Ухвала

іменем україни

16 листопада 2016 року м. Київ Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючої ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі ОСОБА_4 , за участю прокурора ОСОБА_5 , розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 10 лютого 2016 року.

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2015 року

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Вінниці, який мешкає на АДРЕСА_1 у цьому ж місті, не судимого в силу ст. 89 КК України,

засуджено:

за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік;

за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим йому остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 визнаний винним та засуджений за те, що він 29 квітня 2014 року близько 14.00 год., перебуваючи у приміщенні супермаркету «Корона» (м. Вінниця,(пров. К. Маркса, 48а), з вітрини цього супермаркету таємно викрав належне ТОВ НВП «Аргон» майно на загальну суму 143,26 грн.

30 квітня 2014 року близько 09.00 год. він, перебуваючи у приміщенні торгового залу гіпермаркету «Грош-1» (м. Вінниця,вул. Чехова, 23), повторно, таємно, шляхом вільного доступу викрав належне ТОВ НВП «Аргон» майно на загальну суму 303,84 грн.

1 травня 2015 року близько 11.00 год. він, перебуваючи у приміщенні супермаркету «Корона» (м. Вінниця, пров. К. Маркса, 48а), повторно, таємно викрав належне ТОВ НВП «Аргон» майно на загальну суму 1168,81 грн.

16 травня 2015 року близько 09.00 год. він, перебуваючи у приміщенні цього ж супермаркету, повторно, таємно викрав майно на загальну суму 486,52 грн.

17 травня 2015 року близько 09.00 год. він, перебуваючи у приміщенні цього ж супермаркету, повторно, таємно з вітрини викрав належне ТОВ НВП «Аргон» майно на загальну суму 799,37 коп.

24 травня 2015 року близько 09.00 год. він, перебуваючи у приміщенні торгового залу гіпермаркету «Грош-1» (м. Вінниця, вул. Чехова, 23), повторно, таємно, шляхом вільного доступу з прилавка цього магазину викрав належне ТОВ НВП «Аргон» майно на загальну суму 186,78 грн.

Цього ж дня, близько 16.00 год. він, перебуваючи у приміщенні торгового залу ТЦ «Гаманець» (м. Вінниця, проїзд Станіславського,7), повторно, таємно шляхом вільного доступу з прилавку цього магазину викрав майно на загальну суму 241,48 грн. Втім при виході з торгового залу був затриманий працівниками охорони цього торгового закладу.

29 травня 2015 року близько 09.00 год. ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні торгового залу гіпермаркету «Грош-1», повторно, таємно шляхом вільного доступу з прилавка цього магазину викрав належне ТОВ НВП «Аргон» майно на загальну суму 159,94 грн.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалені щодо ОСОБА_6 судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема, на порушення судом права ОСОБА_6 на захист. Вважає, що ОСОБА_6 , перебуваючи на обліку у наркологічному диспансері з діагнозом «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів», лікуючись від цього захворювання, а тому в силу ст. 52 КПК України при розгляді кримінального провадження щодо нього мав право на обов`язкову участь захисника. Цих вимог закону суд не дотримався, а апеляційний суд на ці порушення не звернув уваги та безпідставно залишив вирок суду щодо ОСОБА_6 без змін.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора на підтримку касаційної скарги з підстав, викладених у ній, перевіривши матеріали провадження та викладені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що ця скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Доводи касаційної скарги прокурора про істотне порушення судами першої та апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_6 колегія суддів вважає необґрунтованими.

У силу п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК України участь захисника є обовязковою у кримінальному провадженні щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад.

Під особами, які через свої фізичні або психічні вади не можуть самі реалізувати право на захист необхідно розуміти, зокрема, осіб з істотними дефектами мови, зору, слуху тощо, а також осіб, які хоча і визнані осудними, але мають психічні вади, що перешкоджають самостійно захищатися від обвинувачення. Захисник допускається до участі у справі щодо такої особи з моменту, коли було встановлено наявність у неї зазначених вад.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, згідно повідомлення Вінницького обласного наркологічного диспансеру «СОЦІОТЕРАПІЯ» ОСОБА_6 перебував на диспансерному лікуванні у цьому закладі в період з 01 лютого 2000 року по 31 серпня 2011 року з діагнозом «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів». Між тим, згідно повідомлення Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. Академіка ОСОБА_7 , ОСОБА_6 за даними архіву цієї лікарні та картотеки диспансерного відділення станом на 14 червня 2015 року на обліку не значиться.

Отже, доводи прокурора про те, що вживання ОСОБА_6 наркотичних засобів так і наслідки такого вживання - розлади психіки останнього належать до фізичних або психічних вад, а тому перешкоджали йому самостійно реалізувати право на захист, безпідставні.

Крім того, згідно матеріалів провадження ОСОБА_6 від послуги адвоката відмовився добровільно з мотивів, не пов`язаних з його матеріальним становищем, свої інтереси в суді зобов`язався захищати самостійно, про що власноруч зазначив у заяві. Про будь які порушення його права на захист він не зазначав й у своїй апеляційній скарзі. На досудовому слідстві ОСОБА_6 також не визнавався особою, котра має право на обов`язкову участь захисника у кримінальному провадженні.

Інших, передбаченихст. 52 КПК України,підстав для обов`язкової участі захисника у цьому кримінальному провадженні, із касаційної скарги прокурора не вбачається.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді судами першої та апеляційної інстанцій стосовноОСОБА_6 кримінального провадження без участі захисника право останнього на захист порушено не було.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам першої та апеляційної інстанції повно та всебічно розглянути справу і постановити законні та обґрунтовані рішення, а також підстав для скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд, як зазначено у касаційній скарзі прокурора, по справі не встановлено.

Керуючись статтями434,436КПК України п. 6 розділу XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України « Про судоустрій і статус суддів» від 2червня 2016 року, колегія суддів

ухвалила:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, залишити без задовольнити, а вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 10 лютого 2016 року щодо ОСОБА_6 без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3