної власності, а земельні ділянки під ними - до земель залізничного транспорту.

Відтак, судами попередніх інстанцій встановлено, що під'їзні залізничні колії, розташовані на орендованій земельній ділянці, є внутрішньозаводськими коліями, знаходяться в непридатному для використання стані, не є нерухомим майном, не є частиною залізничного транспорту, не використовуються жодною із сторін та можуть бути демонтовані, а орендована земельна ділянка не відноситься до земель залізничного транспорту та не розмежована до земель державної власності.".

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, щ набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці факти.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно із ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не доведено, а в матеріалах справи відсутні докази, що земельна ділянка загальною площею 7,8146 га, яка знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 належить до земель залізничного транспорту, перебуває у постійному користуванні Приватного акціонерного товариства "Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", а також не доведено розміщення на ній належного позивачу на праві власності нерухомого майна, об'єктів державної власності, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що рішення Київської міської ради №985/1646 від 26.06.2007 р. та №1544/4377 від 27.12.2007 р. не порушують права позивача на спірну земельну ділянку, прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства України та в межах визначених законом повноважень, а тому позовні вимоги про скасування рішення Київської міської ради №985/1646 від 26.06.2007 р. та №1544/4377 від 27.12.2007 р. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, загальною площею 7, 8146 га, яка знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Схід" та Київською міською радою, та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 20.05.2009 р. за № 66-6-00515 суди попередніх інстанцій вірно зазначили про таке.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 1 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи те, що оспорюваний договір було укладено на підставі рішення №1544/4377 від 27.12.2007 р., яке за висновками суду прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства України та в межах компетенції, визначеної Законом України "Про місцеве самоврядування", з огляду на недоведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів у зв'язку з прийняттям вказаного рішення та укладенням договору 20.05.2009 р. за №66-6-00515, суди попередніх інстанцій вірно вказали про те, що позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування оскаржуваних рішень, а тому відхиляються судом касаційної інстанції.

До того ж, відповідно до приписів 111⁷ Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є такими, що тягнуть за собою скасування оскаржуваних рішень.

За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111⁵, 111⁷, 111⁹ - 111¹² Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 р. у справі №910/29813/15 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді О.Сибіга

В. Швець