open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2016 р. Справа№ 911/1157/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: Дяченко Л.Л. - представник;

Від відповідача: Юрченко Ю.В.- представник.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради

на рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2016

у справі № 911/1157/16 (суддя А.Ю.Кошик )

за позовом Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа"

до Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради

про стягнення 267 376,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області звернулося з позовом Вишгородське районне комунальне підприємство "Вишгородтепломережа" до Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради про стягнення 267 376,72 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не сплачує за фактично спожиту теплову енергію за період з листопада 2015 по лютий 2016.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.06.2016 позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради на користь Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" 330 498,86 грн. вартості спожитої теплової енергії та 4 957,48 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2016 по справі № 911/1157/16 скасувати повністю та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради у справі № 911/1157/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2016 апеляційну скаргу Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.09.2016.

26.09.2016 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні, призначеному на 27.09.2016, представник позивача надав пояснення по суті спору, та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні, призначеному на 27.09.2016, представник відповідача надав пояснення по суті спору, та просив задовольнити апеляційну скаргу.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи а саме наявних копій ліцензій Вишгородське районне комунальне підприємство "Вишгородтепломережа" здійснює господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на території Вишгородського району, в тому числі в м. Вишгород.

Відповідно до рішення Вишгородської міської ради від 29.10.2015 № 26/10 "Про безоплатне прийняття об'єкта нерухомого майна будівлі гуртожитку, що розташований за адресою: м. Вишгород, проспект Шевченка, 6, у комунальну власність територіальної громади м. Вишгорода", актом приймання-передачі гуртожитка та зовнішніх мереж електро-, тепло-, водопостачання та водовідведення, що призначені для його обслуговування по проспекту Шевченка, 6 в м. Вишгороді Київської області, який був затверджений рішенням Вишгородської міської ради від 16.07.2015 року № 48/6 "Про визначення статусу гуртожитку, що розташований за адресою: м. Вишгород, проспект Шевченка, 6" до відповідача, як балансоутримувача, передано зазначений гуртожиток.

Згідно з розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації від 08.10.2015 № 311 "Про початок опалювального сезону в населених пунктах району у 2015/2016 році", оскільки об'єкт не відключався від теплопостачання, позивачем було забезпечено теплопостачання до об'єктів міста, в тому числі і до вищезазначеного гуртожитку і таке теплопостачання протягом всього опалювального сезону приймалось балансоутримувачем гуртожитку без зауважень.

Пунктом 5 Правил користування тепловою енергією визначено, що у разі зміни власника окремо розташованого будинку, теплопостачальна організація укладає договір на постачання теплової енергії з новим власником, позивач звернувся до нового балансоутримувача гуртожитку про укладення договору на постачання теплової енергії листом від 04.12.2015 року № 2049/08, копія якого наявна в матеріалах справи.

Однак, відповідачем, як новим балансоутримувачем будівлі гуртожитку, з якою в тому числі були передані від попереднього балансоутримувача мережі теплопостачання та вузли комерційного обліку а саме 2 вузли по секціям 1-2 та 3-4, договір на теплопостачання не було укладено, в той же час, здійснене позивачем теплопостачання приймалось на відповідні вузли обліку, відмови від теплопостачання чи відключення будівлі від системи централізованого теплопостачання в установленому законодавством порядку не було заявлено.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

03.03.2015 Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 752 були затверджені тарифи на теплову енергію позивачу у розмірі 574,55 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Згідно з пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

З наявних в матеріалах справи копій Актів обстеження теплового вузла обліку, які складені 08.12.2015, 25.12.2015, 27.01.2016, 25.02.2016, 31.03.2016 та підписані сторонами, в тому числі Комунальним підприємством житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради (та скріплені його печаткою) в якості споживача, вбачається, що даними актами засвідчувались показники лічильників, на підставі яких оформлялися звіти про кількість використаної теплової енергії та проводилися нарахування, а також виставлялися рахунки на оплату.

За період з 01.11.2015 по 01.03.2016 відповідачем спожито теплової енергії: у листопаді 2015 року 121,214 Гкал, у грудні 2015 року 49,575 Гкал, у січні 2016 року 131,843 Гкал, у лютому 2016 року 85,174 Гкал за тарифом 574,55 грн., всього на суму 267 376,72 грн.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Проте, відповідач, як балансоутримувач будинку гуртожитку та відповідних вузлів обліку на межі балансової належності, який є споживачем теплової енергії у відносинах з позивачем і забезпечує гуртожиток теплопостачанням з відповідним відшкодуванням вартості мешканцями гуртожитку, фактично отриману теплову енергію не оплатив, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість в розмірі 267 376,72 грн.

Крім того слід зазначити, що в ході розгляду справи в суді першої інстанції позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача 330 498,86 грн., донарахувавши вартість теплової енергії, спожитої у березні 2016 року в кількості 91,553 Гкал на суму 63 122,14 грн.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" № 1198-УІІ від 10.04.2014 було внесено зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", зокрема, статтю 19 доповнено новою частиною наступного змісту: виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Крім того, статтею 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" доповнено новою частиною 3, згідно з якою, договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Згідно з пунктом 4 Наказу Міністерства регіонального розвитку; будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.04.2015 № 84 "Про затвердження Положення про гуртожитки" (яке діяло в спірний період) гуртожиток - це спеціально споруджений або переобладнаний жилий будинок, який використовується для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання (п.2). Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті міських (крім міст Києва та Севастополя), районних у містах рад, районних у місті Києві та Севастополі державних адміністрацій.

Пунктом 6 даного Наказу передбачено, що у гуртожитку повинні забезпечуватися необхідні умови для проживання, відпочинку, побуту, фізичної культури. Власник гуртожитку зобов'язаний, зокрема, організувати належну експлуатацію та утримання майна гуртожитку.

Відповідно до пункту 7 Положення про гуртожитки особа, яка проживає в гуртожитку, сплачує за таке проживання, а також за житлово-комунальні послуги, які їй надаються у зв'язку з проживанням у гуртожитку.

Розмір плати за проживання в гуртожитку визначається в договорі найму жилого приміщення в гуртожитку відповідно до розрахунку, затвердженого власником гуртожитку. У договорі найму жилого приміщення в гуртожитку також визначається порядок здійснення розрахунків між власником гуртожитку та особою, що проживає в гуртожитку.

Розмір плати за житлово-комунальні послуги визначається відповідно до встановлених уповноваженим органом цін/тарифів на такі послуги.

Враховуючи специфіку діяльності гуртожитків, на власника гуртожитку чи уповноважений ним орган покладається обов'язок забезпечення необхідних умов проживання, відпочинку, побуту та фізичної культури мешканців гуртожитку, що в холодну пору року передбачає також забезпечення відповідної придатної для проживання температури приміщення.

Виходячи з специфіки спірного приміщення, яке являє собою гуртожиток, та враховуючи наявність загального вузла обліку теплової енергії (2 лічильників), які встановлені на межі балансової належності в приміщенні, яке перебуває на балансі відповідача, та відсутність технічної можливості обладнання засобами обліку житлової площі кожного мешканця гуртожитку окремо, на межі відповідної балансової належності позивач, який є виробником і постачальником теплової енергії, поставляє саме на належний відповідачу засіб обліку теплову енергію і у відповідних відносинах відповідач фактично є споживачем теплової енергії, яка ним споживається з метою дотримання обов'язків Положення про гуртожитки щодо забезпечення належних житлових умов мешканців гуртожитку. Про те, що відповідач є споживачем теплової енергії в гуртожитку також свідчать дані Актів обстеження вузлів обліку та зняття показів лічильників, та той факт, що відповідач приймав теплопостачання, засвідчував покази лічильників та, відмовившись укладати договір на теплопостачання, від самого теплопостачання не відмовився.

Таким чином, оскільки Положенням про гуртожитки передбачено, що в договорі найму жилого приміщення в гуртожитку, крім розміру плати за проживання в гуртожитку, також визначається порядок здійснення розрахунків між власником гуртожитку та особою, що проживає в гуртожитку з врахуванням розміру плати за житлово-комунальні послуги, який визначається відповідно до встановлених уповноваженим органом цін/тарифів на такі послуги.

З огляду на умови Правил про гуртожитки, самостійне забезпечення мешканцями гуртожитку тепловою енергією не передбачено ні в правах, ні в обов'язках мешканців, навіть забороняється і не передбачає технічної можливості, а покладається на власника гуртожитку, уповноваженою особою якого в даному випадку є відповідач.

Відсутність в договорах з мешканцями гуртожитку питання про відшкодування витрат на оплату комунальних послуг, що передбачено Правилами про гуртожитки, не звільняє відповідача від необхідності оплати прийнятих ним послуг з теплопостачання його будівлі.

Крім того, житлово-комунальні послуги, про які йде мова в Правилах про гуртожитки, не вичерпуються лише житлово-комунальними послугами другої групи. За житлово-комунальними послугами другої групи виконавцем є відповідач, оскільки такі послуги надаються ним безпосередньо. Решта житлово-комунальних послуг споживається відповідачем для виконання своїх обов'язків щодо забезпечення належних умов проживання в гуртожитку, з подальшим відшкодуванням понесених витрат мешканцями гуртожитку.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія, як товар, не використовується для її безпосереднього споживання споживачами комунальних послуг (зокрема власниками приміщень в будинку), а визначає перелік саме господарських і технологічних потреб де її застосування можливе, а саме: для опалення (послуг з централізованого опалення), підігріву питної води (послуг централізованого постачання гарячої води), інших господарських і технологічних потреб (використання, наприклад, у промисловому виробництві).

Крім того, статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що місцева (розподільча) теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача. Тобто, зазначеною нормою визначена ще одна обов'язкова ознака споживача теплової енергії, а саме: споживачем теплової енергії може буди особа (зокрема балансоутримувач), теплоспоживче обладнання якого (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування, тощо) через тепловий ввод приєднане, або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі.

Обов'язок в організації забезпечення потреб мешканців об'єкта в житлово-комунальних послугах покладено саме на балансоутримувача та управителя (власника) згідно Правил управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 02.02.2009 року № 13.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 02.02.2009 № 13 "Про затвердження Правил управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд", відповідні правила встановлюють порядок здійснення управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, порядок передачі будинку в управління у разі укладення договору.

В даних Правилах наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

- об'єкт управління (далі - об'єкт) - окремий житловий будинок, споруда або група будинків і споруд, які становлять цілісний житловий комплекс, разом з прилеглими до них прибудинковими територіями, що надається в управління;

- мешканці - власники, співвласники, наймачі, орендарі окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку;

- послуга з управління будинком - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби власників, співвласників в ефективному управлінні належним їм майном, підтриманні об'єкта в належному технічному стані, організації забезпечення потреб мешканців об'єкта в житлово-комунальних послугах;

- управління будинком - дії, спрямовані на забезпечення сталого функціонування будинку та прибудинкової території відповідно до їх цільового призначення і збереження їх споживчих якостей, а також на організацію забезпечення потреби мешканців будинку в отриманні житлово-комунальних послуг відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Функції з управління будинком та забезпечення його належної експлуатації власники, співвласники або за їх дорученням балансоутримувач здійснюють самостійно чи через особу, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком (далі - управитель).

Беручи до уваги, що власником будівлі гуртожитку є Вишгородська міська рада, яка передала будівлю на баланс відповідача, то саме на нього покладаються відповідні функції з управління будинком.

Відповідно до пункту 1.3. Правил управління будинком, управління будинком передбачає виконання таких функцій, зокрема, планування заходів щодо збереження та сталого функціонування об'єкта, наданого в управління, та організацію забезпечення потреб мешканців об'єкта в отриманні житлово-комунальних послуг відповідно до вимог пункту 3.3 цих Правил; ведення передбаченої законодавством звітності, а також технічної документації щодо стану, утримання та експлуатації об'єкта відповідно до вимог пункту 3.6 цих Правил; організацію належної експлуатації та утримання об'єкта відповідно до його цільового призначення згідно з вимогами пунктів 3.7, 3.8 цих Правил; організацію забезпечення потреб мешканців об'єкта в житлово-комунальних послугах відповідно до встановлених нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно з вимогами пунктів 3.9 - 3.11 цих Правил; організацію роботи з мешканцями об'єкта згідно з вимогами пунктів 3.12, 3.13 цих Правил; проведення заходів щодо енергозбереження.

Згідно з п. 1.4. Правил управління будинком особою, що здійснює управління будинком, є у разі самоуправління будинком - власники, співвласники будинку, створені ними органи, організації та об'єднання або балансоутримувач чи будь-яка інша особа, яка уповноважена від імені власників, співвласників будинку виконувати функції з управління будинком.

Управитель відповідає за стале функціонування і збереження споживчих властивостей об'єкта, наданого в його управління, відповідно до його цільового призначення, а також за організацію забезпечення потреби мешканців об'єкта в отриманні житлово-комунальних послуг відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Пунктом 1.7. Правил управління будинком визначено, що для забезпечення належного функціонування і збереження споживчих властивостей об'єкта та організації забезпечення потреб мешканців об'єкта житлово-комунальними послугами відповідно до стандартів, нормативів, норм, порядків і правил особа, що здійснює управління будинком, у порядку, передбаченому законодавством, укладає договори: із мешканцями об'єкта - про надання житлово-комунальних послуг; із виробниками - про умови надання житлово-комунальних послуг; із виконавцями - про надання житлово-комунальних послуг (у разі якщо особа, що здійснює управління будинком, не є виконавцем цих послуг). Особа, що здійснює управління будинком, контролює виконання таких договорів.

Таким чином, відповідач як балансоутримувач будівлі гуртожитку, за дорученням власника укладає договори: із мешканцями об'єкта - про надання житлово-комунальних послуг; із виробниками - про умови надання житлово-комунальних послуг; із виконавцями - про надання житлово-комунальних послуг (у разі якщо особа, що здійснює управління будинком, не є виконавцем цих послуг). Відповідно в частині послуг, які надаються безпосередньо відповідачем, договори з виконавцями послуг не укладаються.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання"визначено, що основними обов'язками споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

З огляду на норми Постанови Кабінету міністрів України від 03.10.2007 № 1198 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією", які визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії, вузол обліку - комплект засобів вимірювальної техніки, що занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, на основі показів яких визначається обсяг спожитої теплової енергії, здійснюється контроль за параметрами теплоносія і налагодження режиму роботи теплового обладнання; межа балансової належності (відповідальності) - межа розподілу теплової мережі між теплопостачальною організацією і споживачем; межа продажу теплової енергії - сукупність точок теплової мережі, обладнаних вузлом обліку, на основі показів якого проводяться розрахунки за спожиту теплову енергію, або точка розподілу, визначена в договорі у разі відсутності такого вузла.

Пунктами 14, 37, 44 Правил користування тепловою енергією передбачено, що споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання. Якщо споживач та теплопостачальна організація не досягли згоди, то питання щодо розбіжностей вирішуються у встановленому законодавством порядку. За самовільне підключення системи теплоспоживання без укладення договору споживач сплачує штраф згідно із законодавством.

Відповідно до пунктів 20, 23 Правил користування тепловою енергією облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Таким чином, беручи до уваги, що відповідач приймав на межі балансової належності та межі продажу теплової енергії на належні йому вузли обліку теплову енергію, покази яких засвідчені відповідними актами, підписаними відповідальною особою споживача.

В постанові від 25.11.2014 у справі № 3-184гс14 Верховний Суд України дійшов до висновку, що з огляду на норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. В такому випадку відповідні зобов'язання з оплати фактично отриманих комунальних послуг виникають на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Згідно з статтею 111 28 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно достатті 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач зобовязаний своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не вжив заходів щодо укладення договору теплопостачання, а в разі відсутності необхідності у теплопостачанні, не вжив заходів для своєчасного від'єднання його приміщення від централізованої системи опалення будинку, що призвело до фактичного позадоговірного споживання теплової енергії, яка має бути оплачена відповідно до ст.19 Закону України "Про теплопостачання".

Беручи до уваги правову позицію, якої дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 01.10.2014 року у справі № 911/4168/13, теплопостачання має ознаки споживної речі, його повернення в натурі є неможливим, тому вимога позивача про відшкодування вартості теплопостачання за період фактичного споживання правомірна.

Отже, беручи до уваги, що обсяги теплопостачання гуртожитку у спірний період підтверджуються Актами обстеження теплового вузла обліку, складеними 08.12.2015, 25.12.2015, 27.01.2016, 25.02.2016, 31.03.2016 які підписані сторонами, в тому числі Комунальним підприємством житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради та скріплені його печаткою в якості споживача, згідно з якими в період з 01.11.2015 по 01.03.2016 відповідачем було спожито теплової енергії: у листопаді 2015 року 121,214 Гкал, у грудні 2015 року 49,575 Гкал, у січні 2016 року 131,843 Гкал, у лютому 2016 року 85,174 Гкал за тарифом 574,55 грн., у березні 2016 року 91,553 Гкал на суму 63122,14 грн., всього на суму 330498,86 грн., як заявлено в позові.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивачем доведені, обґрунтовані, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заперечення скаржника з цього приводу, які містяться в матеріалах справи, та в апеляційній скарзі не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи, а тому є необґрунтованими та недоведеними.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства житлового і комунального господарства Вишгородської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2016 у справі № 911/1157/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/1157/16 повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська

Джерело: ЄДРСР 61684160
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку