ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2016 р. м. Київ К/800/45960/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Ігнатенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року

у справі № 815/7629/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3; позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області; відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0006201710 від 09 жовтня 2013 року та № 0006211710 від 09 жовтня 2013 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю платником реального характеру проведених операцій.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 задоволено. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року скасовано та прийнято нову - про задоволення позову. Визнано протиправними та скасовано оспорювані акти індивідуальної дії. Повернуто з Державного бюджету України на користь позивача сплачений судовий збір за подання позову та апеляційної скарги в загальному розмірі 4 588,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року та прийняття нового рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, а постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт № 3159/17-1/2313313153 від 29 травня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006211710 від 09 жовтня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 185 686,00 грн. (185 686,00 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0006201710 від 09 жовтня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 295 833,75 грн. (236 667,00 грн. - основний платіж, 59 166,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підприємцем частини 1 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Декрет № 13-92), пункту 7.1 статті 7 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), статті 201, частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку при придбанні робіт з переобладнання (доукомплектування та відновлення новими запчастинами) пасажирського автобуса в Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша міська будівельна компанія» за нікчемним правочином (договором № 3/12 від 01 грудня 2010 року).

Такий висновок відповідачем зроблено з огляду на акт № 121/23-5/36553936 від 02 лютого 2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин за період листопад, грудень 2010 року, січень - березень 2011 року, в якому зазначено про неперебування ТОВ «Перша міська будівельна компанія» за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, неможливість фактичного здійснення ним господарської діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, а також викладено думку про те, що укладені названим суб'єктом господарювання з постачальниками та покупцями правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Крім того, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області посилалась на пояснення Білоусова Андрія Володимировича (засновника та директора ТОВ «Перша міська будівельна компанія») щодо його непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного товариства.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про повну відмову в задоволенні адміністративного позову та задовольняючи його, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність формування позивачем витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, та податкового кредиту з податку на додану вартість за розглядуваною операцією з підстав її підтвердження відповідними первинними документами, перебування ТОВ «Перша міська будівельна компанія» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявності в нього статусу платника податку на додану вартість.

Колегія суддів з такими доводами Одеського апеляційного адміністративного суду погодитись не може, виходячи з таких підстав.

Відповідно до статті 13 Декрету № 13-92 згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Законом України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР).

За правилами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8^{1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.}

^{Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).}

^{Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.}

^{Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.}

^{Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування прибутковим податком, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.}

^{При цьому Верховний Суд України в постанові від 17 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Херсонський комбінат хлібопродуктів» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби України у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень зазначив, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.}

^{Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.}

^{Отже, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платнику податків податкових зобов'язань.}

^{Разом з тим, за змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.}

^{У спірній ситуації суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, цілком об'єктивно виходив з того, що представлені позивачем документи (акт здачі-прийняття робіт, наряд-замовлення, рахунки-фактури, видаткова накладна, податкові накладні, квитанція) не є достатніми доказами фактичного здійснення оспорюваної поставки.}

^{Так, відповідно до встановлених Одеським окружним адміністративним судом обставин ТОВ «Перша міська будівельна компанія» бракує управлінського та технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних та інших засобів, що обумовлює неможливість здійснення ним реальних господарських операцій з урахуванням часу, місця, знаходження майна, обсягу матеріальних активів, економічно необхідних у тому числі для здійснення робіт з переобладнання пасажирського автобуса.}

^{Колегія суддів враховує також правовий висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, в постанові від 12 квітня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Періодика» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, згідно з яким документи, що стали підставою для формування даних податкового обліку, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.}

^{Відтак, з огляду на встановлений Одеським окружним адміністративним судом факт реєстрації ТОВ «Перша міська будівельна компанія» в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість на особу, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні від його імені будь-яких первинних документів, в сукупності з іншими доказами, в тому числі щодо відсутності в контрагента ФОП ОСОБА_3 технічних та технологічних можливостей виконати спірні роботи, висновок суду першої інстанції про правомірність прийнятих контролюючим органом оскаржуваних актів індивідуальної дії слід визнати правильним.}

^{Отже, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову Одеського окружного адміністративного суду, яка є законною та обґрунтованою.}

^{Згідно із статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.}

^{Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -}

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.