ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2016 року м. Київ К/800/51112/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Мороз Л.Л., Горбатюка С.А., Шведа Е.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду касаційну скаргу комунального підприємства „Управління житлово-комунального господарства" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року по справі №826/7935/15 за позовом комунального підприємства „Управління житлово-комунального господарства" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року комунальне підприємство „Управління житлово-комунального господарства" звернулося в суд з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просило: визнати протиправними дії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг щодо винесення Постанови № 1193 від 02.04.2015 року про накладення штрафу; визнати протиправною та скасувати Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1193 від 02.04.2015 року про накладення штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порушення зафіксовані в акті перевірки не відповідають дійсності, оскільки, відповідні розрахунки надавалися відповідачу щомісячно до 20-го числа місяця шляхом надсилання на електронну адресу, а потім направлялись на адресу НКРЕКП. Відхилення наведені в таблиці 1 акту перевірки в розмірі 1 671,825 тис. грн. (І категорія споживачів „населення"), в розмірі 2 322,713 тис. грн. (II категорія споживачів „бюджетні установи"), в розмірі 500,701 тис. грн. (III категорія споживачів „інші споживачі") є заборгованістю цих категорій споживачів накопиченою в період до набрання чинності Постанови КМУ № 217 від 18.06.2014 р., за Договорами укладеними до початку опалювального періоду 2014 року, а зарахування заборгованості за даними договорами здійснюється правомірно на поточний рахунок підприємства. Крім того зазначає, що Постанова КМУ № 217 від 18.06.2014 р. визнана незаконною постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2015 року у справі №826/19691/14.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями комунальне підприємство „Управління житлово-комунального господарства" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання наказу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг(далі - НКРЕКП) від 20.02.2015 № 46 та посвідчення на перевірку від 20.02.2015 р. № 33 та від 24.03.2015 р. № 57, згідно ст. 7 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 лютого 2015 року № 85-р "Про надання дозволу на проведення перевірок Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" з 23.03.2015 р. по 27.03.2015 р. відповідачем була проведена позапланова перевірка дотримання позивачем Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), затверджені постановою НКРЕКП від 10 серпня 2012 року № 276 (далі - Ліцензійні умови з виробництва), Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затверджені постановою НКРЕКП від 10 серпня 2012 року №277 (далі - Ліцензійні умови з транспортування) та Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджені постановою НКРЕКП від 10 серпня 2012 року № 278 (далі - Ліцензійні умови з постачання), за період з 01.07.2014 р. по 28.02.2014 р.

За результатами перевірки складений Акт № 21 від 27.03.2015 р. позапланової перевірки дотримання Ліцензійних умов з виробництва, Ліцензійних умов з транспортування, Ліцензійних умов з постачання, яким було встановлені порушення позивачем п. 3.1 Ліцензійних умов з виробництва, Ліцензійних умов з транспортування, Ліцензійних умов з постачання щодо дотримання вимог законодавства, яким регулюється діяльність у сфері природних монополій та теплопостачання, ст. 19-1 Закону України „Про теплопостачання" та Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217, в частині: зарахування коштів, що надходять за теплову енергію від усіх категорій споживачів виключно на поточні розрахунки із спеціальним режимом використання, що відкриваються в уповноваженому банку в порядку, визначеному чинним законодавством України; подання розрахунку нормативів до 20 числа місяця, що передує місяцю, в якому застосовуватимуться нормативи, до НКРЕКП за встановленими формами.

На підставі висновків акта перевірки № 21 від 27.03.2015 р. НКРЕКП була прийнята постанову №1193 від 02.04.2015 р. про накладення штрафу у розмірі 5 000,00 грн.

Суди першої і апеляційної інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходили з того, що позивачем допущене порушення вимог Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217, в частині: зарахування коштів, що надходять за теплову енергію від усіх категорій споживачів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, що відкриваються в уповноваженому банку в порядку, визначеному чинним законодавством України; подання розрахунку нормативів до 20 числа місяця, що передує місяцю, в якому застосовуватимуться нормативи, до НКРЕКП за встановленими формами.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно ст.11 Закону України „Про природні монополії" від 20.04.2000 №1682-III(далі - Закон №1682-III) Національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України. Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України. Комісії діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.

У відповідності до ст. 13 Закону №1682-III Комісії відповідно до покладених на них завдань: розробляють та затверджують спеціальні умови і правила здійснення підприємницької діяльності суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, контролюють їх дотримання, вживають у встановленому порядку заходів щодо запобігання порушенням цих умов і правил; видають у встановленому порядку суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, ліцензії на здійснення відповідних видів підприємницької діяльності.

НКРЕКП діє на підставі Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014 №715/2014 (далі - Положення).

Згідно п.1 Положення, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних, є державним колегіальним органом.

У відповідності до п.9 Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217 (далі - Порядок) для затвердження реєстру нормативів теплопостачальні і теплогенеруючі організації розраховують для кожної категорії споживачів нормативи перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - нормативи), та подають їх до 20 числа місяця, що передує місяцю, в якому застосовуватимуться нормативи, до Комісії за встановленими нею формами разом із завіреними підписом керівника або іншої уповноваженої особи відповідної організації, скріпленим печаткою, довідками за кожною категорією споживачів за 12 місяців (з розбивкою за місяцями), що передують місяцю, попередньому до місяця, в якому застосовуватимуться нормативи (далі - розрахунковий місяць). про: фактичну вартість проданої споживачам теплової енергії та/або наданих комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за діючими тарифами за кожною категорією споживачів; фактичну вартість природного газу, придбаного у гарантованого постачальника для виробництва теплової енергії для кожної категорії споживачів за 12 місяців (з розбивкою за місяцями), що передують місяцю, попередньому до розрахункового (включно); узгоджене значення показника „Різниця між фактичними витратами та фактичними нарахуваннями" додатка 4 до Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - Порядок та умови), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 р. N 30.

Судами встановлено, що згідно Акту позапланової перевірки від 27.03.2015 р. №21, нормативи на грудень 2014 року надані позивачем листом від 25.11.2014 р. № 01.01/2080, на лютий 2015 року листом від 28.01.2015 р. № 01.01/136а.

Зважаючи на те, що порядком не передбачено надання розрахунків нормативів в електронному вигляді, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанції про порушення позивачем вимог Порядку в частині подання розрахунку нормативів до 20 числа місяця, що передує місяцю, в якому застосовуватимуться нормативи, до НКРЕКП за встановленими формами.

Стосовно посилань касаційної скарги про правомірність зарахувань заборгованості за договорами укладеними до початку опалювального періоду 2014 року на поточний розрахунковий рахунок підприємства, слід зазначити наступне.

Згідно п. 1 Порядку його дія не поширюється на розрахунки, які здійснюються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 „Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" та інших нормативно-правових актів щодо погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію.

Пунктом 7 Порядку визначено, що усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів.

Зі змісту наведених положень Порядку вбачається, що позивач зобов'язаний з серпня 2014 року зараховувати кошти, що надходять за теплову енергію від усіх категорій споживачів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, що відкриваються в уповноваженому банку в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2015 р. у справі № 826/19691/14 (яка переглядається в порядку касаційного провадження) визнана незаконною постанова Кабінету Міністрів України від 18.06.2015 р. № 217 "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу", про що позивач зазначав також у позовній заяві та апеляційній скарзі, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про їх відхилення, через наступне.

Судами встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2015 р. задоволена апеляційна скарга Кабінету Міністрів України, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2015 р. скасована та прийнята нова постанова про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Таким чином, на дату прийняття оскаржуваної постанови відповідача, Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 р. № 217 був чинним та обов'язковим для виконання, в тому числі і позивачем.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається. Колегія суддів зазначає, що справа переглядається в межах касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу комунального підприємства „Управління житлово-комунального господарства" відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: