open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 490/7017/16-ц
Моніторити
Ухвала суду /14.04.2020/ Центральний районний суд м. Миколаєва Ухвала суду /30.01.2020/ Центральний районний суд м. Миколаєва Ухвала суду /21.01.2020/ Центральний районний суд м. Миколаєва Ухвала суду /23.12.2019/ Центральний районний суд м. Миколаєва Ухвала суду /11.12.2019/ Центральний районний суд м. Миколаєва Постанова /06.11.2019/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /09.10.2019/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /16.02.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Рішення /19.01.2017/ Апеляційний суд Миколаївської області Ухвала суду /13.01.2017/ Апеляційний суд Миколаївської області Ухвала суду /24.11.2016/ Апеляційний суд Миколаївської області Ухвала суду /09.11.2016/ Апеляційний суд Миколаївської області Ухвала суду /09.11.2016/ Апеляційний суд Миколаївської області Рішення /12.10.2016/ Центральний районний суд м. Миколаєва Ухвала суду /29.09.2016/ Центральний районний суд м. Миколаєва Ухвала суду /15.09.2016/ Центральний районний суд м. Миколаєва Ухвала суду /05.08.2016/ Центральний районний суд м. Миколаєва Ухвала суду /07.07.2016/ Центральний районний суд м. Миколаєва
emblem
Справа № 490/7017/16-ц
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /14.04.2020/ Центральний районний суд м. Миколаєва Ухвала суду /30.01.2020/ Центральний районний суд м. Миколаєва Ухвала суду /21.01.2020/ Центральний районний суд м. Миколаєва Ухвала суду /23.12.2019/ Центральний районний суд м. Миколаєва Ухвала суду /11.12.2019/ Центральний районний суд м. Миколаєва Постанова /06.11.2019/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /09.10.2019/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /16.02.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Рішення /19.01.2017/ Апеляційний суд Миколаївської області Ухвала суду /13.01.2017/ Апеляційний суд Миколаївської області Ухвала суду /24.11.2016/ Апеляційний суд Миколаївської області Ухвала суду /09.11.2016/ Апеляційний суд Миколаївської області Ухвала суду /09.11.2016/ Апеляційний суд Миколаївської області Рішення /12.10.2016/ Центральний районний суд м. Миколаєва Ухвала суду /29.09.2016/ Центральний районний суд м. Миколаєва Ухвала суду /15.09.2016/ Центральний районний суд м. Миколаєва Ухвала суду /05.08.2016/ Центральний районний суд м. Миколаєва Ухвала суду /07.07.2016/ Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/2712/2016 Справа № 490/7017/16-ц

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 жовтня 2016 року

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Гуденко О.А.,

при секретарі - Гудковій Є.С.

за участі сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науковий інститут селекції», ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науковий інститут селекції», ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2016 року позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва із позовом до відповідачів , якому просив визнати недійсними договори, укладені 10 вересня 2015 року за № 17 про передачу (продаж) права власності на ботанічний таксон соняшник однорічний «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом № НОМЕР_5 Державної ветеринарної та фіто санітарної служби України та патентом № НОМЕР_6; за № 18 про передачу (продаж) права власності на ботанічний таксон соняшник однорічний «ІНФОРМАЦІЯ_2» за свідоцтвом № НОМЕР_7 Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України та патентом № НОМЕР_8; за № 19 про передачу (продаж) права власності на ботанічний таксон льону низького «ІНФОРМАЦІЯ_3» за свідоцтвом НОМЕР_4 Державної ветеринарної та фіто санітарної служби України та патентом № НОМЕР_9 - між ТОВ «Науковий інститут селекції» (далі - є ТОВ «НІС»), в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , за якими виключні майнові права інтелектуальної власності на вищевказані сорти рослин були передані ОСОБА_2

В судовому засіданні 29 червня 2016 року була прийнята та об'єднана в одне провадження з первісним позовом позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору- ОСОБА_6. до ТОВ «Науковий інститут селекції», ОСОБА_2 про визнання вищевказаних договорів № 17 та №18 недійсними. Ухвалою суду за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 до справи залучені в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Позивач ОСОБА_1 та представник третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_6 - ОСОБА_7 просили про задоволення позову з викладених в них підстав. В судовому засіданні зазначали, що їх, як співавторів сортів рослин, про намір відчужити виключні майнові права інтелектуальної власності на ці сорти рослин ніхто не повідомляв та відчуження відбулось без їх згоди, чим з боку відповідачів грубо порушені їх переважне право, як автору сорту.

Представник ОСОБА_6 зазначив додатково , що ОСОБА_6 лише в листопаді 2015 року дізнався, що 10 вересня 2015 року за Договорами № 17 та № 18 про передачу (продаж) права власності на ботанічні таксони соняшнику однорічного «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2» виключні майнові права інтелектуальної власності на ці сорти рослин були передані ОСОБА_2 Отже, про намір відчужити виключні майнові права інтелектуальної власності на вищевказані сорти рослин його ніхто не повідомляв та відчуження відбулось без його згоди, чим з боку відповідачів грубо порушено його переважне право, як автору сорту стати його власником, так як дійсно він мав та має намір стати власником вищевказаних сортів рослин.

Представник відповідача ТОВ "НІС" надав суду заяву про визнання позовів в повному обсязі. Визнав обставини, що стали підставою позовів щодо неповідомлення авторів сортів рослин про намір передати майнові права.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_8 проти задоволення позову заперечували з тих підстав, що по-перше, за оспорюваними договорами продавалося фактично майно ( майнові права), отже жодним чином цими правочинами не вирішувалися питання, які б порушували права авторів . Вимоги , передбачені ЦК України щодо чинності правочинів ( додержана письмова форма, підписаний компетентними особами, має відбиток печатки зі сторони юридичної особи, направлений на настання реальних наслідків ) виконані в повному обсязі . Також посилалися на те, що позивачами взагалі обрано неналежний спосіб захисту порушеного права , адже повинні були скористатися механізмом звернення з позовом про перевод права покупця вналідок порушення пріоритетного права на придбання майнових прав.

Крім того , зазначили, що взагалі за заявленими позовними вимогами на розгляді суду не є спір про право. Також звернули увагу суду на те, що навіть якби обгрунтування позову було відповідним до предмету спору, а представники позивачів не плутали майнові та авторські права ( і правомочності, що з цього випливають), то позов не може бути задоволено. Так, не заявлено вимоги про реституцію сторін, адже грошові кошти покупцем сплачені і у випадку визнання договорів недійсними, права відповідача без вирішення цього питання будуть порушені.

Від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 надійшли заперечення, в яких зазначено, що вимоги позивачів ґрунтуються щодо прав на сорт, причому позивачі мають такі самі права, як і інші співавтори, більшість з яких висловили свою позицію на користь ОСОБА_2 щодо відчуження майнових прав сортів рослин «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3», наслідком чого було укладання спірних договорів купівлі-продажу майнових прав, по яким кошти покупцем сплачені продавцю, тобто вони є виконаними. Зазначили, що спірні правочини ніяким чином не порушують права Позивачів, оскільки спірними правочинами передані майнові права, а не авторські на комерційне використання, повне право на що мало ТОВ «НІС», як законний розпорядник майнових прав сортів рослин та що позивач пред'явив позов фактично сам до себе так як йому належить 100 % частки в ТОВ «НІС» та те що він був присутній на зборах співавторів, коли надавалось погодження ОСОБА_2 на відчуження з ТОВ «НІС» майнових прав на сорти рослин. Просили суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Як підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є одним із співавторів наступних сортів рослин: ІНФОРМАЦІЯ_3 льон низький, номер заявки 12015001 (свідоцтво про авторство НОМЕР_1); ІНФОРМАЦІЯ_1 соняшник однорічний номер заявки 10017076 (свідоцтво про авторство НОМЕР_2); ІНФОРМАЦІЯ_2 соняшник однорічний номер заявки 10017077 (свідоцтво про авторство НОМЕР_3). ОСОБА_6 є одним із співавторів таких сортів рослин: ІНФОРМАЦІЯ_1 соняшник однорічний (свідоцтво про авторство НОМЕР_2) та ІНФОРМАЦІЯ_2 соняшник однорічний (свідоцтво про авторство НОМЕР_3).

Співавторами зазначених сортів рослин є: ІНФОРМАЦІЯ_3 льон низький, номер заявки 12015001 (свідоцтво про авторство НОМЕР_1) - ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 соняшник однорічний номер заявки 10017076 (свідоцтво про авторство НОМЕР_2) - ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ; ІНФОРМАЦІЯ_2 соняшник однорічний номер заявки 10017077 (свідоцтво про авторство НОМЕР_3) - ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 (а.с. 8-10).

Власником майнових прав інтелектуальної власності на поширення сорту та володільцем патентів на вищевказані сорти рослин є ТОВ «НІС» , що підтверджується наступними документами: сорту рослин ІНФОРМАЦІЯ_3 льон низький номер заявки 12015001 - свідоцтво НОМЕР_4 про державну реєстрацію сорту рослин, дата державної реєстрації 05.02.2015 та патенту № НОМЕР_9, дата державної реєстрації майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин 22.01.2015; сорту рослин ІНФОРМАЦІЯ_1 соняшник однорічний номер заявки 10017076 - свідоцтво № НОМЕР_5 про державну реєстрацію сорту рослин, дата державної реєстрації 24.06.2014 та патенту № НОМЕР_6, дата державної реєстрації майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин 24.06.2014; сорту рослин ІНФОРМАЦІЯ_2 соняшник однорічний номер заявки 10017077 - свідоцтво № НОМЕР_7 про державну реєстрацію сорту рослин, дата державної реєстрації 24.06.2014 та патенту № НОМЕР_8, дата державної реєстрації майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин 24.06.2014 ( а.с. 81-83).

10 вересня 2015 року за Договором № 17 про передачу (продаж) права власності на ботанічний таксон соняшник однорічний «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом № НОМЕР_5 Державної ветеринарної та фіто санітарної служби України та патентом № НОМЕР_6, Договором № 18 про передачу (продаж) права власності на ботанічний таксон соняшник однорічний «ІНФОРМАЦІЯ_2» за свідоцтвом № НОМЕР_7 Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України та патентом № НОМЕР_8, Договором № 19 про передачу (продаж) права власності на ботанічний таксон льону низького «ІНФОРМАЦІЯ_3» за свідоцтвом ¹ НОМЕР_10 Державної ветеринарної та фіто санітарної служби України та патентом № НОМЕР_9 укладеними між ТОВ "НІС" в особі директора ОСОБА_3 (Власник) та ОСОБА_2 (Правонаступник) виключні майнові права інтелектуальної власності на вищевказані сорти рослин були передані ОСОБА_2 В той же день були складені Акти примання-передачі об'єкту майнових прав за цими Договорами, відповідно до змісту яких директор ТОВ "НІС" передала покупцю ОСОБА_2 Свідоцтва та Патент на вказані сорти, що підтверджують виключні майнові права на сорт рослини і які передані повністю відповідно до умов Договору. (а.с. 11-19).

Як вбачається з квитанцій № 61, 62 від 13.10.2015 року ( оригінали оглянуті в судовому засіданні) ОСОБА_2 сплатив на користь ТОВ "НІС" 22 000 грн. за виключні майнові права по Договору № 17 та 18 від 10.09.2015 р. відповідно , та квитанції № 64 від 13.10.2015 року ОСОБА_2 сплатив на користь ТОВ "НІС" 12 000 грн. за виключні майнові права по Договору № 19 від 10.09.2015 р. ( а.с. 105-107).

Проте, при укладенні вищевказаних договорів з боку директора ТОВ «НІС» були порушені норми чинного законодавства України щодо попереднього повідомлення авторів сорту про намір передати виключні майнові права інтелектуальної власності та їх переважне право стати володільцем майнових прав.

Так, наведене зобов'язання власника сорту та володільця патенту чітко передбачене положеннями ч. 4 ст. 51 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» - володілець патенту, який має намір відмовитися від майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту і водночас не є автором сорту (селекціонером), зобов'язаний повідомити автора про цей намір. У цьому випадку автор сорту має переважне право на одержання майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту впродовж трьох місяців від дати отримання ним повідомлення.

Таке ж положення закріплене і в абз. 2 п. 1.3 Інструкції про реєстрацію договору про передачу майнового права на сорт і договору про передачу права на використання сорту затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України 21.02.2003 № 244 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 серпня 2003 року за № 698/8019 (далі - Інструкція), а саме - власник сорту, який не є автором сорту, може передати майнове право на сорт будь-якій фізичній або юридичній особі, попередньо повідомивши про це автора (авторів) сорту. У цьому разі автор (автори) сорту має переважне право на одержання майнового права і патенту впродовж трьох місяців від дати отримання ним (ними) повідомлення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України (далі - Держфітослужба) була направлена 07 жовтня 2015 року нотаріально посвідчена заява про те, що він як один з селекціонерів сортів рослин, має переважне право на одержання майнових прав і патентів та має намір їх одержати , в зв'язку з чим просить не приймати та повертати заявникові будь-які договори про передачу виключних майнових прав на сорти рослин , де він є одним з селекціонерів , без належного його повідомлення про наміри їх відчуження власником. (а.с. 30).

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , станом на час укладення оспорюваних договорів , засновниками ТОВ "НІС" були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках, керівником та підписантом ОСОБА_3 (а.с. 84) . Станом на час звернення до суду з позовом ОСОБА_1 є єдиним засновником ТОВ "НІС" , керівником та підписантом є ОСОБА_9 (а.с. 88-92).

Лише в грудні 2015 року до ОСОБА_1 звернувся ОСОБА_2 з проханням надати згоду на відчуження виключних майнові права інтелектуальної власності на вищевказані сорти рослин посилаючись на вже укладені договори передачі виключних майнових прав інтелектуальної власності. На що йому цінним листом була надана відповідь про те, що ОСОБА_2 не є уповноваженою особою для звернення до авторів сорту з даним проханням, так як це повинен був здійснювати власник сорту завчасно, а саме за три місяця до укладення договору та ТОВ "НІС" ( а.с. 27-28).

Також з метою недопущення реєстрації цих оспорюваних договорів в Державній ветеринарній та фітосанітарній службі ОСОБА_6 09 листопада 2015 року та повторно 28 грудня 2015 року були складені нотаріально посвідчені заяви, надіслані на адресу Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, з проханням відмовляти у прийняті вищевказаних договорів для реєстрації, як таких, що не відповідають вимогам діючого законодавства (а.с. 32, 34-35) .

Лише, 25 грудня 2015 року, тобто більше ніж через три місяці після укладення оспорюваннях договорів до ОСОБА_6 та інших співавторів звернулось ТОВ «НІС» з проханням надати відповідь чи бажали вони скористатись своїм переважним правом стати правонаступниками ТОВ «НІС» щодо майнових прав інтелектуальної власності на сорти рослин соняшник однорічний "ІНФОРМАЦІЯ_1" та "ІНФОРМАЦІЯ_2", льон низький "ІНФОРМАЦІЯ_3" ( а.с. 164-171). На що ОСОБА_6 була надана відповідь, що він також бажає стати правонаступником майнових прав інтелектуальної власності на ці сорти рослин (а.с. 70).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21 квітня 1993 року N 3116-XII із змінами і доповненнями

автор сорту - фізична особа, яка безпосередньо вивела чи винайшла і поліпшила сорт;

сорт рослин - окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів (рід, вид, різновидність) незалежно від того, чи задовольняє вона умови виникнення правової охорони;

власник майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту - особа, якій належить упродовж визначеного цим Законом строку і засвідчене свідоцтвом про державну реєстрацію сорту майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин.

Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про охорону прав на сорти рослин» володільцем патенту є особа, яка має право на використання сорту та виключне право на дозвіл чи заборону використання сорту іншими особами.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст.. 418 ЦК України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності складають дві групи прав субєкта: 1)особисті немайнові права: право на визнання творцем (автором, винахідником тощо); право зазначати чи не зазначати, дозволяти зазначати чи не дозволяти зазначати своє імя (псевдонім) при використанні обєкта права інтелектуальної власності; інші особисті немайнові права; 2)майнові права: право на використання обєкта права інтелектуальної власності; право перешкоджати (забороняти) використанню обєкта права інтелектуальної власності; право на розпорядження правом інтелектуальної власності; інші майнові права.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 420 ЦК України до одних із об'єктів права інтелектуальної власності належить сорт рослини.

Згідно ст. 427 ЦК України, майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі.

Відповідно до ст. 428 ЦК України право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам спільно, може здійснюватись за договором між ними. У разі відсутності такого договору право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам, здійснюється спільно.

Згідно п. п. 4, 5 ч. 1, ч. 2 ст. 1107 ЦК України, розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі договорів про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; інших договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст.40 ЗУ «Про охорону прав на сорти рослин» володілець патенту має право передати свої майнові права на сорт на підставі договору будь-якій особі, яка стає його правонаступником.

Відповідно до ч. 2 ст. 1114 Цивільного кодексу України факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частинами 1 - 3 та 5 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У п. 11 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» вказано, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

В рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 року в справі №1-10/2004 Конституційний суд України визначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

При цьому суд не може погодитися з твердженням представника відповідача ОСОБА_8 про те, що оскільки оспорювані договори укладенні між ТОВ «НІС» та ОСОБА_2 з дотриманням письмової форми та вимог до їх оформлення та за ними покупцем сплачено кошти , то визнання їх недійсними не є належними способом захисту та відновлення порушених прав авторів сортів , а також про "відсутність спору про право" - адже такі твердження є наслідком неправильного тлумачення норм права.

Суд не бере до уваги і посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що при укладенні оспорюваних договорів ТОВ "НІС" в особі директора ОСОБА_3, яка була повністю підконтрольна та перебувала в підпорядкуванні , виконувала волю засновників , якими на той час був він та ОСОБА_1 І що на теперішній час ОСОБА_1 є єдиним засновником ТОВ "НІС" , одже займається юридичним шахрайством, пред'являючи позов фактично сам до себе.

Як установлено судом, доказів того , що наявні були письмове чи навіть усне повідомлення та відповідна згода ОСОБА_1, як автора сортів , на укладення оспорюваних договорів передачі майнових прав на ці сорти - відповідачі суду не надали. Встановлено лише, що ОСОБА_1 як учасник ТОВ «НІС» брав участь у призначенні директора Товариства .

Однак, призначаючи директора Товариства , позивач діяв як учасник господарського товариства, а не як власник авторського права на певні сорти рослин, володільцем патенту на які стало це Товариство. Як суб'єкт авторського права він у спосіб, передбачений діючим законодавством , згоди на відчуження майнових прав на ці сорти не надавав. Наведене стосується і його права, як автора сорту, звертатися до суду з позовом до Товариства, засновником якого він є.

Так, відповідно до Статуту ТОВ "НІС" (а.с.93-101) , пунктів 3.5.6 та 3.5.7 Товариство має право складати та виконувати усі передбачені законом види договорів . при цьому п. 5.2 Статуту - укладання договорів відчуження майна не віднесено до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства. За пп. 9 п. 5.2 - виключною компетенція загальних Зборів учасників товариства є, в тому числі, призначення та відкликання директора, фінансового та комерційного директора. Натомість, пп. 6.1, 6.2.4 Статуту передбачено ( в редакції яка діяла на час укладення оспорюваних договорів) , що виконавчий орган товариства - генеральний директор та комерційний директор - керують щоденною діяльністю товариства , уповноважений вирішувати усі питання, що стосуються діяльності Товариства, які не є винятковою компетенцією загальних зборів , в тому числі складати та підписувати без довіреності від імені Товариства угоди, контракти та інші юридичні акти та забезпечувати їх виконання.

За такого, твердження відповідача, що директор товариства діє від імені учасників Товариства і лише за погодженням з ними - не грунтується на положеннях установчих документів Товариства.

Не може суд взяти до уваги і заперечення представника відповідача ОСОБА_2 про так зване "наступне схвалення договору дією", а саме що ОСОБА_1 взяв на себе обов'язок не чинити перешкод у відчуженні майнових прав за спірними правочинами з ТОВ «НІС» на ОСОБА_2, про що зазначено у п.7.3. нотаріально посвідченого Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі (статутному фонді) ТОВ «НІС", укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 23 жовтня 2015 року (а.с. 86-87).

Проте , такий договір був укладений майже через півтора місяці після укладення оспорюваних договорів. До того ж , при укладенні цього господарського договору ОСОБА_1 діяв як співзасновник ТОВ "НІС", а не як автор сорту . Також в разі недотримання цієї умови договору передбачені зовсім інші наслідки - можливість визнання його недійсним, як такого, що не направлений на настання реальних наслідків. При цьому тим більше є незрозумілим твердження відповідача, що ОСОБА_1 був завчасно повідомлений про відчуження майнових прав на вказані сорти ще в вересні 2015 року і це фактично був узгоджений "розподіл бізнесу", адже для чого нотаріально посвідчувати свій намір на майбутнє стосовно того, що вже відбулося.

Крім того, така юридично значуща дія, як наступне схвалення договору може мати місце лише, якщо правочин вчиняється представником в інтересах однієї зі сторін договору з перевищенням наданих повноважень. Відповідно до даних правовідносин, то ТОВ «НІС» не є представником співавторів сортів рослин .

Інші співавтори надали свої нотаріально посвідчені заяви-згоду на передачу майнових прав на сорти рослин лише після відмови компетентного органу у реєстрації оспорюваних договорів, а саме ОСОБА_5 - 05.02.2016 року, ОСОБА_3 - 21.01.2016 року , ОСОБА_4 - 09.02.2016 року (а.с.-102-104).

Також в обгрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що 02 вересня 2015 року відбулося засідання авторів сортів рослин соняшників однорічних ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (оформлено Протоколом №1/2015 від 02.09.2015р - а.с. 108)

При цьому ОСОБА_1 стверджує, що на зборах не був присутній , про їх існування дізнався лише після ознайомлення з матеріалами справи, та взагалі 02 вересня 2015 року не був в м. Миколаєві, а перебував у відрядженні у фізичної особи - підприємця ОСОБА_10 за адресою: Запорізька обл., Запорізький район, село Миколай-Поле. Таке підтверджується копією посвідкою про відрядження (а.с. 187 ).

Також з Довідки Інституту олійних культур від 23.09.2016 року вбачається , що ОСОБА_4 працює в Інституті олійних культур Національної академії аграрних наук України на посаді завідувача лабораторії селекції між лінійних гібридів соняшнику та згідно табелю обліку робочого часу на 02 вересня 2015 року остання перебувала на робочому місці - в с. Сонячне Запорізького району Запорізької області, що знаходиться на відстані 349 км від Миколаєва.

При цьому суд критично ставиться до пояснень представника відповідача, що збори відбувалися близько 24.00 години 02 вересня 2015 року . Також є незрозумілим зазначення того, що якщо ОСОБА_1 погодився на відчуження прав і був присутній , виступав з цього приводу, але при цьому відмовився від підпису. Також суд звертає увагу на те, що в протоколі взагалі не зазначено, що один з співавторів ОСОБА_6 є відсутній , чи повідомляв він про причини своє відсутності та чи взагалі повідомлявся про скликання зборів. До того ж є незрозумілим ,чому ОСОБА_2 не посилався на зазначений протокол при звернення до Держфітослужби при реєстрації оспорюваних договорів , адже фактично відсутність згоди на відчуження інших співавторів і стало підставою для відмови компетентного державного органу в реєстрації майнових прав відповідача.

Яке вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ТОВ "НІС" в особі представника ОСОБА_8 неодноразово (в жовтні 2015 , в травні та липні 2016 року) звертався до Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо перереєстрації майнових прав на сорти рослин соняшнику однорічного ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та льону низького ІНФОРМАЦІЯ_3, проте в зв'язку з направленням пакету документів з порушенням встановленого порядку ( відсутні відомості щодо згоди авторів та підтверджуючі документи про повідомлення стосовно передачі прав інтелектуальної власності на сорти рослин в порушення вимог Інструкції, а також звернення неповноважної особи - адже від володільця патентів та власника майнового права на поширення сортів - ТОВ "НІС" заяви про передачу майнових прав до Мінагрополітики не надходило) - документи повернуті, та у разі усунення невідповідностей Міністерство повернеться до розгляду даного питання ( а.с. 188, 189, 215-216).

Також на запит суду надійшов лист Мінагрополітикивід 28.09.2016 року, в якому зазначено, що на адресу Мінагрополітики не надходило повідомлення ОСОБА_6 про наміри ОСОБА_2 передати (продати) право власності на ботанічні таксони соняшнику ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте листом ОСОБА_2 від 25 березня 2016 року на адресу Держфітослужби було направлено поштові описи цінних листів з квитанціями про відправку ОСОБА_6 від 26 березня 2015 року повідомлення про намір ОСОБА_2 придбати майнові права у ТОВ "НІС". (а.с. 212-214).

При цьому, жодних даних про дійсне отримання ОСОБА_6 такого повідомлення - суду не надано. До того ж відсутність самого повідомлення взагалі позбавляє суд можливості оцінити не тільки те, чи був останній повідомлений про такі наміри, але і про зміст і відповідність такого повідомлення дійсним намірам сторін.

За результатами системного аналізу вищевказаних норм прав та виписаного вище, суд приходить до висновку, що достеменними та допустимими доказами того, що усі автори були повідомлені про намір власника передати свої виключні майнові права інтелектуальної власності та їх бажання чи не бажання стати його правонаступниками ( письмові повідомлення від ТОВ «НІС» , отриманими усіма авторами без винятку не раніше ніж за три місяці до дати їх відчуження, та відповідно відповіді цих авторів з їх намірами щодо бажання стати або не стати правонаступниками) - відповідачами не доведено.

Відповідно до ч. 4 ст. 51 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» Володілець патенту, який має намір відмовитися від майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту і водночас не є автором сорту (селекціонером), зобов'язаний повідомити автора про цей намір. У цьому випадку автор сорту має переважне право на одержання майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і патенту впродовж трьох місяців від дати отримання ним повідомлення».

Дані норми права повністю кореспондуються із абз. 2 п. 1.3 Інструкції про реєстрацію договору про передачу майнового права на сорт і договору про передачу права на використання сорту затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України 21.02.2003 № 244 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 серпня 2003 року за № 698/8019, де зазначено, що Власник сорту, який не є автором сорту, може передати майнове право на сорт будь-якій фізичній або юридичній особі, попередньо повідомивши про це автора (авторів) сорту. У цьому разі автор (автори) сорту має переважне право на одержання майнового права і патенту впродовж трьох місяців від дати отримання ним (ними) повідомлення».

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частинами 1-3 та 5 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що відчуження майнових прав інтелектуальної власності за договорами № 17, № 18 та № 19 про передачу (продаж) права власності на ботанічні таксони соняшнику однорічного «ІНФОРМАЦІЯ_1» та «ІНФОРМАЦІЯ_2» , льону низького "ІНФОРМАЦІЯ_3" відбулося з порушенням ч. 4 ст. 51 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» та п. 1.3 «Інструкції про реєстрацію договору про передачу майнового права на сорт рослин і договору про передачу права на використання сорту», а саме власник сорту, який не є автором сорту, передав майнове право на сорт іншій особі, попередньо не повідомивши про це в передбаченому законом порядку та належними чином автора (авторів) сорту. Внаслідок цього відбулося порушення переважного права автору сорту на одержання майнового права і патенту впродовж трьох місяців від дати отримання ним (ними) повідомлення.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 як співавторів сортів рослин невчасно повідомлено про відчуження майнових прав на сорти рослин, їх переважне право на одержання майнових прав порушене та їх право стати правонаступниками Власника сорту, тому є підстави для визнання недійсними оспорюваних договорів на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України та ч. 4 ст. 51 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин».

При цьому суд також не може погодитися з твердженням представника відповідача, що самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог є відсутність заявленої позивачами вимоги про реституцію ( які до того ж не є сторонами оспорюваних договорів) , оскільки таке відповідно до положень ч.5 ст.216 ЦК України є правом, а не обов'язком ні сторони, ні суду.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, на користь позивачів слід стягнути сплачений судовий збір з відповідачів в рівних частках з кожного.

Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позови ОСОБА_1 та ОСОБА_6 - задовольнити.

Визнати недійсним Договір від 10 вересня 2015 року № 17 про передачу (продаж) права власності на ботанічний таксон соняшник однорічний «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом № НОМЕР_5 Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України та патентом № НОМЕР_6, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науковий інститут селекції» та ОСОБА_2.

Визнати недійсним Договір від 10 вересня 2015 року № 18 про передачу (продаж) права власності на ботанічний таксон соняшник однорічний «ІНФОРМАЦІЯ_2» за свідоцтвом № НОМЕР_7 Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України та патентом № НОМЕР_8, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науковий інститут селекції» та ОСОБА_2.

Визнати недійсним Договір від 10 вересня 2015 року № 19 про передачу (продаж) права власності на ботанічний таксон льону низького «ІНФОРМАЦІЯ_3» за свідоцтвом ¹ НОМЕР_10 Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України та патентом № НОМЕР_9, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науковий інститут селекції» та ОСОБА_2.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науковий інститут селекції» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 826 грн. 80 коп. з кожного.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науковий інститут селекції» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 судовий збір у розмірі по 551 грн. 20 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів після проголошення рішення.

СУДДЯ О. А. ГУДЕНКО

Джерело: ЄДРСР 62044743
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку