ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2016 року Справа № 910/9561/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівПоляк О.І., Сибіги О.М.за участю представників:позивача:Громніцький Ю.П. (дов. від 13.05.2014 р.№14-132)відповідача:Мельник Т.Б. (дов. від 15.03.2016 р.б/н)розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 р.у справі№910/9561/15 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачсервіс"простягнення 393 672,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачсервіс" про стягнення 226715,34 грн. пені, 49671,21 грн. 3 % річних, 117286,15 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2015 р. (суддя О. Шилова), залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 р. (колегія суддів: С. Гончаров - головуючий, Р. Самсін, І. Скрипка), позовні вимоги задоволені частково, шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 226715,34 грн. пені, 43997,50 грн. 3 % річних, 9085,84 грн. інфляційних втрат. У іншій частині у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.04.2016 р. (судді: Є. Борденюк - головуючий, С. Могил, О. Мамонтова), рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 р. у справі №910/9561/15 скасовані. Справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.05.2016 р. (суддя: М. Якименко.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 р. (судді: С. Пашкіної - головуючий, Л. Кропивної, Л. Чорної), в позовних вимогах відмовлено повністю.

Не погоджуючись із судовими рішеннями ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального (ст. 22, 549-552, 625, 631 ЦК України) і процесуального права (ст. 42, 43, 84 ГПК України), без дослідження всіх істотних обставин, що мають значення для справи, просить судові рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким стягнути з ТзОВ "Теплопостачсервіс" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення, що складаютьс 117286,15 грн., пеню у розмірі 226715,34 грн. та три відсотки річних у розмірі 49671,21 грн.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 30.09.2016 р. справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя -Данилова М.В., судді Поляк О.І., Сибіга О.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.10.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

ТзОВ "Теплопостачсервіс" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити рішення та постанову без змін, а скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 26.10.2016 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що 28.12.2012 р. між НАК "Нафтогаз України" (перейменовано в ПАТ "НАК "Нафтогаз України"), як продавцем, та ТзОВ "Теплопостачсервіс", як покупцем, 28.12.2012 р. укладено договір №13/3590-ТЕ-41 купівлі-продажу природного газу, за умов п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України позивачем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. газ обсягом до 7750 тис. куб.м.

Пунктами 5.2, 5.3 договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ - 1309,20 грн.

Загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 10146300,00 грн. з ПДВ (п. 5.5. Договору).

Згідно з п. 6.1 договору купівлі-продажу оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором, а у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.п. 7.1, 7.2 договору).

Договір набуває чинності за умовами пункту 11.1 договору, з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору від 28.12.2012 р. за №13/3590-ТЕ-41 позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 8503125,68 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

11.03.2014 р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України в м. Києві, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаментом житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідачем та позивачем укладено Договір про організацію взаєморозрахунків №270/30 від 11.03.2014 р. предметом якого є організація та проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та постанови Кабінету Міністрів України № 30 від 29.01.2014 р. "Про затвердження Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування".

Відповідно до умов договору про організацію взаєморозрахунків від 11.03.2014 р. за №270/30 сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача перед позивачем за природний газ 2013-2014 років за договором 1 у розмірі 873799,97 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевому бюджету м. Києва для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню

Умовами договору про організацію взаєморозрахунків від 11.03.2014 р. за №270/30 передбачається надання державою коштів на погашення заборгованості, а також змінюється порядок строки виконання боржником (відповідачем) грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору №13/3590-ТЕ-41 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р.

Згідно п.п.2,3 п.10 договору про організацію взаєморозрахунків від 11.03.2014 р. за №270/30 сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору №13/3590-ТЕ-41 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. та перерахувати кошти наступній стороні.

Отже, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків від 11.03.2014 р. за №270/30 сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору1.

Разом із тим, договір про організацію взаєморозрахунків від 11.03.2014 за №270/30 не передбачав можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань і підстав для інших грошових вимог.

На виконання договору про організацію взаєморозрахунків від 11.03.2014 р. за №270/30 ТОВ "Теплопостачсервіс" за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету погасило основний борг у сумі 873799,97 грн. перед НАК "Нафтогаз України", що підтверджується карткою рахунку ТОВ "Теплопостачсервіс".

За таких обставин господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили про те, що застосування санкцій передбачених умовами договору, а також наслідків за невиконання грошового зобов'язання, передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України, можливе лише за умови, що оплату здійснено з порушенням порядку та строків, визначених договором-2.

Доводи позивача про те, що умовами договору №13/3590-ТЕ-41 від 28.12.2012 р. встановлений порядок розрахунків за отриманий природний газ, оскільки жодних додаткових угод щодо зміни даного пункту не було укладено, отже, відсутні підстави для звільнення від відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, не можуть бути покладені в основу рішення, з огляду на наступне.

Згідно п. 6 договору-2 ТОВ "Теплопостачсервіс" перераховує на рахунок НАК "Нафтогаз України" кошти у сумі 873799,97грн для погашення заборгованості з різниці і тарифах на теплову енергію, що вироблялась, транспортувалась та постачалась населенню.

Договором про організацію взаєморозрахунків від 11.03.2014 р. за №270/30 не встановлено конкретних строків для виконання зобов'язань, а лише вказано, що він діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Таким чином, розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені договором про організацію взаєморозрахунків від 11.03.2014 за №270/30, а також сторони у справі у п. 15 цього договору засвідчили, що після його виконання не матимуть одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору, тому правових підстав для задоволення позову немає, про що обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом.

Тобто, після погашення заборгованості за договором про організацію взаєморозрахунків від 11.03.2014 р. за №270/30, що утворилась у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а не якоїсь конкретної суми, сторони не матимуть претензій одна до одної (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України по справах №924/1265/13 від 25.03.2015 р.; №924/1230/14 від 01.07.2015 р.; №917/2520/14 від 16.09.2015 р.; №917/2519/14 від 23.09.2015 р.).

Згідно п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Таким чином, для покладення на боржника відповідальності у вигляді неустойки необхідною та достатньою є наявність двох умов: протиправної поведінки (порушення господарського зобов'язання) та вини боржника.

Заборгованість відповідача за договором про купівлю-продаж природного газу перед позивачем виникла у зв'язку з несвоєчасним перерахунком державою на рахунок ТОВ "Теплопостачсервіс" коштів, на погашення різниці в тарифах на теплову енергії та за надання теплової енергії пільговим категоріям населення, що свідчить про те, що спірна заборгованість виникла не з вини відповідача.

Враховуючи відсутність вини відповідача, немає підстав для покладення на нього відповідальності у вигляді пені (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого Господарського Суду України у справі №5011-42/13548-2012 від 05.11.2013 р.).

Керуючись положеннями ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", збитки теплоенергогенеруючих та теплопостачальних організацій внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів повністю відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, визначених законами України, які передбачають відповідні пільги.

Крім того, між сторонами по справі та між Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради та Департаментом соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради укладено ряд спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання відповідно до вимог постанови КМ України від 11.01.2005 р. №20 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету на загальну суму 654005,11 грн., а саме:

- Спільне протокольне рішення №633 від 18.03.2013 р. на загальну суму 195300, 77 (сто дев'яносто п'ять тисяч триста грн. сімдесят сім коп.) гривень;

- Спільне протокольне рішення №870 від 16.04.2013 р. на загальну суму 117261, 33 (сто сімнадцять тисяч двісті шістдесят одна грн. тридцять три коп.) гривень;

- Спільне протокольне рішення №1266 від 19.12.2013 р. на загальну суму 153711, 00 (сто п'ятдесят три тисячі сімсот одинадцять грн. 00 коп.) гривень;

- Спільне протокольне рішення №1695 від 03.10.2013 р. на загальну суму 33849, 60 (тридцять три тисячі вісімсот сорок дев'ять грн. шістдесят коп.) гривень;

- Спільне протокольне рішення №219 від 11.02.2014 на загальну суму 153882, 41 (сто п'ятдесят три тисячі вісімсот вісімдесят дві грн. сорок одна коп.) гривень.

За 2013 рік різниця між фактичним нарахування, згідно із затвердженими тарифами та фактичним витратами з надання послуг централізованого опалення для населення для відповідача складає 2 242539 грн., що підтверджено відповідним розрахунком.

За своїм змістом зазначені протокольні рішення є домовленістю між сторонами, які його уклали, спрямованою на встановлення і зміну їх цивільних прав та обов'язків, та є за своєю правовою природою багатостороннім договором (відповідно до ст. 626 ЦК України).

Отже, договір, як домовленість може бути не лише підставою виникнення зобов'язання (ч. 2 ст. 509, ст. 11 ЦК України), а й підставою його припинення.

Новація - це угода про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими самими сторонами.

На відміну від інших правочинів сторін, які мають наслідком припинення зобов'язання, зокрема від відступного, новація не припиняє правового зв'язку сторін, оскільки замість зобов'язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов'язання.

Юридичною підставою для зобов'язання, що виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первісного зобов'язання, тому від дійсності останнього залежить дійсність нового.

Новація припиняє пов'язані з первісним (основним) зобов'язанням додаткові зобов'язання, що забезпечували виконання основного (неустойку, заставу, поруку тощо), якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Уклавши протокольні рішення, сторони дійшли згоди щодо сплати на користь позивача вартості природного газу за 2013 рік за договором за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевому бюджету м. Києва на надання пільг, субсидій та компенсацій.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що на час укладання договору про організацію взаєморозрахунків, заборгованість відповідача згідно п. 7 становила 873799,97 грн.

Тобто зазначеним протокольним рішенням, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивач також визнав та погодив прийняти до сплати лише існуючу за договором заборгованість відповідача у сумі 873799,97 грн.

З зазначено вище вбачається, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений згідно з договором, а договір про організацію взаєморозрахунків, в свою чергу, не передбачав можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань і підстав для інших грошових вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що підстави для стягнення пені, штрафу, інфляційних витрат, 3% річних, розрахованих за період прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем природного газу згідно договору - відсутні.

Отже, беручи до уваги встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає рішення судів попередніх інстанцій такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, та прийняті у відповідності до норм чинного законодавства, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Натомість, доводи, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2016 р. у справі №910/9561/15 господарського суду м. Києва залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: О. Поляк

О. Сибіга