ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" листопада 2016 р.Справа № 916/2641/16

За позовом: Заступника прокурора Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3) в інтересах держави в особі територіальної громади м. Одеси

до Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1; код ЄДРПОУ 26597691)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне підприємство „Дофін (65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 74/78, код ЄДРПОУ 32165495)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595).

про визнання протиправним та скасування пункту першого рішення Одеської міської ради від 30.06.2016 № 785-VII

Суддя Шаратов Ю.А.

Представники:

Прокурор Тунік В.М. (посвідчення від 19.01.2015 № 031409);

Від відповідача ОСОБА_1 (довіреність від 10.06.2016 № 120/исх-гс);

Від третьої особи (ПП «Дофін») ОСОБА_2 (ордер від 11.10.2016 серія ОД № 044091, Договір про надання правової допомоги у господарський справі від 11.10.2016 № 11/10-2016).

Від третьої особи (ДКВ ОМР) ОСОБА_3 (довіреність від 21.01.2016 № 01-36/21).

Суть спору:

Заступник прокурора Одеської області (далі - Позивач) звернувся в інтересах держави в особі територіальної громади м. Одеси до господарського суду Одеської області із позовною заявою до Одеської міської ради (далі Відповідач) про визнання протиправним та скасування пункту першого рішення Одеської міської ради від 30.06.2016 № 785-VII в частині доповнення Переліку обєктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню в інший спосіб, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 24.12.2014 № 6014-VI, пунктами № 76, 77 щодо продажу будівлі (літ. «А») та споруд, розташованих по вул. Гагарінське плато, 4 в м. Одесі.

Ухвалою суду від 28.09.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПП "Дофін", та призначено судове засідання на 12.10.2016.

Ухвалою суду від 12.10.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент комунальної власності Одеської міської ради, та відкладено розгляд справи на 02.11.2016.

У судовому засіданні оголошувались перерви з 02.11.2016 до 21.11.2016, з 21.11.2016 до 24.11.2016.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Позовні вимоги, із посиланням на частину другу статті 19, статті 121, 142 Конституції України, статтю 16, частину першу статті 21, статті 319, 327 Цивільного кодексу України, частину першу статті 10, статтю 59, частину пяту статті 60, статтю 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, статтю 3, частину першу статті 11, статтю 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 06.03.1992 № 2171-XII, обґрунтовані порушенням порядку приватизації, оскільки рішення Одеської міської ради від 30.06.2016 № 785-VII в оспорюваній частині прийнято щодо комунального майна адміністративної будівлі, яка перебуває у строковому платному користуванні ПП «Дофін» на підставі договору оренди нежитлових приміщень від 27.04.2016 № 001/А, яким право орендаря на викуп обєкту не передбачено, а також щодо якого відсутнє проведення орендарем поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, на підставі чого орендар би одержав право на викуп такого майна.

Також, прокурор, із посиланням на частину третю статті 8, частину девяту статті 17 Закону України «Про приватизацію державного майна» 04.03.1992 № 2163-XII, обґрунтовує свої вимоги наявністю заборони на придбання обєктів приватизації юридичними особами, які прямо чи опосередковано перебувають під контролем осіб, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є особи, зареєстровані в офшорній зоні (перелік таких зон визначає Кабінет Міністрів України) чи країнах, включених FATF до списку країн, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом. При цьому, прокурор зазначає, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на момент прийняття Одеською міською радою рішення від 30.06.2016 № 785-VII, єдиним засновником орендаря, ПП «Дофін» (ідентифікаційний код юридичної особи - 32165495), була компанія «Гілмор Шипінг Лімітед» (адреса засновника: Уізфілд Тауер, 3-й поверх, 4792, Коні Драйв, поштова скринька 1777, Беліз). Згідно із Переліком офшорних зон, оприлюдненим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 143-р, Беліз є офшорною зоною, що знаходиться у Центральній Америці.

Прокурор вбачає порушення інтересів держави у тому, що дії Одеської міської ради з прийняття оспорюваного рішення, на його думку, підривають матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, яким, в тому числі, є нерухоме майно, що перебуває у власності територіальної громади міста, порушують встановлений чинним законодавством порядок приватизації обєктів державної, комунальної власності, чим завдають шкоди державі, яка згідно статті 7 Конституції України, гарантує місцеве самоврядування, а також бере участь у формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Необхідність представництва в суді законних інтересів держави прокурор обґрунтовує тим, що Одеська міська рада є тим органом, до компетенції якого віднесені повноваження щодо судового захисту інтересів територіальної громади міста в сфері комунальної власності, однак, приймаючи до уваги, що саме рішенням Відповідача порушені інтереси територіальної громади міста та встановлений законодавством порядок приватизації обєктів комунальної власності, а також відсутність іншого органу, уповноваженого на представництво інтересів територіальної громади в суді, наявні підстави для вжиття органами прокуратури заходів представницького характеру.

У письмових поясненнях по справі від 12.10.2016 прокурор зазначає про передбачену у статті 23 Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні «інтереси держави», що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх субєктів права власності та господарювання, в тому числі й територіальних громад. При цьому, відповідно до положень Конституції України, право комунальної власності територіальної громади захищається державою на рівних умовах з правом власності інших субєктів, кожне порушення закону щодо використання комунального майна є порушенням інтересів держави.

Заперечуючи проти доводів Відповідача, прокурор у письмових поясненнях від 23.11.2016 № 05/1-2676вих16 зазначає, що оцінка законності рішення Одеської міської ради від 30.06.2016 № 785-VII повинна надаватись на момент його прийняття, коли єдиним засновником ПП «Дофін» була компанія «Гілмор Шипінг Лімітед», зареєстрована в офшорній зоні, а відтак, відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 № 2163-XII, цей орендар не міг бути визначений у якості субєкта господарювання, який має право на покупку комунального майна.

Окрім того, прокурор вказує на те, що оспорюваним рішенням Одеської міської ради від 30.06.2016 № 785-VII право на викуп майна у майбутньому надано саме ПП «Дофін», адже саме у цього підприємства на підставі договору оренди нежитлових приміщень від 27.04.2016 № 001/А, укладеного з Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, перебуває у строковому платному користуванні адміністративна будівля, загальною площею 729,9 кв.м., розташована по вул. Гагарінське плато, 4, в м. Одесі.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, просила залишити позов без розгляду, а у випадку розгляду справи по суті відмовити в його задоволенні у повному обсязі. Відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду (вхід. від 12.10.2016 № 2-5412/16) у якому зазначає про відсутність належного обґрунтування прокурором необхідності захисту інтересів держави в особі територіальної громади м. Одеси. Відповідач стверджує, що прокурором не зазначено у чому полягає інтерес держави у даному випадку та яким чином він може співпадати з інтересом територіальної громади міста ОСОБА_4, а також не правильно встановлено відсутність органу, який уповноважений представляти та захищати інтереси громади.

Одеська міська рада, із посиланням на статтю 140 Конституції України, статтю 1, частини першу, другу статті 2, статті 7, 8, 9, частину першу статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, статтю 3 Європейської хартії місцевого самоврядування від 15.10.1985 (м. Страсбург), зазначає, що здійснення територіальною громадою права на місцеве самоврядування здійснюється лише у двох формах: здійсненням її представництва обраною радою, а безпосередньо шляхом проведення місцевого референдуму, загальних зборів громадян чи місцевої ініціативи, що, на думку Відповідача, виключає можливість представництва інтересів територіальної громади іншими особами чи органами влади, включаючи прокуратуру, зокрема, при зверненні до суду. При цьому, Відповідач зазначає, що саме Одеська міська рада, яка є представницьким органом, є єдиною особою, яка наділена правом представляти інтереси територіальної громади міста. Також, Відповідач вказує на неможливість ототожнення інтересів різних субєктів, а саме, держави та територіальної громади.

Вказане клопотання Одеської міської ради про залишення позову без розгляду (вхід. від 12.10.2016 № 2-5412/16) не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до норм пункту 2 статті 121 Конституції України, які діяли на момент звернення прокурора із позовом, 26.09.2016, прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються, зокрема, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Частинами першою, третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно із частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Пунктами 1, 4 частини шостої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, зокрема, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням) та брати участь у розгляді справи.

Згідно із частинами першою, другою статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Частиною першою статті 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в господарському суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, та письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. З метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступу в розгляд справи за позовом іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому частиною другою або третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Слід враховувати, що прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду із представництвом інтересів держави або громадянина, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. Зазначені обставини повинні перевірятися судом при зверненні прокурора з відповідною заявою або скаргою до суду. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень (пункт 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» від 23.03.2012 № 7, із змінами внесеними постанови пленуму Вищого господарського суду України від 14.07.2016 № 7).

Якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК. Однак у разі коли прокурором подано позовну заяву в інтересах держави як позивачем (частина друга статті 2, частина друга статті 29 ГПК), то господарський суд не вчиняє процесуальних дій, зазначених в абзацах третьому і четвертому цього пункту постанови; в таких випадках повернення позовної заяви або залишення її без розгляду можливе лише за наявності підстав, зазначених відповідно у пунктах 1, 2, 3, 5 - 9 частини першої статті 63 або в пунктах 1, 2, 5, 6 частини першої статті 81 ГПК (пункт 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» від 23.03.2012 № 7).

Прокурором у позовній заяві самостійно визначено, що порушення інтересів держави у даному випадку полягає у порушенні встановленого чинним законодавством порядку приватизації обєктів комунальної власності, що підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, внаслідок чого завдається шкода державі, яка згідно статті 7 Конституції України, гарантує місцеве самоврядування, а також бере участь у формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Також у позовній заяві обґрунтовано необхідність захисту та представництва в суді законних інтересів держави тим, що Одеська міська рада є органом, до компетенції якого віднесені повноваження щодо судового захисту інтересів територіальної громади міста в сфері комунальної власності, однак, приймаючи до уваги, що саме її рішенням порушені інтереси територіальної громади міста та встановлений законодавством порядок приватизації обєктів комунальної власності, а також відсутність іншого органу, уповноваженого на представництво інтересів територіальної громади в суді, у прокурора наявні підстави для вжиття заходів представницького характеру, а саме подання позову в інтересах держави як позивачем із вимогами до органу місцевого самоврядування як відповідача.

Суд також враховує правовий висновок, зроблений у постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, згідно із яким, воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. Здійснення міською радою права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може оцінюватись вираженням волі територіальної громади.

Отже, у випадку здійснення міською радою права власності, зокрема розпорядження комунальним майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, тобто поза волею територіальної громади як власника, та за відсутності іншого органу, уповноваженого на представництво інтересів територіальної громади в суді, у прокурора наявні підстави для вжиття заходів представницького характеру, а саме подання позову в інтересах держави як позивачем із вимогами до органу місцевого самоврядування як відповідача.

У відзиві на позовну заяву (вхід. від 21.11.2016 № 28151/16) Відповідач вказує, що рішенням Одеської міської ради від 30.06.2016 № 785-VII орендарю будівлі надано право на викуп в майбутньому та не зазначене, що це право надано саме ПП «Дофін» як єдиному можливому субєкту господарювання, який має право на покупку комунального майна, а також не визначено строку, протягом якого зазначене рішення підлягає виконанню. Тобто, у випадку закінчення терміну дії договору оренди нежитлових приміщень від 27.04.2016 № 001/А, передбаченого пунктом 1.3 договору, а також у випадку дострокового розірвання зазначеного договору, право на викуп частин будівлі перейде до нового орендаря вказаного майна.

Також, Відповідач із посиланням на частину першу статті 22, частину першу статті 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 06.03.1992 № 2171-XII, частину третю статті 334 Цивільного кодексу України, зазначає, що до моменту укладання та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, особа, яка має намір придбати обєкт приватизації має статус потенційного покупця.

Окрім того, Відповідач вказує про відсутність порушення частини третьої статті 8, та частини девяту статті 17 Закону України «Про приватизацію державного майна» 04.03.1992 № 2163-XII щодо заборони на придбання обєктів приватизації юридичними особами, які прямо чи опосередковано перебувають під контролем осіб, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є особи, зареєстровані в офшорній зоні, оскільки, відповідно до актуальної інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка міститься на сайті Міністерства юстиції України, єдиним засновником ПП «Дофін» (ідентифікаційний код юридичної особи - 32165495) є громадянин ОСОБА_4

Представник третьої особи ПП „Дофін у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. У відзиві на позовну заяву від 11.10.2016 (вхід. від 13.10.2016 № 24993/16) третя особа, із посиланням на статтю 655 Цивільного кодексу України, вказує, що ПП „Дофін не набуло статуту покупця орендованого майна, оскільки покупцем вважається особа, яка вступила в договірні правовідносини з продавцем з питання оплатної передачі права власності на майно. Тобто, обовязковою підставою для набуття статусу покупця є укладення з власником майна (продавцем) відповідного договору купівлі продажу. Проте, між відповідачем та ПП „Дофін договірні відносини щодо відчуження обєкта оренди не виникали, а відтак третя особа не може вважатися покупцем у розумінні Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Закону України «Про приватизацію державного майна».

Окрім того, третя особа вказує про відсутність порушення частини третьої статті 8, та частини девяту статті 17 Закону України «Про приватизацію державного майна» 04.03.1992 № 2163-XII щодо заборони на придбання обєктів приватизації юридичними особами, які прямо чи опосередковано перебувають під контролем осіб, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є особи, зареєстровані в офшорній зоні, оскільки, згідно із Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.07.2016, єдиним засновником ПП «Дофін» (ідентифікаційний код юридичної особи - 32165495) є громадянин України ОСОБА_4

Представник третьої особи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. У письмових поясненнях (вхід. від 21.11.2016 № 28298/16) третя особа, зазначає, що приймаючи рішення від 30.06.2016 № 785-VII Одеська міська рада діяла в межах повноважень, передбачених статтями 16, 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та в інтересах територіальної громади м. Одеси. При цьому, вказане рішення не надає ПП «Дофін» статусу покупця, оскільки передбачає лише у майбутньому право орендаря на викуп орендованого майна, а статусу покупця та продавця сторони набувають лише з моменту укладення договору купівлі-продажу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши прокурора, представників Відповідача та третіх осіб суд

в с т а н о в и в :

27.04.2016 Одеським міським головою прийнято розпорядження № 356 про передачу в оренду ПП «Дофін» адміністративної будівлі загальною площею 729,9 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, Гагринське плато, 4, для розміщення офісу строком на 2 роки 11 місяців /а.с. 16/.

27.04.2016 між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та ПП «Дофін» (орендар) укладено Договір оренди нежитлових приміщень № 001/А. Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 цього договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування адміністративну будівлю, загальною площею 729,9 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, Гагарінське плато, 4. Характеристика обєкта оренди наводиться у технічному паспорті, якій виданий КП «ОМБТІ та РОН» 03.07.2002. Передача в оренду обєкту здійснюється на підставі Цивільного та Господарських кодексів України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна», на підставі розпорядження міського голови «Про передачу в оренду приватному підприємству (ПП) «ДОФІН» адміністративної будівлі загальною площею 729,9 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, Гагарінське плато, 4» від 27.04.2016 № 356. Термін договору з 27.04.2016 до 27.03.2019 /а.с. 14-15/.

30.06.2016 рішенням Одеської міської ради «Про внесення змін до Переліку обєктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню в іншій спосіб, затвердженого рішенням Одеської міської ради 24 грудня 2014 року № 6014-VI» № 785-VII внесено зміни до Переліку обєктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню в іншій спосіб, затвердженого рішенням Одеської міської ради 24 грудня 2014 року № 6014-VI, доповнено його новими пунктами наступного змісту, зокрема: п. 76. 1/2 будівлі літ. «А» та споруд, що складає 364,95 кв.м. загальної площі будівлі літ. «А» та споруд, вул. Гагарінське плато, 4 Викуп за грошові кошти; п. 77. 1/2 будівлі літ. «А» та споруд, що складає 364,95 кв.м. загальної площі будівлі літ. «А» та споруд, вул. Гагарінське плато, 4 Викуп за грошові кошти /а.с.13/.

Статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 № 2163-XII, у редакції Закону України від 13.01.2012 № 4336-VI, встановлено, що приватизація державного майна - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Відповідно до частини першої статті 15, частини другої статті 16-2 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 № 2163-XII, з наступними змінами та доповненнями, приватизація державного майна здійснюється шляхом, зокрема, викупу об'єктів приватизації. Викуп об'єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Частиною першою статті 7 Розділу ІІ «Підготовка до приватизації» Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 06.03.1992 № 2171-XII, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом; викупу.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 06.03.1992 № 2171-XII, з наступними змінами та доповненнями, з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об'єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об'єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; готують та публікують інформацію про об'єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; проводять у разі необхідності реорганізацію або ліквідацію державного підприємства; замовляють у разі потреби проведення екологічного аудиту; замовляють проведення робіт із землеустрою. Для забезпечення виконання зазначених функцій органи приватизації можуть залучати відповідні організації та спеціалістів у порядку і на умовах, що встановлюються Фондом державного майна України.

Частиною першою статті 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 06.03.1992 № 2171-XII, з наступними змінами та доповненнями, встановлено, що викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 06.03.1992 № 2171-XII, з наступними змінами та доповненнями, приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей, зокрема: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.

Частиною першою статті 22 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 06.03.1992 № 2171-XII, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходить до покупця після сплати в повному обсязі ціни продажу об'єкта приватизації. У разі якщо об'єктом є нерухоме майно, право власності на нього переходить до покупця після державної реєстрації в установленому законом порядку права власності на придбаний об'єкт, яка здійснюється після сплати у повному обсязі ціни продажу об'єкта.

Згідно із частиною першою статті 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 06.03.1992 № 2171-XII, з наступними змінами та доповненнями, право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна. Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації.

Частиною першою статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 № 2163-XII, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що при приватизації об'єкта державної власності шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу. Укладення та внесення змін до договорів купівлі-продажу здійснюється відповідно до вимог законодавства.

Отже, прийняття Одеською міською радою рішення «Про внесення змін до Переліку обєктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню в іншій спосіб, затвердженого рішенням Одеської міської ради 24 грудня 2014 року № 6014-VI» від 30.06.2016 № 785-VII не є приватизацією комунального майна - платним відчуженням, а є лише однією з дій з підготовки об'єкта малої приватизації до такої приватизації.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази про вчинення Відповідачем або уповноваженими ним органами інших дій з підготовки об'єкта малої приватизації до продажу, зокрема: встановлення ціни продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, підготовки та публікації інформації про об'єкт малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; замовлення проведення робіт із землеустрою, тощо.

Відсутні у матеріалах справи й докази звернення орендаря - ПП «Дофін» до Відповідача або іншого уповноваженого ним компетентного органу із пропозицією приватизації обєкта оренди чи укладення відповідного договору купівлі-продажу.

Тобто, у даному випадку, сама приватизація обєкту, як платне відчуження з укладенням договору купівлі-продажу, його нотаріальним посвідченням, сплатою ціни продажу об'єкта, та переходом права власності на нього до покупця після державної реєстрації права власності на придбаний об'єкт, відповідно до частини першої статті 22, частини першої статті 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 06.03.1992 № 2171-XII, частини першої статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 № 2163-XII, не відбулася.

Підстави наявності права конкретної особи на приватизацію шляхом викупу обєкта, що знаходиться у комунальній власності, законність такого придбання, з урахуванням вимог частини третьої статті 8, частини девятої статті 17 Закону України «Про приватизацію державного майна» 04.03.1992 № 2163-XII, статей 11, 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 06.03.1992 № 2171-XII, повинні встановлюватись на момент здійснення такої приватизації, тобто укладення відповідного договору купівлі-продажу та державної реєстрації права власності на придбаний обєкт.

З огляду на наведене, вимоги прокурора про визнання протиправним та скасування пункту першого рішення Одеської міської ради від 30.06.2016 № 785-VII у звязку із порушенням саме порядку приватизації є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові покладаються на сторону позивача.

Повне рішення складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 29 листопада 2016 р.

Керуючись, статтею 1, частиною першою статті 15, частиною другою статті 16-2, частиною першою статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 № 2163-XII, частиною першою статті 7, частиною першою статті 8, частиною першою статті 11, пунктом 1 частини першої статті 18-2, частиною першою статті 22, частиною першою статті 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 06.03.1992 № 2171-XII, статтями 32, 33, 34, 35, 36, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суддя Ю.А. Шаратов