Справа № 357/3394/16-ц
Головуючий у І інстанції Протасова О. М.
Провадження № 22-ц/780/5626/16
Доповідач у 2 інстанції Білоконь О. В.
Категорія 26
03.11.2016
УХВАЛА
Іменем України
03 листопада 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :
головуючого судді - Білоконь О.В.,
суддів: Верланова С.М., Савченка С.І.,
при секретарі Воробей В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Данієль" на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2016 року у справі за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Данієль" до ОСОБА_2 про визнання недійсним нікчемного договору, -
встановила:
У березні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на таке.
16 січня 2014 року між ПАТ "КБ "Даніель" в особі заступника голови правління ОСОБА_3, яка діяла на підставі нотаріально посвідченої довіреності, та відповідачем було укладено договір банківського вкладу "Швидкий прибуток" №Т-42687, за яким вклад в сумі 190100 грн. було розміщено відповідачем на строк з 16.01.2014 року по 15.02.2014 року.
Між тим 16 січня 2014 постановою Правління Національного банку України №14 ПАТ "КБ "Даніель" віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1 від 16 січня 2014 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації» вирішено розпочати процедуру виведення ПАТ «КБ "Даніель» з ринку та здійснення у ньому тимчасової адміністрації, та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_4
Позивач зазначив, що, оскільки за змістом ч.1 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження органів управління банку призупиняються з дня призначення уповноваженої особи Фонду, 16 січня 2014 заступник голови правління ОСОБА_3 не мала повноважень укладати угоду з відповідачем.
Окрім того, фінансова операція з відповідачем була здійснена 16 січня 2014 року після закінчення операційного часу банку - о 19 год. 39 хв., що, на думку позивача, також свідчило про недійсність договору як такого, що спрямований на порушення публічного порядку, та суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У зв'язку з викладеним, позивач просив визнати недійсним нікчемний договір, укладений з відповідачем 16 січня 2014 року.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішення суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду з підстав порушення та неправильного застосування судом норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для її вирішення, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Обґрунтував скаргу тим, що судом першої інстанції незаконно не взято до уваги доводів позовної заяви. Вказував, що спірний договір було укладено 16 січня 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Комерційний банк «Даніель» в особі заступника голови правління ОСОБА_3, тоді як цього ж дня розпочато процедуру здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Комерційний банк «Даніель» і призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_4 За таких умов заступник голови правління 16 січня 2014 року не мав повноважень на укладання спірного договору. Крім того зазначає, що працівники банку прийняли від відповідача готівкові кошти для внесення на вкладні рахунки в післяопераційний час - 16 січня 2014 року о 19:39 год., що є порушенням встановленої процедури. Таким чином є усі правові підстави для визнання договору банківського вкладу недійсним, який є нікчемним.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду в повній мірі відповідає наведеним вимогам, підстави для його скасування чи зміни відсутні.
Ст. 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Аналогічна норма міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами.
За результатами розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не було доведено його посилань щодо наявності підстав для віднесення спірного договору до категорії нікчемних, відтак й для задоволення позовних вимог.
З наведеними висновками суду першої інстанції в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду, вважаючи їх виваженими та обґрунтованими.
Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку та органів контрою. Уповноважена особа Фонду набуває від імені Фонду всі повноваження органів управління та органі контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Правочини, вчиненні органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними.
Встановлено, що 16 січня 2014 року між ПАТ "КБ "Даніель" в особі заступника голови правління ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір банківського вкладу "Швидкий прибуток" №Т-42687.
Суд критично відноситься до посилань позивача щодо того, що вже 16 січня 2014 року заступник голови правління не мав повноважень на укладення спірного договору. Натомість з матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16 січня 2014 року № 1, прийнятого на підставі постанови Правління НБУ № 14 від 16 січня 2014 року № 14, тимчасова адміністрація ПАТ «Комерційний банк «Даніель» була запроваджена з наступного за днем прийняття вказаного рішення днем, а саме з 17 січня 2014 року. Таким чином доводи, якими позивач обґрунтовував позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
При цьому колегією береться до уваги й той факт, що відповідно до встановленого чинним законом порядку обрахування строків, обумовлених настанням певної події, свій перебіг вони починають з дня, наступного за днем настання зазначеної події, якщо інше прямо не вказано у відповідному рішенні. Відтак факт прийняття 16 січня 2014 року рішення про призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію банку не свідчить про те, що вказане призначення вступило в дію з моменту підписання цього рішення, а не з наступного дня.
Також позивачем не було доведено, в який саме час 16 січня 2014 року було укладено спірний договір та в який час призначено тимчасового адміністратора, тобто яка з цих двох подій передувала одна одній. При цьому припинення повноважень особи на вчинення певних дій жодним чином не може зумовлювати недійсність правочинів, вчинених нею до цього часу.
З наведеного вбачається, що посилання позивача на те, що на час укладення договору особа, що його підписала від імені банку, не мала повноважень на це, не були належним чином доведені, відтак не можуть бути прийняті судом.
Критично ставиться колегія суддів й до посилань позивача на недійсність спірного договору через те, що грошові кошти від відповідача були прийняті у невстановлений для цього час, оскільки проведення такої операції було здійснене в післяопераційний час. Дане посилання позивача не було належним чином доведено в ході розгляду справи. Час технічного проведення операції щодо зарахування коштів на рахунок може свідчити лише про те, коли дана операція була проведена (внесена в базу) відповідним працівником банку, й жодним чином не може свідчити про те, коли ж саме відбулися дії, в ході яких вкладник фактично передав банку свої кошти. При цьому доказів з приводу того, що операція з внесення коштів (а не їх технічне оформлення) було здійснено з порушенням встановленої процедури, а також, що таке порушення було допущене не самим банком, а вкладником, позивачем також надано не було, що веде до визнання таких посилань недоведеними.
Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а його рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких умов передбачені законом підстави для скасування рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Доводи апелянта про порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, оскільки повністю спростовуються зазначеними належними та допустимими доказами по справі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Данієль" відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2016 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.
Головуючий
Судді :
