open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2016 р. Справа№ 910/8609/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

ОСОБА_1

при секретарі Волуйко Т.В,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 директор, ОСОБА_3 за довіреністю №1 від 07.09.2016;

від відповідача: не з’явився

від третьої особи 1: не з’явився

від третьої особи 2: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Стародарницький"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2016

у справі № 910/8609/16 (головуючий суддя Мельник В.І.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест – буд – Інжиніринг"

до Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Стародарницький"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еверест Плюс" (третя особа 1) та на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (третя особа 2)

про стягнення 304 813,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.08.2016 у справі №910/8609/16 позов задоволено, стягнуто з Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Стародарницький" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест – буд - Інжиніринг" - 237 922 грн. 52 коп. – основного боргу з відшкодування витрат за використану електричну енергію, 66 618 грн. 31 коп. – пені, 273 грн. 03 коп. – 3 % річних та судовий збір у розмірі 4572 грн. 21 коп.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Стародарницький" звернулось із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

Скарга мотивована тим, що прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права, а саме: договір №06-ВВ від 01.02.2016 укладений всупереч законодавству і є недійсним, суд не з'ясував наявність погодження укладення вказаного договору з ПАТ "Київенерго", договори повинні були укладатись енергопостачальником з кожним власником квартири, суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотань відповідача про залучення власників квартир відповідачами та про витребування доказів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Коршун Н.М., Ткаченко Б.О.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 17.10.2016.

Відповідач та треті особи явку представників у судове засідання не забезпечили, не повідомивши про причини, хоча були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання.

З метою не порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників відповідача і третіх осіб.

Представники позивача у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити оскаржуване рішення без змін, пояснили, що будинок відповідача підключений до енергомережі третьої особи 1, облік електроенергії проводився на підставі даних загальнобудинкового лічильника.

Відповідно до ст. 101 ГПК України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

16.05.2011 між третьою особою 2 – Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (яка в подальшому перейменована на Публічне акціонерне товариство "Київенерго"), як постачальником, та третьою особою 1 – Товариством з обмеженою відповідальністю "Еверест Плюс", як споживачем, було укладено Договір про постачання електричної енергії №61819, відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього Договору та Додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та Додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною.

Пунктом 8.1.5 Договору №61819 встановлено, що споживач має право приєднувати в установленому порядку нових субспоживачів до власних технолоічних електричних мереж у межах дозволеної потужності.

Відповідно до Додаткової угоди від 10.06.2014 до Договору від 16.05.2011 №61819 вказаний договір укладається на строк до 31.12.2014 та вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

01.02.2016 між третьою особою 1 - Товариством з обмеженою відповідальність "Еверест Плюс", як основним споживачем, та відповідачем - Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Староданицький", як субспоживачем, укладено Договір про відшкодування витрат за використану електричну енергію № 06-ВВ з договором розбіжностей №01 (далі – Договір про відшкодування витрат) .

Згідно з п. 1.1. Договору про відшкодування витрат (в узгодженій редакції за протоколом розбіжностей), предметом Договору є відшкодування основному споживачу витрат за використану електричну енергію субспоживачу на об'єкті, що розташований за адресою: м. Київ, Харківське Шосе, 17А (далі – об'єкт).

Пунктом 1.6 Договору про відшкодування витрат встановлено, що місцем (точкою) приєднання об'єкта до діючих електричних мереж основного споживача є вхідні клеми загальнобудинкового електролічильника об'єкта.

Відповідно до п. 4.1. Договору про відшкодування витрат (в узгодженій редакції за протоколом розбіжностей), ціна Договору для субспоживача складається з вартості електричної енергії об’єктом згідно з показаннями загальнобудинкових лічильників об’єкта.

Споживач, відповідно до п.3.3 Договору про відшкодування витрат, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати відшкодування основному споживачу згідно з цим договором та додатками до нього.

Пунктом 4.2. Договору про відшкодування витрат передбачено, що вартість використаної електричної енергії визначається та компенсується субспоживачем на рахунок основного споживача не пізніше 21 числа місяця, наступного за розрахунковим. Основний споживач зобов’язаний направити рахунок за використану електричну енергію субспоживачу не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 4.3. Договору про відшкодування витрат, вартість електричної енергії, спожитої субспоживачем, визначається за встановленим НКРЕКП тарифом для населених пунктів з урахуванням приписів Правил користування електричною енергією.

Договір про відшкодування витрат підписаний директором ТОВ "Еверест Плюс" ОСОБА_4 та головою ОСББ "Стародарницький" ОСОБА_5, підписи яких скріплені печатками.

Окрім цього, 01.02.2016 третя особа 1 та відповідач уклали Додаткову угоду №1 до Договору про відшкодування витрат, у якій доповнили вказаний договір пунктом 3.9. щодо обов'язку основного споживача за власний рахунок придбати та безоплатно передати по Акту прийому-передачі субспоживачу електричні лічильники в кількості 40 штук. Також викладено у новій редакції пункт 9.1 договору, у якому зазначено, що договір укладається до 15.04.2016, набирає чинності з дня передачі субспоживачу електричних лічильників.

На виконання Додаткової угоди №1 по акту приймання-передачі електричних лічильників від 05.02.2016 третя особа 1 передала, а відповідач прийняв 40 лічильників. Отже, Договір про відшкодування набрав чинності з 05.02.2016.

26.02.2016 між третьою особою 1 - Товариством з обмеженою відповідальність "Еверест Плюс", як первісним кредитором, та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальність "Еверест-Буд-Інжиніринг", як новим кредитором, укладено договір № 06-ВВВ про відступлення права вимоги (далі – Договір про відступлення).

Відповідно до п.1.1. Договору про відступлення, первісний кредитор передає належне йому право вимоги згідно Договору про відшкодування витрат (основний договір) новому кредитору, а новий кредитор приймає належне первісному кредитор за Договором про відшкодування витрат право вимоги, а друга сторона - ОСББ "Стародарницький" (боржник) зобов’язується перед новим кредитором належно виконати свої зобов’язання, які виникли за основним договором.

Пунктом 1.2. Договору про відступлення передбачено, що первісний кредитор разом з правом вимоги передає новому кредитору право отримувати в подальшому грошові кошти від боржника за Договором про відшкодування витрат до моменту закінчення його дії.

Згідно з п.1.3 Договору про відступлення новий кредитор набуває прав та обов'язків первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору та приймає на себе право вимоги до боржника по сплаті грошових коштів за основним договором.

У пункті 3.5 Договору про відступлення вказано, що новий кредитор має право отримувати грошові кошти від боржника в розмірі та на умовах передбаченими основним договором.

01.03.2016 ТОВ "Еверест-Буд" за вих.№011-44-51 направив на адресу відповідача повідомлення про заміну кредитора за Договором про відшкодування витрат та просив компенсувати ТОВ "Еверест-Буд-Інжиніринг", як новому кредитору, витрати за використану електричну енергію на підставі рахунку на оплату №2 від 29.02.2016 протягом 3-х робочих днів.

01.03.2016 позивач за вих.№81-С направив на адресу відповідача повідомлення про заміну кредитора за Договором про відшкодування витрат, Акт надання послуг № 6 від 29.02.2016р. та рахунок на оплату № 2 від 29.02.2016р. про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію в період з 01.02.2016р. по 29.02.2016р., та просив компенсувати ТОВ "Еверест-Буд-Інжиніринг", як новому кредитору, витрати за використану електричну енергію на підставі рахунку на оплату №2 від 29.02.2016 протягом 3-х робочих днів.

Згідно акту надання послуг №6 від 29.02.2016, рахунку на оплату №2 від 29.02.2016 та Акту №1 зняття показників електролічильників на щитових ЖК "Стародарницький", відповідачу було нараховані 118457,82 грн. відшкодування споживання електричної енергії. Одержувачем у рахунку вказаний позивач – ТОВ "Еверест-Буд-Інжиніринг".

На підставі рахунку №2 від 29.02.2016р. за період з 01.02.2016р. по 29.02.2016 відповідач платіжними дорученнями від 18.03.2016, від 23.03.2016, від 25.03.2016, від 28.03.2016 та від 30.03.2016 сплатив позивачу грошові кошти в загальній сумі 118457,82 грн. за використану електричну енергію, що підтверджується карткою рахунку 361 за березень 2016 року та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за березень 2016 року.

25.03.2016 представником ТОВ "Еверест-Буд-Інжинірінг" ОСОБА_6 та головою правління ОСББ "Стародарницькій" було складено Акт №7 зняття показників електролічильників на щитових ЖК "Стародарницький".

На підставі вказаного Акту № 7 від 25.03.2016р. позивачем направлено відповідачу рахунок на оплату № 5 від 31.03.2016р. на загальну суму 244922,52 грн. та Повідомлення про споживання електричної енергії ЖК "Стародарницький".

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, свої зобов’язання за Договором про відшкодування відповідач не виконав належним чином, сплатив позивачу 26.04.2016 лише 7000 грн. з призначенням платежу "часткова сплата товарів відшкодування споживання ел. енергії згідно рахунку на оплату №5 від 31.03.2016", що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за квітень 2016 року та випискою по рахунку позивача у АТ "УкрСиббанк".

Отже, за період з 01.03.2016 по 31.03.2016 у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з відшкодування вартості використаної електричної енергії, яка складає 237922,52 грн. (244 922,52 грн. нараховані – 7000 грн. сплачено).

У зв'язку із несплатою вказаної заборгованості позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути з відповідача 237 922,52 грн. – основного боргу, 66618,31 грн. договірної пені та 237,03 грн. 3% річних.

В процесі розгляду справи у суді першої інстанції третя особа 1 (ТОВ "Еверест Плюс") надала письмові пояснення, в яких підтвердила, що позивач має законне право вимоги та являється новим та єдиним кредитором за Договором про відшкодування витрат, про це було належним чином повідомлено відповідача, що підтверджується листом від 01.03.2016р. №011-44-51.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі договору про відшкодування витрат за використану електричну енергію № 06-ВВ від 01.02.2016 та на підставі договору № 06-ВВВ про відступлення права вимоги від 26.02.2016.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці та регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі, визначаються Законом України "Про електроенергетику".

Особливістю нормативно-правового регулювання електропостачання є наявність численних підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі нормативно-технічних, якими визначається та деталізується порядок отримання та споживання електроенергії.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), врегульовані Правилами користування електричною енергією, які затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. №28 (зі змінами та доповненнями) (далі – ПКЕЕ).

Пунктом 1.2 ПКЕЕ визначено, що для цілей цих Правил наведені нижче терміни та визначення вживаються в такому значенні: основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації; субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача;

Відповідно до п.1.6 ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 3) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), об'єкти яких розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Підпунктами 8, 14 пункту 10.1 ПКЕЕ встановлено, що споживачі електричної енергії мають право на: приєднання до власних мереж субспоживачів у межах величини потужності, дозволеної до використання відповідно до договору з постачальником електричної енергії; приєднання нових субспоживачів до власних технологічних електричних мереж у межах дозволеної потужності.

Договір про відшкодування витрат за використану електричну енергію, який укладений між третьою особою 1 та відповідачам, не суперечить нормам чинного законодавства, є дійсним та виконувався сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Умовами Договору про відшкодування витрат не встановлено заборони на заміну кредитора у зобов'язанні, отже позивач та третя особа 1 мали право на укладення договору про відступлення права вимоги.

Згідно з ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Положеннями ст. 517 ЦК України встановлено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Враховуючи наведені положення цивільного законодавства, до позивача, відповідно до Договору про відступлення, перейшли всі права третьої особи 1 по Договору про відшкодування витрат, а відповідач був належним чином повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні.

Окрім цього, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №916/1263/15-г (3-269гс16)).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач сплатив на користь позивача повну суму відшкодування за лютий 2016 року та частково сплатив суму відшкодування за березень 2016. Вказані дії відповідача свідчать про визнання ним боргу перед позивачем.

Посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. N 1357 "Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення" є безпідставними, оскільки вказані Правила регулюють відносини між побутовими споживачами та енергопостачальниками, а Договір про відшкодування витрат укладений між юридичними особами. Також відповідачем не надано доказів, які б підтверджували наявність у березні 2016 квартирних лічильників у будинку, укладання прямих договорів між власниками квартир та електропостачальною організацією.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 237 922 грн. 52 коп. основного боргу з відшкодування витрат за використану електричну енергію є доведеними і правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У пункті 5.2. Договору про відшкодування витрат сторони домовились, що у разі прострочення перерахування субспоживачем компенсації основному споживачу платежів передбачених даним договором, субспоживач зобов’язаний сплатити на рахунок основного споживача пеню у розмірі 2% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Розрахунок пені в сумі 66618,31 грн. позивачем здійснено з врахуванням зазначених норм чинного законодавства та умов Договору про відшкодування витрат, а тому вимоги про стягнення пені правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010).

Позивачем нараховані 3% річних в загальній сумі 273,03 грн. за період з 23.04.2016 по 06.05.2016. Розрахунок є арифметично та методологічно вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних правомірно задоволені судом першої інстанції.

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права є безпідставними, оскільки місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні клопотання про залучення мешканців будинку співвідповідачами по справі та витребування додаткових документів, оскільки відповідно до Закону України "Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку" голова правління є представником співвласників та може представляти їх інтереси у судах, відповідач мав змогу самостійно отримати від власників квартир та надати докази, на які посилався у клопотанні, а фізичні особи - мешканці будинку не можуть бути відповідачами у господарському процесі.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 15.08.2016 у справі № 910/8609/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Стародарницький" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 15.08.2016 у справі № 910/8609/16 – без змін.

2. Матеріали справи № 910/8609/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Б .О. Ткаченко

ОСОБА _1

Джерело: ЄДРСР 62221731
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку