Єдиний державний реєстр судових рішень
233 № 233/2935/15-к
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2016 року м. Костянтинівка
Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі ОСОБА_4 , за участю прокурора ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12014040480000523 від 17.12.2014 року за обвинуваченням
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Кочубеївка Чутівського району Полтавської області,
у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 115 ч. 1, 128, 356 ч. 2 КК України,
ВСТАНОВИВ:
03.10.2016 року до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з Апеляційного суду Донецької області після скасування вироку першої інстанції для нового розгляду надійшли матеріали кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12014040480000523 від 17.12.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 115 ч. 1, 128, 356 ч. 2 КК України.
Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, вислухавши думку учасників судового провадження, суд вважає, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, з наступних підстав.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.
Обвинувальний акт, відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Статтею 291 КПК України встановлені вимоги до обвинувального акту та до реєстру матеріалів досудового розслідування. Так, обвинувальний акт має містити такі відомості (серед іншого): 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статі) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Суд вважає, що у даному випадку обвинувачення складене слідчим та прокурором є неконкретним за своїм змістом, не містить конкретної інформації щодо суті та причин обвинувачення, висунутого проти ОСОБА_8 , про що також зазначено в ухвалі Апеляційного суду Донецької області від 20.09.2016 року, якою скасовано вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19.02.2016 року.
Так, на думку суду, обвинувальний акт встановлює початок і основу судового розгляду, пред`являє обвинуваченому дані, якими обґрунтовано обвинувачення, що надає останньому можливість підготуватись до захисту. Він також вказує суду межі, в яких повинний відбуватись розгляд, та межі відповідальності обвинуваченого.
Суд вважає, що виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правова кваліфікація та формулювання обвинувачення не є відокремленими поняттями. Хоча кожна відомість (поняття) має своє термінологічне значення та відповідає кожне своєму призначенню, загальною рисою їх є відповідність суті обвинувачення. Вказані обставини повинні відповідати не тільки формі, але й змісту. Окрім того, вони повинні бути викладені хронологічно, юридично стисло та мотивовано і саме головне доступно для будь-якої особи, незалежно від освіти, роду занять, або мовних ознак.
Як встановлено з обвинувального акту, в ньому викладені фактичні обставини, при яких скоєно злочини, і які прокурор вважає встановленими.
Однак, в обвинувальному акті при формулюванні обвинувачення відносно ОСОБА_8 за ст. 365 ч. 2 КК України зазначено перелік дій, вчинених ним, з яких не зрозуміло, що ці дії є перевищенням його повноважень або ні; не зазначено характеру вчинених ОСОБА_8 дій до застосування зброї, їх мотиву, мети та зв`язку з посадовим становищем ОСОБА_8 . Необхідність встановлення мотиву виходить з того, що він може по-різному характеризувати суспільну небезпеку вчиненого, та особу, винувату в цьому, але всупереч цьому, органом досудового розслідування не зазначено, з яким мотивом діяв ОСОБА_8 чи з мотиву помилково зрозумілих інтересів службової необхідності, чи з мотиву вимушених дій, чи з особистих мотивів (помста, користь, тощо).
Фактично, обвинувачений був позбавлений можливості знати суть обвинувачення, оскільки обвинувальний акт не містить відомостей, які є важливими для кваліфікації протиправних дій.
Викладені обставини, повністю співвідносяться з практикою Європейського суду з прав людини.
Так, відповідно до п. 65 Рішення у Справі «Салов проти України» від 06.09.2005 року (Заява № 65518/01) Європейський суд з прав людини зазначає, що поняття «обвинувачення» має «автономне» значення; воно повинно розумітися в сенсі Конвенції, а не лише в контексті його значення в національному праві. Таким чином, воно може визначатися як «офіційне повідомлення особи компетентним органом державної влади, в якому стверджується, що особа вчинила кримінальний злочин».
Відповідно до п. 51 Рішення у Справі «Ващенко проти України» від 26.06.2008 року (Заява № 26864/03), Суд також нагадує, що поняття «обвинувачення» для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру.
Згідно п. 34 Рішення у Справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.
У рішенні від 25.07.2000 року, ухваленому Європейським судом з прав людини у справі «Матточча проти Італії», детально прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення, а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого про нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту».
Таким чином, враховуючи викладені обставини та принцип Верховенства права, закріплений у ст. 8 КПК України, суд вважає, що прокурор та слідчий при складені обвинувального акту допустили такі порушення Закону, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.
Суд вважає за необхідне повернути обвинувальний акт та додані до нього матеріали прокурору, для усунення виявлених недоліків.
Крім того, захисником ОСОБА_7 заявлено клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на його позитивну характеристику, наявність постійного місця проживання у пгт. Чутово Полтавської області, відсутність доказів того, що кримінальне правопорушення, скоєння якого інкримінується ОСОБА_8 , скоєне саме ним, а також того, що він буде переховуватись від суду.
Обвинувачений підтримав заявлене захисником клопотання.
Прокурор та потерпілий заперечували проти зміни обраного раніше відносно обвинуваченого запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 315 ч. 4 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 20.09.2016 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 строком до 18.11.2016 року.
Вислухавши учасників судового провадження, суд вважає, що заявлене захисником клопотання задоволенню не підлягає, оскільки стороною захисту не доведено, що ризики, які існували на момент застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого зникли або зменшились, при цьому судом оцінено в сукупності обставини: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини, а саме, у вигляді позбавлення волі на строк 15 років, вік та стан здоров`я обвинуваченого - працездатний, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці постійного проживання обвинувачений одружений, дітей на утриманні не має, а також те, що місце постійного проживання обвинуваченого знаходиться за межами Донецької області.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 201, 314, 315, 331 КПК України, -
УХВАЛИВ :
Обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань №12014040480000523 від 17.12.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 115 ч. 1, 128, 356 ч. 2 КК України, з доданими матеріалами повернути до прокуратури Донецької області через невідповідність вимогам ст. 291 КПК України.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий
Судді
