open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 257/642/13-ц
Моніторити
Ухвала суду /08.12.2016/ Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)Апеляційний суд Донецької області Ухвала суду /08.12.2016/ Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)Апеляційний суд Донецької області Ухвала суду /30.11.2016/ Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)Апеляційний суд Донецької області Ухвала суду /30.11.2016/ Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)Апеляційний суд Донецької області Ухвала суду /17.11.2016/ Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)Апеляційний суд Донецької області Ухвала суду /15.11.2016/ Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)Апеляційний суд Донецької області Рішення /15.11.2016/ Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)Апеляційний суд Донецької області Ухвала суду /14.07.2016/ Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)Апеляційний суд Донецької області Ухвала суду /12.07.2016/ Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)Апеляційний суд Донецької області Ухвала суду /01.06.2016/ Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)Апеляційний суд Донецької області Ухвала суду /30.04.2014/ Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)Апеляційний суд Донецької області
emblem
Справа № 257/642/13-ц
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /08.12.2016/ Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)Апеляційний суд Донецької області Ухвала суду /08.12.2016/ Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)Апеляційний суд Донецької області Ухвала суду /30.11.2016/ Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)Апеляційний суд Донецької області Ухвала суду /30.11.2016/ Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)Апеляційний суд Донецької області Ухвала суду /17.11.2016/ Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)Апеляційний суд Донецької області Ухвала суду /15.11.2016/ Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)Апеляційний суд Донецької області Рішення /15.11.2016/ Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)Апеляційний суд Донецької області Ухвала суду /14.07.2016/ Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)Апеляційний суд Донецької області Ухвала суду /12.07.2016/ Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)Апеляційний суд Донецької області Ухвала суду /01.06.2016/ Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)Апеляційний суд Донецької області Ухвала суду /30.04.2014/ Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)Апеляційний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер 257/642/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1202/2016

Головуючий у 1 інстанції: Коваленко В.В. Єдиний унікальний номер 257/642/13-ц

Суддя - доповідач: Краснощокова Н.С. Номер провадження 22-ц/775/1202/2016

Категорія: 54

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів: Будулуца М.С., Новосядлої В.М.,

за участю секретаря Марченко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 03 квітня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про поновлення на роботі, стягнення недоотриманої оплати днів тимчасової непрацездатності, стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року з урахуванням додаткового рішення цього суду від 21 червня 2016 року повністю відновлене втрачене судове провадження у даній справі.

З матеріалів відновленого провадження вбачається наступне.

16 січня 2013р. позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Посилалась на те, що наказом від 18 грудня 2012р. вона була звільнена з посади начальника Східного управління споживчого кредитування департаменту з продажів продуктів споживчого кредитування у зв'язку із скороченням штату за п.1 ст. 40 КЗпП України. При звільненні не були дотримані вимоги трудового законодавства, а саме відповідач запропонував їй не всі посади, що були вакантними в період з 10 липня 2012 року по 18 грудня 2012 року та які б відповідали її досвіду роботи та кваліфікації, а саме їй не були запропоновані посади регіонального представника Північно - Східного управління споживчого кредитування Департаменту з продажів продуктів споживчого кредитування з робочим місцем у м. Маріуполі з посадовим окладом 5 240 грн. та менеджера з розвитку бізнесу в торгових підприємствах Північно - Східного управління споживчого кредитування Департаменту з продажів продуктів споживчого кредитування з робочим місцем у м. Донецьку з посадовим окладом 4 030 грн.. Ці посади запропоновані працівникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, при цьому не враховане її переважне право на залишення на роботі як працівника з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації, та працівника, який навчається у вищому учбовому закладі без відриву від виробництва. Уточнивши позовні вимоги просила поновити її на роботі на посаді начальника управління, Східне управління споживчого кредитування Департаменту з продажів продуктів споживчого кредитування АТ «Укрсиббанк», стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, заборгованість з виплат за листками непрацездатності, у відшкодування моральної школи 3 000 грн..

9 серпня 2013р. представником позивачки подано заяву про залишення без розгляду позову в частині стягнення заборгованості з виплат за листками непрацездатності, оскільки заборгованість відповідачем погашена. (а.с.139 т.1).

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 3 квітня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі. Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення, неправильне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Так, судом не було з'ясовано, що саме відбулося - ліквідація структурного підрозділу чи його реорганізація, а якщо реорганізація, то яким шляхом - злиття, приєднання, поділ, перетворення. З'ясування цієї обставини необхідне для розуміння того, якою нормою трудового законодавства треба користуватись під час вирішення спору. Враховуючи те, що майже усі працівники були переведені із Східного управління до Північно - Східного, в організаційній структурі відповідача відбулась не ліквідація структурного підрозділу, а реорганізація у вигляді злиття. Тому повинно було відбутися не скорочення працівників у зв'язку із ліквідацією, а переведення працівників на підставі ст. 32 ч.1 КЗпП України. І тільки у разі непогодження працівника повинно було б відбутись звільнення, але не на підставі ст. 40 п.1 КЗпП України, а на підставі ст. 36 п.6 цього Кодексу. Суд допустив у рішенні протиріччя, зазначивши, що ст. 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі застосуванню не підлягає, оскільки скорочувана посада «начальник Східного управління споживчого кредитування» була єдина, в подальшому суд зазначив, що вимоги цієї статті відповідачем враховані. Посилання суду на те, що відповідачем їй пропонувались вакантні посади є некоректним, оскільки пропонування таких посад відбувалось із порушенням діючого трудового законодавства. Так, вона була повідомлена про скорочення чисельності та штату працівників 10 липня 2012 року, у повідомленні не пропонувались інші посади. У той же час іншим працівникам, зокрема, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 саме у повідомленні про скорочення були запропоновані вакансії саме таких посад, як вони займали раніше. Відповідач приховав від неї, від центру зайнятості та від суду наявність вакансії начальника управління Департаменту з продажу продуктів споживчого кредитування Дніпровського управління споживчого кредитування, яку до 5.12.2012 року займав ОСОБА_5, звільнений з посади за власним бажанням, що підтверджено переліком осіб, звільнених в період з 10.07.2012 року по 18.12.2012 року. Суд відмовив у задоволенні її клопотанні про виклик та допит у якості свідка начальника управління персоналом ПАТ «УкрСиббанк» для пояснення факту існування цієї вакансії та приховування відомостей про неї. Суд вказав, що інших посад, крім запропонованих, вона займати не може через відсутність вищої освіти за фахом «економіст», але вона займала посаду начальника Східного управління споживчого кредитування Департаменту з продажів споживчого кредитування з 2011 року і у її посадовій інструкції, яку їй надавали для ознайомлення та у якій стоїть її підпис вказано про вимогу для зайняття цієї посади вищої освіти без зазначення за яким фахом. Вища освіта у неї є. Копії посадових інструкцій, які містяться у справі не мають ні підписів, ні відбитків печатки, тому не є належними доказами. Суд зазначив у рішенні, що у зв'язку із відсутністю у ПАТ «УкрСиббанк» профспілкового органу згода на її звільнення не вимагалась, однак, не врахував, що згідно з колективним договором у відповідача існує виборчий, постійно діючий громадський виконавчо - розпорядчий орган Рада трудового колективу, який приймає участь у охороні прав та інтересів працівників банку, цей орган відповідно до статей 43 та 245 КЗпП України діє замість профспілкового органу, тому з ним має бути погоджено питання звільнення працівників, як це передбачено статтею 40 п.1 КЗпП України.

В засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_6 підтримувала апеляційну скаргу та наполягала на її задоволенні, представник відповідача ОСОБА_7 проти скарги заперечувала та просила рішення залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив із того, що звільнення позивачки відбулось без порушень вимог трудового законодавства, тому відсутні підстави для поновлення її на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди.

З вказаним висновком суду погодитись неможливо, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою і третьою статті 49 - 2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачка працювала у відповідача з 15 жовтня 2008 року фахівцем групи з анімації та навчання персоналу Департаменту споживчого кредитування, з 17 квітня 2009 року була переведена на посаду регіонального представника групи з продажів споживчих кредитів Східного регіонального департаменту, 19 жовтня 2009 року переведена на посаду керівника групи з продажів споживчих кредитів Східного регіонального департаменту, 24 січня 2011 року переведена на посаду начальника управління споживчого кредитування Східного регіонального департаменту, 19 серпня 2011 року переведена на посаду начальника управління, Східне управління споживчого кредитування департамент з продажів продуктів споживчого кредитування (а. с. 40-44 т.3).

Наказом №402 від 06 липня 2012 року «Про внесення змін в організаційну структуру і штатний розпис Департаменту з продажів продуктів споживчого кредитування АТ «УкрСиббанк» скасовано (мовою оригіналу «упразднено») з 18 вересня 2012 року Східне управління споживчого кредитування Департаменту з продажів продуктів споживчого кредитування, а також скорочено всі посади у його складі згідно з додатком №1 до даного наказу. 17 вересня 2012 року визначити датою вивільнення працівників, що займають посади, які скорочуються з 18 вересня 2016 року. З 16 липня 2012 року збільшити чисельність Північно - Східного управління споживчого кредитування Департаменту з продажів продуктів споживчого кредитування та створити у штатному розписі посади згідно додатку №2 до даного наказу. Заповнення створених посад можливе за фактом вивільнення посад, що скорочуються згідно з п.1.1 даного наказу ( а.с.45-48 т.3).

10 липня 2012 року ОСОБА_1 була письмово попереджена про наступне вивільнення на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням посади з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку відповідно до статті 44 КЗпП України (а. с. 15 т.1).

Згідно з копією повідомлення від 16 липня 2012р. позивачці запропоновано переведення на посаду фахівця з навчання Північно - Східного управління споживчого кредитування Департаменту з продажів продуктів споживчого кредитування з робочим місцем у м. Луганську з посадовим окладом 1 650 грн., а також на посаду фахівця з навчання Подільського управління споживчого кредитування Департаменту з продажів продуктів споживчого кредитування з робочим місцем у м. Тернопіль з посадовим окладом 1 650 грн., 20 липня 2012 року позивачка ознайомилась із вказаними пропозиціями та зазначила «не згодна» (а. с. 16 т.1).

Згідно з копією повідомлення від 16 липня 2012р. позивачці запропоновано переведення на посаду консультанта Північно - Східного управління споживчого кредитування Департаменту з продажів продуктів споживчого кредитування з робочим місцем у м. Донецьку з посадовим окладом 1 541 грн., 20 липня 2012 року позивачка ознайомилась із вказаною пропозицією та зазначила «не згодна» (а. с. 17 т.1).

11 вересня 2012 року позивачці запропоновано переведення на посаду фахівця відділу обліку матеріальних цінностей управління матеріально - технічного забезпечення Департаменту закупівельної діяльності з робочим місцем у м. Києві з посадовим окладом 4 162 грн., у цей день позивачка ознайомилась із пропозицією та зазначила «не згодна» (а. с. 18 т.1).

Згідно з копією повідомлення від 12 вересня 2012р. позивачці запропоновано переведення на посаду фахівця з навчання Південного управління споживчого кредитування Департаменту з продажів продуктів споживчого кредитування з робочим місцем у м. Одеса з посадовим окладом 1 650 грн., 18 грудня 2012 року позивачка ознайомилась із вказаною пропозицією та зазначила «не згодна» (а. с. 17 т.1).

Наказом від 18 грудня 2012р. позивачка звільнена з посади у зв'язку із скороченням штату за п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.20 т.1).

16 січня 2013р. позивачка звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідач запропонував їй не всі посади, що були вакантними в період з 10 липня 2012 року по 18 грудня 2012 року та які б відповідали її досвіду роботи та кваліфікації.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, а саме було ліквідоване Східне управління споживчого кредитування у складі Департаменту з продажів продуктів споживчого кредитування, внаслідок чого були скорочені всі посади, що входили у склад даного управління.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив із того, що позивачці були запропоновані всі вакантні посади у інших управліннях, що відповідали її спеціальності та кваліфікації та від яких вона відмовилась.

При цьому суд відхилив доводи позивачки про те, що їй не пропонувались посади, що були запропоновані у день попередження про звільнення працівникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки вказані працівники відразу ж погодились на переведення на запропоновані їм посади. Вказаний висновок є вірним з врахуванням також тієї обставини, що кваліфікаційними вимогами для зайняття посади менеджера з розвитку бізнесу в торгових підприємствах управління споживчого кредитування Департаменту з продажів продуктів споживчого кредитування, на яку переведена ОСОБА_3 та старшого регіонального представника управління споживчого кредитування Департаменту з продажів продуктів споживчого кредитування, на яку переведена ОСОБА_2 є повна вища економічна освіта (спеціаліст, магістр), якої позивачка не мала на день звільнення, а мала повну вищу освіту за спеціальністю «інформаційні управляючі системи та технології».

Через відсутність повної вищої економічної освіти позивачці не могла бути запропонована і посада начальника управління Департаменту з продажу продуктів СК Дніпровського управління СК, яку до 5.12.2012 року займав ОСОБА_5, тому доводи апеляційної скарги щодо неправильності рішення у зв'язку із тим, що позивачці не були запропоновані саме вказані посади є безпідставними.

Апеляційна скарга в частині посилання на те, що позивачці не були запропоновані всі наявні вільні вакансії є обгрунтованою.

В ході розгляду справи судом за клопотанням позивача були витребувані звіти про заплановані вивільнення працівників, про фактичне вивільнення працівників, про прийнятих працівників, про наявність вакансій за період з моменту попередження позивачки про вивільнення до її звільнення.

Із копій звітів про прийнятих працівників, що подавались відповідачем до Харківського міського центру зайнятості за період з дати попередження позивачки про наступне звільнення до дати її звільнення вбачається що відповідач приймав на роботу працівників, зокрема, консультантів (а. с. 239 -280 том 1, а. с. 3-53 том 2).

Так, наказом від 11.07.2012 року №272 ВК ОСОБА_8 була прийнята на посаду консультанта у Департамент з продажу продуктів СК м. Київ (а.с.53 т.2).

Наказом від 12.07.2012 №275 ВК ОСОБА_9 була прийнята на посаду консультанта у Департамент з продажу продуктів СК Дніпропетровської області (а.с.47 т.2).

Наказом від 13.07.2012р. №277 ВК ОСОБА_10 прийнята на посаду консультанта у Департамент з продажу продуктів СК Івано - Франківської області; ОСОБА_11 та ОСОБА_12 прийняті консультантами у Департамент з продажу продуктів СК Херсонської області (а.с.45, 47).

16.07.2012р. наказом №278 ВК прийняті на посаду консультантів ОСОБА_13 у Департамент з продажу продуктів СК Одеської області; ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 у Департамент з продажу продуктів СК Дніпропетровської області; ОСОБА_17 у Департамент з продажу продуктів СК Одеської області; ОСОБА_18 у Департамент з продажу продуктів СК Чернігівської області (а. с. 45-47).

Наказом від 17.07.2012 №280 ВК були прийняті на роботу консультанти: ОСОБА_19 у Департамент з продажу продуктів СК Луганської області; ОСОБА_20 у Департамент з продажу продуктів СК Одеської області,; ОСОБА_21 у Департамент з продажу продуктів СК Донецької області; ОСОБА_22 у Департамент з продажу продуктів СК Хмельницької області (а. с.46-47).

Наказом від 18.07.2012 №282 ВК були прийняті на роботу консультанти: ОСОБА_23 у Департамент з продажу продуктів СК АР Крим; ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 у Департамент з продажу продуктів СК Харківської області; ОСОБА_27 у Департамент з продажу продуктів СК Чернівецької області; ОСОБА_28 у Департамент з продажу продуктів СК Дніпропетровської області; ОСОБА_29 у Департамент з продажу продуктів СК Чернівецької області (а.с.45 - 48).

Зазначені обставини підтверджені звітом про прийнятих працівників на 24 липня 2012 року.

Звітом про прийнятих працівників на 01 серпня 2012 року підтверджено факт прийняття на роботу 19 консультантів (а. с. 38-43 т.2).

Звітом про прийнятих працівників на 08 серпня 2012 року підтверджено факт прийняття на роботу 17 консультантів (а. с. 33-37 т.2).

Звітом про прийнятих працівників на 14 серпня 2012 року підтверджено факт прийняття на роботу 24 консультантів (а. с. 29-32 т.2).

Звітом про прийнятих працівників на 28 серпня 2012 року підтверджено факт прийняття на роботу 15 консультантів (а. с. 26-28 т.2).

Звітом про прийнятих працівників на 21 серпня 2012 року підтверджено факт прийняття на роботу 18 консультантів (а. с. 23-25 т.2).

Звітом про прийнятих працівників на 04 вересня 2012 року підтверджено факт прийняття на роботу 21 консультанта (а. с. 19-22 т.2).

Звітом про прийнятих працівників на 11 вересня 2012 року підтверджено факт прийняття на роботу 16 консультантів (а. с. 15-18 т.2).

Звітом про прийнятих працівників на 18 вересня 2012 року підтверджено факт прийняття на роботу 26 консультантів (а. с. 11 - 14 т.2).

Звітом про прийнятих працівників на 25 вересня 2012 року підтверджено факт прийняття на роботу 30 консультантів (а. с. 7-10 т.2).

Звітом про прийнятих працівників на 02 жовтня 2012 року підтверджено факт прийняття на роботу 15 консультантів (а. с. 3-6 т.2).

Звітом про прийнятих працівників на 09 жовтня 2012 року підтверджено факт прийняття на роботу 22 консультантів (а. с. 276-280 т.1).

Звітом про прийнятих працівників на 16 жовтня 2012 року підтверджено факт прийняття на роботу 30 консультантів (а. с. 272-275 т.1).

Звітом про прийнятих працівників на 23 жовтня 2012 року підтверджено факт прийняття на роботу 22 консультантів (а. с. 268-271 т.1).

Звітом про прийнятих працівників на 31 жовтня 2012 року підтверджено факт прийняття на роботу 37 консультантів (а. с. 263-267 т.1).

Звітом про прийнятих працівників на 06 листопада 2012 року підтверджено факт прийняття на роботу 14 консультантів (а. с. 260-262 т.1).

Звітом про прийнятих працівників на 13 листопада 2012 року підтверджено факт прийняття на роботу 8 консультантів (а. с. 257-259 т.1).

Звітом про прийнятих працівників на 20 листопада 2012 року підтверджено факт прийняття на роботу 13 консультантів (а. с. 254-256 т.1).

Звітом про прийнятих працівників на 27 листопада 2012 року підтверджено факт прийняття на роботу 10 консультантів (а. с. 251-253 т.1).

Звітом про прийнятих працівників на 03 грудня 2012 року підтверджено факт прийняття на роботу 8 консультантів (а. с. 248-250 т.1).

Звітом про прийнятих працівників на 11 грудня 2012 року підтверджено факт прийняття на роботу 29 консультантів (а. с. 243-247 т.1).

Звітом про прийнятих працівників на 18 грудня 2012 року підтверджено факт прийняття на роботу 7 консультантів (а. с. 239-242 т.1).

Загалом у період з дати попередження позивачки про звільнення до дати її звільнення мали місце 423 випадки прийняття на роботу консультантів.

Представник відповідача підтвердила в судовому засіданні що зазначені посади консультантів це посади консультантів управління споживчого кредитування.

Із копії посадової інструкції консультанта управління споживчого кредитування вбачається, що кваліфікаційними вимогами до зайняття цієї посади є повна вища (спеціаліст, магістр) або неповна вища (молодший спеціаліст, бакалавр) освіта, для магістрів, спеціалістів - без вимог до стажу роботи (а.с.47 т.4).

Позивачка мала повну вищу освіту, тобто відповідає кваліфікаційним вимогам для зайняття цієї посади, крім того, їй пропонувалась одна з таких посад, а саме консультанта Північно - Східного управління Департаменту з продажів споживчого кредитування з робочим місцем у м. Донецьку (а.с.17 т.1).

Оскільки інші 422 посади консультантів не були запропоновані позивачці висновок про те її неможливо було перевести, за її згодою, на іншу роботу є невірним.

Отже встановлено порушення ч.2 ст. 40 КЗпП України.

Заперечення представника відповідача про те, що власник зобов'язаний запропонувати працівнику іншу роботу, а не посаду, та що робота консультанта була запропонована і позивачка не погодилась на переведення консультантом, тому не було необхідності пропонувати інші посади консультантів є необґрунтованими та такими, що суперечать закону.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 492 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Вказана правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду України у справі №6-40цс15 від 01 квітня 2015 року.

Отже, відповідач повинен був запропонувати позивачці всі наявні вакантні посади.

Оскільки встановлено, що звільнення відбулось із порушенням вимог закону через те, що позивачці запропоновані не усі вакантні посади, які відповідали б її освіті, кваліфікації, досвіду, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про поновлення позивачки на роботі.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з довідкою, наданою відповідачем, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 2 274,58 грн. (а. с. 313 том 4).

Позивач працювала п'ять робочих днів на тиждень. Період вимушеного прогулу з 19 грудня 2012 року до 15 листопада 2016 року становить 978 робочих днів ( 8 робочих днів у грудні 2012 року, 251 робочий день у 2013 році, 251 робочий день у 2014 році, 250 робочих днів у 2015 році, 218 робочих днів у 2016 році).

Позовна заява розглядається більше одного року не з вини позивачки. Вона своєчасно у місячний термін з дня звільнення звернулась до суду з даним позовом. Після ухвалення рішення про відмову у позові подала апеляційну скаргу, яка була прийнята апеляційним судом, але до часу припинення роботи суду у зв'язку із проведенням антитерористичної операції рішення прийняте не було. В подальшому позивачка звернулась із заявою про відновлення втраченого провадження, яке було задоволене Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області та після відновлення провадження подала апеляційну скаргу. Тому відсутні підстави для обмеження стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку періодом в 1 рік.

Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 978 днів становить 2 224 539,24 грн. ( 2 274,58 грн. х 978 днів).

Як вбачається із трудової книжки позивачки наказом від 23 січня 2013 року їй розпочато виплату допомоги по безробіттю Донецьким міським центром зайнятості, наказом від 20 січня 2014 року припинено виплату допомоги по безробіттю. Згідно з довідкою Донецького міського центру зайнятості допомога по безробіттю виплачена в сумі 54 755,74 грн..

Зменшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу шляхом відрахування суми отриманої допомоги по безробіттю законом не передбачене, такий правовий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові №6-511 цс 16 від 25 травня 2016 року.

Після звільнення позивачка не працювала, що підтверджено її трудовою книжкою, оглянутою в засіданні апеляційного суду. Протягом 1 року, з 23 січня 2013 року по 20 січня 2014 року отримувала допомогу по безробіттю у Донецькому міському центрі зайнятості, 02 грудня 2014 року вона народила дитину, що підтверджено копією свідоцтва про народження та отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні дитини. Отже, заробітної плати після звільнення позивачка не отримувала.

Згідно із ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачка просила стягнути у відшкодування моральної шкоди, спричиненої порушенням її трудових прав 3 000 грн., посилалась на те, що незаконним звільненням їй заподіяно моральні страждання, вона без законних підстав була позбавлена можливості працювати, отримувати винагороду, чим була поставлена у скрутне матеріальне становище та змушена докладати додаткових зусиль для відстоювання своїх прав.

Враховуючи, що встановлено факт порушення вимог трудового законодавства при звільненні позивачки, були порушені її законні права, чим спричинено моральні страждання через втрату можливості працювати, отримувати заробітну плату, позивачка змушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя, апеляційний суд вважає, що слід частково задовольнити позовну вимогу та стягнути з відповідача на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди 500 грн..

Згідно з ч.2 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивачка звільнена від сплати судового забору як позивач за позовом про поновлення на роботі, тому з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 5 735 грн..

Згідно з п. п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права є підставою для скасування рішення і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 3 квітня 2014 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника управління, Східне управління споживчого кредитування АТ «УкрСиббанк» з 19 грудня 2012 року.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2 224 539,24 грн. (два мільйона двісті двадцять чотири тисячі п'ятсот тридцять гривень двадцять чотири копійки) та відшкодування моральної шкоди в сумі 500 грн..

Стягнути з публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь держави судовий збір в сумі 5 735 грн. (п'ять тисяч сімсот тридцять п'ять).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

Джерело: ЄДРСР 62701570
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку