ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року

Справа № 922/2751/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Кондратової І.Д. (доповідач),

судді

Вовка І.В.,

судді

Стратієнко Л.В.,

за участю представників сторін:

від відповідача 2

Половніківна О.В.,

від прокуратури

Збариха С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

на постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 року

у справі

№ 922/2751/15 Господарського суду Харківської області

за позовом

Прокурора Вовчанського району Харківської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України

до

1. Білоколодязької селищної ради Вовчанського району Харківської області, 2. Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", 3. Комунального підприємства "Вовчанське бюро технічної інвентаризації"

про

визнання незаконним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року в.о. прокурора Вовчанського району Харківської області (надалі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах Держави в особі Кабінету Міністрів України (надалі - КМУ, позивач-1) та Міністерства аграрної політики та продовольства України (надалі - Мінагрополітики України, позивач-2) до Білоколодязької селищної ради Вовчанського району Харківської області (надалі - Білоколодязька селищна рада, відповідач-1), Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (надалі - ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", відповідач-2), Комунального підприємства "Вовчанське бюро технічної інвентаризації" (надалі - КП "Вовчанське БТІ", відповідач-3) про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Білокодязької селищної ради від 06.03.2012 року "Про видачу свідоцтва на право власності", визнання недійсним свідоцтва серії САЕ №027066 від 13.03.2012 року про право власності на нежитлові будівлі, розташовані у Харківській області, Вовчанський район, смт. Білий Колодязь, вул. Хлібороба, 2, видане виконкомом Білоколодязької селищної ради Публічному акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Білоколодязький елеватор".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюване рішення про реєстрацію права приватної власності відповідача на об'єкт державної власності прийнято із перевищенням повноважень, з огляду на відсутність документів, що підтверджують зміну форми власності цього комплексу з державної на приватну, що порушує права держави в особі КМУ та Мінагрополітики України. Крім того, прокурор зазначає, що відповідно до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" Білоколодязький елеватор включений до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (додаток N 1), і не значиться як об'єкт державної власності, що може бути корпоратизованим, відповідно до додатку N 2 "Перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані".

КМУ позов прокурора підтримав та пояснив, що майно - цілісний майновий комплекс "Білоколодязький елеватор", що належить до державної власності, незаконно перейшло у приватну власність ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", що є порушенням прав держави. На думку позивача 1, внесення державою майна до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства не може розглядатися як зміна форми власності такого майна. У такому випадку державне майно, яке закріплювалося за корпоратизованим державним підприємством на праві господарського відання, до завершення процедури приватизації буде перебувати у створеного акціонерного товариства на такому же праві.

Білоколодязька селищна рада не заперечувала проти задоволення позову.

ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" позовні вимоги не визнало, зазначивши, що відповідно ст. 85 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст. 115 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та п. 4.3 Статуту ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України", затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 17.11.2011 року № 634, акціонерне товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність, як вклад до статутного (складеного) капіталу. Відповідач - 2 вважає, що держава в особі КМУ, передавши до його статутного капіталу майно дочірніх підприємств ДАК "Хліб України", в тому числі і спірний цілісно-майновий комплекс, втратила на це майно право власності (державне майно перейшло у приватну власність господарського товариства), отримавши у державну власність 100% акцій створеного товариства. Крім того, відповідач - 2 вказує, що обставини правомірності набуття ним права власності на майно (цілісні майнові комплексі), яке було переданого до статутного капіталу, вже було предметом дослідження у суді (зокрема, у постанові Сумського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року № 818/3912/12-а), і вважає, що відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) факти, які встановлені рішенням суду у адміністративній справі, не доказуються при розгляді цієї справи.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.09.2015 року у справі № 922/2751/15 (суддя Жигалкін І.П.) відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Гребенюка Н.В., суддів Істоміноюї О.А., Слободін М.М.) рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове рішення про задоволення позову. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Білоколодязької селищної ради від 06.03.2012 року "Про видачу свідоцтва на право власності". Визнано недійсним свідоцтво серії САЕ №027066 від 13.03.2012 року про право власності на нежитлові будівлі, розташовані у Харківській області, Вовчанський район, смт. Білий Колодязь, вул. Хлібороба, 2, видане виконкомом Білоколодязької селищної ради ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

У касаційній скарзі та додаткових поясненнях до неї відповідач-2, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом положень ст. 115 ЦК України, ст. ст. 85, ч. 2 ст. 145 ГК України та ч. 3 ст. 35, ст. 43 ГПК України, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду у цій справі скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 111^{5, ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.}

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що постановою КМУ N 764 від 11.08.2010 року "Про заходи з утворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" утворено ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з віднесенням його до сфери управління Мінагрополітики. Установлено, що статутний капітал товариства формується шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств Державної акціонерної компанії "Хліб України", що ліквідуються, з подальшим утворенням на їх базі відокремлених підрозділів товариства.

Згідно з п. 5.1 статуту ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України", затвердженого наказом Мінагрополітики від 08.09.2010 року N 549, було передбачено, що майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Відповідно до свідоцтва про право власності від 08.02.2011 року, виданого Білоколодязькою селищною радою, власником спірного майнового комплексу значиться ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Білоколодязький елеватор", форма власності - державна.

Постановою КМУ N 593 від 06.06.2011 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 року N 764.

Зокрема, КМУ погодився з пропозицією Мінагрополітики щодо перетворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у Державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", визначивши, що повноваження з управління корпоративними правами здійснює зазначене Міністерство. Водночас, Кабінет Міністрів України встановив, що 100 відсотків акцій Державного публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України.

Абзацом 2 ч. 2 цієї постанови КМУ також передбачено, що державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольча зернова корпорація України" не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо.

На виконання цих постанов Мінагрополітики України прийняло наказ № 325 від 07.07.2011 року (а.с. 145-150 т. 1) було реорганізовано ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" шляхом його перетворення у ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України". У п. 2 цього наказу встановлено, що ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" є правонаступником майнових прав та обов'язків державного підприємства, а в п. 4 -статутний капітал товариства формується на базі майна державного підприємства. До переліку необоротних активів, що передавались як вклад (внесок) до статутного капіталу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" увійшли об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: Харківська область Вовчанський район смт. Білий Колодязь, вул. Хлібороба, 2.

Згідно з п. 4.3 статуту ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", затвердженого наказом Мінагрополітики України № 634 від 17.11.2011 року, товариство є власником майна (у тому числі коштів, матеріальних та нематеріальних активів), переданого йому засновником та акціонерами як вклади до статутного капіталу товариства, або в інший не заборонений чинним законодавством спосіб.

Згідно з додатком № 2 до акту від 18.11.2011 року, який підписаний комісією з корпоратизації ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та затверджений міністром Мінагрополітики України, необоротні акти (у тому числі нерухоме майно, що знаходяться за адресою: Харківська область Вовчанський район смт. Білий Колодязь, вул. Хлібороба, 2) були передані як вклад (внесок) до статутного капіталу ПАТ Державна продовольчо-зернова корпорація України".

На підставі рішення Білоколодязької селищної ради від 06.03.2012 року КП "Вовчанське бюро технічної інвентаризації" видало свідоцтво САЕ №027066 від 13.03.2012 року на право приватної власності ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Білоколодязький елеватор" на спірний майновий комплекс.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, керуючись, зокрема, положеннями ст. 115 ЦК України та ст. 85 ГК України, які встановлюють, що господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, та враховуючи факти встановлені в адміністративній справі № 818/3912/12-а, дійшов висновку, що підстав для скасування оспорюваного рішення, оскільки "внесення майна держави до статутного капіталу господарського товариства повинне мати своїм наслідком перехід права власності на такі внески до господарського товариства, в статутний капітал якого вони здійснені. Таким чином, у випадку внесення державної власності до статутних капіталів господарських товариств по суті відбувається зміна форми власності, оскільки, як вказано у ч. 1 ст. 325 ЦК України, суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи".

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями ч. 5 ст. 59, ст.ст. 73, 74, 136, 145 ГК України, ч. 9 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", п. 6 ст. 5, ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", дійшов висновку, що державне майно, яке було закріплене за корпоратизованим державним підприємством на праві господарського відання, до завершення процедури приватизації, перебуває у створеного акціонерного товариства на праві господарського відання, та залишається державною власністю, тому визнав оспорюване рішення Білоколодязької селищної ради, незаконним та скасував відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України (правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується), як таке, що порушує інтереси держави в особі КМУ та Мінагрополітики України. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що:

- ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" є правонаступником всіх прав та обов'язків ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України", за яким спірне майно було закріплене на праві господарського відання (5 ст. 59 ГК України, ч. 5 ст. 18 Закону України "Про приватизацію державного майна");

- майно не передавалося саме у власність ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", а лише надавалося йому для здійснення статутної діяльності;

- спірне майно не могло бути приватизоване або корпоратизоване (додатки № 1 та 2 до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації");

- ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо (ч. 9 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності");

- державне майно, передане до статутного фонду державних акціонерних товариств, залишається у державній власності, і його відчуження можливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури. Рішення КМУ про зміну режиму майна шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону не приймалось, Законодавством з питань приватизації не передбачена можливість приватизації майна державних підприємств шляхом внесення такого майна державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного підприємства (ст. 145 ГК України, ч. 1 ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного майна").

Вищий господарський суд України вважає, що суд апеляційної інстанції законно та обґрунтовано задовольнив позов прокурора, і залишає постанову суду апеляційної інстанції без змін, виходячи з таких мотивів.

Загальними нормами, які закріплені у п. 1 ч. 1 ст. 115 ЦК України, дійсно передбачено, що господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Згідно з ч. 1 ст. 85 ГК України майно, передане господарському товариству у власність засновниками і учасниками як внески, є власністю господарського товариства.

У ч. 2 ст. 325 ЦК України встановлено, що фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Зокрема, у ч. 3 ст. 86 ГК України передбачено, що забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.

Отже, внесення майна державного підприємств, яке відповідно до закону не підлягає приватизації, як вклад до статутного (складеного) капіталу забороняється. І відповідно юридичній особі не може належати це майно на праві приватної власності, якщо інше прямо не передбачено законом.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 1, ч. 3 Закону України "Про акціонерні товариства" діяльність державної керуючої холдингової компанії, державних холдингових компаній та державних акціонерних товариств, єдиним засновником та акціонером яких є держава в особі уповноважених державних органів, регулюється цим Законом, з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами. Особливості створення акціонерних товариств у процесі приватизації та корпоратизації, їх правового статусу та діяльності у період до виконання плану приватизації (розміщення акцій) визначаються законодавством про приватизацію та корпоратизацію.

Ні Закон України "Про акціонерні товариства", ні чинне законодавство про приватизацію та корпоратизацію не передбачають, що заборона щодо внесення майна державного підприємства, яке відповідно до закону не підлягає приватизації, як вклад до статутного (складеного) капіталу товариства не розповсюджується на випадки перетворення державних унітарних комерційних підприємств (далі - підприємства) в акціонерні товариства, 100 відсотків акцій яких належить державі. Відтак, оскільки заборона на внесення спірного майна до статутного (складеного) капіталу товариства прямо випливає із закону (ч. 3 ст. 86 ГК України), Вищий господарський суд України вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що майно не передавалося саме у власність ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", а лише надавалося йому для здійснення статутної діяльності.

При цьому, суд касаційної інстанції враховує, що у ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" державна частка у статутному капіталі становить 100 % відсотків, а отже відповідно до ч. 2 ст. 22 ГК України останнє є суб'єктом господарювання державного сектора економіки. Частина 5 цієї статті визначає, що держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління. Отже, відповідач -2, як суб'єкт господарювання, що належать до державного сектора економіки, здійснює свою діяльність на основі права господарського відання, а спірне майно, до виключення його з переліку, що не підлягає приватизації, та завершення процедури приватизації в установленому законодавством порядку залишається об'єктом права державної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 111^{10 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.}

^{При цьому, судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права призвело до прийняття неправильного судового рішення. Законне, обґрунтоване та правильне по суті й справедливе рішення суду не може бути скасовано з одних лише формальних міркувань.}

^{Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції не встановив порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, які призвели до прийняття неправильного судового рішення судом апеляційної інстанції. При цьому, суд касаційної інстанції зауважує, що посилання суду апеляційної інстанції на те, що відповідно до положень ч. 1 ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного майна" до способів приватизації державного майна не відноситься передача такого майна державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного підприємства, як на підставу для задоволення позову, є помилковими. Апеляційний господарський суд безпідставно не врахував, що перелік способів, які визначений у цьому Законі не є вичерпний, і приватизація державного майна може здійснюватися іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об'єктів окремих галузей (абз. 10 ч. 1 ст. 15 Закону). Зокрема, відповідно до ст. 2 Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" передбачено, що приватизація майна в агропромисловому комплексі здійснюється шляхом перетворення їх у акціонерні товариства у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Отже, приватизації держаного майна у такий спосіб допускається, але після виключення майна з переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. Оскільки спірне майно з переліку не виключене, суд касаційної інстанції вважає, що в цьому випадку допущені судом апеляційної інстанції не вплинули на правильність висновку про неможливість набуття відповідачем - 2 права власності на це майно, тому не можуть бути підставою для скасування ухваленої у справі постанови.}

^{Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм ч. 3 ст. 35 ГПК України з огляду на неврахування фактів, які встановлені рішенням суду у адміністративній справі у справі № 818/3912/12-а, Вищий господарський суд України відхиляє, оскільки у тій справі вирішувалось питання про реєстрацію права власності ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на майновий комплекс, який знаходиться за адресою: м. Кролевець, вул. Андріївська,10, тобто, інший майновий комплекс. Відтак, для господарського суду є обов'язковими факти, які встановлені в адміністративній справі, лише щодо до цього комплексу. Питання про набуття відповідачем 2 права власності на майновий комплекс, який є предметом спору у цій справі, не вирішувалось. Водночас, правова оцінка та висновки суду касаційної інстанції в адміністративній справі, зокрема, про те, що "держава в особі Кабінету Міністрів України, передавши до статутного капіталу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" об'єкти, перелік яких визначено в постанові КМУ від 11.08.2010 року № 764, набула в обмін право власності на 100 % акцій товариства, а ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", відповідно, набула право власності на передане їй майно", не є обов'язковими для господарського суду при вирішенні спору у цій справі згідно з вимогами ч. 3 ст. 35 ГПК України, яка визначає, що не доказуються лише факти, встановлені іншим судом.}

^{Посилання ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на порушення судом апеляційної інстанції ст. 115 ЦК України та ст. 85 ГК України Вищий господарський суд України відхиляє, оскільки, як вже зазначалось у постанові, у цих статтях закріплена загальна норма про те, що господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески. Це правило застосовується, якщо інше не передбачено законом. Зокрема, відповідно ч. 3 ст. 86 та ч. 5 ст. 22 ГК України та ч. 2 ст. 328 ЦК України у приватній власності суб'єкта господарювання державного сектора не можуть бути об'єкти державної власності, які не підлягають приватизації. Такі об'єкти, навіть якщо вони внесені до статутного капіталу державного акціонерного товариства, залишаються державною власністю, а у товариство щодо цього майна існує лише право господарського відання.}

^{З урахуванням наведеного, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.}

^{Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України}

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 року у справі № 922/2751/15 - без змін.

Головуючий суддя

Кондратова І.Д.

Суддя

Вовк І.В.

Суддя

Стратієнко Л.В.