open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 381/1900/16-к
Моніторити
Ухвала суду /24.05.2022/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /28.09.2021/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /23.12.2020/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /21.07.2020/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /12.11.2019/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /28.03.2019/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /15.01.2019/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /15.01.2019/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /11.12.2018/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /11.12.2018/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /11.12.2018/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /23.07.2018/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /25.05.2018/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /24.04.2018/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /20.11.2017/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /20.11.2017/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /20.11.2017/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /20.11.2017/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /20.11.2017/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /20.11.2017/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /26.09.2017/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /07.07.2017/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /29.06.2017/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /10.05.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /10.05.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /31.03.2017/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /27.02.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /22.02.2017/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /30.01.2017/ Апеляційний суд Київської області Ухвала суду /29.11.2016/ Апеляційний суд Київської області Ухвала суду /17.11.2016/ Апеляційний суд Київської області Вирок /10.10.2016/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /06.07.2016/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /06.07.2016/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /25.05.2016/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /12.05.2016/ Фастівський міськрайонний суд Київської області
emblem
Справа № 381/1900/16-к
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /24.05.2022/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /28.09.2021/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /23.12.2020/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /21.07.2020/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /12.11.2019/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /28.03.2019/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /15.01.2019/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /15.01.2019/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /11.12.2018/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /11.12.2018/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /11.12.2018/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /23.07.2018/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /25.05.2018/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /24.04.2018/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /20.11.2017/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /20.11.2017/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /20.11.2017/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /20.11.2017/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /20.11.2017/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /20.11.2017/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /26.09.2017/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /07.07.2017/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /29.06.2017/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /10.05.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /10.05.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /31.03.2017/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /27.02.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /22.02.2017/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /30.01.2017/ Апеляційний суд Київської області Ухвала суду /29.11.2016/ Апеляційний суд Київської області Ухвала суду /17.11.2016/ Апеляційний суд Київської області Вирок /10.10.2016/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /06.07.2016/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /06.07.2016/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /25.05.2016/ Фастівський міськрайонний суд Київської області Ухвала суду /12.05.2016/ Фастівський міськрайонний суд Київської області

1-кп/381/154/16

381/1900/16-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«10» жовтня 2016 року м. Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області в залі судового засідання в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ;

секретаря - ОСОБА_2 ,

№ 1 - КП /381/154/16

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42015110000000483 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Фастова Київської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , не працюючого (на момент вчинення злочину працюючого начальником відділу погашення заборгованості Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області), одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, потерпілого від ЧАЄС 4-ї категорії, з вищою освітою, українця, громадянина України, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Фастова Київської області, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_3 , працюючого водієм у КП ФМР «Фастівське БТІ» (на момент вчинення злочину працюючого інспектором черговим Фастівського ВП ГУ МВС України в Київській області), одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, потерпілого від ЧАЄС 4-ї категорії, з вищою освітою, українця, громадянина України, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки міста Конотоп Сумської області, зареєстрованої по АДРЕСА_4 , фактично проживаючої по АДРЕСА_3 , працюючої на посаді заступника директора у КП ФМР «Фастівське БТІ», заміжньої, маючої на утриманні одну неповнолітню дитину, з вищою освітою, українки, громадянки України, не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 369-2 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , їх захисників адвокатів ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , -

У С Т А Н О В И В:

Органи досудового розслідування обвинувачували ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , кожного, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а також ОСОБА_16 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 369-2 КК України з таких підстав.

Так, як видно зі змісту сформульованих і викладених в обвинувальному акті прокурора обставин, 08.10.2015 року ОСОБА_17 до Фастівської міжрайонної прокуратури Київської області подано письмову заяву про злочин за фактом неправомірних дій на її земельній ділянці в с. Тарасенки Червономотовилівської селищної ради Фастівського району Київської області.

Також, встановлено, що 09.10.2015 року до чергової частини Фастівського МВ УМВС України в Київській області надійшла заява від ОСОБА_13 аналогічного змісту.

Під час розгляду вказаних заяв ОСОБА_13 , її чоловік працівник Фастівського МВ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_18 та начальник відділу Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_19 , у невстановлений досудовим розслідуванням час та у невстановленому досудовим розслідуванням місці, розробили план злочинних дій щодо одержання неправомірної винагороди у сумі 50 000 (п`ятдесят тисяч) доларів США для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особами уповноваженими на виконання функцій держави, а саме за вплив на працівників правоохоронних органів, уповноважених вживати заходи щодо припинення виконання ТОВ «Чисте довкілля Фастівщини» земельних робіт, без відповідних дозвільних документів, поблизу с. Тарасенки Червономотовилівської селищної ради Фастівського району Київської області.

За результатами розгляду вищевказаних заяв ОСОБА_13 , слідчим

відділом Фастівського МВ ГУ МВС України в Київській області 17.10.2015 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110310001816 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

В подальшому, 12.10.2015 року приблизно о 20.00 годині начальник відділу Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_19 , діючи на виконання попередньо узгодженого плану, зустрівся з засновником ТОВ «Чисте довкілля Фастівщини» (далі - товариство) ОСОБА_20 , представником товариства ОСОБА_21 у кафе «Фастів-Сіті», розташованого за адресою: Київська область м. Фастів, вул. Соборна, 26, на якій ОСОБА_19 повідомив, що за безперешкодне виконання земельних робіт товариством на території хутора Тарасенки Червономотовилівської селищної ради Фастівського району Київської області, ОСОБА_21 та ОСОБА_20 необхідно сплатити йому неправомірну вигоду у розмірі 50 000

(п`ятдесят тисяч) доларів США, що станом на 12.10.2015 року за курсом НБУ - 21.49

грн. за 1 долар США, становило 1 074 500 грн. (один мільйон сімдесят чотири тисячі п`ятсот). При цьому ОСОБА_19 зазначив, що за вказану неправомірну вигоду він забезпечить сприяння безперешкодній діяльності товариства з боку працівників правоохоронних та контролюючих органів в межах Фастівського району, зокрема, органів прокуратури, державної фіскальної служби, міністерства внутрішніх справ, екологічної інспекції та інших. В іншому разі, як повідомив ОСОБА_19 , господарська діяльність товариства буде зупинена, а техніка буде вилучена в рамках вказаного кримінального провадження.

Крім того, у попередніх розмовах з засновником товариства ОСОБА_20 , ОСОБА_19 вказав, що земельні ділянки на яких товариством проводяться земельні роботи фактично належать йому та ОСОБА_22 , хоча формально оформлені на дружину останнього ОСОБА_23 .

22.10.2015 року о 14.46 години ОСОБА_21 повторно зустрічався із

ОСОБА_24 у м. Васильків навпроти будівлі Васильківської ОДПІ та під час зустрічі останній повідомив, що, всі попередні домовленості залишаються в силі та лише він вирішує питання щодо безперешкодного здійснення господарської діяльності товариства на території Фастівського району, зокрема ОСОБА_19 зазначив, що він зможе вплинути на прийняття рішення про закриття будь-якого провадження стосовно службових осіб товариства, оскільки він перебуває у дружніх стосунках з ОСОБА_25 , який працює у Фастівському МВ ГУМВС України в Київській області та є чоловіком ОСОБА_13 , яка є власником земельної ділянки в с. Тарасенки Червономотовилівської селищної ради Фастівського району Київської області на якій товариство проводило земельні роботи. При цьому ОСОБА_19 шантажуючи ОСОБА_21 та провокуючи його на надання неправомірної винагороди зазначив, що у разі ненадання такої неправомірної вигоди, він - ОСОБА_19 зробить так, що з`являться ще три нові заяви аналогічного змісту в інші контролюючі органи.

В подальшому 17.12.2015 року ОСОБА_21 , усвідомлюючи реальність

настання негативних наслідків для службових осіб та господарської діяльності

ТОВ «Чисте довкілля Фастівщини» у разі невиконання вимог ОСОБА_11 та не бажаючи їх настання, домовився про зустріч із ОСОБА_24 на 18.12.2015 року з приводу вирішення питання щодо припинення перешкоджання веденню господарської діяльності вищевказаного товариства та закриття кримінального провадження № 12015110310001816.

18.12.2015 року близько 17.30 години, ОСОБА_19 , діючи за попередньою

змовою групою осіб спільно з ОСОБА_25 та ОСОБА_17 , яка виконуючи роль пособника шляхом усунення перешкод для вчинення злочину, а саме переконання ОСОБА_21 у необхідності передачі всієї раніше обумовленої суми неправомірної винагороди, знаходячись біля кафе «Наталіно», яке розташоване за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Першого травня, 11, вимагав та отримав від ОСОБА_21 для себе та третіх осіб, раніше обумовлену суму неправомірної винагороди еквівалентну за ринковим курсом 50 000 (п`ятдесят тисяч) доларів США, а саме 1200000 грн. за вплив на прийняття рішення особою уповноваженою на виконання функцій держави, а саме за закриття кримінального провадження № 12015110310001816 від 17.10.2015 року, розпочатого за заявою ОСОБА_13 , а також за вплив на працівників правоохоронних органів, уповноважених вживати заходи щодо припинення виконання ТОВ «Чисте довкілля Фастівщини» земельних робіт без відповідних дозвільних документів, поблизу с. Тарасенки Червономотовилівської селищної ради Фастівського району Київської області.

Після цього ОСОБА_19 разом з ОСОБА_25 та ОСОБА_17

вийшли на вулицю, сіли у салон автомобіля марки «ВМW-740», д.н.з. НОМЕР_1 , який використовував ОСОБА_18 , де розподілили грошові кошти (предмет неправомірної вигоди) у розмір 1 200 000 (один мільйон двісті тисяч) гривень між собою, після чого були затримані в порядку ст. 208 КІІК України.

Дії ОСОБА_11 та ОСОБА_12 органом досудового розслідування кваліфіковані однаково за ознаками одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди, тобто за ч. 3 ст. 369-2 КК України, а ОСОБА_13 - у сприянні вчинення одержання неправомірної вигоди ОСОБА_25 та ОСОБА_24 для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди, за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_19 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, категорично заперечив свою причетність до його вчинення та пояснювали наступне. В якийсь час спочатку ОСОБА_20 , якого він добре знав раніше і консультував по питаннях податкових відносин, перший звернувся до нього з пропозицією щодо можливості викупу земельних ділянок в межах Великомотовилівської сільської ради, для чого познайомив його із ОСОБА_21 , який за викуп цих земель особисто запропонував 50000 доларів США. Тому він погодився допомогти ОСОБА_21 виключно на законних підставах і можливо отримати за свої послуги якусь винагороду. З огляду на це він звернувся до свого знайомого ОСОБА_26 , родичі якого володіли відповідною земельною ділянкою, отримавши від нього згоду на подальше вирішення цього питання від власного, як мовби господаря імені. ОСОБА_26 також йому повідомив, що за продаж двох земельних ділянок він просить 50000 доларів США. До ОСОБА_12 та ОСОБА_13 з приводу продажу належної їм земельної ділянки він не звертався, оскільки на той час їх особисто не знав і стосунки не підтримував. Більш того, ОСОБА_18 , у той час коли працював у ДАІ, накладав на нього адміністративні стягнення за порушення ним правил дорожнього руху. При цьому про те, що ОСОБА_20 і ОСОБА_21 мають відношення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чисте довкілля Фастівщини», яке проводило роботи в межах Великомотовилівської сільської ради, він також на той час не знав, як взагалі і про існування цього підприємства.

Як далі пояснював обвинувачений 16 грудня 2015 року в телефонній розмові ОСОБА_21 йому повідомив про те, що терміново виїжджає за кордон, а тому просив прискорити вирішення питання про викуп земельної ділянки. Також ОСОБА_21 пояснював, що має проблеми з правоохоронними органами, хоча на той час він особисто і не володів даними, що ОСОБА_27 значно раніше зверталася із заявами до правоохоронних органів з приводу незаконного використання ділянки, яка належала їй особисто. Того ж дня, оскільки ОСОБА_26 не визначився з продажем власної ділянки про яку виключно і відбувалися домовленості, він особисто зустрічався через свого знайомого ОСОБА_28 з обвинуваченим ОСОБА_25 по питанню можливого продажу останнім земельної ділянки, що належала його дружині, на що той погодився, а тому він повідомив ОСОБА_21 про те, що зазначену угоду необхідно оформлювати нотаріально. 18 грудня 2015 року у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 » він зустрівся із ОСОБА_21 , якому повідомив про наявність іншого продавця земельної ділянки, а саме ОСОБА_29 . При цьому ОСОБА_21 повідомив, що зазначений договір буде укладений на іншу особу, оскільки у нього не має зайвого часу. Також останній попросив і те, що б ОСОБА_27 забрала заяву з поліції, про яку він також на той час не знав, а тому він звернувся до неї з таким проханням одразу після того, як вона разом з ОСОБА_25 прибули в приміщення кафе, де була призначена зустріч. Він особисто бачив, що таку заяву обвинувачена привезла пізніше і передала ОСОБА_21 . Після цього ОСОБА_21 передав йому пакет з готівкою в рахунок виконання договору купівлі-продажу земельної ділянки, що належала ОСОБА_30 купюрами по 500 грн., які вони потім в салоні автомобіля, на якому приїхав ОСОБА_18 , стали ділити. При цьому він передав ОСОБА_30 кілька банківських пакунків, а решта залишалася зберігатися в салоні автомобіля у пакеті. Собі особисто він окремо з цих коштів не встиг відраховувати і був затриманий працівниками СБУ.

Обвинувачений ОСОБА_19 при цьому наполягав на тому, що по-перше, будь-якого вимагання з його боку неправомірної грошової винагороди не було, оскільки ОСОБА_20 перший звернувся до нього з пропозицією допомогти підшукати для викупу земельну ділянку; по-друге, між ним, ОСОБА_20 та ОСОБА_21 відбувалися домовленості виключно з питань продажу земельних ділянок, які належали ОСОБА_26 , а потім 18 грудня 2016 року - ОСОБА_30 ; по-третє, він особисто займався виключно посередницькими діями з ціллю отримати за це винагороду.

Обвинувачені ОСОБА_18 та ОСОБА_27 в судовому засіданні, кожний окремо, спростувавши свою причетність до вчинення злочину у якому їх обвинувачував прокурор, взагалі відмовилися давати показання. Разом з тим, під час виступу в судових дебатах та останнього слова обвинувачені наполягали на тому, що всі їх дії були пов`язанні виключно з обставинами продажу земельної ділянки і ніяких попередніх домовленостей із ОСОБА_24 , який лише був посередником, про вплив на слідчого у спосіб передачі його грошових коштів вони не мали. Вся їх участь полягала виключно в тому, що б ОСОБА_27 забрала з поліції заяву, яку вона подавала раніше з приводу порушення її земельних прав особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Чисте довкілля Фастівщини».

Роблячи за таких обставин власний висновок про доведеність вини ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, кожного, а також ОСОБА_13 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 369-2 КК України, прокурор посилався на сукупність досліджених у судовому засіданні в порядку ст. 23 КПК України наступних доказів.

При цьому, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 - засновник ТОВ «Чисте довкілля Фастівщини» повідомив фактичні данні про те, що він на протязі останніх п`яти років зі службових питань був знайомий із ОСОБА_24 , а з ОСОБА_25 та ОСОБА_17 знайомий не був взагалі. Його підприємство за напрямком господарської діяльності займалося у тому числі і гідротехнічними роботами. Приблизно на початку 2015 року він особисто домовився із головою сільради ОСОБА_31 про проведення на території хутора Тарасенки Червономотовилівської селищної ради Фастівського району Київської області робіт, що були пов`язані з заглибленням каналу в районі русла річки Унава за допомогою наданого підприємству в оренду екскаватора. При цьому будь-яких визначених меж земельних ділянок в тому районі не було, а тому він вважав, що всі роботи підприємство проводило на законних підставах.

В якийсь день, він свідок конкретно не пригадує, йому зателефонували з райради і повідомили про те, що його розшукує ОСОБА_19 , а тому він особисто йому зателефонував і запропонував зустрітися для того, що б з`ясувати у чому справа. Коли вони зустрілися у вечірній час тієї ж доби, ОСОБА_19 повідомив, що в районі хутора ОСОБА_32 , де підприємство виконувало гідротехнічні роботи, наявна його власна земельна ділянка, яку він незаконно використовує і пошкоджує, що змусить його звернутися до правоохоронних органів. Зазначене його здивувало, оскільки він візуально не бачив будь-яких поділів ділянок, а за погодженням із представниками сільради, саме на цій ділянці підприємство мало право там працювати і виконувати роботи. Хоча категорично заявити про абсолютну законність цих робіт він не може.

Як далі повідомив свідок ОСОБА_20 наступного дня йому особисто зателефонував ОСОБА_19 , який став категорично вимагати те, що якщо він з ним не вирішить питання щодо подальшого користування землею, то буде подавати відповідні заяви до правоохоронних органів, оскільки йому теж необхідно «годувати сім`ю». Також у вечірній час йому окремо зателефонувала ОСОБА_27 , яка скаржилася на те, що його підприємство працює і на земельній ділянці, яка належить їй особисто, а тому вона викликала з цих підстав працівників поліції. На її претензії він відповів, що уповноважена ним особа, а саме - ОСОБА_21 має у розпорядженні всі необхідні дозвільні документи для проведення цих робіт, які той надасть на їхню вимогу. Пізніше його з цих питань викликав і працівник поліції ОСОБА_33 , а тому він знову зателефонував ОСОБА_34 і домовився про зустріч у кафе «Фастів-Сіті». На цю зустріч він прибув разом із ОСОБА_21 , який є представником підприємства за дорученням, виданим директором ОСОБА_35 . Під час цієї зустрічі обвинувачений ОСОБА_19 став погрожувати з тих підстав, що якщо він не передасть йому 50000 доларів США, той за наявності відповідних зв`язків звернеться до правоохоронних та інших державних органів з приводу припинення діяльності підприємства та арешту техніки. Зрозумівши, що вимоги ОСОБА_11 є неправомірними, а також з причини відсутності такого обсягу коштів, він разом з ОСОБА_21 вирішили звернутися до правоохоронних органів. При цьому що саме відбувалося далі, у тому числі і обставини подачі заяви про злочин та подальшої передачі коштів, йому не відомо, оскільки цим питанням займався безпосередньо ОСОБА_21 .

Як при цьому категорично зазначив свідок, будь-яких питань безпосередньо з ОСОБА_25 та ОСОБА_17 він не вирішував, нічого з ними не обговорював і ні про що не домовлявся, а ОСОБА_16 вперше побачив, коли обвинувачена приїжджала на земельну ділянку і погрожувала написати заяву з приводу незаконності проведення на ній земельних робіт. Йому також добре відомо, що таку заяву вона все ж таки написала і подала до правоохоронних органів. При цьому під час виконання робіт він не знав про те, що підприємство використовує її земельну ділянку, оскільки вона окремими візуальними ознаками не позначена. Також свідок зазначив, що як на його переконання, ОСОБА_19 вимагав кошти для того, що б підприємство вподальшому мало змогу продовжувати роботи і обіцяв закрити кримінальне провадження.

Допитаний сторонами свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні також показував, що він приблизно з початку 2015 року за дорученням директора ТОВ «Чисте довкілля Фастівщини» фактично являвся представником підприємства, а тому добре знав ОСОБА_20 як засновника, у тому числі і у питаннях напрямку спільної з ним діяльності щодо торгівлі земельними ділянками. Йому також було добре відомо, що в межах Червономотовилівської селищної ради Фастівського району Київської області зазначене підприємство виконувало якісь роботи, проте, саме у тому місці він ніколи не був і що саме там відбувалося йому не відомо. Приблизно у жовтні 2015 року ОСОБА_20 познайомив його із ОСОБА_24 за тих обставин, що за наявності відповідних документів на проведення робіт в межах земель селищної ради, останній, посилаючись на належне йому, а також ОСОБА_30 право на цю землю, обіцяв за умов передачі йому грошової винагороди в розмірі 50000 доларів США, усунути будь-які перешкоди в користуванні цією землею і сприяти діяльності підприємства. Під час цієї розмови вони погодилися передати гроші за умов відсутності претензій до діяльності підприємства.

Як далі пояснював свідок, оскільки вони одночасно сприйняли зазначену пропозицію як явно незаконне вимагання коштів, ОСОБА_20 запропонував йому прийняти спільну участь у викритті ОСОБА_11 , а тому він на наступний день після спілкування особисто звернувся до працівників СБУ. Потім в кафе «Наталіно» він особисто передавав 50000 доларів США ОСОБА_34 , а той у відповідь надав заяву від ОСОБА_13 про її відмову від первинної заяви про порушення кримінального провадження, про що між ними і була домовленість.

Як також пояснював свідок, будь-яких домовленостей з ОСОБА_25 та ОСОБА_17 він, а також ОСОБА_20 ніколи не мали, з ними не спілкувався, а він взагалі вперше їх побачив лише за обставин передачі коштів ОСОБА_34 , де вони перебували також. Свідок до того ж уточнював і те, що особисто передав заяву про вимагання від нього коштів безпосередньо до Центрального управління СБУ, що знаходилось на вулиці Володимирській у місті Києві.

Разом з тим, системний аналіз ст.ст. 84, 86, 99 КПК України дозволяє суду зробити висновок, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальним джерелом доказів є у тому числі і документи, тобто спеціально створені з метою збереження інформації матеріальні об`єкти, які містять зафіксовані за допомогою у тому числі письмових знаків відомості, які можуть бути використані як доказ. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Ст. 60 КПК України встановлено, що заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.

При цьому чинним наказом Служби безпеки України № 515 від 16 листопада 2012 року «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в Службі безпеки України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення» встановлено наступний порядок приймання та реєстрації заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, а саме: у ЦУ та регіональних органах СБУ на особистому прийомі заяви приймаються: у робочий час - слідчим, уповноваженим на те керівником слідчого підрозділу, в приміщенні приймальні або у приміщенні слідчого підрозділу; у неробочий час - співробітником чергової частини у приміщенні ЦУ або регіонального органу СБУ.

Після реєстрації у режимно-секретному підрозділі (далі - РСП) відповідного підрозділу або органу заява про кримінальне правопорушення невідкладно передається або надсилається начальнику слідчого підрозділу, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

Заява повинна містити такі відомості: прізвище, ім`я та по батькові заявника, адресу місця проживання, підпис. У разі подання заяви працівником (службовою або посадовою особою) організації зазначаються також посада, найменування та адреса місцезнаходження організації; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Перед прийманням заяви на особистому прийомі заявнику роз`яснюються положення статті 383 КК України про відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, що засвідчується особистим підписом заявника на заяві. Про отримання такої заяви робиться запис у журналі прийому відвідувачів, що ведеться в порядку, визначеному «Інструкцією про порядок розгляду в Службі безпеки України звернень громадян», затвердженою наказом Служби безпеки України від 27 січня 2005 року № 44. Отримана заява після її реєстрації в РСП слідчого підрозділу невідкладно доповідається керівнику слідчого підрозділу.

З огляду на викладене вище, суд визнає недопустимими доказами данні, які містить заява, подана ОСОБА_21 до ГУ СБУ 15 жовтня 2015 року (т. 2 а.к.п. 3-4), оскільки вона взагалі не пройшла офіційну процедуру реєстрації в СБУ, за змістом не відповідає вимогам чинних галузевих актів, а також не передана для вирішення за підслідністю до відповідного слідчого підрозділу СБУ, а не прокуратури Київської області. Більш того, всупереч вимог п. 4.5 наказу Генерального прокурора України № 3 від 15 січня 2013 року «Про затвердження Інструкції з діловодства в органах прокуратури України», чинним на дату подання заяви, остання, за схожим вцілому порядком, офіційно не зареєстрована і в органах прокуратури, хоча у той же день відомості до ЄРДР були внесені її працівниками, при тому, що слідчий з підстав таких порушень чинного законодавства, не вправі був проводити досудове слідство.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_36 також повідомив фактичні данні про те, що 18 грудня 2015 року ОСОБА_19 , який являється його приятелем, спочатку попросив його підвести до кафе «Фастів-Сіті», де у нього повинна була відбутися зустріч, а потім у вечірній час вони разом поїхали в кафе «Наталіно», де вирішили повечеряти, а тому він вжив приблизно три чарки горілки. В цей час до кафе прибув незнайомий йому раніше чоловік, якого ОСОБА_19 представив, як ОСОБА_37 (вже зараз йому відомо його прізвище, як ОСОБА_21 ), який тримав у руках пакет, а потім його ховав. З якою ціллю ОСОБА_21 прибув до кафе на той час йому відомо не було. Також в цей час в кафе зайшов ОСОБА_18 , який в розмові із ОСОБА_24 і ОСОБА_21 скаржився на хлопця на ім`я ОСОБА_38 (вже зараз йому відомо його прізвище, як ОСОБА_20 ), з яким виникли непорозуміння з приводу земельних питань. Оскільки він вподальшому став спілкуватися мобільним телефоном, то суті подальших розмов між ними не розумів. Лише в самому кінці він почув, як ОСОБА_18 казав ОСОБА_21 про те, що ми нормальні люди і бажаємо вчиняти все по закону. Після чого всі розійшлися, а в кафе залишився він та ОСОБА_21 . У цей час скрізь вікно він побачив, що на дворі перебували незнайомі особи, які забігли в приміщення кафе, попередили, що вони працівники СБУ та уклали його обличчям на підлогу. При цьому зверху на все тіло накинули ряднину, а тому він не бачив тих обставин, що відбувалися в цей час. Водночас, підтвердити або спростувати те, чи дійсно ОСОБА_18 та ОСОБА_19 в цей час тримали в руках пакети, він впевнено не може.

Свідок до того ж категорично заявив, що йому на той час не було відомо про умови домовленостей між ОСОБА_19 , ОСОБА_25 , а також ОСОБА_21 , а тому для нього стало несподіванкою їх, а також власне затримання працівниками СБУ. При цьому між обвинуваченими ОСОБА_19 та ОСОБА_25 він чув розмову незрозумілого змісту, під час якої останній наполягав на тому, що нехай купляють і роблять що бажають.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_39 також повідомила суду про те, що 18 грудня 2015 року вона приблизно о 19 год. 00 хв. разом зі своєю подругою ОСОБА_40 перебували в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_3 », коли туди прибули працівники правоохоронних органів, на прохання яких вона погодилася бути понятою під час затримання обвинуваченого ОСОБА_29 . Слідчий їм роз`яснив права, повідомив, що ОСОБА_18 підозрюється в отриманні хабара. Під час обшуку у останнього було вилучено особисті речі і телефон, а у ОСОБА_13 була вилучена значна сума грошових коштів. ОСОБА_19 в цей час перебував поруч з ОСОБА_25 . Під час проведення слідчих дій в приміщенні кафе, працівники правоохоронних органів також використовували відеозйомку. В цей час в приміщенні кафе затримали іще одного чоловіка кремезної статури, якого поклали на підлогу. При цьому будь-яке насильство з боку працівників правоохоронних органів до обвинувачених не застосовувалося, ОСОБА_18 поводив себе спокійно, а ОСОБА_27 була лише розгубленою від виниклої ситуації. За наслідками проведення слідчих дій, вона підписувала відповідні протоколи після їх складання.

Свідок ОСОБА_39 в судовому засіданні до того ж вказала на свідка ОСОБА_41 , як на особу кремезної статури, що лежала на підлозі під час затримання обвинувачених, що не спростовував і сам ОСОБА_42 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_43 слідчий Фастівського ВП показував, що він протягом останнього часу до того, як представники прокуратури Київської області під час обшуку вилучили відповідну справу, яка була відкрита за зверненням ОСОБА_44 про порушення її земельних прав, проводив в ній досудове розслідування. До нього таке розслідування проводив слідчий ОСОБА_45 . При цьому протягом цього часу на нього будь-якого впливу з боку обвинувачених або інших, у тому числі і посадових осіб, не було. Також до нього ніхто не звертався і з проханнями іншого змісту, що стосувалися вирішення цього кримінального провадження.

Допитаний в судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_46 слідчий Фастівського ВП також пояснював, що він від самого початку здійснював досудове розслідування в кримінальному провадженні, яке було відкрито за зверненням ОСОБА_44 про порушення її земельних прав. Потім у зв`язку із хворобою дане провадження він передав начальнику слідчого підрозділу для передачі іншому слідчому. При цьому ОСОБА_11 , ОСОБА_16 ,ОСОБА_20 та ОСОБА_21 він не знав, і документи ТОВ «Чисте довкілля Фастівщини» ніколи не бачив. Будь-якого впливу на нього з боку обвинувачених та інших осіб щодо вирішення даного провадження не було, як не було і обіцянок надати неправомірну вигоду.

Допитаний в судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_26 чоловік доньки гр. ОСОБА_47 , яка володіє суміжною з обвинуваченою ОСОБА_17 земельною ділянкою в межах Червономотовилівської сільради, також повідомив данні про те, що приблизно у жовтні 2015 року працівники підприємства, які приховували свій офіційний статус почали без дозволу господарів ділянок проводити земельні роботи, викопуючи впритул до них канал. Оскільки він особисто не зміг встановити осіб, які безпосередньо організували ці господарські роботи, тому він приблизно у жовтні 2015 року звернувся до свого знайомого ОСОБА_11 , який працював у податковій інспекції, отримував звіти, а тому міг встановити цих осіб. Також він повідомляв ОСОБА_11 і про те, що якщо ці підприємці зацікавляться землею, тому можливо буде її продати. Після цього він із ОСОБА_24 не зустрічався аж до тих пір, коли зі ЗМІ дізнався про його затримання працівниками прокуратури та СБУ. У цей же період він безпосередньо спілкувався із ОСОБА_21 про продаж земельної ділянки, яка належала гр. ОСОБА_47 , і той йому гарантував, що має цілий «кульок» грошей, за які зможе викупити землю. Будь-яких справ з обвинуваченими ОСОБА_25 та ОСОБА_17 він не мав взагалі.

Допитана в судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_31 Великомотовилівський сільський голова у свою чергу повідомила фактичні данні, що на початку 2015 року до неї дійсно звернувся раніше не відомий їй гр. ОСОБА_21 , який запропонував укласти угоду про спільну діяльність, яка була спрямована на очистку водоймищ, що перебували в межах земель сільради. За наслідками його звернення була укладена угода з Товариством з обмеженою відповідальністю «Чисте довкілля Фастівщини», яке представляла жінка, про соціальне інвестиційне партнерство, а рішенням сільради був даний дозвіл про можливість здійснення цим підприємством робіт в межах водних ресурсів виключно в районі річки Унава коло штучної водойми. Пізніше їй стало відомо, що обвинуваченій ОСОБА_30 з числа земель сільради, яка не входила в межі населеного пункту, рішенням Фастівської РДА була виділена окрема земельна ділянка, межі якої пролягали там, де виконувалися роботи. Вона особисто також бачила, що у тому районі працювала техніка підприємства, яка перебуває там і досі та викопувала земляний рів. Проте, будь-якої плати за виконану роботу підприємство до цього часу до сільради не здійснювало. Будь-що з приводу домовленостей між обвинуваченими ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_17 , а також іншими, у тому числі службовими особами, їй не відомо.

Допитаний в судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_28 повідомив фактичні данні про те, що він добре знає обвинуваченого ОСОБА_11 , а обвинувачений ОСОБА_18 є його давнім добрим приятелем. Близько 10 год. 00 хв. 16 грудня 2015 року йому особисто зателефонував ОСОБА_19 , який попросив терміново познайомити його з ОСОБА_25 для вирішення якихось невідомих для нього, свідка, питань, хоча і добре знав, що ОСОБА_18 володів земельною ділянкою. У той же вечір ОСОБА_19 та ОСОБА_18 зустрілися у нього в гаражі, а коли розмовляли, то вийшли з приміщення і він не чув взагалі зміст їхньої розмови. Окремо про її зміст також не повідомляли і самі обвинувачені.

З дослідженого в судовому засіданні протоколу виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів від 18 грудня 2015 року видно, що він містить данні про огляд раніше виготовлених ФОП ОСОБА_48 несправжніх 999000 грн. номіналом по 500 грн., кожна, з однаковим серійним номером БН 7950079. До двох пачок з несправжніми грошовими коштами вкладено дві справжні купюри з серійними номерами ЗЗ 1273224 та ВЖ 6596009. Зазначені імітаційні засоби були передані заявнику ОСОБА_21 для проведення заходів по отриманню фактичних даних щодо отримання неправомірної вигоди співробітником ДФС України в Київській області ОСОБА_26 за закриття стосовно ОСОБА_21 кримінального провадження. Будь-яких даних про неправомірні дії ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 протокол не містить взагалі (т. 2 а.к.п. 32-33).

З дослідженого в судовому засіданні протоколу використання заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів) від 18 грудня 2015 року видно, що вони містять данні про отримання ОСОБА_21 від працівника СБУ, як імітаційних (1000000 грн. та 1000 грн. вкладених справжніх з серійними номерами ЗЗ 1273224 та ВЖ 6596009), так і справжніх грошових коштів (201000 грн.) на загальну суму 1201000 грн. для проведення заходів по отриманню фактичних даних щодо отримання неправомірної вигоди співробітником ДФС України в Київській області ОСОБА_26 . Даних про неправомірні дії з боку ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 і цей протокол не містить також (т. 2 а.к.п. 34-145).

З досліджених в судовому засіданні даних, що містять окремі протоколи затримання обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 від 18 грудня 2015 року видно, що у першого були виявлені і вилучені купюри номіналом по 500 грн., кожна, з однаковим серійним номером БН 7950079 на загальну суму 49500 грн., у останньої як імітаційних, так і справжніх грошових коштів на суму 200000 грн. У ОСОБА_12 під час затримання будь-які кошти не вилучалися (т. 2 а.к.п. 147-153, 154-158, 159-167).

З даних які містять досліджені в судовому засіданні окремі протоколи обшуків за місцем роботи ОСОБА_12 , в автомобілі BMW-7 н.з. НОМЕР_1 , за місцем роботи ОСОБА_11 , за місцем проживання ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , за місцем проживання ОСОБА_11 від 18 грудня 2015 року, лише у автомобілі, яким користується ОСОБА_18 були виявлені і вилучені імітаційні, а також справжні грошові кошти на загальну суму 800000 грн. Інших коштів та речей, які містили б ознаки злочинного походження, протоколи обшуків не містять (т. 2 а.к.п. 178-181, 189-193, 201-203, 211-214, 232-236).

З досліджених в судовому засіданні фотокопії, а також оригіналу заяви ОСОБА_13 (остання визнана речовим доказом) встановлено, що перша виконана на папері, який використовується у факсимільних засобах, а друга - подана на адресу начальника Фастівського ВП і містить наступний зміст: «Прошу Вас не розглядати мою заяву № 7742 від 16.10.2015 року так як претензій ні до кого не маю. Подальшу перевірку прошу не проводити». Заява окремо містить підпис та прізвище ОСОБА_13 від 18 грудня 2015 року. Знизу зліва на заяві відбиток печатки Фастівського ВП з поміткою зареєстровано 18.12.2015 року за № 1416 і підпис посадової особи, яка зареєструвала заяву (т. 2 а.к.п. 169; т. 4 а.к.п. 3, 206-207, 208).

З даних, які містить досліджений в судовому засіданні протокол огляду предметів від 21 грудня 2015 року, а саме, фотокопія кримінального провадження № 12015110310001816, відомості про реєстрацію якого були внесені в ЄРДР за заявою ОСОБА_13 видно, що провадження в ньому офіційно здійснював лише слідчий ОСОБА_46 і на момент його вилучення 18 грудня 2015 року працівниками правоохоронних органів будь-якого кінцевого процесуального рішення в ньому не прийнято. Також слідчим взагалі не виконані письмові вказівки процесуального керівника щодо проведення досудового розслідування (т. 4 а.к.п. 4-67).

З досліджених в судовому засіданні даних, які містить висновок експерта спеціальної техніки № 6/1 від 27 січня 2016 року, із вилученого у ОСОБА_12 та ОСОБА_13 предмету неправомірної винагороди, який надійшов на експертизу на загальну суму 1199000 грн. (постановою слідчого від 29 січня 2016 року визнані речовим доказом), 201000 грн. є грошовими знаками Національного банку України решта мають ознаки імітаційних (т. 4 а.к.п. 118-130, 131-137).

З досліджених в судовому засіданні даних, які містить висновок почеркознавчої експертизи № 7/1 від 11 лютого 2016 року, рукописний текст в заяві від 18 грудня 2015 року виконаний особисто ОСОБА_17 (т. 4 а.к.п. 202-205).

З даних, які містять досліджені в судовому засіданні документи, а саме, фотокопії виписки з єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 39696763 від 17 березня 2015 року, Статуту цього підприємства, укладеного 16 лютого 2015 року, угоди № 1 Про соціальне інвестиційне партнерство від 01 квітня 2015 року, Рішення Великомотовилівської сільради № 4 від 23 березня 2015 року, убачається як факт реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Чисте довкілля Фастівщини» засновниками ОСОБА_20 та ОСОБА_49 та єдиним керівником підприємства ОСОБА_50 , так і можливість здійснення цим підприємством починаючи з 02 квітня 2015 року інвестиційних робот в межах водних ресурсів виключно в районі річки Унава у межах земель цієї сільради (т. 6 а.к.п. 2-29).

Суд, на користь сторони захисту в порядку ч. 4 ст. 17 КПК України відкидає як недопустимі докази сторони обвинувачення данні протоколів огляду від 08 квітня 2016 року, а також огляду місцевості від 14 квітня 2016 року, оскільки по-перше, встановлюючи фактичні обставини про наявність техніки Товариства з обмеженою відповідальністю «Чисте довкілля Фастівщини», яка працювала на ділянках місцевості, що належали обвинуваченій ОСОБА_30 та гр. ОСОБА_47 в межах Червономотовилівської сільради, а також наслідків її роботи у виді насипів землі, слідчий не запросив зазначених осіб для уточнення на місці меж їхніх ділянок; по-друге, описова частина самих протоколів не містять чітких вказівок на встановлені обставини і є припущенням слідчого лише щодо можливих позначень таких меж; по-третє, сам огляд місцевості був проведений не одразу, а майже через чотири місяці після події, а тому суд не може беззаперечно врахувати те, що за цей час сама обстановка, яка існувала на час вчинення злочину не була змінена іншими особами, які були в цьому зацікавлені, тобто за відсутністю достатніх об`єктивних даних (т. 6 а.к.п. 38-43, 49-63).

Даними, які містить досліджений в судовому засіданні протокол огляду речей від 22 квітня 2016 року, а саме, 201000 грн., які надійшли слідчому від експерта СБУ в судовому засіданні встановлено, що всі номери купюр зазначених коштів автентичні даним протоколу використання заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів) від 18 грудня 2015 року. До того ж зазначені грошові кошти повторно (є чинною постанова слідчого від 29 січня 2016 року, т. 4 а.к.п. 131-137) визнані органом досудового розслідування речовими доказами (т. 6 а.к.п. 66-70, 101-112).

З даних, які містить досліджений в судовому засіданні протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 14 грудня 2015 року з додатками у виді аудіо-відеозапису процесуальної дії на CD-диску № 3136 т, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_19 під час спілкування із ОСОБА_21 та ОСОБА_20 , яке відбулося 21 жовтня 2015 року в період часу з 19 год. 39 хв. (слідчим в протоколі не зазначено місце зустрічі та час закінчення фіксації аудіо-відеозапису) обіцяє вплинути на закриття провадження за відсутності складу злочину за раніше поданими заявами до поліції, до того ж загалом мова йшла про дві земельні ділянки. При цьому ОСОБА_19 під час спілкування вказував і на те, що при їх оформленні все буде згідно вимог законодавства. Разом з тим, протокол не містить даних на кого саме обіцяє вплинути ОСОБА_19 , а по обвинуваченому ОСОБА_22 питання піднімає не останній, а ОСОБА_20 в контексті належної обвинуваченому земельної ділянки. Будь-які інші відомості про ОСОБА_12 та ОСОБА_16 в протоколі відсутні (т. 6 а.к.п. 196-211, 238).

З даних, які містить досліджений в судовому засіданні протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 15 грудня 2015 року з додатками у виді аудіо-відеозапису процесуальної дії на CD-диску № 3136 т, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_19 під час спілкування із ОСОБА_21 , яке відбулося 22 жовтня 2015 року в період часу з 14 год. 46 хв. (слідчим в протоколі не зазначено час закінчення фіксації аудіо-відеозапису) обіцяє вплинути на закриття провадження за раніше поданими заявами до поліції. При цьому ОСОБА_19 під час спілкування наполягав ОСОБА_21 на тому, що він хабарів не бере, а отримує винагороду за свої послуги, а земельні ділянки, кожна вартістю 25000 доларів США той при бажанні може купити, а може і відмовитися. Також огляд розмови не містить даних на кого саме обіцяє вплинути ОСОБА_19 . Стосовно ж обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 протокол будь-яких даних, які б їх компрометували не містить (т. 6 а.к.п. 212-216, 238).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_19 стосовно протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 14 та 15 грудня 2015 року, уточнював, що домовленості із ОСОБА_21 та ОСОБА_20 , які там зафіксовані стосувалися земельної ділянки, яка належала родичці ОСОБА_26 .

Суд визнає недопустимими доказами дані, які містить досліджений в судовому засіданні протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 21 грудня 2015 року з додатками у виді аудіо-відеозапису процесуальної дії на CD-диску № 3537 т (т. 6 а.к.п. 217-237), оскільки, по-перше, він містить фрагменти переривання відеозапису, який здійснювався 18 грудня 2015 року у період часу з 17 год. 11 хв. до 17 год. 16 хв., з 17 год. 17 хв. до 17 год. 18 хв., з 17 год. 31 хв. до 17 год. 34 хв., з 18 год. 01 хв. до 18 год. 34 хв.; по-друге, о 17 год. 36 хв., а також о 18 год. 33 хв. запис в кожному випадку взагалі затерта на протязі до 8 секунд, при тому що ОСОБА_18 наголошував в судовому засіданні на тому, що він під час цієї розмови переказував ОСОБА_21 про те, що бажає отримати завдаток за подальший продаж землі, а тому суд у тому числі і з цих підстав в порядку ч. 4 ст. 17 КПК України тлумачить всі сумніви на користь обвинуваченого.

Виходячи із загальних засад кримінального провадження, а саме, правил принципу диспозитивності, інших доказів суду сторони не надали, клопотань з цього приводу не заявляли, а суд позбавлений можливості їх отримувати в іншому порядку. При цьому сторони вцілому погоджувалися з підставами допустимості всіх досліджених доказів обох сторін і їх не оспорювали.

Таким чином, до обсягу доказів, які суд оцінив за правилами ст. 89 КПК України, з точки зору їх допустимості чи ні, суд вважає отриманими в порядку, встановленому КПК України наступні докази обвинувачення, а саме: показання в суді свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_41 , ОСОБА_39 та ОСОБА_51 ; протокол виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів від 18 грудня 2015 року; протокол використання заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів) від 18 грудня 2015 року; протоколи затримання обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 від 18 грудня 2015 року; протоколи обшуків за місцем роботи ОСОБА_12 , в автомобілі BMW-7 н.з. НОМЕР_1 , за місцем роботи ОСОБА_11 , за місцем проживання ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , за місцем проживання ОСОБА_11 від 18 грудня 2015 року; фотокопію та оригінал заяви (як речовий доказ) ОСОБА_13 ; протокол огляду кримінального провадження № 12015110310001816 від 21 грудня 2015 року за заявою ОСОБА_13 ; висновок експерта спеціальної техніки № 6/1 від 27 січня 2016 року; речові докази - 1199000 грн. з яких 201000 грн. грошові знаки Національного банку України, а 998000 грн. - імітаційні; висновок почеркознавчої експертизи № 7/1 від 11 лютого 2016 року; документи - виписки з реєстру про створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Чисте довкілля Фастівщини», Статут цього підприємства, угода № 1 Про соціальне інвестиційне партнерство від 01 квітня 2015 року, Рішення Великомотовилівської сільради № 4 від 23 березня 2015 року; протокол огляду речових доказів від 22 квітня 2016 року - 201000 грн.; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 14 грудня 2015 року; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 15 грудня 2015 року, а також показання свідків захисту ОСОБА_52 , ОСОБА_26 , ОСОБА_31 та ОСОБА_28 .

Оцінюючи у своєму взаємозв`язку фактичні данні, які містять наведені показання свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_41 , ОСОБА_39 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_26 , ОСОБА_31 та ОСОБА_28 , а також протоколи оперативно-розшукових та слідчих дій з додатками, висновки експертів, речові докази і документи (окрім тих, які суд визнав недопустимими) на предмет їх достовірності в частині одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вилив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди з боку ОСОБА_12 , як за версією слідства зазначено в обвинувальному акті прокурора, суд встановив наступне.

Аналіз фотокопій виписки з єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 39696763 від 17 березня 2015 року, Статуту цього підприємства, укладеного 16 лютого 2015 року, угоди № 1 Про соціальне інвестиційне партнерство від 01 квітня 2015 року, Рішення Великомотовилівської сільради № 4 від 23 березня 2015 року, дає підстави для висновку, що засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Чисте довкілля Фастівщини» є ОСОБА_20 та ОСОБА_53 , які призначили керівником підприємства гр. ОСОБА_54 , що підписала угоду, на підставі якої підприємством починаючи з 02 квітня 2015 року проводилися інвестиційні роботи в межах русла річки Унава на землях Великомотовилівської сільради. При цьому угодою конкретно не визначені межі земельних ділянок, на яких повинні були виконуватися роботи. Жодних даних, які б викривали протиправну діяльність ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 зазначені документи не містять.

При цьому свідок ОСОБА_31 Великомотовилівська сільська голова, яка укладала угоду з Товариством з обмеженою відповідальністю «Чисте довкілля Фастівщини» про соціальне інвестиційне партнерство, наголошувала в суді на тому, що рішенням сільради даному підприємству був даний дозвіл на проведення робіт в межах водних ресурсів виключно в районі річки Унава коло штучної водойми. Вона особисто бачила, що на земельній ділянці, яка належала обвинуваченій ОСОБА_30 працювала техніка підприємства та викопувала на ній земляний рів. Будь-що з приводу домовленостей, у тому числі і протиправних, між обвинуваченими ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_17 , а також між ними та іншими особами їй взагалі не відомо.

Аналіз форми та змісту протоколів виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів від 18 грудня 2015 року, а також використання заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів) від 18 грудня 2015 року, дозволяє суду зробити висновок, що вказані протоколи складалися працівниками СБУ з ціллю передачі ОСОБА_21 таких коштів для викриття виключно гр. ОСОБА_26 у вимаганні ним хабара, при цьому данні про ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_16 протоколи взагалі не містять.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_26 також наполягав на тих обставинах, що він особисто зустрічався із ОСОБА_21 в окремому порядку з ціллю вирішення питання про продаж земельної ділянки, яка належала його родичці та перебувала поруч із належній обвинуваченій ОСОБА_30 земельною ділянкою. І йому зараз добре відомий той факт, що стосовно нього у той час проводилися негласні слідчі дії, а тому прослуховувався належний йому мобільний телефон ( НОМЕР_2 ) за допомогою якого він спілкувався виключно із обвинуваченим ОСОБА_24 , а не з ОСОБА_25 та ОСОБА_17 . На досудовому слідстві він відмовився прослуховувати протоколи зазначених слідчих дії, оскільки вони стосуються, як на його переконання виключно законних дій, які були пов`язані з продажем майна, що перебуває у власності близьких до нього осіб.

Обставини відсутності будь-яких домовленостей з ОСОБА_25 та ОСОБА_17 підтверджували в судовому засіданні свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , повідомляючи і про те, що вони погодилися передати гроші виключно ОСОБА_34 за умов відсутності подальших претензій до діяльності підприємства на земельній ділянці, яка належала ОСОБА_55 . А останній свідок додатково наполягав на тому, що особисто передавав грошові кошти в еквіваленті 50000 доларів США ОСОБА_34 , від якого отримав заяву ОСОБА_13 про її відмову від заяви про порушення кримінального провадження, про що між ними і була домовленість.

Показання свідка ОСОБА_21 узгоджуються і з даними, які містить речовий доказ - заява ОСОБА_13 , що була подана в день отримання коштів, а саме, 18 грудня 2015 року на адресу начальника Фастівського ВП з проханням не розглядати заяву № 7742 від 16 жовтня 2015 року, так як вона претензій ні до кого не має і подальшу перевірку просить не проводити.

Ретельний аналіз заяви ОСОБА_13 дозволяє суду прийти до висновку, що за змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути у тому числі і фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК України кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, передбачених у тому числі статтею 356 (самоправство - щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян або інтересам власника).

Як видно з даних кримінального провадження № 12015110310001816, відомості про реєстрацію якого були внесені в ЄРДР за заявою ОСОБА_13 , воно має попередню кваліфікацію саме за ст. 356 КК України, яка передбачає відповідальність за самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.

Згідно до правил ч. 2 ст. 56 КПК України на всіх стадіях кримінального провадження потерпілий має право примиритися з підозрюваним, обвинуваченим і укласти угоду про примирення. У передбачених законом України про кримінальну відповідальність та цим Кодексом випадках примирення є підставою для закриття кримінального провадження.

При цьому п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Отже, виходячи зі змісту наведених вище вимог КПК України, у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, яке було зареєстровано за заявою обвинуваченої ОСОБА_13 , вона мала виключне право на будь-якій стадії процесу відмовився від обвинувачення, а тому робити і подавати з цього приводу відповідні заяви.

До того ж, висновком почеркознавчої експертизи № 7/1 від 11 лютого 2016 року об`єктивно встановлені обставини виконання рукописного тексту в цій заяві особисто ОСОБА_17 , а не іншими особами, у тому числі і слідчими, які за версією слідства повинні б були фальшувати справу у випадку отримання ними неправомірної вигоди.

Натомість, свідки ОСОБА_43 та ОСОБА_46 слідчі, що послідовно проводили перевірку за заявою ОСОБА_13 № 7742 від 16 жовтня 2015 року, в свою чергу спростували обставини втручання або впливу в їх діяльність з боку ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , і, крім того отримання за такі дії неправомірної вигоди. Також свідки не підтвердили й аналогічні факти впливу на них з боку обвинуваченого ОСОБА_11 .

Показання свідків ОСОБА_51 та ОСОБА_52 знайшли своє об`єктивне підтвердження і у протоколі огляду кримінального провадження № 12015110310001816, відомості про реєстрацію якого були внесені в ЄРДР за заявами ОСОБА_13 від 08 та 09 жовтня 2015 року, у якому будь-які процесуальні дії починаючи з моменту реєстрації таких відомостей, не зважаючи на письмові вказівки прокурора, ними не проводилися взагалі, а ОСОБА_43 до того ж заявляв у суді і про те, що будь-якої кримінально-судової перспективи за цим провадженням він як слідчий взагалі не бачив.

Свідок ОСОБА_28 , повідомляючи суд про те, що фактично познайомив обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 лише 16 грудня 2015 року, з одного боку спростував версію слідства про їхню попередню змову у період до 12 жовтня 2015 року, як зазначено в обставинах обвинувачення, викладених в обвинувальному акті прокурора, а відтак, подачу за такою змовою заяви ОСОБА_17 до Фастівської міжрайонної прокуратури Київської області 08 жовтня 2015 року, а також 09 жовтня 2015 року до Фастівського МВ УМВС України в Київській області; з іншого значно звузив коло посадових осіб, на яких би за встановлених в суді інших обставин справи могли впливати обвинувачені.

Системний аналіз змісту протоколів використання заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів), затримання обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , обшуку в автомобілі BMW-7 н.з. НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_18 від 18 грудня 2015 року, дає суду підстави для висновку, що ОСОБА_21 з ціллю документування протиправної діяльності отримав грошових коштів (імітаційних та справжніх) на загальну суму 1201000 грн., з яких у ОСОБА_11 було вилучено 49500 грн., у ОСОБА_12 800000 грн., а у ОСОБА_13 - 200000 грн., а всього на суму 1049500 грн.

Суд звертає увагу на очевидну невідповідність тих обставин, що хоча органи досудового розслідування решту коштів на суму майже 150000 грн. офіційно не встановили і процесуально не зафіксували, між тим із висновку експерта спеціальної техніки № 6/1 від 27 січня 2016 року вбачається, що із вилученого у ОСОБА_12 та ОСОБА_13 предмету неправомірної винагороди, на експертизу надійшли кошти на загальну суму 1199000 грн. Тобто, на експертизу надійшов предмет неправомірної винагороди, який на 149500 грн. більше, ніж було вилучено у обвинувачених фактично, а також менше на 2000 грн., ніж отримав ОСОБА_21 з ціллю документування протиправної діяльності гр. ОСОБА_26 , а не ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Такі суперечності попереднім слідством не повірені і їм не дана оцінка.

Правова позиція обвинувачених до того ж узгоджуються і з показаннями свідка ОСОБА_39 понятої, яка наполягала на тому, що ОСОБА_18 під час затримання поводив себе спокійно, а також свідка ОСОБА_41 , який переконував суд, що чув, як ОСОБА_18 в розмові з ОСОБА_21 вимагав вирішення питання по землі виключно в правовому полі, а із ОСОБА_24 вів мову про продаж земельної ділянки.

При тому що протоколами обшуків за місцем роботи ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , за місцем проживання ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а також ОСОБА_13 від 18 грудня 2015 року, органами досудового розслідування не встановлено майно, яке могло бути надбане обвинуваченими у протиправний спосіб, у тому числі і за викладених обставин обвинувачення.

Аналіз протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 14 та 15 грудня 2015 року також переконливо вказує на те, що під час спілкування з ОСОБА_21 та ОСОБА_20 , які відбувалися 21 та 22 жовтня 2015 року ОСОБА_19 , без вказівок на прізвища і посади особисто обіцяє вплинути на працівників правоохоронних органів у питанні закриття кримінального провадження за раніше поданими заявами до поліції. При цьому ОСОБА_19 , окремо повідомляючи ОСОБА_21 про можливий продаж двох земельних ділянок, вартістю 25000 доларів США, кожна, наполягав і на тому, що він хабарів не бере, а лише бажає отримати винагороду за свої послуги у разі їх придбання останнім. Стосовно ж обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 протоколи будь-яких викриваючи їх даних, у тому числі і за обставинами висунутого їх обвинувачення, взагалі не містять.

Безпосередньо, а також в повному обсязі дослідивши показання, речі і документи, що були подані сторонами, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не надано жодного достовірного доказу, який би містив данні, що б поза розумним сумнівом доводили те, що ОСОБА_18 за обставин висунутого його обвинувачення мав намір одержати неправомірну вигоду для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднану з вимаганням такої вигоди, оскільки такі обставини спростовуються сукупністю встановлених судом фактів, які свідчать про наступне.

По-перше, предметом зустрічі обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , а також ОСОБА_21 , яка відбулася 18 грудня 2015 року, на переконання суду, було вирішення питання виключно про продаж земельної ділянки, що належала останній, а отже, не на одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, і, на це вказує той факт, що ОСОБА_27 особисто на користь ОСОБА_21 , який також на цьому наголошував, подала заяву про відмову від своїх попередніх вимог стосовно неправомірних дій представників ТОВ «Чисте довкілля Фастівщини», яких він представляв, на що мала виключне право. При цьому вказівки свідка ОСОБА_21 про те, що він погодився передати грошові кошти в еквіваленті 50000 доларів США ОСОБА_34 виключно за умов відсутності подальших претензій до діяльності підприємства на земельній ділянці, яка належала обвинуваченій ОСОБА_30 , спростовуються даними протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 15 грудня 2015 року, коли саме під час спілкування із ОСОБА_21 , яке відбулося 22 жовтня 2015 року ОСОБА_19 повідомляв йому саме про умови продажу двох земельних ділянок, вартістю 25000 доларів США кожна, які належали родичці свідка ОСОБА_26 , стосовно якого проводилися негласні слідчі дії, а також ОСОБА_55 . До того ж той факт, що обвинувачений ОСОБА_19 отримав незначну частину вилучених коштів, а саме, 49500 грн., повністю узгоджується і з версією всіх обвинувачених про обставини продажу ОСОБА_17 земельної ділянки та надання винагороди посереднику, що відповідає і змісту протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 15 грудня 2015 року, коли ОСОБА_19 у розмові із ОСОБА_21 вів мову саме про таку винагороду. При цьому за версією слідства, на думку суду, такі частки повинні були б бути пропорційними.

Не спростовують такі висновки суду і те, що органами досудового слідства у ОСОБА_12 було вилучено 800000 грн., а у ОСОБА_13 200000 грн., оскільки зазначені кошти могли бути і були вилучені саме за обставин, які встановлені на стадії судового розгляду, тобто стосовно факту продажу земельної ділянки.

І хоча 1199000 грн. органами досудового розслідування і були визнані речовими доказами, разом з тим самі по собі, вони, як докази, за встановлених судом обставин, не викривають ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованих йому дії.

По-друге, суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_18 не мав наміру безпосередньо впливати на слідчого і прокурора, тобто на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, оскільки б прийняття ними такого рішення (яке до цього часу так і не прийнято), відбувалося би виключно на підставі заяви його дружини, яку він лише супроводжував до Фастівського ВП - ОСОБА_13 , яка з огляду на специфіку та особливості кримінального провадження у якому вона була потерпілою, для слідчого і прокурора мала імперативне значення. На це додатково вказують й ті обставини, що ОСОБА_19 , ОСОБА_18 та ОСОБА_27 одразу розділили кошти виключно між собою і нікому іншому їх вподальшому не передавали.

По-третє, сама форма відчуження майна у виді продажу земельної ділянки, що належала ОСОБА_30 , виключає в діях ОСОБА_12 корисливий мотив, оскільки отримання ними коштів відбулося за рахунок передачі тотожного коштам майна, а не незаконного та безоплатного його обертання на власну користь. Тим більше, що ОСОБА_18 в судовому засіданні наполягав на тому, що під час спілкування із ОСОБА_21 18 грудня 2015 року, вимагав від нього дати завдаток, який за формою реалізації являється складовою частиною договору купівлі-продажу, що укладається цивільно-правовим шляхом.

По-четверте, той факт, що в день затримання обвинуваченого ОСОБА_12 , а саме, 18 грудня 2015 року були складені протоколи виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів, а також використання заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів) з ціллю викриття у вимаганні хабара гр. ОСОБА_26 , а не ОСОБА_12 , переконливо свідчить про відсутність на цей час у органів досудового розслідування достатніх даних щодо протиправної діяльності останнього, що відповідає даним протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 14 та 15 грудня 2015 року. Тобто, на переконання суду, органами досудового розслідування взагалі планувалося викриття особи, якою не являвся обвинувачений ОСОБА_56 .

При цьому, за ч. 3 ст. 369-2КК України карається одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднану з вимаганням такої вигоди. Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2КК України характеризується прямим умислом і корисливими мотивами.

Всі ці фактори на переконання суду вказують на відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_12 окремих ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, оскільки з одного боку не охоплюються об`єктивною стороною в тій частині, що ОСОБА_18 , як встановлено судом, неправомірну вигоду, як таку, для себе та третіх осіб фактично не одержував, на уповноважених осіб не впливав, що само по собі виключає і ознаку вимаганням; а з іншого боку, - за суб`єктивною стороною з огляду на те, що ОСОБА_18 , вирішуючи питання продажу земельної ділянки яка належала його дружині, взагалі не мав будь-якого злочинного умислу на вчинення інкримінованих йому дій, що у свою чергу нівелює корисливий момент складу даного злочину, який за характером спрямованості протиправних дій повинен бути вирішальним.

Згідно до правил ст.ст. 22, 92 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.

Згідно до ч. 7 ст. 284 КПК України, якщо обставини, передбачені у тому числі п. 2 ч. 1 цієї статті, тобто встановлена відсутність в діянні особи складу кримінального правопорушення виявляються під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок, що до того ж узгоджується і з правилами ч. 1 ст. 373 КПК України.

Згідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Провівши всебічне, повне й неупереджене дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що прокурором у ході судового розгляду не доказані обставини, передбачені п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 91 КПК України, а саме: подія злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2КК України стосовно способу та обставин його вчинення, а також винуватість ОСОБА_12 в частині форми його вини та мотиву протиправних дій, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне прийняти рішення про його виправдання на підставі ч. 1 ст. 373 КПК України та п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто за відсутністю в діянні обвинуваченого ОСОБА_12 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2КК України.

До того ж, аналіз фактичних обставин справи з усією очевидністю вказує і на те, що правова позиція обвинуваченої ОСОБА_13 , а саме, щодо отримання нею коштів виключно в рахунок продажу земельної ділянки, що належала їй особисто, цілком логічно узгоджується із сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які суд визнав допустимими і належними, тобто такими, які прямо підтверджують існування обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність таких обставин.

Суд приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_18 , вирішуючи питання щодо продажу належній його дружині земельної ділянки, об`єктивно лише представляв її інтереси і їхні спільні у цьому напрямку дії з обвинуваченою ОСОБА_17 за об`єктивною і суб`єктивною стороною злочину мали тотожній характер та охоплювалися цивільно-правовими відносинами, а отже, суд приходить до висновку, що і у останньої з тих же правових підстав був відсутній склад злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 369-2 КК України, за ознаками інкримінованого ОСОБА_30 органами досудового слідства сприяння вчиненню одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вилив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди, у зв`язку з чим суд і в цьому випадку вважає за необхідне прийняти рішення про виправдання обвинуваченої на підставі ч. 1 ст. 373 КПК України та п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Оцінюючи ж фактичні данні, які містять наведені показання свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_41 , ОСОБА_39 , ОСОБА_51 , ОСОБА_26 , ОСОБА_52 , ОСОБА_31 та ОСОБА_28 , а також протоколи оперативно-розшукових та слідчих дій з додатками, висновки експертів, речові докази і документи на предмет їх достовірності, суд приходить до переконливого висновку, щопопри обставин висунутого ОСОБА_34 обвинувачення, він також не мав наміру на одержання неправомірної вигоди, як такої, для себе та третіх осіб за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднану з вимаганням такої вигоди, оскільки зроблений судом попередній висновок про встановлений факт продажу обвинуваченою ОСОБА_17 земельної ділянки, нівелює саму суть протиправного отримання зазначених грошових коштів, а у випадку із обвинуваченим ОСОБА_24 отримані ним кошти на суму 49500 грн. лише відігравали роль винагороди за його роботу, пов`язану з пошуком покупця на конкретно цю земельну ділянку.

Суд вважає безпідставними твердження свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 і в частині обставин вимагання ОСОБА_24 у них неправомірної вигоди, оскільки за даними протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 15 грудня 2015 року, 22 жовтня 2015 року ОСОБА_19 наголошував ОСОБА_21 про умови продажу двох земельних ділянок, одна з яких і належала обвинуваченій ОСОБА_55 .

Зазначений висновок узгоджується і з самими обставинами першої зустрічі обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не у жовтні місяці, коли фіксувалися розмови обвинувачених, і, ОСОБА_18 не був їх фігурантом, а лише 16 грудня 2015 року, тобто за дві доби до їх затримання за підозрою у отриманні хабара, коли саме між ними вирішувалося питання виключно про продаж земельної ділянки, оскільки будь-яких доказів, які б свідчили про інше прокурор суду не надав. Тим більше, що свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_21 під час їх допитів у суді взагалі повідомляли взаємовиключні данні в частині обставин виконання робіт ТОВ «Чисте довкілля Фастівщини» (перший переказував те, що цю роботу контролює і має всі дозвільні документи ОСОБА_21 , а останній що він лише чув, що такі роботи взагалі проводилися), що на погляд суду підкреслює їх зацікавленість під час дачі показань по окремих питаннях.

Разом з тим, протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 15 грудня 2015 року встановлено, що під час спілкування із ОСОБА_21 22 жовтня 2015 року, ОСОБА_19 , під час іншого фрагменту бесіди, без вказівок на конкретні прізвища і посади, особисто обіцяє вплинути на працівників правоохоронних органів у питанні закриття кримінального провадження за винагороду, яку повинно дати їм «зверху».

Такі обставини вказують на наявність у діях ОСОБА_11 лише ознак обіцянки здійснити вплив за надання неправомірної винагороди, що б за підстав доведення вини указувало б на можливість попередньої кваліфікації його діяння саме за ознаками злочину, передбаченого ч. 2, а не 3 ст. 369-2 КК України. Органи досудового розслідування, на думку суду, застосували до фактичних обставин справи не ту частину норми закону про кримінальну відповідальність.

Долучені прокурором в судовому засіданні і інші письмові докази, на які він посилався, як на підставу обґрунтування вини ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а також ОСОБА_13 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме: протокол обшуку за місцем проживання ОСОБА_33 ; особова справа ОСОБА_12 № 547; характеризуючи за посадою матеріали на ОСОБА_11 ; характеризуючи за посадою матеріали на ОСОБА_16 ; витяги з наказів про призначення на посади ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_16 ; протоколи огляду предметів від 21 грудня 2015 року; висновок балістичної експертизи № 134/6 від 11 березня 2016 року; матеріали про землевідвід ОСОБА_30 та ОСОБА_47 в межах Червономотовилівської сільради; протоколи огляду речей, вилучених у ОСОБА_11 від 25 березня 2016 року; протокол огляду речей, вилучених у приміщеннях Фастівського ВП від 25 березня 2016 року; протокол огляду речей, вилучених у ОСОБА_12 та ОСОБА_13 від 25 березня 2016 року; матеріали руху по заяві ОСОБА_13 ; фотокопія листа № 01-09/946 від 15 квітня 2016 року Державної інспекції сільського господарства Київської області; речові докази, що визначені постановою слідчого від 25 квітня 2016 року; речові докази, що визначені постановою слідчого від 21 квітня 2016 року; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 14 грудня 2015 року щодо обставин спілкування обвинуваченого ОСОБА_11 із ОСОБА_26 та ОСОБА_21 про земельну ділянку, що належала ОСОБА_26 ; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 14 грудня 2015 року щодо обставин спілкування обвинуваченого ОСОБА_11 із ОСОБА_26 та ОСОБА_21 про земельну ділянку, що належала ОСОБА_26 (т. 2 а.к.п. 221-224; т. 3 а.к.п. 65-148, 149, 151-195, 167-169, 196, 197-212; т. 4 а.к.п. 1-2, 144-161; т. 5 а.к.п. 43-235, 236, 237, 241-243, 244-247; т. 6 а.к.п. 30-37, 64-65, 90-92, 95-99; т. 7 а.к.п. 21-28, 29-37), - всупереч доводам сторони обвинувачення, навіть у своїй сукупності та взаємозв`язку за критерієм істинності, маючи похідний характер не є таким, що доказуть пред`явлене ОСОБА_34 , ОСОБА_22 та ОСОБА_30 обвинувачення чи якійсь його окремі складові.

Суд не дає оцінку зазначеним вище доказам, які стосувалися і обставин продажу земельної ділянки, що належала родичам знайомого ОСОБА_11 гр. ОСОБА_26 , стосовно якого проводилися негласні слідчі (розшукові) дії, оскільки вони виходять за межі висунутого ОСОБА_34 , ОСОБА_22 та ОСОБА_30 обвинувачення, а суд відповідно до ст. 337 КПК України проводить судовий розгляд виключно в таких межах.

Не зважаючи навіть і на такі висновки суду, питання кримінальної відповідальності ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 спростовується наступним.

Так, згідно до положень ст. 1 КК України, кримінальне законодавство має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам. Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.

За правилами ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Злочином же є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину, що випливає зі змісту ч. 1 ст. 11 КК України.

Буквальне тлумачення ст. 369-2 КК України (Кодекс доповнено статтею 369-2 згідно із Законом № 3207-VI від 07.04.2011; із змінами, внесеними згідно із Законами № 221-VII від 18.04.2013, № 222-VII від 18.04.2013, № 1261-VII від 13.05.2014, № 770-VIII від 10.11.2015. Документ 2341-14, чинний, поточна редакція від 05.10.2016, підстава 1403-19, 1404-19), яка інкримінується ОСОБА_34 , ОСОБА_22 та ОСОБА_30 дозволяє суду зробити той висновок, що зазначена кримінально-правова норма передбачає відповідальність за зловживання впливом за умов, що охоплюються трьома її частинами, а саме:

1. Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди особі, яка пропонує чи обіцяє (погоджується) за таку вигоду або за надання такої вигоди третій особі вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

2. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, або пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди.

3. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

З`ясувавши зміст кримінально-правової норми у точній відповідності до тексту закону, судом до того ж встановлено, що вона містить примітку наступного змісту: «Особами, уповноваженими на виконання функцій держави, є особи, визначені в пунктах 1-3 частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

При цьому, як видно з пунктів 1-3 частини першої статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», суб`єктами відповідальності за корупційні правопорушення є:

1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:

а) Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем`єр-міністр України, Перший віце-прем`єр-міністр України, віце-прем`єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад;

в) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;

г) військові посадові особи Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації, на особливий період стосовно їхньої підприємницької діяльності;

ґ) судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, Голова, члени, дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, службові особи секретаріату цієї Комісії, Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції, народні засідателі і присяжні (під час виконання ними цих функцій);

д) особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту;

е) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, дипломатичної служби, доходів і зборів;

є) члени Центральної виборчої комісії;

ж) посадові та службові особи інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим;

2) особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:

а) посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті;

б) особи, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій, інші особи в установлених законом випадках);

в) посадові особи іноземних держав (особи, які обіймають посади в законодавчому, виконавчому або судовому органі іноземної держави, в тому числі присяжні засідателі, інші особи, які здійснюють функції держави для іноземної держави, зокрема для державного органу або державного підприємства), а також іноземні третейські судді, особи, які уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному до судового;

г) посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації чи будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), а також члени міжнародних парламентських асамблей, учасником яких є Україна, та судді і посадові особи міжнародних судів;

3) особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, відповідно до закону.

До того ж Закон містить і пункти 4 та 5, якими встановлюються і інші суб`єкти відповідальності за корупційні правопорушення, а саме:

4) посадові особи та працівники юридичних осіб - у разі одержання ними неправомірної вигоди, або одержання від них особами, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої цієї статті, або за участю цих осіб іншими особами неправомірної вигоди;

5) фізичні особи - у разі одержання від них особами, зазначеними у пунктах 1-4 частини першої цієї статті, або за участю цих осіб іншими особами неправомірної вигоди.

З огляду на це ст. 369-2 КК України має специфічну, а не трьохланкову структуру (гіпотеза, диспозиція і санкція), оскільки в ній передбачена примітка, яка роз`яснює певні терміни закону, які сприяють забезпеченню стислості та єдності поняттєвого апарату. Більш того, указана примітка, на думку суду, виконує також нормативну, уточнюючу та інформативну функції, оскільки в ній прямо викладена частина гіпотези та диспозиції кримінально-правової норми, вона містить окремі ознаки об`єктивної сторони складу злочину (визначено коло осіб, уповноважених на виконання функцій держави), а також той обсяг інформації, який необхідний для з`ясування суті кримінально-правової заборони. До того ж примітка поширює свою дію лише на ст. 369-2 КК України, структурною частиною якої вона є, визначає виключно одне поняття щодо визначеного кола осіб і встановлює межі кримінально-правової заборони (не дублює зміст, а суттєво обмежує коло осіб, які є суб`єктами відповідальності за корупційні правопорушення) в контексті цього поняття.

Отже, аналіз примітки ст. 369-2 КК України дозволяє суду зробити категоричний висновок про те, що вона є невід`ємною структурною частиною ст. 369-2 КК України в якій передбачаються ознаки її диспозиції та гіпотези, а також логічним компонентом кримінально-правової заборони, вона має нормативний характер та, з огляду на змістовну зрозумілість не потребує додаткових роз`яснень.

Ч.ч. 1-3 ст. 3 КК України при цьому встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Закони України про кримінальну відповідальність, прийняті після набрання чинності цим Кодексом, включаються до нього після набрання ними чинності. Злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.

Разом з тим, п. 4 Розділу XIII Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 49, ст.2056), який набрав чинності 26 жовтня 2014 року (офіційно надрукований у газеті «Голос України» № 206 за 25 жовтня 2014 року) (далі Закону), Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 40, ст. 404; 2013 р., № 2, ст. 4, № 33, ст. 435; 2014 р., № 10, ст. 119, № 11, ст. 132, № 12, ст. 178, ст. 183, № 20-21, ст. 712, № 22, ст. 816, № 28, ст. 937, № 29, ст. 942; із змінами, внесеними Законом України від 12 серпня 2014 року № 1634-VII), крім положень щодо фінансового контролю (ст. 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»), які втрачають чинність з початком роботи системи подання та оприлюднення відповідно до цього Закону декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, визнано таким, що втратив чинність (закон остаточно втратив чинність 01.09.2016 року).

Цим же Законом впроваджено ст. 3, яка встановлює коло суб`єктів, на яких поширюється дія цього Закону, а ст. 4 (в контексті порівняння з попереднім законом) визначає виключно Статус Національного агентства з питань запобігання корупції.

Підпунктом 3 п. 5 Розділу XIII Закону було внесено зміни до таких законодавчих актів України: КК України доповнено статтею 366-1. Інших змін та доповнень до КК України Закон не містить.

Також п. 1 Розділу XIII визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності.

Жодних змін та доповнень до ст. 369-2 КК України не мітить і Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення діяльності Національного антикорупційного бюро України та Національного агентства з питань запобігання корупції» від 12 лютого 2015 року № 198-VIII (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 17, ст.118) {Із змінами, внесеними згідно із Законом № 336-VIII від 21.04.2015, ВВР, 2015, № 25, ст.199}.

Отже, починаючи з 26 жовтня 2014 року, коли саме Закон набрав чинності, і до цього часу, з причин недосконалої законодавчої техніки (зміни були внесені вчасно у ст. 368-2 КК України) втратили чинність форма, структура і юридичний зміст примітки ст. 369-2 КК України, а відтак не існувало окремих визначених ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею.

Тобто, в силу ч. 1 ст. 2 КК України були відсутні правові підстави кримінальної відповідальності ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , оскільки інкриміноване їм діяння не містило склад злочину, передбаченого у тому числі ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Водночас, ч. 4 ст. 3, а також ч. 2 ст. 4 КК України передбачено, що злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

З огляду на це, суд і в даному випадку позбавлений можливості застосувати аналогію норми Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року, які до того ж в своїй редакції значно різняться між собою.

Більш того, з`ясувавши зміст кримінально-правові норми, а саме, ст. 369-2 КК України на відповідність ч. 2 ст. 58 Конституції України, яка констатує, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення, суд вважає, що зазначена норма вочевидь не відповідає і приписам Основному Закону, а тому застосовує норму Конституції, як норму прямої дії, що не може негативно вплинути на законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення.

Також Конституція України, закріпивши ч. 1 ст. 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Висновки суду в частині правил дії законів в часі в контексті кримінальної відповідальності узгоджуються і з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 24 грудня 2015 року (справа № 5-126кс15).

Загальні висновки суду загалом тотожні і принципам діяльності Європейського суду з прав людини.

Так, ч. 1 ст. 7 (ніякого покарання без закону) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом.

У справі «ВЄРЕНЦОВ ПРОТИ УКРАЇНИ» від 11 квітня 2013 року ЄСПЛ робить наступні висновки:

30.«Будь-які обмеження, що накладаються, мають базуватися на положеннях основного законодавства. Саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю, щоб надати особі можливість визначити, чи буде її поведінка суперечити закону, та якими можуть бути вірогідні наслідки порушень. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування, а також для запобігання спробам регулювати діяльність, яка не підлягає регулюванню. Отже, визначення мають бути не надто деталізованими і не надто широким».

62.«Суд повторює, що гарантія, встановлена у статті 7 Конвенції, що є істотним елементом верховенства права, посідає визначне місце у системі захисту за Конвенцією. Це твердження підкреслюється тим, що вона не допускає жодних винятків, навіть за статтею 15 Конвенції під час війни або іншої суспільної небезпеки. Ця гарантія має тлумачитися та застосовуватися, як це випливає з її предмету та цілі, у такий спосіб, щоб забезпечувати ефективний захист від свавільного переслідування, засудження та покарання (див. рішення у справах «С.В. проти Сполученого Королівства» (S.W. v. the United Kingdom), від 22 листопада 1995 року, п. 34, Series A № 335?B, та «К.Р. проти Сполученого Королівства» (C.R. v. the United Kingdom), від 22 листопада 1995 року, п. 33, Series A №335?C). Відповідно, вона втілює, у загальних визначеннях, принцип, за яким лише закон може визначати злочин та передбачати покарання (nullum crimen, nulla poena sine lege) (див. рішення від 25 травня 1993 року у справі «Коккінакіс проти Греції» Kokkinakis v. Greece), п. 52, SeriesA № 260?A). Зокрема, забороняючи поширювати сферу застосування існуючих покарань за правопорушення на дії, що до цього не вважалися кримінальними правопорушеннями, воно також встановлює принцип, за яким кримінальне законодавство не повинно застосовуватися поширювально на шкоду обвинуваченого, наприклад, за аналогією (див. рішення у справах «Коеме та інші проти Бельгії» (Coemeand Others v. Belgium), заяви №№ 32492/96, 32547/96, 32548/96, 33209/96 та 33210/96, п. 145, ECHR 2000-VII; «Ашур проти Франції» (Achour v. France) [ВП], заява № 67335/01, п. 41, ECHR 2006?IV; та «Кононов проти Латвії» (Kononov v. Latvia) [ВП], заява №36376/04, п. 185, ECHR 2010)».

64.«Більш того, термін «закон» несе якісні вимоги, включно із тими, що стосуються доступності та передбачуваності (див. серед багатьох інших джерел рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції» (Cantoni v. France), п. 29, Reports of Judgments and Decisions 1996?V; та вищенаведені рішення у справах «Коeме та інші проти Бельгії» (Coeme and Others v. Belgium), п. 145 та рішення від 7 лютого 2002 року у справі «Е.К. проти Туреччини» (E.K. v. Turkey), заява № 28496/95, п. 51). Ці якісні вимоги повинні бути дотримані як у розрізі визначення правопорушення, так і покарання, яке це правопорушення тягне за собою (див. вищенаведене рішення у справі «Ашур проти Франції» (Achour v. France) [ВП], п. 41). Особа повинна знати із тексту відповідного положення та, у разі необхідності, за допомогою його тлумачення судами, які дії та бездіяльність призводять до кримінальної відповідальності та яке покарання буде призначено за дію та/або бездіяльність, про яку йдеться (див. серед багатьох інших джерел вищенаведене рішення у справі «Кантоні проти Франції» (Cantoni v. France), п. 29)». 65.«У своїй практиці Суд визнав, що, як би чітко не було положення сформульовано, у будь-якій галузі права, включно з кримінальним правом, існуватиме неминучий елемент судового тлумачення. Завжди існуватиме потреба у роз`ясненні нечітких норм або тих, що потребують пристосування до обставин, що змінюються. З іншого боку, хоча визначеність є вкрай необхідною, вона може спричиняти надмірну жорсткість, а закон повинен бути здатним встигати за обставинами, що змінюються. Відповідно, багато законів неминуче сформульовані у термінах, що тією чи іншою мірою є нечіткими, та тлумачення та застосування яких є питанням практики (див. mutatis mutandis вищенаведені рішення у справах «Газета «The Sunday Times» проти Сполученого Королівства (№ 1)» (The Sunday Times v. United Kingdom (no. 1)), п. 49, та «Коккітакіс проти Греції» (Kokkinakis v. Greece), п. 40). Функція здійснення правосуддя, закріплена за судами, полягає саме у подоланні сумнівів щодо тлумачення, що залишаються (див. mutatis mutandis вищенаведене рішення у справі «Кантоні проти Франції» (Cantonі v. France))».

67.«Суд повторює свої попередні висновки про те, що, хоча таке правопорушення як порушення порядку проведення демонстрацій передбачалося Кодексом України про адміністративні правопорушення, його підстава, тобто, власне порядок проведення демонстрацій, не була з належною чіткістю встановлена національним законодавством (див. пункти 54 та 55 вище). За відсутності чіткого та передбачуваного законодавства, що визначає правила проведення мирних демонстрацій, покарання заявника за порушення неіснуючого порядку, було несумісним зі статтею 7 Конвенції».

Як до того ж наголошено у п. 25 Висновку № 9 (2006) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо ролі національних суддів у забезпеченні ефективного застосування міжнародного та європейського права: «національні суди є відповідальними за застосування європейського права. Від них у багатьох випадках вимагається його пряме застосування. Від них також вимагається тлумачення національного права у відповідності з європейськими стандартами».

Суд до того ж звертає увагу, що під час кримінального провадження прокурор, керівник органу досудового розслідування та слідчий згідно до вимог ст. 9 КПК України були зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Проте, всупереч загальних засад кримінального провадження, а саме, принципу законності, всебічно, повно і неупереджено обставини даного кримінального провадження не дослідили, не виявити ті обставини, що виправдовують обвинувачених, не надали їм належну правову оцінку та не забезпечили прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Зазначене свідчить про явно обвинувальний нахил такої діяльності.

Суд до того ж вважає за необхідне надати окрему оцінку обвинувальному акту прокурора.

Так, органами досудового розслідування ОСОБА_19 та ОСОБА_18 обвинувачувалися у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, кожний, а ОСОБА_27 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Разом з тим, за ч. 3 ст. 369-2КК України передбачена кримінальна відповідальність за одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення уповноваженою особою, поєднане з вимаганням такої вигоди. Оскільки закон не наводить яких-небудь специфічних ознак вимагання, притаманних саме цьому злочину, способом отримання неправомірної вигоди за ч. 3 ст. 369-2КК України, на думку суду є вимагання, ознаки якого наведені в ч. 1 ст. 189 КК України. При цьому із законодавчого розуміння вимагання неправомірної вигоди, вчинене за наявності ознак, передбачених ч.ч. 1 чи 2 ст. 189 КК України повністю охоплюється ч. 3 ст. 369-2КК України, а якщо у діях вимагателя є ознаки злочину, передбаченого ч.ч. 3 або 4 ст. 189 КК України, вчинене повинно кваліфікуватися за сукупністю злочинів, а саме, за ч. 3 або 4 ст. 189 та ч. 3 ст. 369-2КК України.

Згідно до п. 4 примітки до ст. 185 КК України, у ст. 189 цього Кодексу в особливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину. Оскільки з 01 січня до 31 грудня 2015 року податкова соціальна пільга була встановлена в розмірі 609 грн., тому її розмір в шістсот і більше разів дорівнює 365400 грн. і більше.

Як видно з обвинувального акта прокурора ОСОБА_19 , ОСОБА_18 та ОСОБА_27 обвинувачувалися в отриманні неправомірної вигоди на суму 1200000 (один мільйон двісті тисяч) грн.

За ч. 4 ст. 189 КК України карається вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, або вчинене організованою групою, або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження.

Таким чином, попередня кваліфікація дій ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 окрім ч. 3 ст. 369-2КК України повинна була здійснюватися за сукупністю злочинів, тобто і за ч. 4 ст. 189 КК України.

Водночас, згідно до ч. 3 ст. 337 КПК України суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

До того ж органи досудового слідства при складанні обвинувального акту, визначаючи ОСОБА_30 правову кваліфікацію злочину з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, обвинувачували її за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 369-2 КК України, як у сприянні одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вилив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди.

Разом з тим, ч. 5 ст. 27 КК України встановлено, що пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

Тобто, органами досудового слідства під час здійснення правової кваліфікації злочину, в обвинувальному акті не зазначили жодної ознаки, яка б характеризувала ОСОБА_16 , як пособника.

Крім того, органи досудового розслідування обвинувачували ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_16 за вплив на працівників правоохоронних органів, уповноважених вживати заходи щодо припинення виконання ТОВ «Чисте довкілля Фастівщини» земельних робіт, без відповідних дозвільних документів, поблизу с. Тарасенки Червономотовилівської селищної ради Фастівського району Київської області, не зазначивши конкретних осіб такого протиправного впливу.

Разом з тим, згідно до п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК України кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення, є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого, а в даному випадку ОСОБА_13 , щодо кримінальних правопорушень, передбачених у тому числі ст. 356 КК України.

Згідно до правил п. 7 ч. 1 та ч. 4 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом. Слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 4, 9 ч. 1 цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.

Отже, приймати постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України у випадках відмови потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, може лише прокурор, а як видно з витягу з ЄРДР від 17 жовтня 2015 року, у кримінального провадження № 12015110310001816 визначені наступні прокурори, а саме: ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 та ОСОБА_60 (т. 4 а.к.п. 8), тобто виключно ті особи, на яких на думку суду і міг чинитися в кінцевому рахунку протиправний вплив.

Суд не вважає що в даному конкретному випадку при оцінці судом фактичних обставин справи мали місце суперечності, оскільки судовий розгляд проводиться тільки в межах обвинувального акта та виключно з підстав поданих сторонами доказів, а сторона обвинувачення не заявляла жодних клопотань про виклик і допит ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_59 та ОСОБА_63 в якості свідків (заявляла виключно про допит слідчих) для перевірки як обставин, передбачених ст. 91 КПК України, а також викладених в обвинувальному акті, при тому що обов`язок доказування таких обставин покладається виключно на прокурора, а не на суд.

Зазначені висновки суду, а саме, про відсутність в тексті обвинувального акта конкретно визначених осіб на яких чинився протиправний вплив, а також третіх осіб, яким передавалася неправомірна вигода, узгоджуються і з наступним текстовим змістом обвинувального акту про те, що: «Після цього ОСОБА_19 разом з ОСОБА_25 та ОСОБА_17 вийшли на вулицю, сіли у салон автомобіля марки «ВМW-740», д.н.з. НОМЕР_1 , який використовував ОСОБА_18 , де розподілили грошові кошти (предмет неправомірної вигоди) у розмір 1 200 000 (один мільйон двісті тисяч) гривень між собою, після чого були затримані в порядку ст. 208 КІІК України».

Тобто, за версією слідства інкриміновані ОСОБА_34 , ОСОБА_22 та ОСОБА_30 злочини були закінчені саме на цій стадії, а тому подальшого впливу ні на кого не було і третім особам неправомірна вигода також не передавалася, що прямо вказує на ознаки незакінченого злочину, які знову ж таки не помітили органи досудового розслідування під час здійснення попередньої кваліфікації їх діянь.

До того ж органи досудового слідства обвинувачуючи ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_16 у тому, що вони діяли за попередньою змовою групою осіб, тобто за ознакою, яка не передбачена диспозицією ч. 3 ст. 369-2 КК України як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, всупереч вимог п. 2 ч. 1 ст. 67 КК України в обвинувальному акті не зазначили що вона обтяжує їх покарання.

Також суд звертає увагу на істотні суперечності, які проявилися у тому, що інкримінуючи ОСОБА_34 , ОСОБА_22 та ОСОБА_30 отримання неправомірної вигоди на суму, яка дорівнює 1200000 (один мільйон двісті тисяч) грн., органи досудового слідства не врахували і не дали оцінку тим обставинам, що згідно до протоколу використання заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів) від 18 грудня 2015 року ОСОБА_21 отримав від працівника СБУ, як імітаційних, так і справжніх грошових коштів на загальну суму 1201000 грн., при тому що згідно до даних висновку експерта спеціальної техніки № 6/1 від 27 січня 2016 року, із вилученого у ОСОБА_12 та ОСОБА_13 предмету неправомірної винагороди, на експертизу надійшли кошти на загальну суму 1199000 грн. Тобто, з незрозумілих суду підстав обвинуваченим інкримінована сума, яка на 1000 грн. менше, ніж офіційно вручалася та на 1000 грн. більша, ніж надійшло на експертизу.

Істотні суперечності були допущені і при складанні самого протоколу використання заздалегідь ідентифікованих засобів (грошових коштів) від 18 грудня 2015 року. Як видно з його змісту ОСОБА_21 отримав від працівника СБУ, як імітаційних (1000000 грн. та 1000 грн. вкладених справжніх з серійними номерами ЗЗ 1273224 та ВЖ 6596009), так і справжніх грошових коштів (201000 грн.), а всього, як зазначено в протоколі на загальну суму 1201000 грн. Разом з тим, просте арифметичне складання указаних в протоколі цифр (1000000 грн. + 1000 грн. + 201000 грн.) дозволяє суду зробити висновок про те, що ОСОБА_21 фактично отримав для цих цілей 1202000 грн., тобто на 1000 грн. більше ніж зазначено у протоколі. Разом з тим, за даними протоколу виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів від 18 грудня 2015 року, таких засобів було виготовлено лише на суму 999000 грн., тобто на 1000 грн. менше ніж вручалося, що об`єктивно є неможливим.

Отже, суд вважає, що під час складання обвинувального акту мали місце порушення, як матеріального, так і процесуального закону, разом з тим виявлені порушення за своїм змістом, на думку суду, в цілому не є істотними порушеннями прав і свобод людини. Зазначені порушення також не стали підставою повернення обвинувального акту прокурору з підготовчого судового засідання, оскільки прокурор надавав докази, які вплинули на вищевказані висновки суду лише на стадії судового розгляду, що відповідає правилам ч. 4 ст. 291 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 58 Конституції України, ст.ст. 6, 7 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ст.ст. 1, 9 ч. 5, 368-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожного окремо, визнати невинуватими у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, у зв`язку з чим їх виправдати за відсутністю в діяннях обвинувачених складу цього злочину.

УШАКОВУ ОСОБА_64 , визнати невинуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 369-2 КК України, у зв`язку з чим виправдати її за відсутністю в діяннях обвинуваченої складу цього злочину.

Дії запобіжних заходів щодо:

-ОСОБА_11 тримання під вартою з правом внесення застави в розмірі 110240 грн. (т. 1 а.к.п. 202-206);

- ОСОБА_12 застави в розмірі 350784 грн. (т. 1 а.к.п. 85-88; т. 3 а.с 14-19);

- ОСОБА_13 особистого зобов`язання (т. 1 а.к.п. 97-98), - в порядку ст. 203 КПК України, негайно припинити.

Заставу в розмірі 110240 (сто десять тисяч двісті сорок) грн., внесену 26 квітня 2016 року на депозитний рахунок Апеляційного суду міста Києва, (р/р 37310016015850, код ЄДРПОУ суду 02894757, банк отримувача ГУ ДКСУ у місті Києві, код ЄДРПОУ ГУ ДКСУ 37993783, МФО 820172), повернути заставодавцю ОСОБА_65 (т. 7 а.к.п. 94).

Заставу в розмірі 350784 (триста п`ятдесят тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн., внесену 23 грудня 2015 року на депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва, (р/р 37311001002807, МФО (код банку) 820019, ЗКПО 02896745, ЄДРПОУ банку 38004897, банк одержувача: УДКСУ в Печерському районі ГУ ДКСУ в місті Києві), повернути заставодавцю ОСОБА_66 (т. 3 а.к.п. 19).

Накладений арешт на майно:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ухвала Печерського районного суду міста Києва від 06 січня 2016 року, т. 4 а.к.п. 95), а саме: мобільний телефон Iphone чорного кольору; автомобіль Hyundai Santa Fe д.н.з. НОМЕР_3 ; 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_5 ; 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_6 ;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ухвала Печерського районного суду міста Києва від 06 січня 2016 року, т. 4 а.к.п. 102), а саме: садовий будинок загальною площею 68 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 41653032249); земельну ділянку з кадастровим номером 3224980400:01:001:0184, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 41454532249); житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 ; мотоцикл Locin LX200GY-3 д.н.з НОМЕР_4 ; автомобіль Mitsubishi Galant д.н.з. НОМЕР_5 ; мотоцикл Musstang МТ 150-7 д.н.з НОМЕР_6 ; мобільний телефон Нокіа чорного кольору; грошові кошти в сумі 2463 грн.;

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (ухвала Печерського районного суду міста Києва від 06 січня 2016 року, т. 4 а.к.п. 94), а саме: квартиру площею 31,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_10 ; автомобіль BMW X 5 д.н.з. НОМЕР_7 ; земельну ділянку з кадастровим номером 3224987200:03:001:0045; земельну ділянку з кадастровим номером 3224987200:03:001:0046; телефон марки «Samsung» білого кольору; грошові кошти в сумі 1073 грн.; ланцюжок з хрестиком срібного кольору із зламаною застібкою; перстень та сережки сріблястого кольору, - в порядку ч. 4 ст. 174 КПК України, скасувати.

Після набрання вироком законної сили речові докази:

- грошові кошти у сумі 201000 грн. у кількості 402 банкноти номіналом 500 грн. з наступними серійними номерами: СГ 3060504, ЗЗ 7141180, МА 0462823, ВФ 4979549, ЗБ 1968177, ЗИ 9602742, ВЗ 4442100, ЗЗ 5769782, ЛБ 6232164, ВЖ 8923659, ВБ 3739619, ВЕ 9627625, ЗД 0631722, ВБ 9805244, ВИ 8657834, ЗД 9753707, ЛД 1535023, БН 7592434, ЗБ 5627581, ЛА 0783857, СЖ 9493554, ГН 1835156, ВВ 5400981, ВБ 2149917, ВГ 1237308, ЛД 4680748, ВБ 4844777, ВБ 2073180, ВХ 3443136, ВЄ 5268991, ЗД 7433641, ЛГ 9655254, БР 4355603, ЛГ 9618172, БН 3391978, ВА 8355137, ЛИ 7483676, ВИ 8423042, МГ 8468260, ВЗ 0481901, MA 7304696, ГК 2335081, СГ 1002005, ЛИ 1961398, БТ 0728714, MA 0961020, ЗД 1227483, MB 4612203, ЛА 2359617, МБ 3622604, ВИ 8282740, ВГ 0345998, ГК 4832514, ВИ 7174193, ВИ 9764912, ЛА 4974658, ВА7173236, MA 4102724, ВФ 4147011, ВД 8660733, ЗБ 2663811, ГК 0643379, ВФ 4427974, ЛБ 9675466, ГТ 1483707, ЗБ 6172997, ВИ 6430008, ВВ 6378573, ЛБ 7335767, ВЗ 9891655, ВВ 9733218, ЛБ 7271989, ЗБ 9146389, ЛГ 3411619, ВВ 9769786, ЛБ 9630037, ВА 2042809, ЛА 6517607, ВИ 6109866, СГ 1512590, MA 9804008, МБ 4804669, ЗИ 6214380, ВГ 9528032, ЛА 8169427, ЗГ 7292658, ЗИ 9415366, ЛД 5151316, ЗГ 3658317, ЗБ 0755057, СЖ 4494878, ЗГ 9825779, ЗГ 8521041, ЛВ 1209695, ЛИ 9814878, ЗБ 3800720, ЛИ 1984640, ЗГ 9576957, ЗЗ 0420895, ВД 9161208, ВА 1615219, ВД 2039154, ВБ 7825161, ВГ 0419297, ГК 0935105, MB 3349049, ВГ 8708591, ВЖ 7763538, МГ 2484154, ВИ 6953592, ЛД 5147062, ВД 3305288, ЛВ 8398322, ЗБ 9302575, ВХ 3757625, МБ 9806906, ЛИ 0314587, MB 7811107, ЛВ 6978266, ВХ 8314283, ЗГ 7973139, MA 0064218, АА 7626565, ЛВ 2952470, ЗД 3931122, BE 9417588, БТ 5846628, БН 4235397, ЛГ 4205155, ЛИ 4969436, ЗД 4174352, ЛБ 7181598, MB 6991678, СИ 1713398, ЛА 3114760, БТ 6670773, СЗ 2500118, ЛИ 0314439, СЖ 0997552, ЛГ 5974391, ЛИ 6075536, ЗИ 1605809, СБ 7437184, MA 2216871, ЗБ 8936124, ВБ 4819445, БТ 3316440, 33 8339344, ВГ 8571127, ЗД 4918386, ЛА 8157859, МБ 2655682, 33 8172212, СД 2027091, ВБ 4528389, ГТ 1352635, BE 4541244, ЛБ 2726439, ГН 1388605, ЛИ 6237788, ЛА 2225048, БТ 0783315, ЗБ 4853423, ВД 4437526, MA 0032246, ВЗ 5509287, ЗБ 3626055, MB 3679914, ЗЗ 2994554, ЗБ 4378632, ВЗ 9128411, ВБ 6496770, ЗД 7681641, СБ 3439846, ЛБ 8487253, АА 7414179, ЗГ 2389925, ВХ 1334380, ЛА 8253172, MB 9250138, ВЖ 7975673, ЗФ 7978556, БН 4774033, MB 9304947, ВГ 8620834, ВВ 6312931, БТ 2973823, ВФ 0151287, МБ 7119275, MA 1600104, ЛГ 8855184, ЛБ 9405405, ЗБ 9480424, ЗД 1264158, ЛБ 7349757, ВА 2923014, СЖ 6496598, ЗЗ 8455027, БТ 0561867, ЗИ 7805810, ЛГ 9588222, ЛВ 4169847, ЗЗ 6408990, ГН 1896422, ЗЗ 3600691, ЗБ 1201163, ЛВ 2747947, ЛЗ 3041150, ВВ 2840110, ЗФ 4210680, ВИ 3674125, МБ 6477894, ВА 0015864, ВЗ 8815646, MA 7532327, ЛГ 9787432, ЛЗ 3648149, ВИ 4392527, ВЗ 4783639, ЛГ 4459597, BE 7725618, ВВ 3621696, СБ 1543742, ЛА 0887813, МБ 2662969, ЛБ 3625319, ЛА 7635852, ВЗ 4477625, ВВ 6612809, ЗИ 0782568, АА 3888188, СГ 5078132, ЛД 3548002, ЛА 6608930, MB 5267767, ВГ 3479958, ЗД 5278545, ВВ 0469900, ВИ 4909730, СЗ 8695374, MA 9999853, ЗД 0424833, ЛЗ 8524256, 33 9768823, MB 8585490, ВБ 5739766, ВД 0279497, ЛГ 7490852, ВА 5731670, ЗБ 3053131, СБ 5087555, MB 9070286, СБ 1006140, СГ 9260546, ЗД 2046657, ЗИ 8477719, ВД 2498312, ГН 3088208, ЛА 2889838, ЗИ 3424420, БН 3061317, ВД 2833698, ВА 0645967, ЛГ 1418801, ЛГ 8866786, ВВ 4221034, ЗБ 8288342, MA 8601464, ЗБ 2225697, ЛВ 3404475, ЗГ 5557276, ЗБ 4436101, ВД 3997185, ЗЗ 7426976, ВА 8049145, ВВ 4000188, БТ 0793054, ВД 1271014, ЛБ 9090478, ЗБ 3393896, ЗГ 9058302, ЗБ 7520217, ВХ 7694395, ВГ 0232451, СИ 7968274, ВИ 0346400, ВБ 2557954, ЛД 8088524, ЗФ 1439309, ВД 1578068, ЗИ 1403966, ЛГ 2657190, ВЖ 3825296, ЗГ 8154270, ГТ 2060065, ГТ 229495, МА 2813297, БР 4339437, ЛГ 5166333, ВФ 3885102, ВА 4650330, ЗД 5900878, СЖ 1996017, ЛА 1978949, ЗБ 3604445, ВД 5653730, ЛГ 0079063, ВГ 5474847, БТ 3912765, БТ 5684513, ГТ 2044114, ВГ 8694621, ВЗ 8737305, ЗЗ 5146068, ВЗ 4052669, ЛВ 1939826, ВБ 7377964, ЗФ 1439123, ГК 1890340, ГК 7103270, БК 7490413, ЗЗ 3238330, ЛЗ 6934622, ВА 5253404, ЛГ 5792094, МБ 7087956, СБ 2622859, ВЕ 6731959, ВА 9543305, 33 5494005, СГ 0010254, ЗБ 5784538, 33 3210859, МБ 3606735, ЗЗ 0298781, ВГ 5969783, БР 4844047, ЗГ 2971153, ВД 1748884, ЛБ 7158701, ЗЗ 7235139, ЗБ 3179505, МА 8145861, ВБ 1271024, ЗГ 1398580, ВХ 1418205, ВИ 0980150, ВГ 1123689, ЗД 8210419, ЗБ 7595826, АА 1977515, ВА 5139102, ЛД 7705968, ГТ 3610837, СИ 2988912, ЗГ 3196912, СГ 7348223, ЛИ 4077798, СЖ 6487662, ВИ 4740364, ЛИ 7576698, ВГ 0395168, ЛА 4269130, СЖ 8478853, ЗД 3557266, СГ 2585238, БН 4112868, ВБ 6908551, ЛЗ 5309469, МБ 9997475, СГ 2819666, ВЗ 9434752, ЗЗ 8038049, ЗЗ 6522253, СЗ 7083915, МБ 6703912, ВХ 9804798, ЗД 2270332, ЛА 5741869, СГ 6533924, ГТ 1612793, ВД 7521176, СЖ 4738674, ЗФ 0452281, ЗЗ 9663782, ВЗ 7915169, ВИ 1465585, ЗИ 5335804, БН 1401170, ВД 5852838, ВД 1828140, ВД 0443542, ГТ 1035770, ЗБ 8734087, ВБ 8441532, ВД 1269542, ВГ 8804984, ВЗ 7698407, ЛЗ 6349754, МА 0811346, ЗЗ 1273224, ВЖ 6596009 (двічі визнані речовими доказами постановами від 29 січня 2016 року та 22 квітня 2016 року), а також імітаційні банкноти номіналом 500 грн. в кількості 1996 штук з серійним номером БН 7950079 (двічі визнані речовими доказами постановами від 29 січня 2016 року та 25 квітня 2016 року), які зберігаються у фінансовому відділі ГУ СБ України у м. Києві та Київській області в порядку п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України повернути власнику, оскільки до них конфіскація не застосовується (т. 4 а.с. 131-137; т. 6 а.с. 90-92, 101-112);

- заяву ОСОБА_67 , яка зберігається в матеріалах кримінального провадження зберігати в матеріалах судової справи протягом усього часу її зберігання (т. 4 а.с. 206-208);

-автомобіль «BMW - 740», д.н.з. НОМЕР_1 , який передано ФОП ОСОБА_68 на відповідальне зберігання на майданчик тимчасового тримання транспортних засобів (м. Гостомель, вул. Садова, 20) повернути законному володільцю (т. 6 а.с. 85-88);

-мобільний телефон Iphone; закордонний паспорт на ім`я ОСОБА_11 № НОМЕР_8 ; паспорт громадянина України ОСОБА_11 серії НОМЕР_9 ; службове посвідчення на ім`я ОСОБА_12 серії НОМЕР_10 ; срібні перстень, сережки та ланцюжок з хрестиком зі зламаною застібкою; мобільний телефон «Samsung» білого кольору; мобільний телефон «Nokia» в корпусі чорного кольору; набої в кількості 7 шт., які знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів прокуратури Київської області повернути законним володільцям (т. 6 а.с. 90-92);

-грошові кошти на суму 3583 (три тисячі п`ятсот вісімдесят три) грн., які зберігаються у фінансовому відділі ГУ СБ України у м. Києві та Київській області повернути законному володільцю (т. 6 а.с. 95-99);

Процесуальні витрати на суму 1760 (одну тисячу сімсот шістдесят) грн. 60 коп. за проведення судово - технічної експертизи грошових коштів № 6/1 від 27 січня 2016 року; 2199 (дві тисячі сто дев`яносто дев`ять) грн. 20 коп. за проведення балістичної експертизи № 134/6 від 11 березня 2016 року; 1056 (одну тисячу п`ятдесят шість) грн. 36 коп. за проведення судово почеркознавчої експертизи № 7/1 від 11 лютого 2016 року (т. 4 а.с. 117-130, 144-161, 201-205) компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляції через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинувачений, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. Обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, має право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

У випадку набрання даним вироком законної сили його копію направити до відома уГоловне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України.

СУДДЯ: ОСОБА_69 БОНЧЕВ

Джерело: ЄДРСР 61916293
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку