ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2016 року м. Київ справа № 800/477/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Смоковича М.І.,

суддів: Голяшкіна О.В., Донця О.Є., Мороз Л.Л., Стрелець Т.Г.,

секретаря судового засідання: Гулової О.І.,

за участю позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Білопольської Н.А.,

прокурора: Гудзя О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, за участю третьої особи - Генеральної прокуратури України, про визнання дій протиправними та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Вищого адміністративного суду України (далі - Суд) з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія, ВККС України), за участю третьої особи - Генеральної прокуратури України, в якому просить скасувати рішення ВККС України від 28 липня 2016 року № 53/вп-16 про відсторонення її від посади судді Господарського суду міста Києва строком на два місяці (далі також - Рішення).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 червня 2016 року Генеральним прокурором України подано до ВККС України клопотання про відсторонення позивача від посади судді Господарського суду міста Києва строком на два місяці у зв'язку з притягненням її до кримінальної відповідальності, в якому викладено обставини щодо наявності, на думку Генерального прокурора України, злочинної діяльності позивача, яка полягає в одержанні від представника сторони у цивільній справі неправомірної вигоди та, як наслідок, наявність ризиків незаконного впливу на свідків, окремі з яких, такі як секретар судового засідання та помічник судді, які підпорядковані позивачу.

За результатами розгляду вищенаведеного клопотання 28 липня 2016 року ВККС України прийнято рішення № 53/вп-16, яким відсторонено ОСОБА_1 від посади судді Господарського суду міста Києва строком на два місяці у зв'язку з притягненням її до кримінальної відповідальності.

Позивач зазначає про відсутність будь-якого документу, який би підтверджував наявність ризиків незаконного впливу на працівників суду, які підпорядковані їй.

Вважаючи , що вищевказане рішення Комісії прийнято з порушенням базових принципів, додержання яких є необхідною передумовою для прийняття об'єктивного рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Позивач вказує, що оскаржуване рішення прийнято без заслуховування та дослідження відповідачем матеріалів, які мали значення для вирішення питання про відсторонення від посади, без надання належної правової оцінки мотивам, наведеним в клопотанні Генерального прокурора України та правовим підставам, які були зазначені Генеральним прокурором України для відсторонення від посади.

Рішення Комісії про відсторонення особи від посади судді має бути мотивованим, обґрунтованим та таким, що ухвалене з дотриманням принципів змагальності і рівності сторін, на підставі належних та допустимих доказів із вірним застосуванням відповідних положень законодавства.

При цьому, на прокурора покладено обов'язок обґрунтувати мету заявленого клопотання про відсторонення, зокрема, довести наявність достатніх підстав вважати, що залишення особи на посаді судді призведе до продовження кримінального правопорушення і є необхідним для запобігання подальшій протиправній поведінці підозрюваного.

У запереченнях на адміністративний позов, що надійшли на адресу суду, ВККС України зазначає, що доводи позивача спростовуються матеріалами досудового розслідування. Комісія, розглядаючи клопотання Генерального прокурора України, діяла в межах закону, Регламенту Комісії, затвердженого її рішенням від 08 червня 2011 року № 1802/зп-11 (далі - Регламент), та надала оцінку відповідності клопотання вимогам статті 155 КПК України. Комісією повністю дотримано процедуру прийняття спірного рішення, зокрема, проаналізовано та враховано мотиви, наведені в клопотанні Генерального прокурора України, правову підставу для відсторонення судді від посади, звернуто увагу на кваліфікацію дій позивача та тяжкість інкримінованого злочину, фактичні обставини, а також на наслідки відсторонення судді від посади для інших осіб. Отже, оскаржуване рішення Комісії є законним та обґрунтованим, а тому вимоги позивача задоволенню не підлягають.

ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити позов з підстав, наведених у ньому.

Представники відповідача та третьої особи просили суд відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши письмові докази, дійшов таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що Указом Президента України "Про призначення суддів" від 14 квітня 2008 року № 346/2008 ОСОБА_1 призначено вперше на посаду судді Господарського суду міста Києва строком на п'ять років.

Постановою Верховної Ради України "Про обрання суддів" від 18 квітня 2013 року № 209-VІІ ОСОБА_1 обрано суддею Господарського суду міста Києва безстроково.

01 липня 2016 року до Комісії надійшло клопотання Генерального прокурора України від 30 червня 2016 року № 15/1/1-33062-14 про відсторонення позивача від посади судді у зв'язку з притягненням її до кримінальної відповідальності.

Вказане клопотання мотивовано тим, що в Шевченківському районному суді міста Києва підтримується Генеральною прокуратурою України державне обвинувачення у кримінальному провадженні № 42014000000000860 за обвинуваченням судді Господарського суду міста Києва Пригунової А. Б. у вчиненні особливо тяжких корисливих злочинів у сфері службової діяльності, що полягає в одержанні від представника сторони у цивільній справі неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, заволодінні чужим майном шляхом обману за попередньою змовою групою осіб, що завдало значної шкоди потерпілому, з використанням наданої їй влади.

Згідно з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_1, обіймаючи посаду судді Господарського суду міста Києва, тобто професійного судді, маючи відповідну фахову підготовку та досвід роботи, умисно вчинила кримінальні правопорушення з корисливих мотивів, а саме підбурила до замаху щодо надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, за попередньою змовою групою осіб, заволоділа чужим майном шляхом зловживання довірою, що завдало значної шкоди потерпілому, та умисно, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе використала своє службове становище всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законам правам, свободам та інтересам окремих громадян.

Вищезазначені дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною другою статті 190, частиною першою статті 364 Кримінального кодексу України.

У зв'язку з розглядом вищенаведеної кримінальної справи ОСОБА_1, перебуваючи на посаді судді, може незаконними засобами впливати на свідків у кримінальному провадженні з числа працівників Господарського суду міста Києва, зокрема, свого помічника та секретаря судового засідання, може допустити інші аналогічні кримінальні правопорушення, оскільки вчиненню вказаного злочину сприяло те, що вона обіймає посаду судді, має знайомих серед працівників правоохоронних та судових органів, зв'язки з якими може використати для створення перешкод розгляду кримінальної справи.

За результатами розгляду клопотання Генерального прокурора України 28 липня 2016 року ВККС України прийнято рішення № 53/вп-16, яким відсторонено ОСОБА_1 від посади судді Господарського суду міста Києва строком на два місяці.

Зі змісту оскаржуваного рішення Комісії вбачається, що остання дійшла висновку про те, що матеріали, додані до клопотання Генерального прокурора України, підтверджують наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 157 Кримінального процесуального кодексу України.

Так, доводи Генерального прокурора України, наведені у клопотанні від 30 червня 2016 року є обґрунтованими і дають підстави вважати, що наявність у ОСОБА_1, перебуваючи на посаді судді, зв'язків серед працівників правоохоронних органів та факти її спілкування в колі таких осіб можуть слугувати для створення перешкод під час розгляду кримінального провадження. Разом з цим, позивач може впливати на свідків з числа працівників Господарського суду міста Києва та інших учасників кримінального провадження, яких допитано щодо обставин вчинення злочину, а також може допустити інші аналогічні злочини, оскільки вчиненню вказаного злочину сприяло те, що вона обіймає посаду судді.

Комісією визнано обґрунтованими доводи клопотання про ризики можливого впливу ОСОБА_1 як судді на свідків з числа працівників Господарського суду міста Києва, зокрема її помічника та секретаря судового засідання.

Не погодившись з рішенням Комісії від 28 липня 2016 року, позивач звернулася до суду з даним позовом про його скасування.

Позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 49 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) визначено суть недоторканості судді. Так, відповідно до частин третьої та четвертої цієї статті судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення лише Генеральним прокурором України або його заступником.

Суддя може бути відсторонений від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України виключно в порядку, встановленому цим Законом. Таке відсторонення здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на строк не більше двох місяців. Питання про продовження строку відсторонення від посади регулюється нормами статті 158 КПК України.

Приписами статті 154 КПК України визначено загальні положення відсторонення від посади. Відповідно до частин першої та другої цієї статті відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину - щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу.

Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців.

Порядок прийняття рішення про відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням його до кримінальної відповідальності визначено Розділом XV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

В силу пункту 15.1 Регламенту визначено, що Комісія приймає рішення про відсторонення суддів від посади на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України в порядку, встановленому Законом, та з урахуванням положень Кримінального процесуального кодексу України.

Статтею 157 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відсторонення від посади, якщо слідчий, прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до пункту 15.6 Регламенту, вирішуючи питання про відсторонення судді від посади, Комісія враховує:

мотиви, наведені в клопотанні Генерального прокурора України;

правову підставу для відсторонення судді від посади;

наслідки відсторонення судді від посади для інших осіб.

Враховуючи обставини справи, та аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, які містять підстави для відсторонення від посади судді та зобов'язують враховувати наслідки такого відсторонення, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що Комісія дійшла до обґрунтованого висновку про задоволення клопотання Генерального прокурора України, оскільки існують ризики, які зумовлені перебуванням на посаді.

Незважаючи на завершення у кримінальному провадженні досудового розслідування та скерування обвинувального акта до суду, з урахуванням вимог статті 23 КПК України, якою визначено принцип безпосередності дослідження доказів судом та можливість прийняття як доказу лише одержаних під час судового розгляду показань свідків, ОСОБА_1 як суддя, користуючись наданими їй владними повноваженнями та, маючи зв'язки серед працівників судових та правоохоронних органів, матиме можливість створювати перешкоди під час судового розгляду справи.

Також заслуговує на увагу висновок Комісії про те, що обґрунтованими є доводи клопотання про ризики можливого впливу ОСОБА_1 як судді, на свідків, окремі з яких, такі, як секретар судового засідання та помічник судді, що їй безпосередньо підпорядковані.

У відповідності до статті 154 Закону № 2453-VI судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді. Помічники суддів з питань підготовки справ до розгляду підзвітні лише відповідному судді.

За змістом пункту 1.5 Типової посадової інструкції секретаря судового засідання місцевого загального суду, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 липня 2005 року № 86, секретар судового засідання безпосередньо підпорядкований керівнику апарату суду та судді, з яким працює відповідно до внутрішнього розподілу обов'язків, координує свою діяльність з помічником судді.

Ризики можливого впливу стосуються також і інших осіб, що можуть бути допитані під час судового розгляду, які є учасниками кримінального провадження та будуть брати участь у розгляді справи в Шевченківському районному суді міста Києва.

Разом з цим, слід звернути увагу на доводи клопотання про те, що суддя Пригунова А. Б. може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, зокрема, перебуваючи на посаді судді, позивач може перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження з причин зайнятості у розгляді інших справ.

Під час розгляду клопотання Комісією не встановлено обставин, які б вказували на те, що відсторонення ОСОБА_1 від посади судді призведе до негативних наслідків для інших осіб.

Таким чином, мотиви, що наведені Генеральним прокурором України у клопотанні про відсторонення ОСОБА_1 від посади судді, є обґрунтованими та належно підтвердженими матеріалами кримінального провадження, що містять докази, які вказують на можливе вчинення суддею кримінального правопорушення.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що Комісією повністю дотримано процедуру його прийняття, зокрема, проаналізовано та враховано мотиви, наведені в клопотанні Генерального прокурора України та правову підставу для відсторонення судді від посади.

Суд не приймає до уваги доводи позивачки про відсутність доказів щодо обставин її впливу на свідків, оскільки доведеність таких обставин законодавством не передбачено, а передбачено доведення можливості такого впливу.

Враховуючи викладене, а також ту обставину, що Комісією доведено правомірність свого рішення від 28 липня 2016 року № 53/вп-16, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 159, 160-163, 167, 171^{1 Кодексу адміністративного судочинства України,}

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, за участю третьої особи - Генеральної прокуратури України, про визнання дій протиправними та скасування рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в апеляційному і касаційному порядку не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Голяшкін

О. Є. Донець

Л. Л. Мороз

Т. Г. Стрелець